Рішення № 138097308, 09.07.2026, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/1466/26

Провадження № 2-а/459/15/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря Савіцької Б.Б.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Сибаля О.Б.

представника відповідача Бойко З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з участю третьої особи Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову № R316193 від 23.01.2026 по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 гривень, а провадження в даній справі про адміністративне правопорушення просив закрити.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач 23.01.2026 добровільно подав заяву про визнання правопорушення в порядку ст. ст. 279-9, 300-3КУпАП, тому він мав право на сплату 50 відсотків мінімального розміру штрафу, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме - 8500 грн. Однак всупереч вимогам ч. 4 ст. 279-9, ч. 5 ст. 283, ч. 10 ст. 285 КУпАП відповідач не надіслав позивачу копію оскаржуваної постанови з реквізитами для сплати штрафу ні на відділення Укрпошти, ні засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Як наслідок, позивач не був поінформований ні про розмір штрафу, ні про порядок його сплати. Таким чином, відповідач скерувавши 09.03.2026 оскаржувану постанову у виконавчу службу, не ознайомив попередньо із такою позивача, внаслідок чого останній не мав можливості сплати штраф у встановлений строк, що призвело до порушення права позивача на сплату 50 відсотків розміру штрафу та, як наслідок, подвоєння розміру штрафу до 34000 грн. Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем встановленого порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та незаконність оскаржуваної постанови. Відтак, просить позов задовольнити.

13.04.2026 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, з викликом сторін.

06.05.2026 представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові. Свою позицію представник ТЦК мотивував тим, що у зв`язку із загальною мобілізацією позивачу, як військовозобов`язаному 18.12.2025 було надіслано повістку, сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 01.01.2026 на 09:00 годину. Однак 31.12.2025 поштове відправлення повернулося відправнику з поштовою відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконання ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання. З наведеного вбачається, що громадянин ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначені у ній місце та строк. Однак, 01.01.2026 даний громадянин до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився. Такими своїми діями зазначений громадянин порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно положень якої під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки). Однак документального підтвердження поважності причин несвоєчасного прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно повістки про виклик військовозобов`язаний ОСОБА_2 , не надав та не повідомив протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття, про причини своєї неявки та не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 в семиденний строк, що передбачено пунктами 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024. Також зазначив, що позивач самостійно без зовнішнього тиску чи примусу, подав заяву про визнання правопорушення. З урахуванням поданої позивачем заяви про не оспорювання правопорушення, 23.01.2026 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Тобто, позивач добровільно визнав вчинення правопорушення, про що подав відповідну заяву. Окрім цього, зазначив, що у зв`язку з неприбуттям до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в ЄДРПВР автоматично з`являється інформація про неприбуття особи за викликом, дані про що автоматично передаються до управління поліції. У зв`язку з наведеним просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві, додатково зазначив, що у додатку «Резерв+» побачив, що перебуває у розшуку, після чого звернувся до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про визнання вчиненого адміністративного правопорушення та згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності без його участі. Однак постанову про притягнення до адміністративної відповідальності не отримував, тому не було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності. Окрім цього, у додатку «Резерв+» не було реквізитів щодо сплати штрафу, відтак не зміг сплати штраф у розмірі 50 процентів від суми штрафу.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Сибаль О.Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві. Додатково зазначив, що відповідачем не було повідомлено позивача про прийняте рішення, постанову йому для відома не було скеровано поштовим зв`язком, тому просив скасувати постанову та закрити провадження у справі.

Представник відповідача Бойко З.М. просила у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач самостійно подав заяву про те, що він згідний з інкримінованим йому порушенням, тому 23.01.2026 було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яку йому було надіслано через електронний кабінет та така відображалась у додатку «Резерв+». Тому позивачу було відомо при прийняте рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1КУпАП.

Відповідно до ч 3. ст. 243 КАС України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше п`яти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 09 липня 2026 року о 10 год. 30 хв.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові пояснення сторін, суд дійшов до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, чи прийнято оскаржуване рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1ст. 9 КАС України).

Так, за визначенням статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 18.12.2025 було надіслано повістку, сформовану за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 01.01.2026 на 09:00 годину.

З витягу про час перевірки статусу відправлення R067060583380 вбачається, що 31.12.2025 поштове відправлення повернулося відправнику з поштовою відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.

23.01.2026 ОСОБА_1 особисто подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП про визнання своєї винуватості, в якій підтвердив факт порушення правил військового обліку, просив розглянути справу без його участі, погодився на притягнення до адміністративної відповідальності.

23.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_1 від 23.01.2026 та перевірених даних реєстрів, було винесено постанову № R316193 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В судовому засіданні позивачем було надано для огляду за стосунок резерв+ з особистого телефону згідно якого встановлено наявність ряду повідомлень позивачу щодо прийняття відносно нього рішення про накладення адміністративного стягнення 23.01.2026.

Не погодившись із даною постановою про адміністративне правопорушення позивач звернувся до суду щодо її скасування.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі Закон - № 3543-ХІІ ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, додатком 2 до якого є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до положень підпункту 2 пункту 1 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні зокрема прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року (далі Порядок №560).

Порядок №560 визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи.

Пунктом 41 вказаного Порядку передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Так, згідно ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, ОСОБА_1 в порядку передбаченому ст. 279-9 КУпАП звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про визнання правопорушення, не заявляв клопотань про свою незгоду з вчиненим правопорушенням або наявністю обставин, що виключають притягнення його до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Також судом встановлено, що копія постанови від 23.01.2026 була розміщена в електронному кабінеті військовозобов`язаного в застосунку «Резерв+», що відповідає вимогам ч. 3 ст. 279-9 та ч. 10 ст. 285 КУпАП, оскільки Позивач є користувачем «Резерв+», електронний кабінет і електронний спосіб комунікації прямо передбачені, як належний канал доведення постанови до відома військовозобов`язаного.

Таким чином, доводи позивача, що йому не було надіслано копію постанови поштовим зв`язком для відома, є безпідставними та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а наявні докази підтверджують обґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 01.01.2026 без поважних причин, а відтак він порушив ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Отже, всебічно дослідивши обставини справи, а також надані сторонами докази кожен окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши оскаржувану постанову, встановлено що вона відповідає вимогам законодавства, оскільки містить всі елементи, що повинні міститися в постанові відповідно до ст. 283 КпАП України. Підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, при розгляді справи доводи про незаконність постанови не знайшли свого підтвердження, є не необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 157 КАС України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

На підставі ст. 139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), з участю третьої особи Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34721466, Львівська обл., Шептицький р-н., м. Сокаль, пл. Міцкевича, 6) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді Шептицького міського суду Львівської області від 13 квітня 2026 року, після набрання даним рішенням суду законної сили.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 09 липня 2026 р.

Суддя: Н. Я. Отчак