Ухвала суду № 138096962, 09.07.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1731/26

Провадження № 1-кп/147/679/26

УХВАЛА

іменем України

09 липня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010005157 від 26.06.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

08 липня 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010005157 від 26.06.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407 КК України.

Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.

08 липня 2026 року прокурором Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу, на даний час не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, прокурор вказує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні трьох епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у нез`явленні вчасно на службу та самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. На думку прокурора, усвідомлюючи невідворотність покарання, обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, які ще не допитані судом, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується. Прокурор зазначає, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, а тому необхідність подальшого застосування запобіжного заходу обумовлена потребою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам. Крім того, прокурор вказує, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти існуючим ризикам, а відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 407 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою. У зв`язку з цим просить продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят діб без визначення розміру застави.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підтримав, посилаючись на доводи, викладені у ньому, та зазначив, що ризики, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не зменшилися, а підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не встановлено.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого заперечував, стверджував, що ризиків немає, водночас посилання прокурора на ч. 8 ст. 176 КПК України необгрунтовані, адже ця норма визнана неконституційною. Просив застосувати до ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або визначити мінімальний розмір застави. Також зазначив, що обвинувачений бажає продовжити проходження військової служби та у захисника є оригінал письмової згоди який він планує подаати до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого віж кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 401 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід, адже він лагодить дрони і військовослужбовцям потрібна його допомога, більш того військова частина, яка надала згоду на продовження проходження ним військової служби самостійно його знайшла.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання, дослідивши їх доводи, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому та, відповідно, задоволення клопотання прокурора з огляду на таке.

Так, метою застосування запобіжного заходу, згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тоді як підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити бодай одну з передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Як вбачається з копії ухвали слідчого судді Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2026 року, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави до 10 липня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлений ухвалою суду, закінчується 10 липня 2026 року, однак судовий розгляд даного кримінального провадження потребує значного часу, а тому, враховуючи наявність відповідного клопотання прокурора, необхідно вирішити питання щодо наявності підстав для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Суд вважає встановленим існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, наразі ризик переховування ОСОБА_4 від суду є актуальним. Суд також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України).

Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що можливість призначення покарання у виді позбавлення волі за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.

Разом із тим суд зазначає, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, сама по собі не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється лише у сукупності з іншими встановленими ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні.

При встановленні наявності такого ризику суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні. Так, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду шляхом безпосереднього допиту особи у судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

За таких обставин ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом їх показань та дослідження судом усіх доказів.

Суд також зазначає, що на теперішній час у кримінальному провадженні не допитані свідки, не досліджені письмові докази, а тому можливість незаконного впливу на учасників кримінального провадження не може бути виключена.

Будь-яких нових обставин, які мають значення для вирішення питання щодо подальшого застосування запобіжного заходу та які не існували і не оцінювалися судом під час попереднього продовження строку тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.

Наведені обставини формують у суду переконання щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Також, оцінюючи доводи прокурора щодо існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує характер та обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, кількість інкримінованих епізодів, а також те, що судовий розгляд кримінального провадження триває.

Будь-яких нових обставин, які б свідчили про зменшення чи відсутність встановлених судом ризиків або зумовлювали необхідність зміни запобіжного заходу, під час судового розгляду не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання судом вивчалася можливість застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Разом із тим суд дійшов висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим судом ризикам.

Водночас суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої продовження тримання особи під вартою може бути виправданим лише за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає право особи на свободу. У даному випадку, з огляду на характер та обставини інкримінованого кримінального правопорушення, встановлені судом ризики, стадію судового розгляду та необхідність забезпечення належного здійснення кримінального провадження, суд вважає, що такий суспільний інтерес існує.

Будь-яких нових обставин, які б свідчили про зменшення або відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, порівняно з тими, які були встановлені під час попереднього продовження строку тримання під вартою, судом не встановлено.

За таких обставин суд переконаний, що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно продовжити на шістдесят днів.

Щодо позиції сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту суд зазначає, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування такого запобіжного заходу, стороною захисту суду не надано. Зокрема, не надано доказів щодо місця виконання запобіжного заходу, можливості проживання обвинуваченого за відповідною адресою та інших обставин, які б давали суду підстави для висновку про ефективність застосування домашнього арешту. За таких обставин, враховуючи встановлені судом ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстав для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу суд не вбачає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя/суд під час постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має право визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

Абзацом 8 ч.4 ст.183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Тобто, визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407-408 КК України є дискреційним повноваженням суду. Водночас наявність дискреції має також грунтуватися на позиціях учасників кримінального провадження, висловлених в ході судового розгляду під час обрання/продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд враховує в даному випадку те, що сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, а прокурор не висловлював жодних заперечень щодо позиції сторони захисту про визначення розміру застави.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 у справі № 3-111/2023 (207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у виді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення обвинуваченому застави або ж застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень суду, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваного, суд дійшов висновку про можливість визначення обвинуваченому ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Виходячи зі змісту ч. 4 ст.182 КК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене та майновий стан обвинуваченого, суд вважає, що з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно визначити заставу в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи такий розмір застави, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані стосовно того, що відпали або зменшились ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу обвинуваченому, отже підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а тому клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого необхідно задовольнити, одночасно визначити обвинуваченому розмір застави, як альтернативний запобіжний захід.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Щодо призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Під час підготовчого судового засідання судом поставлено на обговорення питання про можливість призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що обставин, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду, не встановлено, угод, передбачених главою 35 КПК України, не укладено, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акта прокурору немає, обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Заслухавши учасників кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з таких підстав.

Копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування обвинувачений та його захисник отримали, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Дане кримінальне провадження підсудне Тростянецькому районному суду Вінницької області.

Обвинувальний акт складений із дотриманням вимог кримінального процесуального закону України та відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Підстав для закриття кримінального провадження, зупинення провадження у справі чи повернення обвинувального акта прокурору судом не встановлено.

Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду, не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.

Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених ч. 2 ст. 27 КПК України, судом не встановлено.

У судове засідання викликати прокурора, обвинуваченого, його захисника.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 314316, 331, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 задовольнити.

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів тобто до 06 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти під заставу.

Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід застава.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого відповідно до ч.5 ст.194 КПК України наступні обов`язки: прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; уникати спілкування із свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024050010005157 від 26.06.2024, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, на 11:30 годину 17 липня 2026 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників судового розгляду.

Визначити резервну дату судового засідання у вказаному кримінальному провадженні 16:00 годину 28 липня 2026 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та направити прокурору, захиснику та до ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» для виконання.

На ухвалу суду в частині продовження строку тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подання апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено о 16 годині 45 хвилин 09 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1