Рішення № 1380949, 20.11.2007, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

від "20" листопада 2007 р. по справі № 8/77-92

за позовом Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк

до відповідача підприємця ОСОБА_1, с. Гаразджа Луцького району Волинської області

про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

Від позивача: Діхтяренко Ю.І. - довір. від 06.11.2007 року № 6-259,

Данилік Ф.Я. - довір. від 19.09.2007 року № 19.09.2007 року

Від відповідача: ОСОБА_1 - підприємець,

ОСОБА_2 - довір. від 05.11.2007 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Суть спору: Позивач - Волинська обласна спілка споживчих товариств просить визнати недійсним договір оренди з викупом нерухомого майна від 23 лютого 2002 року на приміщення вбиральні площею 216 метрів квадратних, що розміщене за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ні Луцький госпрозрахунковий ринок, ні Волинська облспоживспілка не були власниками переданого в оренду майна, а отже не мали права вчиняти будь-які правочини стосовно нього; директор Луцького госпрозрахункового ринку не мав повноважень підписувати договір оренди майна, що знаходилось у нього на балансі, без рішення з'їзду або іншого повноважного органу власника майна ринку - Волинської облспоживспілки; укладений договір суперечить цілям діяльності юридичної особи.

Відповідач у поясненні від 08.11.2007 року, доповненнях до пояснення від 15.11.2007 року та у судових засіданнях позовні вимоги заперечує з наступних підстав:

- позивачем пропущений строк позовної давності;

- Львівський апеляційний господарський суд, розглянувши 26.09.2006 року справу № 1/98-77, дійшов висновку, що дійсним є саме договір оренди з викупом від 23.02.2002 року;

- директор ринку мав повноваження на укладення договору оренди згідно п. п. 1.1, 1.15, 2.3, 3.1 Статуту, відповідно до яких Луцький госпрозрахунковий ринок є самостійним статутним об'єктом з правом юридичної особи, володіє, користується та розпоряджається наданим йому на правах господарського відання майном, може від свого імені заключати договори;

- ринок як юридична особа згідно довідки № 133 від 02.02.2002 року про включення до ЄДРПОУ мав право здавати в оренду майно;

- як балансоутримувач майна ринок мав право передати його в оренду згідно п. 2.3 Статуту, відповідно до якого володіє, користується та розпоряджається наданим йому на правах господарського відання майном;

- в силу вимог п. 2.3 Статуту після передачі ринку вказаних об'єктів він набув право власника майна;

- ст. 10 Закону України „Про споживчу кооперацію” передбачає наявність рішення загальних зборів або уповноважених ними органів при здачі в оренду майна лише споживчих товариств, а спірне майно належало ринку;

- на час укладення договору ринок мав дозвіл правління облспоживспілки;

- посилання відповідача на ст. 50 ЦК УРСР не відповідає дійсності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

23.02.2002 року між Луцьким госпрозрахунковим ринком та приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди з викупом (далі договір, а. с. 14-16).

Відповідно до ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР від 18.07.1963 року (ст. 11 ЦК України від 16.01.2003 року) цивільні права і обов'язки (зобов'язання) виникають, зокрема, з угод (договорів), передбачених законом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором майнового найму, відносини сторін регулюються його умовами та статтями 256-272 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення договору, оскільки відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Згідно ст. 256 ЦК УРСР, чинного на момент укладення договору, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату. Аналогічне визначення містить ст. 759 ЦК України, чинного на день розгляду справи, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. п. 1.1 - 1.3, 3.1 договору орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння споруду туалету, яка розташована на території ринку „Завокзальний” загальною площею 216 кв. м на 12 років 9 місяців.

Згідно Статуту Луцького госпрозрахункового ринку ринок належить Волинській облспоживспілці (п. 1.1); керується в своїй діяльності законодавством України, статутом облспоживспілки і даним статутом (п. 1.2); майно ринку формується за рахунок, зокрема, переданих облспоживспілкою будинків, споруд, належить ринку на праві повного господарського відання, при цьому ринок не має права без дозволу власника передавати безкоштовно іншим підприємствам, організаціям і установам, реалізовувати будівлі, споруди, які є основою для діяльності ринку (п. 2.1); здійснюючи права повного господарського відання майном ринок володіє, користується і розпоряджається ним і на свій розсуд здійснює в відношенні нього будь-які дії, які не заперечують закону, статуту, організації споживчої кооперації, власному статуту і інтересам власника, забороняється відвертати майно ринку на цілі, які не зв'язані з виконанням статутних завдань (п. 2.3); ринок має право з дозволу власника купляти, продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, давати у тимчасове користування будинки, споруди, а також списувати майно, яке знаходиться на його балансі, конкретний порядок реалізації, передачі і списання майна встановлюється власником (пп. А п. 2.6 ); власник здійснює управління як безпосередньо, так і через органи управління ринку, облспоживспілка вирішує будь-які питання, які пов'язані з правом власності на належне йому майно (п. 3.1); керівник ринку вирішує самостійно всі питання діяльності ринку, за виключенням віднесених даним статутом до компетенції власника, розпоряджається в межах представлених йому прав майном ринку (п. 3.4).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.07.2003 року № 7/106-72 визнано право власності позивача на нерухоме майно, що перебувало на балансі Луцького госпрозрахункового ринку.

Постановою Волинської обласної спілки споживчих товариств від 14.09.2005 року № 153 „Про припинення юридичної особи - Луцького госпрозрахункового ринку” діяльність ринку припинена шляхом його приєднання до Волинської облспоживспілки.

Згідно п. 3 Статуту облспоживспілки, зі змінами і доповненнями, внесеними четвертими зборами Ради облспоживспілки тринадцятого скликання 22.02.2006 року, облспоживспілка є правонаступником прав і обов'язків Луцького госпрозрахункового ринку.

З викладеного випливає, що майно, яке перебувало на балансі ринку, було і залишається власністю засновника - Волинської облспоживспілки, що встановлено також постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2007 року у справі № 1/98-77.

Згідно статті 9 Закону України “Про споживчу кооперацію” власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів. Володіння, користування та розпорядження власністю споживчої кооперації здійснюють її органи відповідно до компетенції, визначеної статутами споживчих товариств та їх спілок.

Стаття 10 Закону України “Про споживчу кооперацію” передбачає, що власність споживчої кооперації є недоторканою, перебуває під захистом держави і охороняється законом на рівні з іншими формами власності. Забороняється відволікання майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, що не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і безоплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних зборів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ним органів.

Позивач наявність дозволу компетентного органу на передачу спірного майна в оренду заперечує, стверджує про відсутність таких повноважень у голови правління.

Відповідач в підтвердження дозволу власника майна на передачу в оренду подав лист від 30.11.2001 року № 2/4-33, підписаний головою правління облспоживспілки Д.Т.Стригою, направлений ринку на його клопотання, в якому повідомляється, що правління облспоживспілки не заперечує передачі туалетів в оренду, а також копію статуту облспоживспілки, чинного на день укладення угоди, відповідно до якого споживспілка самостійно володіє, користується і розпоряджається належним їй майном. Вона реалізує права власника через свої органи (з'їзд, раду, правління) у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим статутом. З'їзд, як вищий орган управління спілки споживчих товариств області, приймає відносно майна споживспілки будь-які рішення, що не суперечать законам України. З'їзд, а в період між з'їздами Рада споживспілки, може передати право володіння, користування та розпорядження майном споживспілки її правлінню. Здійснення права продажу, ліквідації, передачі іншим організаціям і підприємствам, надання в оренду з правом викупу, обов'язково погоджується з правлінням Центральної спілки споживчих товариств України (п. 41).

Проте, лист від 30.11.2001 року № 2/4-33 не може бути належним доказом надання дозволу ринку на передачу майна в оренду з викупом, оскільки підписаний головою правління одноособово, рішення правління, погодження рішення з правлінням Центральної спілки споживчих товариств України не подані, посилання на них у листі відсутні і наявність їх представники позивача заперечують. Отже, рішення загальних зборів, конференції чи з'їзду відповідних спілок або уповноважених ним органів про передачу ринком в оренду приміщення громадської вбиральні за адресою м. Луцьк, вул. Карпенка-Карого, 1 з подальшим відчуженням об'єкту оренди в матеріалах справи відсутнє, що є порушенням ст. 10 Закону України “Про споживчу кооперацію”.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, яка діяла на момент укладення договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

На підтвердження пропуску позивачем строку позовної давності відповідач подав розпорядження правління облспоживспілки від 09.12.2003 року № 179-р про направлення спеціалістів на Луцький госпрозрахунковий ринок для перевірки договорів оренди та розрахунків по них і довідку про результати перевірки, в якій йдеться і про спірний договір.

Позивач подав клопотання про поновлення терміну позовної давності у зв'язку з відсутністю у них примірника договору оренди, який був отриманий лише з матеріалів справи № 7/153-75, що унеможливлювало звернення до суду.

19.01.2007 року позивач направляв листа відповідачу про необхідність повернення спірних об'єктів у зв'язку з закінченням п'ятирічного строку дії договору оренди, на який отримав заперечення з посиланням на укладення договору строком на 25 років 8 місяців.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи не відповідність спірної угоди вимогам закону, перевищення ринком повноважень при передачі майна в оренду з викупом та з правом переходу майна у власність відповідачу, порушення прав членів споживчих товариств, які на добровільних засадах об'єдналися в обласну спілку і мають свою частку в майні,, суд дійшов висновку про поновлення строку позовної давності та захист порушеного права, визнавши доводи позивача поважними.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги Волинської обласної спілки споживчих товариств підставні та підлягають до задоволення.

Посилання відповідача на те, що Львівський апеляційний господарський суд, розглянувши 26.09.2006 року справу № 1/98-77, дійшов висновку, що договір оренди з викупом від 23.02.2002 року є дійсним не прийняті судом до уваги, оскільки визнання дійсним спірного договору не було предметом спору у даній справі.

Укладення угоди на оренду споруди туалету, яка знаходиться на території ринку, з правом переходу майна у власність відповідачу, яке надасть можливість власнику вільно ним розпоряджатися, не може поєднуватися з належним функціонуванням ринку.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази на підтвердження повноважень ринку на передачу спірного майна в оренду у матеріалах справи відсутні.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України , -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Строк позовної давності поновити.

3. Визнати недійсним договір оренди з викупом від 23.02.2002 року, укладений на 12 років 9 місяців між Луцьким госпрозрахунковим ринком та підприємцем ОСОБА_1 на споруду туалету, площею 216 кв. м, що розташована на території ринку „Завокзальний”.

4. Стягнути з підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 на користь Волинської обласної спілки споживчих товариств, м. Луцьк вул. Ковельська, 13 код 01743401 85 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 203 грн. 00 коп. (двісті три грн.. 00 коп.).

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М. Кравчук

Повний текст рішення

підписаний 20.11.2007 року

Суддя Кравчук Антоніною Михайлівною