Рішення № 138098329, 03.07.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1122/26

Провадження № 2/697/872/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря судового засідання Шакало Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Канів Черкаської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі також ТОВ «Укр Кредит Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про надання кредиту № 1452-5967.

Зазначений кредитний договір, як вбачається із його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором), відповідно до Методики Національного банку України, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А9016 для підписання кредитного договору № 1452-5967 від 27.09.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 3 000,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період 21 день; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; % ставка 1,00% в день; промо-ставка 0,90% за кожен день користування кредитом протягом перших 21 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.

Умовами кредитного договору, укладеного між позивачем та відповідачем передбачено, що тип процентної ставки за користування кредитом фіксована та процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти, відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нию грошових коштів.

В подальшому, відповідач всупереч умовам Кредитного договору, ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» та ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув у повному обсязі кредит, а також не виконав у повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед позивачем за Кредитним договором.

Станом на 27.03.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 13 874,00 грн., а саме: заборгованість за кредитом 3 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 9 444,00 грн.; заборгованість по комісії 450,00 грн.; заборгованість по штрафам 980,00 грн.

Таким чином, з боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов`язання, визначеного у Кредитному договорі, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені Кредитним договором або законом.

Враховуючи зазначене вище, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1452-5967 від 27.09.2024 в розмірі 13 874,00 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.05.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.107).

01.06.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дементьєва Т.М. надійшов відзив на позовну заяву в якому вказав, що сторона відповідача частково не згідна з позовними вимогами.

Звертає увагу на надмірний розмір нарахованих стороною позивача відсотків за користування кредитними коштами, що призводить до дисбалансу інтересів та прав сторін правовідносин, тому просить зменшити розмір нарахованих відсотків, адже вони більше ніж втричі перевищують тіло кредиту, що є неприпустимим.

Також є неприпустимим стягнення з відповідача заявленої позивачем заборгованості по комісії.

Позивач абсолютно безпідставно і незаконно просить стягнути з відповідача суму штрафу, адже згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позичальником), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вищевказаний кредитний договір № 1452-5967 від 27.09.2024 був укладений після 24.02.2022, тобто вищевказані вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на них розповсюджуються, відтак, вважає, що в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за неустойкою позов задоволенню не підлягає.

Посилання сторони позивача на Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» взагалі не є ані зрозумілим, ані доречним, адже зазначений позивачем Закон не скасовує п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, відповідач працює нічним сторожем у виконавчому комітеті Канівської міської ради Черкаської області.

При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач є особою потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Починаючи з 14-ти років (після аварії на ЧАЕС) у відповідача діагностували бронхіальну астму ІІІ ступеня (персистуюча бронхіальна астма середньої тяжкості), і він змушений постійно приймати гормональні препарати, обстежуватись у лікаря та проходити щорічний курс лікування і реабілітації.

У зв`язку з вищевказаним захворюванням, пов`язаним з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, починаючи з 2011, а 22.08.2016 Черкаська радіологічна МСЕК під час повторного огляду, визнала відповідача у встановленому порядку особою з інвалідністю, встановивши йому ІІІ групу інвалідності безтерміново.

Відповідно, наразі відповідач довічно отримує соціальну пенсію у зв`язку з вказаною інвалідністю, а також отримує заробітну плату нічного сторожа, і це всі його доходи, при цьому відповідач має батька 1942 року народження і матір 1952 року народження (пенсіонери), яким також допомагає.

Відтак, з урахуванням досить складного матеріального становища, відповідач в подальшому потребуватиме також відстрочення і розстрочення виконання судового рішення, в порядку ч. 1 ст. 267, ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, строком на шість місяців з дня ухвалення рішення, і потім на шість місяців шість місяців для здійснення платежів рівними частинами.

Звертає увагу, що рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2026 у цивільній справі № 697/2323/25 у цьому ж складі суду було частково задоволено позов ТОВ «ФК «ЄАПБ», стягнуто з відповідача заборгованість за кредитним договором і договором позики на загальну суму 10 435,00 грн., частково задоволено його клопотання розстрочено виконання рішення терміном на 6 місяців з дати набрання законної сили цим рішенням рівними платежами, тобто по 1 739,17 грн.

Вказаним рішенням вже встановлені факти соціального та майнового стану відповідача, а також були застосовані норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також, вказаним рішенням було встановлено, що відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому враховуючи підстави для звільнення його від сплати судового збору, постановив компенсувати частину сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог за рахунок держави в порядку, встановленому КМУ.

Відповідачем сумлінно виконують умови розстрочення виконання рішення терміном на 6 місяців, встановлених вищевказаним рішенням від 12.02.2026 у справі 697/2323/25, зокрема, ним було здійснено вже два чергові платежі 1 739,17 грн. від 27.03.2026 та 1 739,17 грн. від 30.04.2026. Про вказане він щоразу додатково повідомляє представника ТОВ «ФК «ЄАПБ». Таким чином, відповідачеві за рішенням від 12.02.2026 у справі 697/2323/25 залишилося здійснити чотири платежі упродовж чотирьох місяців.

Окрім цього, на розгляді Канівського міськрайонного суду Черкаської області в порядку спрощеного провадження без виклику сторін перебуває інша цивільна справа 697/538/26 (провадження 2/697/592/2026, суддя Деревенський І.І.), за позовною заявою ТОВ «Споживчий центр» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У вказаній справі їх сторона заявляє аналогічну правову позицію відстрочення і розстрочення виконання судового рішення строком на шість місяців з дня ухвалення рішення, і потім на шість місяців для здійснення платежів рівними частинами.

Вищевказана цивільна справа № 697/538/26 наразі ще не розглянута.

Просить суд врахувати даний відзив; у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача надмірних сум відсотків та сум штрафу і комісії відмовити; відстрочини відповідачеві виконання рішення строком на шість місяців з дати набрання ним законної сили щоб відповідач мав реальну можливість сплатити розстрочку за попереднім рішенням суду; розстрочити відповідачеві виконання рішення строком на шість місяців з дня закінчення відстрочки шляхом покладення на відповідача обов`язку сплати коштів щомісяця останнього числа рівними платежами (а.с.141-145).

08.06.2026 до суду від представника позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надійшли додаткові пояснення в яких представник вказав, що 27.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1452-5967.

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: строк кредитування 365 днів; базовий період 21 день; комісія за видачу кредиту 15,00 % від суми кредиту; стандартна процентна ставка 1,00 % в день; стандартна процентна ставка 0,75 %; промо-ставка 0,90% в день.

Відповідно до п. 4.8. кредитного договору № 1452-5967 від 27.09.2024, базовий період складає 21 календарних днів. Пунктом 1.1. Договору передбачено, що базовий період сплати відсотків проміжки часу впродовж строку дії Договору, не пізніше останнього дня яких у позичальника настає обов`язок сплати процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Кількість днів у базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору і визначена сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника, наданих в процесі звернення щодо отримання кредиту через вебсайт кредитодавця або мобільний додаток.

Відповідно до п. 4.13. Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 26.09.2025. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених цим Договором. Строк кредитування може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом укладення Додаткової угоди до цього Договору. У такому випадку актуальний строк кредитування зазначається в останній укладеній сторонами Додатковій угоді до цього Договору, якою змінювався строк кредитування.

Звертає увагу, що базовий період строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку 21 день), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку 365 днів).

Пунктом 4.7. Договору передбачено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом фіксована.

Згідно п. 4.10. та 10.1 Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною стандартною процентною ставкою: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Промо-ставка (вид акційної процентної ставки) становить 0,90% за кожен день користування кредитом протягом перших 21 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.

Відповідно до п.2.3. Договору, для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту 27.09.2024; останній календарний день першого базового періоду 17.10.2024; сума кредиту 3 000,00 грн.; нараховані проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту (разом) 1 017,00 грн.; разом до сплати 4 017,00 грн.

Таким чином, при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сам обрав базовий період, а саме 21 день, протягом якого він буде сплачувати саме відсотки.

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 95-П від 10.09.2024, в якому визначаються всі його істотні умови, зазначено, що стандартна ставка 1,00% в день та 0,75% в день. Також зазначено тип процентної ставки фіксована. Крім того, вбачається, що у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано 27.09.2024 ОСОБА_1 , шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A3397.

Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Наголошують на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі № 1452-5967 від 27.09.2024 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і ОСОБА_1 погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором A9016.

Крім того, вважає, що спеціальним законодавством України прямо визначені можливості позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Відтак, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.

24.12.2023 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», на підставі якого п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону "Про споживче кредитування" викладено в новій редакції, а саме: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Звертає увагу, що одночасно також відбулось виключення п.6.1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування, яким було передбачено норму про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування.

Отже, чинна норма Закону "Про споживче кредитування", яка також діяла на дату укладання Договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Так, згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що позивачем нараховано штраф за невиконання зобов`язань за кредитним договором у розмірі 980,00 грн., не перевищує 50 відсотків від суми кредиту, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 «Про захист прав споживачів» та ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування».

Щодо порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до Розрахунку заборгованості за договором 1452-5967 від 27.09.2024, станом на 27.03.2026.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором 1452-5967 від 27.09.2024, станом на 27.03.2026, відображено інформацію стосовно загальної кількості днів користування кредитом, кількості днів користування ставкою 0,90%, кількості днів користування ставкою 1,00%, кількості днів користування ставкою 0,75 (0,74)%, основного боргу, залишку відсотків, залишку комісій, залишку штрафів. Також вищезазначений розрахунок містить таблицю з наступними графами: «№», «Дата», «Ставка %», «Нараховано відсотків», «Нараховано відсотків ст. 625 ЦК», «Нараховано штрафів», «Нараховано комісій», «Основний борг», «Залишок нарахованих, непогашених відсотків», «Залишок нарахованих, не погашених відсотків ст. 625 ЦК», «Залишок нарахованих, не погашених штрафів», «Залишок нарахованих, не погашених комісій», «Сума платежу», «Коригування кредиту».

Зауважують, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу, залишок нарахованих не погашених відсотків, залишок нарахованих, не погашених штрафів та залишок нарахованих, не погашених комісій відповідачем.

Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості також вбачається, що:

За період з 27.09.2024 по 17.10.2024 (включно) нарахування процентів протягом першого базового періоду відбувалось за промо-ставкою (вид акційної процентної ставки) становить 0,90% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця.

За період з 18.10.2024 по 25.03.2025 (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,00% яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення Договору.

20.10.2024 було здійснено нарахування штрафу у розмірі 490,00 грн. у відповідності до п. 8.3 Кредитного договору, що не перевищує 50% від суми тіла кредиту.

За період з 26.03.2025 по 26.09.2025 (включно) - нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою у розмірі 0,75 (0,74)% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору.

26.09.2025 було здійснено нарахування штрафу у розмірі 490,00 грн. у відповідності до п. 8.3 Кредитного договору, що не перевищує 50 % від суми тіла кредиту.

Відповідно до п. 4.13. кредитного договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 26.09.2025.

Після закінчення строку кредитування, а саме після 26.09.2025 нарахування процентів за користування кредитом було зупинено, що також відображено в розрахунку заборгованості.

Крім того, відповідно до вищезазначеного розрахунку вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України за неналежне виконання умов Кредитного договору, нарахування процентів відбувалось у відповідності до умов Договору та у строк кредитного Договору.

Вважають, що позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.10. та 10.1. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.13. кредитного договору.

Щодо відстрочення та розстрочення виконання рішення.

Відповідач визнає факт наявності заборгованості та усвідомлює свій обов`язок щодо сплати боргу за кредитним договором, укладеним 27.09.2024. Проте відповідач не виконував належним чином своїх обов`язків зі сплати боргу та порушував умови договору, у зв`язку з чим ТОВ «Укр Кредит Фінанс» було змушене відновлювати свої порушені права в судовому порядку.

Крім того, посилання відповідача на своє матеріальне становище, не може бути підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення суду. Такі обставини не стосуються предмету спору, оскільки на момент укладення кредитного договору відповідач усвідомлював, що бере на себе грошові зобов`язання та повинен буде їх виконувати у повному обсязі. Відповідач добровільно погодився на умови кредитування, отже повинен був розраховувати власні можливості та наслідки невиконання договору.

Просить суд прийняти додаткові письмові пояснення; повністю задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1452-5967 від 27.09.2024, в розмірі 13 874,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом 3 000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 9 444,00 грн.; заборгованість по комісії 450,00 грн.; заборгованість по штрафам 980,00 грн.; про що винести відповідне рішення; у задоволенні вимог про відстрочення та розстрочення виконання рішення суду відмовити; судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи покласти на відповідача та стягнути їх з нього в повному обсязі на користь позивача (а.с.170-177).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Резуєва Є.В. про розгляд справи без участі представника позивача, підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.102).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Дементьєва Т.М.

Представник відповідача - адвокат Дементьєв Т.М. у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву в якій просив розглянути справу за відсутності сторони відповідача, врахувати відзив на позовну заяву, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача надмірних сум відсотків та сум штрафу і комісії відмовити, відстрочити відповідачеві виконання рішення строком на шість місяців з дати набрання ним законної сили щоб він мав реальну можливість сплатити розстрочку за попереднім рішенням суду, розстрочити відповідачеві виконання рішення суду строком на шість місяців з дня закінчення відстрочки шляхом покладення на відповідача обов`язку сплати коштів щомісяця останнього числа рівними платежами (а.с.189-192).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 116 від 01.08.2013, виданим Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (а.с.95).

27.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою веб-сайту (https://сreditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1452-5967 продукту «CreditKasa» в електронній формі (далі Договір) (а.с.20-42).

Підписання договору з боку позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9016.

Згідно з п. 2.2 Договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, для мінімізації загальних витрат позичальника за кредитом кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення кредиту не пізніше останнього дня першого базового періоду строку кредитування згідно наступного розрахунку: дата видачі кредиту 27.09.2024; останній календарний день першого базового періоду 17.10.2024; сума кредиту 3 000,00 грн.; нараховані проценти за користування кредитом та комісія за видачу кредиту (разом) 1 017,00 грн.; разом до сплати 4 017,00 грн.

Відповідно до п. 3.5. Договору, до укладення цього договору між сторонами, кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію позичальника з метою надання фінансових послуг та був використаний наступний спосіб ідентифікації та верифікації позичальника (в тому числі, здійснений з метою укладення між сторонами раніше укладених договорів), з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит в розмірі 3 000,00 грн. Дата надання/видачі кредиту: 27.09.2024 (п.п. 4.1., 4.2. кредитного договору).

Відповідно до п. 4.8. Договору, базовий період складає 21 календарних днів.

Згідно з п. 4.10. Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою; 0,75% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту (п. 4.11. Договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 26.09.2025 (п. 4.13. Кредитного договору).

Згідно з п. 4.14. Договору, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 3 769,70%.

Згідно з п. 4.15. Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 13 012,50 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 4.17. Договору, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають: 10 012,50 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору, позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 8.3. Договору, у разі не здійснення сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту, та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів, та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5000% від розміру простроченої заборгованості, який визначається відповідно до умов, описаних нижче, але не більше суми у розмірі 490,00 грн. Штраф застосовується за кожен факт невиконання або неналежного виконання позичальником передбаченого цим Договором грошового зобов`язання у останній день відповідного базового періоду, якщо станом на 00 годин 00 хвилин 3 дня після дати, яка є останнім днем відповідного базового періоду, позичальник не погасив і має прострочену заборгованість за Договором, на яку нараховується штраф.

Згідно з п. 10.1. Договору, позичальник за умови дотримання вимог, передбачених п.п. 10.2, 10.3 цього Договору, користується програми лояльності кредитодавця та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом за наступними ставками: промо-ставка становить 0,90% за кожен день користування кредитом протягом перших 21 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця. Позичальнику протягом вказаної у цьому абзаці кількості календарних днів першого базового періоду надана можливість сплати процентів за користування кредитом за промо-ставкою; знижена процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом до 180 дня користування кредитом (включно), яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом за умови своєчасного і належного виконання позичальником умов Договору щодо оплати кредиту та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору.

Згідно з п. 12.22. Договору, невід`ємною частиною цього договору є додатки: 1) Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), 2) Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1452-5967 (Графік платежів за Договором), відповідачем погоджено графік виплати платежів за кредитом та він був зобов`язаний сплатити позивачу у строк до 26.09.2025 включно, відсотки у розмірі 9 562,50 грн., комісію за надання кредиту 450,00 грн. та основний борг в розмірі 3 000,00 грн., а всього 13 012,50 грн. (а.с.59-60).

Відповідно до паспорта споживчого кредиту, що містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит: тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту становить 3 000,00 грн.; строк кредитування 365 календарних днів; базовий період сплати відсотків 21 календарних днів; стандартна ставка 318,75% (1% в день на період до 180-го календарного дня включно користування кредитом; 0,75% в день на період з 181-го по 365-й календарний день користування кредитом); знижена процентна ставка 318,75% (1% в день на період до 180-го календарного дня включно користування кредитом); промо-ставка 328,50% (0,90% в день), промо-ставка може бути застосована протягом першого базового періоду або його частини, про що зазначається в договорі; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; реальна річна процентна ставка 3 769,70%. У випадку кредитування на суму 3 000,00 гривень протягом всього строку кредитування із розрахунку застосування стандартної ставки загальні витрати за кредитом становитимуть не більше 10 012,50 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом не буде перевищувати 13 012,50 грн. (а.с.61-66).

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відповідно до довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1452-5967 від 27.09.2024, ОСОБА_1 , 27.09.2024 через платіжну систему LiqPay було здійснено платіж за № 2523814313 на платіжну карту № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 грн., тип операції видача кредиту (а.с.87).

Квитанцією ID операції № 2523814313 підтверджується перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay 27.09.2024 в сумі 3 000,00 грн., призначення платежу: видача кредитних коштів за договором 1452-5967 на платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с.86).

В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та допустив заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості за договором 1452-5967 від 27.09.2024 становить 13 874,00 грн., що складається з основного боргу в розмірі 3 000,00 грн., відсотків у розмірі 9 444,00 грн., залишок комісій 450,00 грн., залишок штрафів 980,00 грн. (а.с.88-94).

Доказів погашення відповідачем заборгованості суду не надано.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://сreditkasa.com.ua або https://сreditkasa.ua.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1452-5967 продукту «CreditKasa», у формі електронного документу, який було підписано з використанням позичальником ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9016 (а.с.20-42). Укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, за яким з рахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки НОМЕР_1 , зареєстрованої останнім у особистому кабінеті на сайті позивача.

Отже, з досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, факт укладення договору між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами, наданими позивачем.

Відповідно до договору № 1452-5967 від 27.09.2024, позичальником вказано реквізити належного йому електронного платіжного засобу для перерахування коштів за договором: НОМЕР_1 .

Виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» взятих на себе зобов`язань по договору № 1452-5967 від 27.09.2024 з перерахування та отримання позичальником кредитних коштів в сумі 3 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1452-5967 від 27.09.2024 ОСОБА_1 та квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_3 про перерахування коштів за допомогою системи LIQPAY (а.с.87, 86).

Крім того, представником відповідача у відзиві визнається факт укладення кредитного договору та отримання від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» грошових коштів у сумі 3 000,00 грн. в якості кредиту.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору та додаткових угод до нього.

Крім того суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до свого рахунку, і він має можливість надати суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредиторів на виконання укладеного договору.

Також суд зауважує, що укладений договір № 1452-5967 від 27.09.2024 підписаний сторонами та містять всі істотні умови договору та терміни повернення кредиту (користування ним).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вже було встановлено судом, договір № 1452-5967 від 27.09.2024 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; боржник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо його умов та в подальшому договір виконував.

Кредитний договір містить повну інформацію щодо умов кредитування, а саме щодо суми та періоду надання кредиту і розміру процентної ставки, порядку надання і погашення кредиту, відповідальності за порушення умов договору.

Враховуючи зміст кредитного договору, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору був обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, а також щодо свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту.

В правових позиціях Верховного Суду зазначено про відсутність підстав для визнання договорів недійсними, зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог ЗУ «Про захист прав споживачів», які укладені відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», що відображено в постановах від 12.01.2022 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 18.06.2021 у справі № 234/8079/20.

Волевиявлення сторони щодо підписання договору свідчить, що особа, яка погоджується укласти договір, отримала всі необхідні відомості для прийняття рішення про погодження умов договору.

Відповідачем підписано вказаний кредитний договір, а відтак, останній погодився з визначеними договором умовами та розумів наслідки невиконання його положень.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору, зокрема в частині умов щодо нарахування відсотків, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Таким чином, вказані нарахування процентів за користування кредитом відповідають умовам укладеного між сторонами договору та зазначеним нормам права.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Однак, у справі не встановлено, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» приховало від позичальника об`єктивну інформацію щодо сукупної вартості кредиту. Розмір процентів за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Із наданих сторонами доказів вбачається, що боржником не здійснювалось погашення заборгованості за договором № 1452-5967, чим порушено зобов`язання встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, з 27.09.2024 по 17.10.2024 (перший базовий період) відсотки нараховували за відсотковою ставкою 0,90% в день (промо-ставка) та становлять 567,00 грн. (3 000,00 грн. х 0,90% (27,00 грн.) х 21 день). З 18.10.2024 до 25.03.2025 (перший період до 180 календарного дня включно користування кредитом) відсотки нараховувались за відсотковою ставкою 1,00% в день та ставлять 4 770,00 грн. (3 000,00 грн. х 1% (30,00 грн.) х 159 днів), а 26.03.2025 по 26.09.2025 (дата закінчення строку кредитування) відсотки нараховувались в розмірі 0,74% в день та становлять 4 107,00 грн. (3 000,00 грн. х 0,74% (22,20 грн.) х 185 днів). Загальна сума заборгованості по відсотках становить 9 444,00 грн. (567,00 грн. + 4 770,00 грн. + 4 107,00 грн.).

Крім того, відповідач ОСОБА_1 жодних оплат в рахунок погашення кредитної заборгованості не здійснював.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що проведений позивачем розрахунок є належним, оскільки повністю відповідає та узгоджується з умовами кредитного договору № 1452-5967 від 27.09.2024 та не спростований відповідачем. Проценти за користування кредитом нараховувались відповідно до умов кредитного договору та в межах його дії до 26.09.2025. Після закінчення строку дії договору сума заборгованості не змінювалася та становить: 9 444,00 грн. відсотки, 3 000,00 грн. основний борг.

Нарахування відсотків позивачем правомірно здійснювалось відповідно до п. 4.10. та 10.1. договору. Протягом строку кредитування, плата за користування кредитом нараховувалась на залишок заборгованості по кредиту.

Заперечуючи проти розрахунку та розміру заборгованості по відсоткам, відповідачем не надано доказів щодо неправильності розрахунку наданого позивачем, своїх розрахунків не наведено та не надано належних, достатніх та допустимих доказів факту виконання умов договору.

Крім того, суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5, згідно з якою у кредиті для споживача максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК) / t х 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (частина 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5%;

протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 19 серпня 2024 року не більше 1%.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при нарахуванні відсотків не було порушено вимог Закону України «Про споживче кредитування» та нарахування було здійснено за узгодженими сторонами відсотками.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статті 549 ЦК України, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Водночас, відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі, договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Щодо доводів представника позивача про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» змінено обов`язок кредитодавця щодо списання неустойки в залежності від дати укладення договору про споживчий кредит та на підставі змін, за договорами укладеними з 23.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань, суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 статті 4 ЦК України встановлено, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.

У Рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України внесені не були, застосування доктрини lex posterior derogat priori (пізніший закон скасовує попередній) неможливе. Норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта.

А тому, враховуючи вищевикладені положення законодавства України, позовні вимоги Товариства в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за кредитним договором № 1452-5967 від 27.09.2024 в розмірі 980,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по комісії, суд зазначає наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 нарахована комісія у сумі 450,00 грн.

Нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 15% від суми кредиту встановлено п. 4.11 Договору.

Разом з тим, у Кредитному договорі не зазначено, за які саме послуги відповідачу встановлена комісія (у позові зазначено за надання), порядок її нарахування.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Умовами договору фактично встановлено сплату комісії, без зазначення, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

В зв`язку з вищевикладеним суд вважає, що оскільки комісія банком нараховувалася відповідачу за дії, які банк здійснює на власну користь, тому нарахування та сплата позичальником на користь кредитора комісій за видачу кредитних коштів є незаконною.

Таким чином, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1452-5967 від 27.09.2024 в розмірі 12 444,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 3 000,00 грн. та заборгованості по відсотках у сумі 9 444,00 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 31856 від 04.05.2026 (а.с.1).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) та має право на пільги, встановлені законодавством України, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 24.12.2021 (а.с.148).

Таким чином, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз приписів ст. 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, коли рішення суду ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги позивача задоволено частково, а саме на 89,69% (12 444,00 грн. х 100 : 13 874,00 грн.).

Оскільки в даній справі відповідач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до вимог законодавства, враховуючи підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору, суд вважає за необхідне компенсувати частину сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2 387,91 грн. (2 662,40 грн. х 89,69%) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Щодо заяви представника відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Перелік обставин, що можуть бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення, не є вичерпним.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною. Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/190/18.

Відстрочка це перенесення виконання рішення на інший, більш пізній конкретний строк (повна зупинка виконання на певний період).

Розстрочка це сплата суми боргу частинами за встановленим судом графіком.

Способи правового регулювання правовідносин зі сплати заборгованості такі як відстрочка, розстрочка є окремими заходами сприяння боржнику щодо виходу із важкого матеріального стану, що виник з поважних причин.

Чинне законодавство України не передбачає можливості одночасно застосувати відстрочку та розстрочку до одного й того самого рішення суду про стягнення боргу. Суд може задовольнити заяву боржника про надання відстрочки або розстрочки, виходячи з обставин, що ускладнюють виконання рішення.

На підтвердження своїх вимог, представником відповідача надано суду копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) Серія НОМЕР_4 від 24.12.2021 (а.с.148); копію пенсійного посвідчення серія НОМЕР_5 відповідно до якого ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності (а.с.148-зворот); копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 205476 відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності (а.с.149); довідки форми ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України, відповідно до яких за 2025 рік ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 128 410,78 грн., а за п`ять місяців 2026 року отримав доходу 53 396,02 грн. (а.с.203-205, 206); відомості з ПФУ відповідно до яких розмір пенсії ОСОБА_1 становить 6 983,91 грн. на місяць (а.с.207-208).

При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення, суд враховує стан здоров`я відповідача, його скрутне матеріальне становище.

У даному випадку, суд вважає, що відповідачем доведено існування у нього виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення.

Представник відповідача просить відстрочити виконання рішення суду на 6 місяців та розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців.

Дослідивши матеріали клопотання представника відповідача, суд приходить до переконання, що одночасне відстрочення та розстрочення виконання рішення застосувати неможливо, оскільки це суперечить чинному законодавству, а тому його клопотання слід задовольнити частково, а саме розстрочити виконання рішення.

Проте, виходячи з ціни позову та майнового стану відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду - на строк 3 місяці зі щомісячними платежами по 4 148,00 грн., що не буде порушувати принцип пропорційності, майнових прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 1452-5967 від 27.09.2024 в розмірі 12 444,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні, 00 копійок), з яких: заборгованість за кредитом 3 000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами 9 444,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2 387,91 грн. (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень, 91 копійка) компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дементьєва Тараса Михайловича про розстрочення виконання судового рішення у справі № 697/1122/26 задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2026 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором № № 1452-5967 від 27.09.2024 в розмірі 12 444,00 грн. (дванадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні, 00 копійок) терміном на 3 (три) місяці з дати набрання законної сили цим рішенням рівними платежами, тобто по 4 148,00 грн. (чотири тисячі сто сорок вісім гривень, 00 копійок) щомісяця.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду складено 08.07.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий Б . К . Скирда