Ухвала суду № 138098345, 24.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6399/26

Номер провадження 1-кс/711/2000/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62024100140000508, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді застави, відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Маньківка Маньківського району Черкаської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника відділу СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , звернулася до слідчого суді Придніпровського районного суду м. Черкаси із клопотанням в якому просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Клопотання мотивує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024100140000508 від 20.08.2024 за ч.4 ст.240 КК України, за фактом незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення (граніту) за межами спеціального дозволу.

У ході досудового розслідування, у зв`язку із наявністю достатніх доказів, слідчим за погодженням з прокурором повідомлено про підозру: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт Маньківка Маньківського району Черкаської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене службовою особою з використанням службового становища, що спричинили тяжкі наслідки.

Неправомірні посягання на суспільні відносини у сфері охорони конституційного права громадян на безпечне довкілля, охорону, використання, збереження та відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання та усунення негативного впливу господарської та іншої діяльності людини, збереження генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій, а також природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною, визнаються порушеннями проти довкілля. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід`ємними умовами сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені народу право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Власність зобов`язує і не повинна використовуватися на шкоду людині та суспільству.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.

Згідно положень статті 66 Конституції України кожен зобов?язаний не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Статтею 4 Кодексу України про надра (далі Кодекс) передбачено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно вимог ч.1 ст.19 Кодексу право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ч.4 ст.19 Кодексу облік ділянок надр, наданих у користування, ведеться в єдиній державній електронній геоінформаційній системі, забезпечення ведення якої здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Порядок ведення єдиної державної електронної геоінформаційної системи затверджується Кабінетом Міністрів України і має передбачати можливість внесення до неї інформації про видані спеціальні дозволи на користування надрами та гірничі відводи, зокрема за ініціативою користувачів надр.

Згідно ч.5 ст.24 Кодексу користувач надр, який отримав спеціальний дозвіл на користування надрами та гірничий відвід (у разі його необхідності) має виключне право здійснювати в його межах користування надрами відповідно до цього спеціального дозволу.

Так, за змістом ст.24 Кодексу права та обов`язки користувача надр виникають з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угод про розподіл продукції з моменту набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено цією угодою.

До 26.07.2023 процедура надання спеціальних дозволів на користування надрами визначалася Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі Порядок).

Відповідно до п. 3 Порядку на кожний вид користування надрамив межах конкретної ділянки надається окремий дозвіл.

Пунктом 4 Порядку визначено, що дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Надрокористувач якому надано дозвіл на видобування корисних копалин, проводить розвідку (довивчення) родовища у межах наданої йому ділянки надр.

Статтею 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено обов`язок громадян берегти природу, охороняти та раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки та інших екологічних нормативів, не порушувати екологічні права та законні інтереси інших суб`єктів і компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє середовище.

Відповідно до п.б ст.40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог, серед яких здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів та негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1 ст.53 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження та захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин і продуктів біотехнології, а також здійснювати заходи щодо запобігання та ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних факторів на навколишнє середовище та здоров`я людини.

Власники і землекористувачі земельних ділянок, відповідно до ст.35 Закону України «Про охорону земель», зобов`язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства, забезпечувати використання земель за цільовим призначенням, дотримуватися встановлених обмежень, захищати земельні ділянки від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення та застосовувати заходи щодо запобігання негативному і екологічно небезпечному впливу на земельні ділянки.

Так, наказом виконувача обов?язків Державного секретаря, керівника Секретаріату, Державного секретаря Міністерства юстиції України від 30.01.2019 №334/к виконання обов?язків директора державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№92)» з виробництва покладено на ОСОБА_4 , головного Інженера державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)».

На вказаній посаді останній перебував до 16.04.2024.

У подальшому, згідно наказу Міністра юстиції України від 18.06.2024 №960/к виконання обов?язків директора державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№92)» з виробництва з 25.06.2024 знову було покладено на ОСОБА_4 , головного Інженера державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)».

Наказом Віце-прем`єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Міністра юстиції України від 20.06.2025 №1425/к ОСОБА_4 з 25.06.2025 увільнено з указаної посади.

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» діяло на підставі статуту, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 31.08.2020 №2945/5.

Відповідно до п.1.1. Статуту державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» (далі Статут) Державне підприємство (далі Підприємство) засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України (далі Уповноважений орган управління), що здійснює управління ним безпосередньо або через міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції з питань виконання кримінальних покарань та входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Згідно п.п.2.2. Статуту, предметом діяльності Підприємства, серед іншого, є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, піску, гравію, глині каоліну, тощо.

Усі види діяльності, які згідно із законодавством потребують спеціальних дозволів чи ліцензій, здійснюються Підприємством лише після їх отримання.

Відповідно до п.п.7.2. Статуту управління Підприємством здійснюється його директором, який підзвітний Уповноваженому органу управління.

Згідно п.п.7.5. Статуту директор Підприємства за посадою є заступником начальника державної Установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)».

Згідно п.п.7.6. Статуту директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Уповноваженого органу управління. У разі відсутності директора його обов?язки виконує головний інженер Підприємства.

Також відповідно до п.п.7.8. Статуту директор Підприємства: несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені Статутом; під час реалізації своїх прав і виконання обов`язків повинен діяти в інтересах Підприємства; діє без довіреності від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, а також у відносинах з юридичними та фізичними особами; розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до цього Статуту та законодавства; забезпечує ефективне використання та збереження майна, переданого Підприємству; тощо.

Таким чином, ОСОБА_4 , обіймаючи посаду виконувача обов?язків директора державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№92)» з виробництва, головного Інженера державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» є службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями. Він має повноваження щодо організації роботи підприємства, управління його поточною діяльністю, зокрема контролю за дотриманням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, прийняття обов`язкових для працівників рішень, а також щодо прийняття та звільнення працівників.

Таким чином, в силу займаної посади та покладених службових обов`язків, у відповідності до ст.18 КК України та примітки 1 до ст.364 КК України, ОСОБА_4 був службовою особою, а також виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції під час виконання службових обов`язків згідно займаної посади, а тому повинен був знати і неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства.

Установлено, що на відстані близько 2,5 км від с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, на лівому схилі р. Ревуха, в адміністративних межах Старобабанівської сільської ради Уманського району Черкаської області, в межах системи координат СК-42 (Північна широта/Східна довгота) Точка 1 48°49'23"/30°22'47", Точка 2 48°49'23"/30°22'48", Точка 3 48°49'24"/30°22'49", Точка 4 48°49'25"/30°22'52", Точка 5 48°49'17"/30°22'57", Точка 6 48°49'14"/30°22'48", Точка 7 48°49'18"/30°22'46", Точка 8 48°49'21"/30°22'46", загальною площею 4,9 га, розташована ділянка №1 Старо-Бабанівського родовища гранітів, в межах якого знаходиться діючий кар?єр промислового видобутку гранітів.

Запаси корисної копалини Старо-Бабанівського родовища гранітів, затверджені протоколом Державної комісії по запасам України від 22.10.2015 №3438.

На підставі Спеціального дозволу на користування надрами від 26.12.2008 №4836 (далі Спеціальний дозвіл), виданого Державною службою геології та надр України, державному підприємству «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» надано дозвіл на користування надрами на даному родовищі.

Згідно даного Спеціального дозволу метою користування надрами є видобування незмінених гранітів, придатних для виробництва блоків та облицювальних виробів для зовнішнього облицювання будівель, порушені вивітрюванням та відходи гранітів придатні для виробництва каменю бутового та щебеню для дорожнього будівництва за межами населених пунктів.

Строк дії даного Спеціального дозволу визначений до 14.03.2036 року.

З метою дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) на Південний міжрегіональний відділ Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології на надр України покладено обов?язок проведення планових перевірок надрокористувачів та меж ділянок надр відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами.

Так, згідно Акту перевірки від 14.03.2019 №09/4836-Ч дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) на ділянці №1 Старо-Бабанівського родовища гранітів порушень меж видобування корисних копалин, визначених Спеціальним дозволом, з боку надрокористувача, тобто державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)», виконувачем обов?язків директора якого був ОСОБА_4 , не виявлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64.

У ході проведення 05.09.2024 огляду ділянки №1 Старо-Бабанівського родовища гранітів, в західній частині родовища виявлено ділянку порушену гірничими роботами за межами Спеціального дозволу на користування надрами від 26.12.2008 №4836, загальною площею 0,3 га.

При цьому установлено, що об`єм самовільно видобутих корисних копалин граніту, як сировини для облицювальних матеріалів (декоративне каміння) складає 29% від загального об`єму видобутих гранітів, а саме 2,65 тис.м3, а об`єм самовільно видобутих корисних копалин граніту, як сировини для бутового каменю складає 71% від загального об`єму видобутих гранітів, а саме 6,49 тис.м3.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» (зі змінами та доповненнями) граніти входять до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Таким чином, ОСОБА_4 , використовуючи своє службове становище, у період часу з березня 2019 року по вересень 2024 року, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не представилося можливим, маючи спеціальні знання з питань експлуатації родовищ корисних копалин, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з використанням свого службового становища, знаходячись на території ділянки №1 Старо-Бабанівського родовища гранітів, розташованого близько в 2,5 км від с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області, на лівому схилі р. Ревуха, в адміністративних межах Старобабанівської сільської ради Уманського району Черкаської області, організував діяльність щодо незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення граніту, поза межами Спеціального дозволу на користування надрами.

Внаслідок даних протиправних дій ОСОБА_4 незаконно видобуто корисну копалину загальнодержавного значення граніт, чим державі заподіяно збитки на суму 42076240 (сорок два мільйони сімдесят шість тисяч двісті сорок) гривень 72 (сімдесят дві) копійки, що є тяжкими наслідками.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене службовою особою з використанням службового становища, що спричинили тяжкі наслідки.

Вказані обставини та підозра ОСОБА_4 обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема: протоколом огляду від 05.09.2024, в ході огляду вилучено зразок гірничої породи; даними уточненого технічного звіту №53/06-25 від 11.06.2025, висновком судової ґрунтознавчої експертизи № 11706/24-34 від 19.05.2025, згідно якої наданий на дослідження зразок гірської породи є граніт, який входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення; технічним звітом про топографо-геодезичні вишукування; висновком інженерно екологічної експертизи № 528/25-23 від 16.10.2025, згідно якого збитки завдані державі становлять 42 076 240 грн.; протоколом тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до якого вилучено документи у ДП «Підприємство ДКВС України (№92)»: статут державного підприємства, посадові інструкції, договори про проведення гірничих робіт, накази на призначення осіб, журнал руху блоків та вибухових матеріалів; допитом свідка ОСОБА_7 ; допитом свідка ОСОБА_8 , іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення є достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді застави.

При цьому, досліджуючи питання обґрунтованості повідомленої підозри, просимо врахувати правову позицію ЄСПЛ у справі «Кавалла проти Туреччини», де Суд зазначив, що обґрунтована підозра означає наявність фактів чи відомостей, які б задовольнили об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема:

п. 1:переховуватися від органів досудового розслідування та суду:

У зв`язку з тим, що санкцією ч.4 ст.240 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_4 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення та відбування покарання;

п.3: незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні:

Так, перебуваючи без запобіжного заходу, для уникнення кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення ОСОБА_4 може незаконно впливати шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу свідків, в т.ч. його колишніх колег.

Також слід зазначити, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, на час вчинення якого обіймав посаду виконувача обов?язків директора державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№92)» з виробництва, головного Інженера державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)», повинен був усвідомлювати, що така поведінка є явно неприйнятною, адже останній повинен був керуватися принципом верховенства права, однак вчинення ним злочину формує в суспільстві негативну думку щодо безкарності за вчинені злочини, а також викликає негативне ставлення суспільства, тим більше під час дії воєнного стану.

За таких обставин, виключно запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що частково покриває встановлений в ході досудового розслідування розмір матеріальної шкоди, завданої державі, внаслідок вчинення вказаного кримінального правопорушення, зможе забезпечити належу процесуальну поведінку підозрюваного та унеможливить спроби останнього ухилитись від виконання вимог та рішень сторони обвинувачення.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, ініціатор клопотання просить задовольнити клопотання в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №62024100140000508, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України. ОСОБА_4 повідомлено про підозру за ч.4 ст.240 КК України. Додав, що даний злочин тяжкий, передбачене покарання від 05 до 08 років позбавлення волі. Наявні ризики, передбачені п.п.1,3 ст.177 КПК України, а саме: може переховуватися від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, експертів у кримінальному провадженні, тому просить застосувати запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав письмові заперечення подані в судовому засіданні. Звертає увагу, що наявні розміри кар`єру, де Старобабанівській колонії було відведено місце. Однак встановлено, що Старобабанівська колонія вийшла за лінії розміру, що не доведено. Вважає, що відстані підстави застосування запобіжного заходу, що вказує на необґрунтованість підозри. Просить врахувати, що відносно нього було порушено два кримінальні провадження. В яких йому обиралися запобіжні заходи. Жодного разу підозрюваний не порушив покладених обов`язків.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали досудового розслідування та копії матеріалів, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доводи клопотання, а також копії документів надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

В судовому засіданні встановлено, що подане клопотання відповідає вимогам ст.ст.183, 184 КПК України, а вручення письмового повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення та копії клопотання і матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, здійснено з дотриманням строків, передбачених ч.1 ст.278 КПК України та ч.1 ст.184 КПК України відповідно.

Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріали зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №62024100140000508, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України.

19.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України, а саме у незаконному видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення, вчинене службовою особою з використанням службового становища, що спричинили тяжкі наслідки, яке, відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином, оскільки санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом огляду від 05.09.2024, в ході огляду вилучено зразок гірничої породи; даними уточненого технічного звіту №53/06-25 від 11.06.2025, висновком судової ґрунтознавчої експертизи № 11706/24-34 від 19.05.2025, згідно якої наданий на дослідження зразок гірської породи є граніт, який входить до переліку корисних копалин загальнодержавного значення; технічним звітом про топографо-геодезичні вишукування; висновком інженерно екологічної експертизи № 528/25-23 від 16.10.2025, згідно якого збитки завдані державі становлять 42 076 240 грн.; протоколом тимчасового доступу до речей і документів, відповідно до якого вилучено документи у ДП «Підприємство ДКВС України (№92)»: статут державного підприємства, посадові інструкції, договори про проведення гірничих робіт, накази на призначення осіб, журнал руху блоків та вибухових матеріалів; допитом свідка ОСОБА_7 ; допитом свідка ОСОБА_8 , іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України та необхідності подальшого розслідування кримінального провадження.

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично адвокат та підозрюваний дають оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування на предмет їх належності та допустимості, що є на цей час передчасним.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення у клопотанні та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави прокурор в судовому засіданні посилався на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Так, усвідомлюючи ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також покарання, передбачене кримінальним законом, останній після отримання повідомлення про підозру може умисно ухилятись від виконання процесуальних обов`язків підозрюваного, передбачених ст.42 КПК України, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, слід врахувати те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, на час вчинення якого обіймав посаду виконувача обов`язків директора державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)» заступника начальника державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№92)» з виробництва, головного Інженера державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№92)»,

Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності ризиків передбачених п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні, оскільки останній зацікавлений у зміні ними своїх показань та з матеріалів кримінального провадженні йому відомо їх анкетні дані. У зв`язку з цим для ухилення від кримінальної відповідальності він може впливати на свідків, шляхом умовлянь, залякувань, погроз, примусу, з метою зміни останніми їх показань на його користь. Таким чином, він матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину.

Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, пенсіонер, здійснює догляд за матір`ю 1938 року народження, яка відповідно до висновку за формою № 080-4/о від 28.01.2026 потребує постійного стороннього догляду.

Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Однак, запобігання вказаним ризикам можливе при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави. В даному випадку, орган досудового розслідування правильно проаналізував ситуацію із ризиками та звернувся із клопотанням із відповідним запобіжним заходом. Обираючи даний вид запобіжного заходу, слідчим суддею проаналізовані застосування всіх їх видів для використання в конкретному випадку до підозрюваного ОСОБА_9 в кримінальному провадженні за №62024100140000508.

Достатність застосування застави для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України, на даному етапі досудового розслідування, слідує із наступного. Слідчим суддею взято до уваги, що до ОСОБА_4 не було застосоване затримання у порядку ст.208 Кодексу, що вказує на відсутність суспільної небезпеки з моменту виявлення прямих доказів вчинення кримінальних правопорушень. Також і та обставина, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2024, до моменту розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу 24.06.2026 пройшов значний проміжок часу, що достатньо було для спрогнозування поведінки підозрюваного.

Встановлено, що усунення вищезазначеним ризикам може слугувати вибрана застава із аргументуванням необхідного для цього розміру.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2024 рік" на 1 січня поточного року, тобто 3 328 грн.

За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те що підозрюваний раніше несудимий, встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн. 00 коп., яку підозрюваний має внести протягом 5 днів на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого на нього покладаються обов`язки, передбачені в ст.194 КПК України. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останньою покладених на нього обов`язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України. Формування суми, необхідної для внесення застави, виходила із обставин зазначених вище, а також ролі ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні та реальної можливості його внесення в такій сумі. Спростування неможливості внесення даної застави стороною захисту не доводилася.

Вирішальним у прийнятті такого рішення також стала і поведінка підозрюваного, який самостійно з`явився до слідчого судді на повідомлену дату судового засідання щодо розгляду клопотання органу досудового розслідування про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, що знижує суспільну небезпеку останнього.

Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62024100140000508, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.240 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді застави задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістедяс) грн. 00 коп.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до вимог ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки в межах строку досудового розслідування:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 Кодексу, покласти на підозрюваного в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у виді застави, тобто до 24 год. 00 хв. 28.06.2026, необхідно внести кошти у розмірі 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістедяс) грн. 00 коп. або забезпечити їх внесення заставодавцем за реквізитами: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №62024100140000508 від 20.08.2024.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, у тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний ОСОБА_4 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 та заставодавцю (якщо його особа буде відмінна від ОСОБА_4 ), що у разі, якщо ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава звертається в дохід держави. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом у порядку статті 182 Кодексу.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Копію даної ухвали вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 29.06.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1