Рішення № 138096622, 20.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6331/26

пр. № 2/759/7979/26

20 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Косінської І.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі

у серпні 2025 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд: встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 однією сім?єю із ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше п?яти років до відкриття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, починаючи з 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач проживала разом з померлою, ОСОБА_7 однією сім?єю. Основним місцем їхнього проживання та реєстрації була квартира АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.09.2004 зазначена квартира, належить на праві приватної спільної власності, у тому числі, ОСОБА_8 в рівних частинах. ОСОБА_7 була зареєстрована і на підставі договору дарування 29/100 частин квартири від 16.03.2012 та отримала право власності на квартиру за АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 та ОСОБА_7 проживали за однією адресою, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права та обов?язки, вели спільне господарство, купували продукти харчування на двох, відзначали свята та ювілейні дати, ходили разом до церкви, тобто проживали однією сім?єю. Дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_7 однією сім?єю більше, ніж 10 років за адресою: АДРЕСА_2 . Тому ОСОБА_1 згідно зі ст. 1264 ЦК України належить до четвертої черги спадкоємців за законом. Постановою державного нотаріуса було відмовлено ОСОБА_9 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири у зв?язку з відсутністю документів, які б підтверджували факт проживання однією сім?єю.

04.05.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що факт сплати комунальних платежів після смерті спадкодавця не підтверджує обставин, які підлягають доказуванню у даній справі, а тому не є належним доказом у розумінні процесуального законодавства. Беручи до уваги, що ОСОБА_10 за своє життя не склала заповіт на користь ОСОБА_1 , Київська міська рада вважає, що позовні вимоги є недоведеними, безпідставними. Спільність проживання в контексті спадкування четвертою чергою спадкоємців за законом має розглядатися більш широко, як взаємна турбота, моральна й матеріальна допомога та підтримка, спільність інтересів, взаємне піклування тощо. Надані до позовної заяви докази не підтверджують ведення спільного домогосподарства за рахунок спільних коштів в інтересах сім?ї. Позивачем не надано достатніх та належних доказів для підтвердження факту постійного проживання. Крім того, як вбачається з реєстру судових рішень, позивач неодноразово зверталася до суду тотожними повними вимогами. Неодноразове подання позивачем позовів із аналогічним предметом та підставами свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами (а.с. 108-112).

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду

відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.03.2026 визначено суддю Ул`яновську О.В. (а.с. 43-44).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2025 відкрито загальне позовне провадження та розпочато підготовче засідання (а.с. 45-46).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 23.03.2025 витребувано копію спадкової справи у Першої КДНК (а.с. 47-48).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2026 підготовче провадження по справі закрито. Призначено справу до судового розгляду (а.с. 95).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.04.2026 виправлено описку в ухвалі від 23.04.2026 (а.с. 96).

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Представник відповідача КМР у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлений належним чином, у відзиві від 04.05.2026 просив проводити розгляд справи за відсутності представника (а.с. 108-112).

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ІІІ. Фактичні обставини справи

судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00039698799 від 16.05.2023 (а.с. 73-74).

Згідно довідки відділу реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_11 після реєстрації шлюбу 03.11.2006 року змінила прізвище на « ОСОБА_11 », актовий запис №1663 (а.с. 10).

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 20.09.2004 №1833, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної (сумісної або часткової) власності: гр. ОСОБА_3 та членам її сім?ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в рівних частинах (а.с. 16, 17).

Як вбачається з Договору дарування 29/100 частин квартири від 16.03.2012 року, посвідченого ПН КМНО Ващенко В.В. та зареєстрованого у реєстрі за №501, ОСОБА_15 подарувала - 29/100 частин квартири АДРЕСА_1 для ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у рівних частинах (а.с. 14-15).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 21.08.2023 №97903779 про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2 за період з 23.12.2022 по 21.08.2023: ОСОБА_3 - зареєстрована 19.09.1974; ?? ОСОБА_1 - зареєстрована 05.12.1984; ?? ОСОБА_4 - зареєстрований 18.01.1990; ?? ОСОБА_7 - зареєстрована 19.04.2012, знята з реєстрації 18.01.2023 (а.с. 19).

06.04.2012 ОСОБА_7 строком на три роки було укладено договір 8000804910 з ПАТ «Київенерго» про користування електричною енергією за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 35-36).

Відповідно до довідки, виданої Першою КДНК від 08.06.2023 №3238/02-14, ОСОБА_1 , 16.05.2023 подано заяву про прийняття спадщини за №1469 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , та зазначено, що станом на 08.06.2023 будь-які спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися та заяви не надходили (а.с. 26).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.08.2023 виданої Державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Ковток А.І., ОСОБА_16 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв?язку з ненаданням рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_7 (а.с. 25).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду

відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою та другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, судам роз?яснено, що при встановленні судами факту проживання зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до дня смерті (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати положення статті 3 Сімейного кодексу України, відповідно до якої сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки, а також те, що сім?я створюється на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.99 №5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: ???проживання однією сім?єю із спадкодавцем; ???на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п?ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім?єю. Про проживання однією сім?єю можуть свідчити, у сукупності, наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 року у справі №461/4689/15-ц, від 10.10.2019 року у справі №520/8495/17, від 17.10.2019 року у справі №712/1294/17, від 31.03.2022 року у справі №461/4532/20, від 12.01.2023 року у справі №754/6012/21, від 20.02.2023 року у справі №520/11160/18, від 08.08.2023 року у справі №752/13615/20-ц.

Для встановлення спільного проживання однією сім?єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім?ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16, від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц від 11.12.2019 року в справі №712/14547/16-ц, від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-, від 08.12.2021 року у справі №531/295/19.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд зауважує, що на підтвердження факту спільного проживання позивачем надано: копії рахунків та чеків по сплаті комунальних платежів після смерті ОСОБА_7 ; договір дарування 29/100 частин квартири від 16.03.2012; показання свідків; витяг про зареєстрованих у квартирі осіб, проте з наданих позивачем доказів, не вбачається, що позивач з померлою проживали разом та не доводить факту спільного проживання.

А тому, суд критично ставиться щодо підтвердження реальності спільного проживання позивача з померлою не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, оскільки не доведено, що вона з померлою постійно спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, спільні витрати на купівлю майна спільного користування та брали участь в утриманні житла, ремонті.

Оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази не підтверджують факт спільного проживання позивача з померлою, внаслідок чого позивачем не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи та правовідносини, що їх регулюють, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

V. Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.41 Конституції України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року; ст.ст. 15, 16, 1220, 1223, 1258, 1264 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 89, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 29.05.2026.