Ухвала суду № 138096138, 06.07.2026, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/858/26

Провадження № 1-кп/708/63/26

УХВАЛА

про закінчення підготовчого провадження

і призначення судового розгляду

06 липня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

законної представниці ОСОБА_5 ОСОБА_9 ,

законної представниці ОСОБА_6 ОСОБА_10 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та

ВСТАНОВИВ:

До Чигиринського районного суду Черкаської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026250000000108 від 15.03.2026 відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України,.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 01.07.2026 вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримав обвинувальний акт, просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду у закритому судовому засіданні та зобов`язати орган пробації скласти досудову доповідь щодо обох обвинувачених, оскільки на момент можливого вчинення інкримінованого їм злочину вони були неповнолітні.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав думку прокурора та не заперечував проти призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_5 , його законна представниця ОСОБА_9 і захисниця адвокат ОСОБА_7 проти призначення справи до судового розгляду у закритому судовому засіданні та складення досудової доповіді щодо обвинуваченого не заперечували.

Обвинувачений ОСОБА_6 , його законна представниця ОСОБА_10 та захисник адвокат ОСОБА_8 проти призначення справи до судового розгляду у закритому судовому засіданні та складення досудової доповіді щодо обвинуваченого не заперечували.

Також прокурор надав суду клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою окремо щодо кожного з обвинувачених.

У клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 прокурор послався на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_5 злочину, зокрема 14.03.2026 близько 22 години 15 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно та разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись поблизу нефункціонуючого фонтану біля будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних стосунків до раніше незнайомого йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, реально усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання заподіяли потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

А саме ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел наніс ОСОБА_4 не менше трьох ударів кулаком правої руки в ділянки голови та тулуба, внаслідок чого потерпілий впав на ґрунтове покриття, а ОСОБА_6 наніс останньому не менше шести ударів ногами в область обличчя та тулубу, а також близько двох ударів кулаком правої руки у ліву скроневу ділянку голови потерпілого. Після чого ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 нанесли близько одинадцяти ударів кулаками рук та ногами в життєво важливі органи, зокрема в область голови, грудної клітини та тулубу ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а потерпілий в ургентному порядку каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до КНП «Третя Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради.

Внаслідок вчинення умисних протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заподіяли потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді травми голови з вдавленим багатоуламковим переломом правої скроневої кістки, забоєм головного мозку, крововиливами та саднами м`яких тканин голови та обличчя, раною верхньої губи, які виникли від дії тупих предметів та відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 17.04.2026 № 02-01/271 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

16.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.03.2026 ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.06.2026 відносно ОСОБА_5 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.07.2026, обвинувальний акт переданий до суду для його розгляду, що обумовлює розгляд питання про його продовження.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України прокурором встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) ризик можливого переховування від суду з підстав тяжкості покарання, що загрожує, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі, у зв`язку із чим усвідомлення тягаря кримінальної відповідальності, зважаючи на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та невідворотність покарання, можуть спонукати ОСОБА_5 до зміни місця проживання. Зокрема після вчинення злочину останній не надав потерпілому допомогу, не викликав медичних працівників та залишив місце події з метою уникнення відповідальності за вчинене. Характер інкримінованого діяння, кількість та локалізація нанесених ударів, а також тяжкість наслідків у виді небезпечних для життя тілесних ушкоджень свідчать про усвідомлення обвинуваченим тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків;

2) ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з`ясування обставин скоєного ОСОБА_5 злочину, у зв`язку із чим він є особою зацікавленою у зміні показань неповнолітніми свідками, які йому відомі наглядно, та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань на його користь, з метою уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об`єктивному з`ясуванню обставин кримінального провадження. Обґрунтовуючи наявність вказаного ризики прокурор зазначив, що вимогами Кримінального процесуального кодексу України визначена безпосередність дослідження доказів судом, зокрема проведенням допиту свідків у судовому засіданні. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час зібрання доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого та дослідження їх судом. У даному кримінальному провадженні показання потерпілого та свідків мають визначальне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Обвинуваченому достеменно відомо коло осіб, які були очевидцями події, знає місця їх проживання, коло спілкування, проживає із ними в одному населеному пункті, а тому ризик неформального впливу через особисті контакти, спільних знайомих, друзів або родичів є значно вищим, ніж у випадку відсутності між ними соціальних зв`язків.

Крім того, перебуваючи на волі обвинувачені можуть узгодити між собою позицію захисту, домовитися про єдину версію подій, схилити свідків до зміни раніше наданих показань, відмови від показань або надання відомостей, вигідних стороні захисту.

Під час звернення із даним клопотанням стороною обвинувачення крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, врахована також вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого та особливий характер вчиненого злочину. Спосіб його вчинення свідчить пор підвищений ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого, оскільки тілесні ушкодження потерпілому завдавалися групою осіб, у стані алкогольного сп`яніння, із використанням фізичної переваги над потерпілим, який після перших ударів упав на землю та фактично був позбавлений можливості чинити опір, що свідчить про схильність обвинуваченого до агресивної насильницької поведінки, нехтування загальновизнаними правилами співжиття у суспільстві.

Зважаючи на наведене прокурор вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити запобіганню наявних ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, такі як: 1) особисте зобов`язання - оскільки він є найбільш м`яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв`язку із чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, крім того до органу досудового розслідування не надходили клопотанням або письмові зобов`язання від осіб, які заслуговують на довіру, про поруку щодо виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків; 3) застава також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те чи наявний у підозрюваного майновий стан, який дасть йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків та лише створить умови до залишення місця проживання та реєстрації з метою уникнення покарання.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.06.2026 ОСОБА_5 визначено розмір застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 166 400 грн, а також коло обов`язків, які будуть покладені на нього у випадку внесення застави.

Тому просить суд продовжити стосовно ОСОБА_5 запобіжних захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці із визначенням можливості внесення застави.

Під час підготовчого засідання прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора та просив суд клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Захисниця адвокат ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_5 та його законна представниця ОСОБА_9 просили суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання та обрати інший запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою. На обґрунтування наявних заперечень захисниця зазначила, що обвинувачений ОСОБА_5 проживав разом із мамою, яка наразі залишилася сама, оскільки його менше сестра померла у минулому році. Обвинувачений є неповнолітнім, навчався, має позитивні характеристики та постійне місце проживання. Крім того, майже відразу після подій 14.03.2026 ОСОБА_5 перераховував на картковий рахунок потерпілого грошові кошти у сумі 1 500,00 грн. І хоча ці кошти потерпілим не були прийняті та були згодом повернуті, наведене свідчить, що він усвідомлює усі можливі негативні наслідки та не має наміру переховуватися, або якось впливати на хід розгляду цієї справи. Усі докази вже зібрані та долучені до матеріалів справи, відповідно він не зможе на них впливати. Розмір застави для матері обвинуваченого є непомірним, її доходів не вистачає для сплати такої суми коштів.

У клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор послався на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 злочину, зокрема 14.03.2026 близько 22 години 15 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно та разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та знаходячись поблизу нефункціонуючого фонтану біля будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних стосунків до раніше незнайомого йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , маючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, реально усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання заподіяли потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

А саме ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел наніс ОСОБА_4 не менше трьох ударів кулаком правої руки в ділянки голови та тулуба, внаслідок чого потерпілий впав на ґрунтове покриття, а ОСОБА_6 наніс останньому не менше шести ударів ногами в область обличчя та тулубу, а також близько двох ударів кулаком правої руки у ліву скроневу ділянку голови потерпілого. Після чого ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 нанесли близько одинадцяти ударів кулаками рук та ногами в життєво важливі органи, зокрема в область голови, грудної клітини та тулубу ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а потерпілий в ургентному порядку каретою швидкої медичної допомоги був доставлений до КНП «Третя Черкаська міська лікарня» Черкаської міської ради.

Внаслідок вчинення умисних протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заподіяли потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді травми голови з вдавленим багатоуламковим переломом правої скроневої кістки, забоєм головного мозку, крововиливами та саднами м`яких тканин голови та обличчя, раною верхньої губи, які виникли від дії тупих предметів та відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 17.04.2026 № 02-01/271 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень як такі, що небезпечні для життя.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб.

16.03.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.03.2026 ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2026 відносно ОСОБА_6 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.08.2026, обвинувальний акт переданий до суду для його розгляду, що обумовлює розгляд питання про його продовження.

Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України прокурором встановлена наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

1) ризик можливого переховування від суду з підстав тяжкості покарання, що загрожує, що обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі, у зв`язку із чим усвідомлення тягаря кримінальної відповідальності, зважаючи на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та невідворотність покарання, можуть спонукати ОСОБА_6 до зміни місця проживання. Зокрема після вчинення злочину останній не надав потерпілому допомогу, не викликав медичних працівників та залишив місце події з метою уникнення відповідальності за вчинене. Характер інкримінованого діяння, кількість та локалізація нанесених ударів, а також тяжкість наслідків у виді небезпечних для життя тілесних ушкоджень свідчать про усвідомлення обвинуваченим тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків;

2) ризик незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтовується, тим, що їх показання мають суттєве значення для повного, всебічного з`ясування обставин скоєного ОСОБА_6 злочину, у зв`язку із чим він є особою зацікавленою у зміні показань неповнолітніми свідками, які йому відомі наглядно, та матиме реальну можливість шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань на його користь, з метою уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, що перешкоджатиме об`єктивному з`ясуванню обставин кримінального провадження. Обґрунтовуючи наявність вказаного ризики прокурор зазначив, що вимогами Кримінального процесуального кодексу України визначена безпосередність дослідження доказів судом, зокрема проведенням допиту свідків у судовому засіданні. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілого існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час зібрання доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілого та дослідження їх судом. У даному кримінальному провадженні показання потерпілого та свідків мають визначальне значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення. Обвинуваченому достеменно відомо коло осіб, які були очевидцями події, знає місця їх проживання, коло спілкування, проживає із ними в одному населеному пункті, а тому ризик неформального впливу через особисті контакти, спільних знайомих, друзів або родичів є значно вищим, ніж у випадку відсутності між ними соціальних зв`язків.

Крім того, перебуваючи на волі обвинувачені можуть узгодити між собою позицію захисту, домовитися про єдину версію подій, схилити свідків до зміни раніше наданих показань, відмови від показань або надання відомостей, вигідних стороні захисту.

Під час звернення із даним клопотанням стороною обвинувачення крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, врахована також вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого та особливий характер вчиненого злочину. Спосіб його вчинення свідчить пор підвищений ступінь суспільної небезпечності обвинуваченого, оскільки тілесні ушкодження потерпілому завдавалися групою осіб, у стані алкогольного сп`яніння, із використанням фізичної переваги над потерпілим, який після перших ударів упав на землю та фактично був позбавлений можливості чинити опір, що свідчить про схильність обвинуваченого до агресивної насильницької поведінки, нехтування загальновизнаними правилами співжиття у суспільстві.

Зважаючи на наведене прокурор вважає, що більш м`які запобіжні заходи не зможуть забезпечити запобіганню наявних ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого, такі як: 1) особисте зобов`язання - оскільки він є найбільш м`яким запобіжним заходом та не передбачає будь-яких обмежень, у зв`язку із чим взагалі не забезпечить запобіганню вказаних у клопотанні ризиків; 2) особиста порука - також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, крім того до органу досудового розслідування не надходили клопотанням або письмові зобов`язання від осіб, які заслуговують на довіру, про поруку щодо виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків; 3) застава також не забезпечить запобіганню вказаних вище ризиків, а також відсутні відомості про те чи наявний у підозрюваного майновий стан, який дасть йому можливість внести за себе заставу; 4) домашній арешт - оскільки він також не забезпечить запобіганню вказаних у даному клопотанні ризиків та лише створить умови до залишення місця проживання та реєстрації з метою уникнення покарання.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2026 ОСОБА_6 визначено розмір застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 грн, а також коло обов`язків, які будуть покладені на нього у випадку внесення застави.

Тому просить суд продовжити стосовно ОСОБА_6 запобіжних захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці із визначенням можливості внесення застави.

Під час підготовчого засідання прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_4 підтримав позицію прокурора та просив суд клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.

Захисник адвокат ОСОБА_8 , обвинувачений ОСОБА_6 та його законна представниця ОСОБА_10 проти задоволення зазначеного клопотання заперечували. На обґрунтування наявних заперечень захисник зазначив, що подане прокурором клопотання має маніпулятивний характер. ОСОБА_6 перебував на місці події та не переховувався. Коли з`явилися на місці працівники поліції він із ними спілкувався, крім того, на пропозицію з`явитися у відділення поліцейської діяльності погодився та самостійно туди почав рухатися, проте під час руху був затриманий працівниками поліції.

Зазначені прокурор ризики не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_6 протягом усього часу досудового розслідування надавав показання і не змінював їх, свою позицію не планує змінювати і під час судового розгляду. Впливати на свідків він не має об`єктивної можливості, оскільки їх загалом зазначено 34 особи. Крім того, є відеозапис конфлікту, відповідно будь який потенційний вплив на свідків чи потерпілого не має жодного сенсу. Для себе ОСОБА_6 вже зробив відповідні висновки, оскільки після подій, які мали місце 14.03.2026 вже більше трьох місяців перебуває під вартою, що з урахуванням його віку та рівня освіти вочевидь не відповідає уявленню про комфортні умови перебування. ОСОБА_6 проживає у великій родині, яку забезпечує лише мати за рахунок тимчасових заробітків, батько у родині відсутній, ОСОБА_6 є старшою дитиною, тому має намір допомагати матері забезпечувати їх сім`ю предметами першої необхідності та продуктами харчування. Дохід родини не дозволяє його матері внести за нього заставу у зв`язку із її розміром, який для неї є непомірним. Тому просить суд відмовити у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час.

Законна представниця ОСОБА_10 підтвердила, що наразі вона має можливість працевлаштувати свого сина на тимчасові сезонні роботи, а отримані доходи планують направити на відшкодування завданої потерпілому шкоди.

Суд, заслухавши думку всіх учасників підготовчого провадження, ознайомившись із обвинувальним актом та реєстром матеріалів досудового розслідування, дійшов висновку, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог КПК України, справа підсудна Чигиринському районному суду Черкаської області, суд не вбачає підстав для її закриття чи зупинення розгляду, а також для повернення прокурору.

За загальним правилом, визначений статтею 27 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Натомість, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у разі якщо обвинуваченим є неповнолітній (п. 1 ч. 2 ст. 27 КПК України).

За наведених обставин, ураховуючи наявність спільного клопотання сторін кримінального провадження, а також вік обвинувачених, які на момент можливого вчинення інкримінованого їм злочину були неповнолітніми, судом установлені підстави для призначення судового розгляду даного кримінального провадження у закрито судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

На підставі ч. 2 ст. 314-1 КПК України досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі. Досудова доповідь щодо неповнолітнього обвинуваченого віком від 14 до 18 років складається незалежно від тяжкості вчиненого злочину, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням наведених вимог чинного Кримінального процесуального законодавства, ураховуючи суть пред`явленого обвинувачення та відомості про кожного з обвинувачених, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання органу пробації скласти досудову доповідь щодо обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 за наслідками його розгляду суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження судом установлено, що застосований і згодом продовжений на стадії досудового розслідування цього кримінального провадження до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою спливає 08.07.2026.

На підставі ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: впливати на свідків, які не допитані під час судового розгляду; враховує відсутність належних гарантій та підтверджень соціальних зв`язків, які б переважали наявні ризики ухилення обвинуваченого від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, регламентовані статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи дане питання, суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Аналізуючи доводи учасників суд дійшов висновку, що ризики, визначені статтею 177 КПК України, зокрема можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати і станом на сьогоднішній день.

Види запобіжних заходів визначені законодавцем у частині першій статті 176 КПК України, відповідно до якої запобіжними заходами є особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, у свою чергу найбільш суворим тримання під вартою.

Аналізуючи доводи та аргументи сторін судового провадження суд зазначає, що такі альтернативні запобіжні заходи, як особисте зобов`язання, застава чи домашній арешт не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Доводи сторони захисту щодо можливості досягнення мети застосування запобіжного заходу у випадку застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу суд оцінює критично та вважає, що зміна застосованого раніше до ОСОБА_5 запобіжного заходу на більш м`який на даному етапі судового розгляду не відповідає установленим судом обставинам. Тримання під вартою хоча і є винятковим запобіжним заходом, однак ураховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, він може уникати кримінального покарання, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, тому обрання відносно нього будь якого іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст.177 КПК України. Відповідно наявні ризики обумовлюють необхідність забезпечення його належної процесуальної поведінки, що на переконання суду є достатнім для продовження застосованого до нього запобіжного заходу.

Приймаючи рішення про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого суд ураховує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися із високим ступенем імовірності. Під час оцінки необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд ураховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, встановлено наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (без оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною у вчиненні злочину чи її виправдання), а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність продовження запобіжного заходу.

За таких обставин суд констатує, що мета і підстави продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою і надалі є актуальними.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість визначення розміру застави та покладення на обвинуваченого відповідних обов`язків. Проте суд вважає доцільний застосувати до обвинуваченого розмір застави у розмір 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120,00 грн. Наведені висновки суду обґрунтовані доведеним суду рівнем доходів матері обвинуваченого. Серед іншого суд ураховує, що у такому розмірі застава визначена іншому обвинуваченому у вчиненні цього злочину, у поданому прокурором клопотанні ініційовано збереження такого розміру застави щодо обвинуваченого ОСОБА_6 . Наведене на переконання суду дає підстави стверджувати про можливість застосування до ОСОБА_5 застави у аналогічному розмірі.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 за наслідками його розгляду суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження судом установлено, що застосований і згодом продовжений на стадії досудового розслідування цього кримінального провадження до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою спливає 09.08.2026.

На підставі ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: впливати на свідків, які не допитані під час судового розгляду; враховує відсутність належних гарантій та підтверджень соціальних зв`язків, які б переважали наявні ризики ухилення обвинуваченого від суду або вчинення іншого кримінального правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).

Обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, регламентовані статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Вирішуючи дане питання, суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред`явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Аналізуючи доводи учасників суд дійшов висновку, що ризики, визначені статтею 177 КПК України, зокрема можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення продовжують існувати і станом на сьогоднішній день.

Види запобіжних заходів визначені законодавцем у частині першій статті 176 КПК України, відповідно до якої запобіжними заходами є особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, у свою чергу найбільш суворим тримання під вартою.

Аналізуючи доводи та аргументи сторін судового провадження суд зазначає, що такі альтернативні запобіжні заходи, як особисте зобов`язання, застава чи домашній арешт не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Доводи сторони захисту щодо можливості досягнення мети застосування запобіжного заходу у випадку застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу суд оцінює критично та вважає, що зміна застосованого раніше до ОСОБА_6 запобіжного заходу на більш м`який на даному етапі судового розгляду не відповідає установленим судом обставинам. Тримання під вартою хоча і є винятковим запобіжним заходом, однак ураховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, він може уникати кримінального покарання, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, тому обрання відносно нього будь якого іншого більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти ризикам, що визначені ст.177 КПК України. Відповідно наявні ризики обумовлюють необхідність забезпечення його належної процесуальної поведінки, що на переконання суду є достатнім для продовження застосованого до нього запобіжного заходу.

Приймаючи рішення про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого суд ураховує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися із високим ступенем імовірності. Під час оцінки необхідності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд ураховує, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський Суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Підставою продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, встановлено наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (без оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною у вчиненні злочину чи її виправдання), а також наявність ризиків, які дають підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність продовження запобіжного заходу.

За таких обставин суд констатує, що мета і підстави продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою і надалі є актуальними.

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

На підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про можливість визначення розміру застави у запропонованому прокурором розмірі та покладення на обвинуваченого відповідних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у закритому судовому засіданні на 13 год 00 хв 15 липня 2026 року в приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області за адресою: Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Чигирин, вул. П. Дорошенка, 47.

Судовий розгляд здійснювати суддею одноособово.

У судове засідання викликати учасників провадження.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 03.09.2026, з утриманням у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120,00 грн (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень 00 коп.), у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави суду.

У випадку внесення обвинуваченим або заставодавцем застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом, залежно від стадії розгляду;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет) зі свідками, потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_6 , доведеними належно до відома під підпис обвинуваченому.

Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_5 .

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 03.09.2026, з утриманням у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120,00 грн (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень 00 коп.), у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави суду.

У випадку внесення обвинуваченим або заставодавцем застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за першим викликом, залежно від стадії розгляду;

- не відлучатися із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет) зі свідками, потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_5 , доведеними належно до відома під підпис обвинуваченому.

Роз`яснити обвинуваченим, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на обвинуваченого на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 03.09.2026 включно.

Зобов`язати Придніпровський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстр.: АДРЕСА_2 , фактично утримується у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», та надати її суду протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Зобов`язати Придніпровський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстр.: АДРЕСА_3 , фактично утримується у ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», та надати її суду протягом десяти днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

Копію ухвали направити на адресу Придніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області для виконання.

Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Чигиринський районний суд Черкаської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде проголошений о 14 год 50 хв. 09.07.2026.

Суддя ОСОБА_12