Ухвала суду № 138098641, 08.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9386/25

Провадження № 1-кс/202/5089/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпра ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №12025040000001034 від 26.09.2025, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 представник особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді із вказаною скаргою, яку обґрунтував тим, що 17.06.2026 він, як представник ОСОБА_3 , направив прокурору клопотання про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій у порядку ст. 220 КПК України. Клопотання отримано канцелярією обласної прокуратури 18.06.2026 о 17 год. 18 хв. (трекінг поштового відправлення № 59001683916227). Станом на 01.07.2026 клопотання не розглянуто: прокурор не задовольнив його та не виніс вмотивованої постанови про повну чи часткову відмову в задоволенні, чим порушив імперативні вимоги ч. 1, 2 ст. 220 КПК України.

Враховуючи викладене просив слідчого суддю зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні № 12025040000001034 від 26.09.2025 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України вчинити процесуальну дію: розглянути клопотання представника від 17.06.2026 у спосіб та порядку, визначеному ст. 220 КПК України, і прийняти процесуальне рішення у належній процесуальній формі.

Повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду ініціатор скарги надав заяву про її розгляд без його участі.

Повідомлений належним чином прокурор у судове засідання не з`явився.

Неявка заявника та прокурора, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду скарги, не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Дослідивши доводи скарги та додані до неї матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею установлено, що 26 вересня 2025 року було розпочате досудове розслідування за № 12025040000001034 від 26.09.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 02 жовтня 2025 року накладено арешт на автомобіль «Ford Focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , але фактичним володільцем якого є ОСОБА_3 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.

17.06.2026 року адвокатом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 були подані прокурору клопотання про проведення слідчих і процесуальних дій, а саме: про призначення судової фототехнічної експертизи відеозапису; про витребування та долучення до кримінального провадження циклограми роботи світлофорного об`єкту відображеного на відеозаписі; про призначення судової товарознавчої експертизи.

Клопотання отримані канцелярією обласної прокуратури 18.06.2026 о 17 год. 18 хв. (трекінг поштового відправлення № 59001683916227).

При розгляді цієї скарги слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини поняття «кримінальне обвинувачення» пов`язує з вчиненням різноманітних процесуальних дій, передбачених національним законодавством, від початку досудового розслідування і до ухвалення судового рішення.

Зокрема Європейський суд з прав людини визначає «кримінальне обвинувачення» як «офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння», при цьому «в деяких випадках це може робитися у формі інших заходів, здійснення яких несе в собі таке твердження і, по суті, так само впливає на становище підозрюваного» (рішення у справі «Екле проти Німеччини»).

Також Європейським судом з прав людини як висунення обвинувачення визнаються, зокрема, такі обставини: арешт особи (рішення у справі «Вемхофф проти Німеччини»), офіційне повідомлення про намір здійснення стосовно особи кримінального переслідування (рішення у справі «Ноймайстер проти Австрії»), початок досудового слідства проти конкретної особи чи арешт банківських рахунків конкретної особи (рішення у справі «Рінгайзен проти Австрії»).

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантіями, передбаченими статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, користується особа, яка викликана як свідок у кримінальній справі, але фактично підозрювана у вчиненні злочину, зокрема, коли їй поставлені запитання під час допиту, які можуть бути використані проти неї як обвинувальні (рішення у справі «Сервес проти Франції»).

Отже, практика Європейського суду з прав людини виходить із того, що обвинуваченим (підозрюваним) у вчиненні кримінального правопорушення є особа, стосовно якої фактично розпочато досудове слідство, з моменту офіційного доведення до відома особи компетентним органом твердження про те, що ця особа вчинила кримінальне діяння.

Згідно з частиною 1 статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 зазначеного Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.

Набуття особою, стосовно якої розпочато досудове розслідування, прав підозрюваного КПК України, зокрема статтями 276-279 КПК України, не врегульоване.

Водночас згідно з частиною 6 статті 9 КПК України у випадках, коли положення зазначеного Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 вказаного Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 7 КПК України однією із засад кримінального провадження є верховенство права.

Згідно з частиною 2 статті 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

Статтею 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Системний аналіз норм Кримінального процесуального кодексу України свідчить про те, що підозрюваному притаманні такі ж ознаки і риси, що і й обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, з огляду на ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини особа, стосовно якої розпочате досудове розслідування за фактом вчинення цією особою конкретного кримінального правопорушення, повинна мати процесуальні права підозрюваного.

Як установлено слідчим суддею, ОСОБА_3 на цьому етапі досудового розслідування не повідомлено про підозру в порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України.

Разом із тим, кримінальне провадження здійснюється саме за фактом того, ОСОБА_3 , не надав переваги в русі транспортному засобу, що рухався по головній дорозі, та скоєння зіткнення, внаслідок якого настала смерть іншого водія.

Відтак у розумінні практики Європейського суду з прав людини ОСОБА_3 є особою, яка обвинувачується (підозрюється) у вчиненні кримінального правопорушення, а, отже, має права підозрюваного, передбачені ст. 42 КПК України, в тому числі право мати захисника та право на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Згідно з частиною 2 статті 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: а) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; d) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; e) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Порядок розгляду клопотань під час досудового розслідування встановлений приписами ст. 220 КПК України.

Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Станом на 08.07.2026 слідчому судді не надано доказів, що прокурор, з дотриманням вимог ст. 220 КПК України, в строк не більше трьох днів, розглянув клопотання адвоката ОСОБА_4 .

Приписами п.1 ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено, що на під час досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відтак, вимоги скарги щодо бездіяльності прокурора у кримінальному провадженні № 12025040000001034 від 26.09.2025, яка виразилась у невчиненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений строк, зокрема у не розгляді клопотань про проведення слідчих і процесуальних дій, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 38, 214, 220, 221, 303, 304, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити.

Зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні № 12025040000001034 від 26.09.2025 розглянути клопотання адвоката ОСОБА_4 від 17.06.2026 у спосіб та порядку, визначеному ст. 220 КПК України, і прийняти процесуальне рішення у належній процесуальній формі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1