Вирок № 138099153, 10.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8619/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , перекладача ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №2202607000000012 від 24.05.2026 року, про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Угорщини, уродженця м. Нірбатор, Республіки Угорщина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Угорщини ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Нірбатор, Республіки Угорщина, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, а саме у вчиненні контрабанди, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Громадянин Республіки Угорщина ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території Республіки Угорщина, у період з 11 год. 39 хв. 24.05.2026 по 15 год. 04 хв. 24.05.2026, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, придбав у невстановлених досудовим розслідуванням осіб особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, з метою його подальшого контрабандного переміщення через державний кордон України з приховуванням від митного контролю з Угорщини до України.

Усвідомлюючи, що придбані ним особливо небезпечні психотропні речовини, можуть бути виявлені співробітниками митних органів під час проходження українсько-угорського кордону, громадянин Республіки Угорщина ОСОБА_8 ( ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив ряд дій, спрямованих на приховування наявного у його розпорядженні особливо небезпечних психотропних речовин.

Маючи досвід частих виїздів за кордон та будучи добре ознайомленим з порядком здійснення митних формальностей на митному посту під час перетину кордону, усвідомлюючи, що під час прикордонно-митного контролю можуть застосовуватись службові собаки, навчені на виявлення заборонених до перевезення предметів та речовин, громадянин Республіки Угорщина ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ), загорнув наявні в нього психотропні речовини у алюмінієву фольгу, щоб унеможливити його виявлення за допомогою службових собак.

У подальшому, ОСОБА_8 ( ОСОБА_10 ) приховав загорнутий у алюмінієву фольгу білий порошок, який у своєму складі містить психотропні речовини, у наплічній сумці з написом YSNS зеленого кольору, поміж інших особистих речей, чим вчинив дії, спрямовані приховування таких психотропних речовин від митного контролю.

Надалі, вчинивши дії, спрямовані на ускладнення виявлення у ході прикордонно-митного контролю наявні в нього психотропні речовини, ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) 24.05.2026 приблизно о 14.30 год. підсів в якості пасажира у транспортний засіб Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався з Угорщини в Україну під керуванням гр. України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Приблизно о 15 год. 05 хв. 24.05.2026 транспортний засіб Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 , в якому в якості пасажира слідував ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) прибув до митного поста «Тиса» в напрямку «В`їзд в Україну» на смугу руху «Зелений коридор», який передбачає відсутність у автомобілі та пасажирів речей та предметів, які підлягають декларуванню та які заборонені або обмежені до переміщення через митний кордон України.

Однак, у ході поглибленого митного огляду у особистій наплічній сумці ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) було виявлено приховану від митного огляду білу кристалічну речовину, що загорнута в фольгу.

Згідно висновку експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України, вилучена у ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) кристалічна речовина білого кольору, у своєму складі містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP (у перерахунку на PVP основу) становить 0,0604 г.

Згідно з затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 6 травня 2000 року «Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» PVP (таблиця І, список № 2) віднесено до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що їхав з Угорщини в Україну з Бейлою, наркотики перевозив у сумці, проте вони там давно лежали. Після виявлення наркотиків прикордонниками, завели у кімнату, протизаконних дій не вчинялося, зробили аналіз, однак в крові не було таких, далі арештували. На кордоні затримали 24-25.05.2026. Їхав в Україну з метою працевлаштування, їхав з Бейлою водієм. Серед особистих речей були виявлені наркотики, заховав їх у сумці для власного споживання, і забув їх вийняти. Знав, що їх не можна перевозити, був п`яний, забув їх вийняти. Наркотики споживав з січня 2026 року, тобто з моменту розлучення з жінкою, наразі вже не вживає. Купував метамфетамін в Угорщині, у кого не пам`ятає. З січня приймає наркотики, бо розлучився з сім`єю, був у пригніченому стані, заспокійливі не діяли, не бачив іншого виходу, щоб не було поганих думок. Дитині 3 роки. Хоче виховувати власну дитину, вживати більше не буде.

Розглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, доведена повністю.

Оскільки прокурор та обвинувачений, його захисник не заперечили щодо фактичних обставин провадження, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 394 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України за обставин, встановлених судом.

За таких обставин ОСОБА_8 ( ОСОБА_9 ) обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, а саме у вчиненні контрабанди, тобто переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. У пункті 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Пунктами 2, 3 ст. 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтею 69 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Крім того, судом також враховується та обставина, що обвинуваченим ОСОБА_5 добровільно було перераховано кошти у розмірі 200 000 гривень на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, що підтверджується наданою квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №60 від 07.07.2026 щодо перерахування зазначених коштів.

Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.

Санкцією ч. 2 ст. 305 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією майна.

Суд наголошує, що повноваження суду (його права та обов`язки), надані державою, щодо обрання між альтернативними видами покарань у встановлених законом випадках та інтелектуально-вольова владна діяльність суду з вирішення спірних правових питань, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливість обраного покарання тощо, визначають поняття «судова дискреція» (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві. Дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Зважаючи на вказану мету й принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Принцип індивідуалізації покарання застосовується з урахуванням приписів ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд керується положенням п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003, згідно якого суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.08.2019 у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у статті 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12» зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Так, в справі «Скополла проти Італії» від 17.09.2009, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У судових дебатах прокурор просив з урахуванням пом`якшуюючих обставин, відсутність обтяжуюючих обставин, незначну кількість вилученої речовини, перерахування коштів на ЗСУ просив призначити покарання з урахуванням ст. 69 КК України - 5 років позбавлення волі та ст. 75 КК України - 2 роки іспитового строку.

Захисник не заперечив проти такої міри покарання, повідомив, що підзахисний раніше не вживав, це відбулося вперше на тлі важкого розставання з дружиною. ОСОБА_5 підтримав дану позицію, зазначив, що шкодує про вчинене, більше такого робити не буде, хоче бути на дні народження дитини завтра.

При призначенні покарання суд враховує ставлення ОСОБА_5 до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення-злочину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, відсутність обтяжуюючих обставин, такий критично ставиться до скоєного та шкодує про вчинене, добровільно перерахував кошти на ЗСУ, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, наявність обставин, які пом`якшують, а також те, що вказаними протиправними діями обвинуваченого шкода не завдана.

Суд також бере до уваги характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, що згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини вчинення ним кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також його матеріальний стан.

Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Отже, з урахуванням вказаних вище обставин, які пом`якшують обвинуваченому покарання, та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, інформацію та характеристики на особу ОСОБА_5 , та відсутність обставин, що обтяжують покарання, добровільне перерахування коштів, незначну кількість вилученої речовини, суд дійшов до висновку про те, що обвинувачений зробив для себе належні висновки, що свідчить про наявність підстав для застосування приписів ст.69 КК України та призначення ОСОБА_5 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 305 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років позбавлення волі. Разом, з тим, суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України і звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про можливість на підставі вироку суду звільнити обвинуваченого від відбування покарання, суд перш за все враховує внормовані статтею 75 КК України підстави звільнення від відбування покарання, відповідно до якого суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання при призначенні, зокрема, покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Тому перешкоди для застосування згаданого інституту звільнення від відбування покарання за формальними критеріями, що передбачені статтею 75 КК України, щодо ОСОБА_7 відсутні.

Наведені судом обставини і дані про особу винного є цілком сприятливими для прийняття такого рішення.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого.

Питання щодо речових доказів вирішується судом у порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави, встановленого ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2026 у справі №308/7592/26 року щодо підозрюваного ОСОБА_7 , вирішити в порядку ст. 203 КПК України.

Керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 , наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

У зв`язку із прийняттям рішення про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

Стягнути з Кіш Йожефа 2406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 80 коп. за проведення експертизи №СЕ-19/107-26/6041-НЗПРАП від 25.05.2026 року, (одержувач: ГУК у Закарпатській області/Ужгородська територіальна громада, 24060300, код одержувача: 37975895, р/рахунок: UA658999980313070115000007493, призначення: за експертизу матеріалів, речовин та виробів.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі 308/7592/26 від 01.06.2026 року - скасувати.

Речові докази:

- згорток з алюмінієвої фольги, у якому міститься біла кристалічна речовина - знищити;

- результат експрес-аналізу Identa- залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон Samsung Galaxy A33 IMEI1 НОМЕР_2 IMEІ2 НОМЕР_3 - повернути власнику за належністю;

- мобільний телефон Nokia IMEI1 НОМЕР_4 IMEI2 НОМЕР_5 - повернути власнику за належністю;

- наплічна сумка з написом YSNS зеленого кольору - повернути власнику за належністю.

Скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.05.2026 у справі №308/7592/26, звільнивши ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у залі суду.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1