Ухвала суду № 138096625, 01.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7368/26 1-кс/760/3921/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2026 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 22025101110000479, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 квітня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною другою статті 28, частиною першою статт 114-1 та частиною третьою статті 436-2 КК України, та за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 15 частиною другою статті 28 частиною першою 114-1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з указаним клопотанням.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що слідчим управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000479 від 10 квітня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною другої статті 28, частиною першою статті 114-1 тачастиною третьої статті 436-2 КК України, та за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15 частиною другою статті 28 частиною першою 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що 10 вересня 1993 року зареєстровано юридичну особу - Державне підприємство «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ І ПРОЄКТНИЙ ІНСТИТУТ МІСТОБУДУВАННЯ» (ЄДРПОУ 01422832, із основним видом діяльності (КВЕД) - «72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук») (далі ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ»).

У подальшому, 27 квітня 2021 року відповідно до витягу із Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянина України ОСОБА_5 , призначено керівником ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ», чим наділено організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

У подальшому, 17 березня 2025 року наказом виконувача обов`язків Голови Фонду державного майна України № 421 від 17 березня 2025 року ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» визначено таким, яке відповідає критеріям та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливим для забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань, що надало можливість ОСОБА_5 здійснювати бронювання від військового призову військовозобов`язаних громадян України, які працюють в ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ».

Так, відповідно до Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 року № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2024 року № 1332), бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють, зокрема, на підприємствах, в установах та організаціях, які в установленому порядку визначено критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.

Розуміючи вищевикладені обставини, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у службових осіб ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, за попередньою змовою групою осіб, виник спільний умисел на перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом фіктивного працевлаштування військовозобов`язаних осіб з метою отримання відстрочки від мобілізації, за грошову винагороду.

Задля реалізації свого умислу, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_5 , з корисливих мотивів, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше серпня 2025 року, залучив до протиправної діяльності першого заступника керівника ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» ОСОБА_6 та головного бухгалтера ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» ОСОБА_7 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, вступивши таким чином у попередню змову.

При цьому, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи достовірно знали, що зменшення мобілізаційного потенціалу України шкодить Збройним Силам України, оскільки зменшує чисельність особового складу, особливо в умовах повномасштабного вторгнення. Це може призвести до дефіциту людських ресурсів, особливо під час наступу, що може бути використано агресором як тактична перевага.

Так, згідно з загальним планом та розподіленими ролями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, з серпня 2025 року по січень 2026 року забезпечували пошук військовозобов`язаних громадян України, які в порушення статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мають намір ухилитися від обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, з подальшим вчиненням дій, спрямованих на отримання необхідних документів від військовозобов`язаних для подальшого їм оформлення фіктивного працевлаштування у ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ», яке має можливість «бронювання» працівників, що надасть останнім можливість не бути мобілізованими до ЗС України, за грошову винагороду, таким чином вступаючи з ними в попередню змову.

Надалі, військовозобов`язані особи, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, надавали вказаним особам необхідні для фіктивного працевлаштування документи, зокрема копії паспортів та довідок про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

У свою чергу, ОСОБА_5 , умисно, за попередньою змовою з

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, та за їх допомогою, з корисливих мотивів, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, в період з серпня 2025 року по січень 2026 року, перебуваючи за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26А, діючи як директор працевлаштовував на роботу в ДП «НДПІ МІСТОБУДУВАННЯ» та у подальшому бронював від мобілізації військовозобов`язаних осіб, відповідно до вимог Порядку бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 847).

ОСОБА_5 12 березня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України та частиною третьою статті 436-2 КК України.

Санкцією частини третьої статті 436-2 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна.

Так, 12 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва проведено обшук у транспортному засобі «Volkswagen Touareg» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , у ході якого вилучено транспортний засіб «Volkswagen Touareg» із державний номерний знак НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене на даний час виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Слідчий в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 01 травня 2026 року подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій просив клопотання задовольнити в повному обсязі.

Власник майна, відповідно до частини другої статті 172 КПК України з метою забезпечення арешту майна, в судове засідання не викликався.

04 квітня 2026 року від представник власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 надійшли письмові заперечення про арешт майна, у яких зазначено, що клопотання є необґрунтованим, оскільки транспортний засіб придбано 11 січня 2021 року - задовго до внесення відомостей до ЄРДР, не використовувався у вчиненні злочину та не є речовим доказом. Конфіскація майназа, яка міститься в частині третій статті 436-2 КК України є альтернативною санкцією, а не обов`язковою, тому її наявність не є підставою для арешту. ОСОБА_5 визнає вину, активно сприяє слідству, що виключає ризики приховування майна. Арешт автомобіля є непропорційним заходом, який необґрунтовано обмежує професійну діяльність керівника державного підприємства. Ураховуючи викладене, просив відмовити накладенні арешту.

Враховуючи положення частини першої статті 171 КПК України, відповідно до якої клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд клопотання у відсутність слідчого.

Вивчивши клопотання, заперечення на клопотання про арешт майна та дослідивши матеріали додані до клопотання суд приходить до наступного висновку.

Положеннями пункту 7 частини другої статті 131 КПК України та частиною першою статті 170 КПК України визначено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який забезпечує тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025101110000479 від 10 квітня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною другої статті 28, частиною першою статті 114-1 тачастиною третьої статті 436-2 КК України, та за підозрою ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15 частиною другою статті 28 частиною першою 114-1 КК України.

12 березня 2026 року ОСОБА_5 складено та вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України та частиною третьою статті 436-2 КК України, що підтверджується його особистим підписом.

Відповідно до інформації з Реєстраційної картки транспортного засобу Volkswagen Touareg, державний номерний знак НОМЕР_2 , колір - чорний, Vin: НОМЕР_3 належить на праві власності ОСОБА_5 .

Відповідно до вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку, передбаченому статтями 170-173 КПК України, слідчий суддя для прийняття законного та обґрунтованого рішення повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною п`ятою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У клопотанні слідчого зазначено, що арешт необхідно накласти з метою забезпечення подальшої конфіскації майна як виду покарання.

Так, санкцією частини третьої статті 436-2 КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Отже, ОСОБА_5 має статус підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, та слідчим доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт належить підозрюваному.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Доводи сторони захисту не спростовують підстав для накладення арешту, оскільки клопотання заявлено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (пункт 3 частина друга статті 170 КПК України), для чого достатньо самого лише передбачення такого покарання санкцією інкримінованої частиною третьою статті 436-2 КК України та наявності достатніх підстав вважати, що суд за результатами розгляду справи може його призначити. При цьому альтернативний ("з конфіскацією або без такої") характер цього покарання, невіднесення транспортного засобу до знарядь вчинення чи речових доказів кримінального правопорушення, час його придбання та посилання на добросовісного набувача правового значення для цього виду арешту не мають, позаяк конфіскація майна як вид покарання за своєю правовою природою поширюється на майно засудженого незалежно від його зв`язку з вчиненим правопорушенням, а встановлене законом обмеження щодо добросовісного набувача стосується виключно арешту з метою збереження речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та з метою забезпечення можливої конфіскації вказаного майна підозрюваної як виду покарання, слідчий суддя вважає необхідним накласти арешт на майно, яке зазначено у клопотанні.

З огляду на викладене та керуючись статтями 131, 170-173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И Л А :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме - транспортний засіб «Volkswagen Touаreg» із д. н. з. НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 .

Відповідно до частини третьої статті 169 КПК України прокурор повинен негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.

Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську міську прокуратуру.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення або отримання її копії, безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1