Рішення № 138096019, 09.07.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2711/26

2/703/2079/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Овсієнка І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

30.04.2026 товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» через представника, з використанням системи «Електронний суд» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №6393360, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 12000,00 грн та зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором.

Взятий на себе обов`язок первісний кредитор виконав належним чином, відповідач отримав грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.

20.02.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір про відступлення прав вимоги №47-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором №6393360 від 18.11.2019.

Станом на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.

Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів, сплати відсотків за користування кредитом, комісії, становить 37440,00 грн.

Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів кредитора, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вказану заборгованість і судові витрати.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06.05.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи, задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів, що становлять банківську таємницю.

Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте не врученим, що підтверджується рекомендованим повідомленням.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.

Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань за кредитним договором.

18.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №6393360 предметом якого є надання відповідачеві кредиту в розмірі 12000,00 грн з терміном повернення до 03.12.2019.

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно із п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надається строком на 15 днів з 18.11.2019.

Згідно з п. 1.5.1. кредитного договору комісія за надання кредиту становить 1440,00 грн, яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Процентна ставка фіксована, складає 3600,00 грн, що нараховується за ставкою 2% від фактичного залишку суми кредиту щоденно (п. 1.5.2. договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок, зазначений в особистому кабінеті.

За п. 2.2.3 сторони погодили можливість нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом протягом 60-денного строку після настання терміну повернення кредиту, після чого відповідні нарахування можуть бути зупинені позикодавцем в односторонньому порядку.

Згідно п. 6.1 кредитного договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства.

Згідно з п. 6.2 кредитного договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посилання на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через Веб- сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS -повідомлення для позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до п. 6.3 кредитного договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (в тому числі Правилами та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного телефону та електронна адреса.

18.11.2019 первісний кредитор надав грошові кошти позичальникові у сумі 12000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №35132247.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлений порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладений договір про споживчий кредит №6393360 від 18.11.2019, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор L78184; дата та час відправки ідентифікатора позичальнику: 18.11.2019 об 11-51 год; номер телефону, на який було направлено ідентифікатор НОМЕР_3 .

Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

20.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №47-МЛ.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору відступлення прав вимоги, за цим договором тов «Мілоан» (надалі кредитор) передає (відступає) ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (надалі новий кредитор) за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними в реєстрі боржників.

Право вимоги переходить до нового кредитора в момент підписання цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (п. 6.2.3 договору).

20.02.2020 сторонами договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників.

На підтвердження придбання права грошової вимоги позивачем надано копію платіжної інструкції №17678 від 20.02.2020 про сплату грошових коштів на виконання умов договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020.

Як вбачається із витягу від 10.09.2025 з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №47-МЛ від 20.02.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за договором №6393360 на загальну суму 37440,00 грн, що складається із суми заборгованості за тілом кредиту 12000,00 грн, суми заборгованості по відсоткам в розмірі 18000,00 грн, суми заборгованості по комісії в розмірі 1440,00 грн, 6000,00 грн штрафу/пені.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №6393360 від 18.11.2019.

01.04.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направлено відповідачеві досудову вимогу відповідно до договору №47-МЛ від 20.02.2020, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», за яким право вимоги за кредитним договором №6393360 від 18.11.2019 відступлене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», що містить вимогу про необхідність сплати боргу в розмірі 37440,00 грн.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підтвердження видачі кредиту позичальникові за клопотанням позивача судом витребувано від банку інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_4 коштів в сумі 12000,00 грн в період із 18.11.2019 до 25.11.2019.

З наданої АТ КБ «Приватбанк» відповіді вбачається, що картка номер № НОМЕР_4 видана в користування ОСОБА_1 , на її рахунок 18.11.2019 зараховано грошові кошти в сумі 12000,00 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №6393360 від 18.11.2019, що виконаний первісним кредитором, проценти за користування кредитом відповідачеві нараховані за період з 19.11.2019 до 01.02.2020 за процентною ставкою 2% щоденно, що відповідає п. 1.5.2, 1.6 договору та складає 75 днів (60 днів із дати платежу, що не суперечить п. 2.2.3 договору).

Вказані нарахування не суперечать змістові договору, оскільки застосована процентна ставка, погоджена сторонами, період здійснення таких нарахувань не суперечить умовам кредитного договору, в повній мірі відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів у редакції, що чинна на час виникнення відповідних правовідносин.

Щодо вимоги позивача про стягнення комісії, то за умовами договору передбачено, що така сплачується позичальником за одну визначену послугу надання кредиту в користування, відтак підлягає стягненню із ОСОБА_1 .

Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором, як частково, так і у повному обсязі, матеріали справи не містять.

Щодо вимоги позову про стягнення пені судом зазначається наступне.

В постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження

№14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими "пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання".

Судом звертається увага на ту обставину, що в матеріалах справи відсутній будь-який розрахунок неустойки, що унеможливлює перевірку періоду нарахування пені та її розміру.

Відтак у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення неустойки належить відмовити за її необгрунтованістю.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Подавши докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова ВП ВС від 18.02.2020 в справі №129/1033/13-ц).

Отже позовні вимоги належить задовольнити частково.

За правилами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відтак судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжної інструкції від 23.04.2026 №26373 в сумі 2662,40 грн, слід стягнути із відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного Суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, §268).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

Так, у матеріалах справи наявний договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений позивачем із адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №Д/22129 від 14.04.2026 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом та детальний опис наданих послуг до акту №Д/22129 від 14.04.2026 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, що є належними та достатніми доказами витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Однак застосовуючи викладений вище підхід в даній справі, суд не вважає заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, відповідним критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. Такий розмір витрат на правничу допомогу є очевидно неспівмірним, хоча і відповідає умовам укладеного договору про надання правової допомоги, оскільки справа не належить до категорії складних, не потребує вчинення значної кількості процесуальних дій з боку представника, який не брав участі в судових засіданнях, оскільки такий проводився в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, а в даній категорії справ склалася усталена судова практика.

З урахуванням рівня складності вказаної справи, обсягу виконаних робіт (складання типової позовної заяви), враховуючи ціну позову (справа є малозначною відповідно до ст. 19 ЦПК України), суд приходить до висновку про можливість стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №6393360 від 18.11.2019 у сумі 31440,00 грн, а також 2235,62 грн судового збору, 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 36675 (тридцять шість тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 62 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене 09.07.2026.

Суддя І.В. Овсієнко