Ухвала суду № 138096465, 01.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/3714/24

Провадження №: 2-п/755/48/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Коваленко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Грищенко С.В.,

учасники справи:

представник позивача Будіянський О.С.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, ухваленого 26 грудня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва в межах розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року у цивільній справі № 755/3714/24 позовні вимоги ПрАТ «АК «Київводоканал» було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (юридична адреса: м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, плату за абонентське обслуговування у розмірі 31 717,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 681,97 грн., три процента річних у розмірі 3 549,77 грн., а всього на загальну суму 50 949 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 57 копійок та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , та ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги.

30 березня 2026 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення суду

Обґрунтовуючи заяву, відповідач (заявник) вказав, що встановлені в рішенні обставини не відповідають дійсності, оскільки станом на час відкриття провадження у справі та на момент винесення рішення він не був власником зазначеної квартири, а її власником є ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), який мав бути залучений до справи як відповідач або третя особа. Заявник зауважив, що при оформленні договору купівлі-продажу нотаріус обов`язково перевіряє право власності через Реєстр речових прав, наявність обтяжень, судових спорів та відсутність боргів по комунальним послугам. Враховуючи наявність заборгованості, відповідачем при оформленні договору було знижено ціну на квартиру на розмір боргу, який покупець мав оплатити. Оскільки квитанції про оплату мають бути саме у ОСОБА_3 , рішення суду безпосередньо впливає на його права.

Крім того, заявник зазначив, що весь час розгляду справи він не проживав за адресою реєстрації, жодних повісток не отримував і про справу не знав, оскільки постійно їздив до родини, яку вивіз в евакуацію на західну Україну, що пов`язано з обставинами непереборної сили - воєнним станом. Про наявність рішення дізнався випадково лише 23.03.2026 року після накладення приватним виконавцем арешту на його банківські рахунки. У зв`язку з цим він був позбавлений можливості подати відзив, клопотання про залучення третьої особи, докази та заяву про застосування строків позовної давності, які позивачем явно пропущені. Посилаючись на практику ЄСПЛ (рішення у справах «Белле проти Франції», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії») щодо недопустимості занадто формального ставлення до процесуальних норм та обмеження доступу до суду, а також на постанову Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 752/23008/23, заявник просив визнати поважними причини пропущення строку на подання заяви (якщо суд вважатиме його пропущеним), поновити строк, скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку.

06.05.2026 року на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, заяву передано в провадження судді Коваленко І.В.

11.06.2026 року позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» надав письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких зазначив, що доводи відповідача є безпідставними та суперечать матеріалам справи. Позивач вказав, що копію ухвали суду про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками відповідач отримав особисто 14.08.2024 року за адресою свого зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_3 ), однак відзиву до суду не направив. Оскільки відповідача було належним чином повідомлено, суд ухвалив заочне рішення із дотриманням усіх умов ст. 280 ЦПК України.

Позивач також наголосив, що відповідно до ст. 64, 68, 156, 162 ЖК України, ст. 1, 6, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власники, зареєстровані особи та споживачі несуть солідарну відповідальність за оплату наданих комунальних послуг. На адресу квартири щомісячно надходили рахунки, проте відповідач із заявами про перерахунок у зв`язку з тимчасовою відсутністю (що передбачено п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про ЖКП» та Постановою КМУ № 630) чи про відключення від мереж до водоканалу не звертався, доказів відсутності систем водопостачання не надав. Позивач підкреслив, що відповідач був власником квартири у спірний період, за який нараховано борг, а згідно з п. 28 Правил надання послуг (Постанова КМУ № 690) споживач зобов`язаний самостійно протягом місяця інформувати виконавця про зміну власника житла шляхом надання витягу з Реєстру речових прав, чого зроблено не було. З огляду на ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідач мав спростувати розрахунок позивача власними доказами, чого також не зробив. Позивач просив відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Під час розгляду справи в судовому засіданні заявник додатково подав заяву про долучення до матеріалів справи доказів сплати заборгованості в повному обсязі покупцем на рахунок державної виконавчої служби (платіжний документ від 17.06.2026 року в межах ВП № 80581677) та просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заяву про перегляд заочного рішення та просив скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2024 року, ухвалене у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Представника позивача Будінський О.С. заперечував щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення з підстав викладених у запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту зазначеної норми закону скасування заочного рішення суду можливе лише за одночасної наявності двох обов`язкових умов: поважності причин неявки відповідача в судове засідання та неподання відзиву, а також надання суду істотних доказів, які можуть змінити результат розгляду справи. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає можливість скасування заочного рішення.

Щодо першої умови (поважності причин), суд встановив, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2024 року було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Матеріалами справи спростовується твердження заявника про те, що він не знав про наявність справи. Направлена судом за адресою реєстрації відповідача копія ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками була отримана відповідачем ОСОБА_2 особисто 27.07.2024 року та 14.08.2024 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення з його особистим підписом (а.с.76-78).

Таким чином, відповідач був належним чином та своєчасно поінформований про судовий процес у розумінні ст. 190 ЦПК України. Маючи процесуальну можливість подати відзив на позов, клопотання про застосування строків позовної давності чи залучення третіх осіб, відповідач цими правами без поважних причин не скористався. Твердження про виїзд до родини в евакуацію через воєнний стан не спростовують факту особистого одержання судових документів у серпні 2024 року.

Щодо другої умови (істотності доказів) та доводів про зміну власника квартири, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 319, 322 Цивільного кодексу України (ЦК України) власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний обов`язок щодо своєчасного внесення плати за комунальні послуги закріплений статтями 68, 162 Житлового кодексу України та ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Предметом стягнення у даній справі є заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, яка накопичилась у період, коли саме ОСОБА_2 був зареєстрований як одноосібний власник квартири. Перехід в подальшому права власності на квартиру до ОСОБА_3 не створює зобов`язань у нового власника з оплати заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки така заборгованість утворилась саме у той період, коли одноособовим власником квартири був ОСОБА_1 . Відповідно до цивільного законодавства, зобов`язання з оплати за спожиті комунальні послуги мають персональний характер і слідують за особою споживача (власника), яка їх споживала у відповідний проміжок часу.

Домовленості між продавцем і покупцем про зниження вартості квартири на суму боргу є внутрішніми зобов`язаннями сторін правочину і в силу ст. 520 ЦК України не припиняють зобов`язань попереднього власника перед виконавцем послуг (ПрАТ «АК «Київводоканал») та не є заміною боржника у зобов`язанні, оскільки згоди на це кредитор не надавав. Окрім цього, згідно з п. 28 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (затверджених постановою КМУ № 690), обов`язок своєчасно поінформувати виконавця про зміну власника житла покладено на самого споживача. Відтак, наданий заявником договір купівлі-продажу не спростовує наявності у нього боргу за період його власності.

Стосовно заяви відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору (через погашення боргу покупцем ОСОБА_3 на рахунок ДВС 17.06.2026 року), суд зазначає наступне.

Сплата заборгованості у червні 2026 року відбулась в межах виконавчого провадження № 80581677, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого на виконання вже ухваленого заочного рішення суду від 26.12.2024 року.

Закриття провадження у справі на підставі ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору можливе виключно на стадії розгляду справи по суті - тобто у випадку, якщо предмет спору припинив існування після відкриття провадження, але до моменту ухвалення рішення суду.

Сплата ж коштів після ухвалення судового рішення є фактичним виконанням цього рішення на стадії виконавчого провадження. Така обставина, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закінчення виконавчого провадження державним чи приватним виконавцем, а не підставою для скасування рішення судом чи закриття судового провадження. Сплата боргу в червні 2026 року в процесі примусового виконання не спростовує наявності предмету спору та правомірності вимог позивача на момент ухвалення заочного рішення суду 26.12.2024 року.

Посилання заявника на практику ЄСПЛ суд вважає безпідставними, оскільки відповідачу було забезпечено реальний доступ до правосуддя шляхом належного та особистого вручення ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками за адресою його реєстрації. Проте відповідач, отримавши судові документи під підпис, проявив процесуальну пасивність і не скористався своїми правами у встановлені законом строки. Оскільки розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а реалізація права на подання відзиву залежала виключно від власного волевиявлення відповідача, його подальше нецікавлення станом судового процесу є наслідком його власної процесуальної поведінки і не свідчить про порушення судом норм процесуального права чи обмеження доступу до суду.

Принцип jura novit curia («суд знає закони») покладає на суд обов`язок правильної правової кваліфікації, що й було зроблено судом при ухваленні рішення. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/24881/16-ц (постанова від 21.03.2018), на який посилається заявник, стосується єдності цивільного процесу, що не заперечує обов`язку дотримання норм ст. 288 ЦПК України.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а надані ним докази не мають істотного значення та не спростовують обґрунтованості позовних вимог на момент ухвалення рішення, підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення та його скасування немає.

Керуючись ст. 288, 255, 258260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, ухваленого 26 грудня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва в межах розгляду цивільної справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформацію по справі можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет http://dn.ki.court.gov.ua.

Повний текст ухвали складений 06.07.2026 року.

С у д д я :