Ухвала суду № 138097123, 03.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/23438/26

Провадження №1-кс/127/8910/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 , про застосування, в межах кримінального провадження №42026020000000065 від 05.05.2026, запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Маріуполь Донецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Маріуполь, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , 98, усвідомлюючи обставини та характер збройної агресії рф проти України та окупації частини території України, діючи свідомо, підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають окупацію України або перебування її у сфері впливу держави-агресора, умисно вчинив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації, підтримки рішень та дій держави-агресора та окупаційної адміністрації держави-агресора за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 є засновником, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Ека Фуд» (код ЄДРПОУ 42877206), яке зареєстровано 11.03.2019 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Митрополитська, 59/51, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Дії щодо реєстрації вказаного ТОВ, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_4 , вчиняв громадянин України ОСОБА_7 .

ТОВ «Ека Фуд» є власником торгівельного комплексу у м. Маріуполі Донецької області, загальною площею 2049,5 м?, розташованим по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 5А, у якій працював супермаркет «Щирий кум» (торговельна марка зареєстрована за ОСОБА_4 )

Разом з цим, після окупації 20.05.2022 рф м. Маріуполь Донецької області, ОСОБА_4 , маючи корисливі мотиви щодо збереження власних активів та можливості здійснення господарської та фінансової діяльності як на території України, так і на тимчасово окупованій рф території, здійснюючи, при цьому, безпосередній контроль за використанням зазначеного нерухомого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на виконання кримінально протиправного умислу, спрямованого на допомогу державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом підтримки рішень та дій держави-агресора щодо зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, інтеграції та розвитку захоплених територій, їх демографічного та економічного потенціалів, у тому числі за рахунок приватних підприємців, збільшення податкових надходжень до бюджетів російської федерації та окупаційної адміністрації, 30.11.2022 зареєстрував в окупованому рф м. Маріуполі Донецької області за російським законодавством «Общество с ограниченной ответственностью «Эка Фуд» (ООО «Эка Фуд»), основний державний реєстраційний номер (далі ОДРН) 1229300136988, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51.

Водночас, під час реєстрації підприємства в органах державної влади російської федерації засновником ООО «Эка Фуд» зазначено громадянина України ОСОБА_4 , а директором підприємства ОСОБА_7 .

При цьому, ООО «Эка Фуд» є власником торгівельного комплексу у м. Маріуполі Донецької області, що розташований по вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 5А, та у приміщенні якого працює супермаркет під назвою «Марка Вкуса».

Таким чином, ОСОБА_4 зареєстрував та є одноосібним власником, контролює та керує двома аналогічними «дзеркальними» юридичними особами, одна з яких зареєстрована за українським законодавством, інша за російським, а також обидва суб`єкти господарювання мають тотожні назви та структуру власності, володіють одним і тим же майном, від здачі в оренду якого отримують прибуток.

Крім того, ОСОБА_4 є засновником та одноосібним власником, зареєстрованого 30.11.2022 за законодавством рф ООО «Грация Маркет» (ОДРН 1229300135052, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51, директор ОСОБА_7 ), а також через близьких осіб контролює та керує наступними юридичними особами, які проводять господарську діяльність щодо передачі в оренду та управління власним або орендованим майном, та допоміжну діяльність, пов`язану з наземним транспортом, на тимчасово окупованій території України, зокрема:

- ООО «РЕНТСЕЛ ГРУП» (ОДРН 1229300135063, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51);

- ООО «РЕНТСЕЛ» (ОДРН 1229300134425, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51);

- ООО «ТОРГОВЫЙ ДОМ «ГРАЦИЯ» (ОДРН 1229300134733, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, проспект Металургів, 53);

- ООО «ЧПКФ «ГЕЛИОС» (ОДРН 1229300136010, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51) засновником та одноосібним власником яких є співмешканка ОСОБА_4 ОСОБА_8 ;

- ООО «ФИАЛЛА» (ОДРН 1229300136020, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51);

- ООО «ЮКА ФУД ГРУП» (ОДРН 1229300135701, адреса реєстрації: т. зв. «Донецька народна республіка», м. Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, 59/51) засновником та одноосібним власником яких є матір співмешканки ОСОБА_4 ОСОБА_9 .

При цьому, загальний розмір статутного капіталу всіх вказаних вище підконтрольних ОСОБА_4 юридичних осіб становить 46 893 750 російських рублів, всі вони зареєстровані за законодавством рф 30.11.2022, а їх директором є ОСОБА_7 .

З отриманого від діяльності вказаних підконтрольних ОСОБА_4 суб`єктів господарювання прибутку до державного бюджету рф та бюджету окупаційної адміністрації сплачуються податки та обов`язкові платежі, здійснюється оплата комунальних платежів, у тому числі за спожиту воду, електроенергію, які використовуються для забезпечення діяльності суб`єктів підприємницької діяльності та некомерційних бюджетних установ держави-агресора та окупаційної адміністрації, отже спрямовуються на забезпечення можливості ведення державою-агресором збройної агресії проти України, в тому числі й шляхом підтримання належного рівня фінансування у вигляді виплат грошового забезпечення, грошових компенсацій, закупівлі та постачання озброєння, обладнання та спеціальної військової техніки, виконання державних оборонних замовлень для збройних сил та інших військових формувань російської федерації, що беруть безпосередню участь у бойових діях проти Збройних Сил України та інших Сил оборони України, та здійснюють окупацію території України, представників держави-агресора, які діють з метою захоплення та утримання під своїм контролем окупованої території України, тобто, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, під час ведення повномасштабної війни російської федерації проти України, а також для забезпечення діяльності окупаційних адміністрацій, можливості їх ефективного функціонування на тимчасово окупованій території України та реалізації дій, рішень держави-агресора.02.07.2026, у зв`язку із викладеними обставинами, ОСОБА_4 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, у цей же день йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Разом з тим, слідчий в клопотанні вказує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме:

- листами з 2 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Вінницькій області від 12.05.2026, 15.05.2026, 01.07.2026;

- відомостями з державних реєстрів щодо нерухомого майна;

- витягами з єдиного державного реєстру юридичних осіб російської федерації;

- протоколами оглядів від 14.05.2026, 18.08.2026, 19.06.2026;

- витягами з Єдиного реєстру довіреностей;

- витягами з ЄДРПОУ;

- витягами з ДРАЦС;

- відомостями про перетин державного кордону.

На думку органу досудового розслідування, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 має високу суспільну небезпечність й останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме позбавлення волі на тривалий строк;

- незаконного впливу на осіб, з якими він співпрацював, оскільки згідно зі ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі, підозрюваний, матиме можливість незаконного впливу на інших фігурантів провадження, особливо з числа близьких осіб, залучених ним до протиправної діяльності, з метою створення сприятливих для себе умов або ж їх залякування для ненадання або зміни показань.

- вчинити інше кримінальне правопорушення подібного характеру, враховуючи обставини вчинення ним інкримінованого злочину, в якому він підозрюється, що вказують на схильність до вчинення дій, спрямованих на допомогу державі-агресору, у тому числі шляхом продовження здійснення пособництва державі агресору.

Слідчий зазначає, що ідеологічні мотиви, тобто свідомо обрана антиукраїнська позиція під час збройної агресії проти України, може стати підґрунтям для вчинення інших злочинів проти основ національної безпеки України, у тому числі у співпраці із ворогом у період війни, яка триває.

Слідчий в клопотанні також зазначає, що запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, враховуючи вищезазначені ризики у їх сукупності, положення кримінального процесуального законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, до підозрюваного доцільно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Враховуючи вище наведене слідчий за погодженням з прокурором просив слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити, додатково зазначив, що в даному кримінальному провадженні наявні ризики переховування від органу досудового розслідування та ризик впливу на свідків, зокрема на ОСОБА_9 . Разом з тим, вказував, що під час обшуку підозрюваний ОСОБА_4 заблокувався в квартирі та не впускав працівників СБУ до квартири близько 30 хв., а тому двері довелося ламати. Окрім того, наголошував, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю а тому може безперешкодно покинути територію України. Також вказував на те, що підозрюваний в судове засідання прибув на милицях, однак під час його затримання вільно пересувався без будь яких допоміжних засобів.

Захисник ОСОБА_5 , в судовому засіданні заперечував, щодо задоволення клопотання, оскільки вважає ризики передбаченні ст. 177 КПК України недоведеними та надуманими, та стан здоров`я ОСОБА_4 не дозволяє утримувати підозрюваного під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. На запитання суду повідомив, що він не одружений, має двох дітей (одинадцяти та чотирнадцяти років), які проживають з ним та яких народила ОСОБА_8 , має ІІІ групу інвалідності, має заощадження 3-4 мільйони грн., у власності має два мікроавтобуси та автомобіль ауді а8 (2022 року випуску), нерухомості на окупованій території не має, фактичні обставини підозри не визнає, з ОСОБА_7 в останнє спілкувався в 2022 році.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться наданими сторонами кримінального провадження доказами обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає наступне.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактичні обставини, які зазначив у клопотанні слідчий та вказав в судовому засіданні прокурор, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною особою конкретних дій та доведеність вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

З огляду на викладене суд констатує, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення, а отже підозра, в розумінні закону є обґрунтованою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слід зазначити наступне.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Матеріальний ресурс підозрюваного, його фінансове становище, та статус інваліда вказують на можливість безперешкодно покинути територію України з метою уникнення досудового розслідування та суду.

Про вказані обставини свідчать як представлені прокурором виписки з реєстру платників податку по ОСОБА_4 , про отримані ним суми доходів, так і статус особи як інваліда.

Про схильність до вчинення перешкод органу досудового розслідування під час здійснення досудового розслідування вказують відомості про які наведено у протоколі обшуку від 02.07.2026, в якому наведено, що підозрюваний до проведення обшуку заблокувався в квартирі АДРЕСА_4 , в які проживає, та на вимогу слідчого відмовився відкривати двері. З огляду на викладене співробітникам оперативних підрозділів довелось вживати заходи для зламу та примусового проникнення до квартири.

На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії, та фактично всі свідки, які можуть надати корисну для слідства інформацію, ще не допитані, а можливо і не встановлені.

В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

При цьому слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 не одружений, має двох дітей (одинадцяти та чотирнадцяти років), які проживають з ним та яких народила ОСОБА_8 , як вказав у судовому засіданні має ІІІ групу інвалідності (яку документально не підтвердив), зі слів має заощадження 3-4 мільйони грн., у власності має два мікроавтобуси та автомобіль ауді а8 (2022 року випуску), нерухомості на окупованій території не має, фактичні обставини підозри не визнає, зі слів з ОСОБА_7 в останнє спілкувався в 2022 році, що свідчить про наявність певних, однак не міцних соціальних зв`язків.

Щодо можливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя зазначає наступне.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

На думку слідчого судді, неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, застави та домашнього арешту відносно підозрюваної особи пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру кримінального правопорушення та певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи особистості.

В силу ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, у даному випадку, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України, враховуючи кваліфікацію злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, а не більш м`які запобіжні заходи.

Враховуюче викладене та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину - умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави. За наведених обставин, не визначення підозрюваній особі застави на даному етапі кримінального провадження, буде відповідати завданням кримінального судочинства.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, та суми вилучених у нього під час затримання та обшуків готівкових коштів, розмір застави, який встановлений КПК України для особливо тяжкого злочину, на переконання суду не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної особи.

Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливого незаконного впливу на свідків, у цьому кримінальному провадженні, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, враховуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, без застосування застави.

На думку слідчого судді більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не будуть достатнім стримуючим фактором, не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , не забезпечать можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої підозри, та судом враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_5 про відсутність у кримінальному провадженні відповідних доказів про наведені прокурором ризики, оскільки процесуальний закон пов`язує наявність ризиків не з доказами про те, що підозрювана особа обов`язково вчинить певні дії, а вказує на потенційну можливість їх реалізації в майбутньому.

Посилання захисника на виписки ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» від 26.05.2026 та консультативні висновки лікарів, згідно яких у підозрюваного встановлено: неконсолідований перелом правої стегнової кістки, хибний суглоб правої стегнової кістки, значний кістковий дефект діафіза правої стегнової кістки, хронічний остеоміеліт правої стегнової кістки, нейродистрофічний синдром, різниця довжини нижніх кінцівок до 7-7,6 см., м`язову атрофію, та інше, не вказують на неможливість перебування підозрюваного під вартою.

А тому ці доводи, в якості підстав для застосування іншого (менш суворого) запобіжного заходу судом відхиляються.

Враховуючи зазначені обставини, прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим, і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення, а тому приходить до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без встановлення розміру застави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178,183,184,186, 193, 194, 196,197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_6 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 16:18 год. 02.07.2026.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 16:18 год. 31 серпня 2026 року.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя