Ухвала суду № 138095631, 09.07.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15638/26

1-кп/569/2784/26

УХВАЛА

09 липня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

з участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні залі суду Рівненського міського суду Рівненської клопотання начальник відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000149 від 07.11.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України ОСОБА_4 , -

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024180000000149 від 07.11.2024 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Начальник відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 , подав до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000149 від 07.11.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України ОСОБА_4 .

Клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, який з використанням власного акаунта у месенджері «Viber» за номером НОМЕР_1 , діючи з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, а саме діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2, здійснював публікацію у Viber-спільноті « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом надсилання відповідного текстового повідомлення щодо місця здійснення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 на території АДРЕСА_1, внаслідок чого відповідні мобілізаційні заходи 22.12.2024 не були виконані у повному обсязі.

11.06.2026 щодо обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

З метою забезпечення виконання процесуальних обов`язків та запобігання ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5, ч.1 ст. 177 КПК України, прокурор просить продовжити строк застосованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та доводить, що ризики, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не перестали існувати. Запобігти вищевказаним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не можливо.

Покликаючись на наведене, а також положення ч. 8 ст. 176 КПК України абз. 2 п.5 ч. 4 ст. 183 КПК України прокурор просить продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою без визначення розміру застави.

Прокурор просив задовольнити клопотання.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання, при цьому врахувати, що ОСОБА_4 одружений, на його утриманні перебуває четверо неповнолітніх дітей, та матір, яка має інвалідність, що він позитивно характеризується за місцем проживання. Жодних ризиків, про які вказує сторона обвинувачення не існує. Також захисник стверджував, що обвинувачений визнає винуватість у вчиненому, співпрацював зі слідством.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань, суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Сторона обвинувачення мотивує продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, з метою забезпечення виконання останнім процесуальних обов`язків та уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Рішенням ЄСПЛ «Клоот проти Бельгії» визначено, що серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ч.1 ст. 178 КПК України.

Тримання під вартою не може бути автоматичним наслідком тяжкості обвинувачення, а ризики не можуть бути формальними, та мають підтверджуватися конкретними фактичними даними.

Стороною обвинувачення не доведено існування вищевказаних ризиків, на такому рівні, який необхідний для продовження утримувати обвинуваченого під вартою, та виправдовує таке обмеження прав і свобод останнього.

Тому, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд оцінює індивідуальні обставини у даному конкретному випадку, з дотримання балансу між інтересами правосуддя і правом людини на свободу.

Отже, вирішуючи клопотання, суд враховує характер та обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення репутацію обвинуваченого його позитивну характеристику за місцем проживання, міцність соціальних зв`язків, зокрема наявність постійного місця проживання, сім`я обвинуваченого є багатодітною, на утриманні останнього перебуває четверо малолітніх дітей, донька ОСОБА_8 2011 року народження, син ОСОБА_9 2017 року народження, доньки ОСОБА_10 2022 року народження, дружина не працює, оскільки здійснює догляд за дітьми, також на його утриманні перебуває матір, яка має інвалідність ІІ групи.

Міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, визначені кримінальним процесуальним кодексом України, процесуальні обов`язки передбачені ч.7 ст. 42 КПК України, на думку суду спонукатимуть його до добросовісної поведінки, недопущення перешкоджання розгляду кримінального провадження, а тому суд приходить до переконання про відмову у задоволенні клопотання.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 314-316 КПК, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання начальник відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні №22024180000000149 від 07.11.2024 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України ОСОБА_4 , - відмовити.

Звільнити ОСОБА_4 з під варти суду, негайно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1