Рішення № 138094561, 08.07.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/4145/25

Номер провадження 2/541/198/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 липня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання Непокупної Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

24 жовтня 2025 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 18 травня 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1396-9038.

Відповідно до умов Кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 18000,00 гривень. Строк кредитування на який надається кредит позичальнику 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Промо-ставка 1,16 % в день, знижена відсоткова ставка по кредиту 1,45% в день, стандартна відсоткова ставка по кредиту 1,45% в день. Комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту. Позивач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином. Відповідач порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 10.09.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 114 399,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 93 699,00 гривень, - прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту 2 700,00 гривень. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до Позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 24 399,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 000,00 гривень.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором №1396-9038 від 18.05.2024, а лише її частину в розмірі 90 000,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 72 000,00 грн; та судові витрати в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27 жовтня 2025 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомлення (викликом) сторін.

06 листопада 2026 року відповідач ОСОБА_1 , через свого представника Підодвірного Т.І. направив до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на наступне. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі. На його думку, подана позивачем роздруківка кредитного договору сама по собі не підтверджує дотримання вимог законодавства щодо порядку укладення електронного правочину, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу оферти, її акцепту, проходження ним ідентифікації, отримання та використання одноразового електронного ідентифікатора, а також підтвердження вчинення електронного правочину. Позивачем не надано доказів накладення кваліфікованого електронного підпису кредитодавця, а також інших доказів, які б підтверджували волевиявлення відповідача на укладення договору.

Крім того, вважає, що позивач не довів факту надання кредитних коштів. На його думку, лист АТ КБ «ПриватБанк», довідка про видачу кредиту та розрахунок заборгованості не є первинними бухгалтерськими документами, не відповідають вимогам законодавства до оформлення таких документів і не можуть підтверджувати факт перерахування кредитних коштів саме відповідачу. Також зазначав, що матеріали справи не містять доказів належності відповідачу банківської картки, на яку нібито було здійснено переказ, а наведений у матеріалах справи номер картки є неповним та не дає можливості ідентифікувати її власника. Не надано й доказів існування договірних відносин між позивачем та банком або платіжною системою щодо здійснення відповідного переказу коштів.

Наголошено, що відповідно до принципу змагальності саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тоді як позовні вимоги ґрунтуються переважно на твердженнях самого позивача без належного документального підтвердження. У відзиві зазначено, що довідки, сформовані самим кредитодавцем, розрахунки заборгованості та листи банків без належних первинних документів не є достатніми доказами на підтвердження видачі кредиту.

Окрім цього, відповідач посилається на те, що навіть у разі встановлення факту укладення кредитного договору позовні вимоги не можуть бути задоволені у заявленому розмірі, оскільки умови договору щодо нарахування процентів є несправедливими, порушують принципи добросовісності, розумності та справедливості, створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу і суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», Конституції України та сформованій судовій практиці. Розмір заявлених до стягнення процентів є неспівмірним із сумою кредиту, а судова практика Верховного Суду допускає можливість їх зменшення з урахуванням принципів пропорційності, справедливості та добросовісності.

Також зазначено, що кредитний договір, на який посилається позивач, укладений після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 % на день. Водночас позивач нарахував проценти виходячи із денної процентної ставки 1,491 %, що, на думку відповідача, суперечить вимогам чинного законодавства, а відповідні умови договору є нікчемними в силу закону. У зв`язку з цим відповідач вважає, що навіть за умови існування між сторонами кредитних правовідносин проценти могли бути нараховані лише у межах, установлених законом. З огляду на викладене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 травня 2024 року між позивачем та відповідачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1396-9038. Зазначений Кредитний договір: як вбачається з його змісту, разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затвердженими Наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №35-П від 22.04.2024р, Паспортом споживчого Кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживання та реальної річної процентної ставки за Договором (Графік платежів за Договором) відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений; у відповідності до норм частини першої статті 13 ЗУ «Про споживче кредитування» був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно з положеннями розділу 3 Правил надання кредиту, які є невід`ємною частиною договору про відкриття кредитної лінії, кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію, строк дії якої, як і строк кредитування, становить 365 календарних днів з моменту укладення договору / надання кредиту, з можливістю його продовження на підставі додаткових угод. Відповідно до пунктів 3.6, 3.7, 3.10 та 5.4 правил, кредит надається у безготівковій формі для задоволення особистих потреб позичальника (мета кредиту) на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник, підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма його умовами, зобов`язуючись повернути суму кредиту та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування ним у розмірі та у строки, визначені договором та графіком платежів.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в розмірі 18000,00 гривень.

Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, базовий період сплати відсотків (визначається сторонами на підставі пропозиції кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань позичальника) 30 календарних днів.

Порядок повернення кредиту: Кількість та розмір платежів, періодичність внесення - сума кредиту сплачується не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування. Кількість та розмір платежів зі сплати процентів за користування кредитом та зі сплати комісії за видачу кредиту здійснюється в строки визначені у договорі.

Так, позивач здійснив перерахування коштів відповідачу 18.05.2024 року у розмірі 18000,00 гривень відповідно до умов Кредитного договору, що підтверджується довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту №1396-9038 від 18.05.2024.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 14.04.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260406/81356-БТ, на ім`я « ОСОБА_1 » в банку емітовано карту НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), на яку, зокрема, було зарахування коштів на суму 18000 UAH за період 18.05.2024-18.06.2024 р, а саме: від 18.05.2024 року та від 01.06.2024 р. Разом з тим додано виписку за договором № б/н за період 18.05.2024-18.06.2024 р.

Згідно з п. 9.2.1.6. Правил відкриття кредитної лінії, у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту (якщо вона передбачена) щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту до закінчення строку кредитування в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту.

Відповідно до п. 2.1 (підпункт 26) правил та умов договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за процентними ставками, визначеними у договорі. стандартна процентна ставка застосовується протягом усього строку кредитування, за виключенням періоду, коли позичальник використовує право на користування кредитом за промо-ставкою, зниженою та/або пільговою ставкою.

Згідно з п. 2.1 (підпункт 2) правил відкриття кредитної лінії, базовий період сплати відсотків (Базовий період) це проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Конкретна кількість днів у базовому періоді зазначається безпосередньо в договорі.

Згідно з визначенням Обов`язкового платежу (п. 2.1 підпункт 20 Правил), Позичальник зобов`язаний сплачувати суму, що дорівнює сумі несплачених нарахувань за поточний базовий період та залишку заборгованості за попередні періоди, не пізніше останнього дня поточного базового періоду. У разі несплати позичальником не пізніше останнього дня базового періоду обов`язкового платежу, до цього обов`язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування кредитом за кожен календарний день фактичного користування кредитом до моменту повної сплати такого обов`язкового платежу.

Повністю проігнорувавши виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач не здійснив жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1396-9038 від 08.05.2024 року. Будь-які платежі на виконання умов вказаного Договору з боку відповідача відсутні, що чітко відображено та підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості за договором 1396-9038 від 18.05.2024 року, станом на 10.09.2025.

Підписавши договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач підтвердив свою повну обізнаність та безумовну згоду з усіма його умовами й чинними правилами відкриття кредитної лінії. Факт укладення Договору в електронній формі згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до належного укладення договору в письмовій формі, що породило для відповідача цивільні права та обов`язки, які ним виконані не були.

Окрім цього, позивач звертає увагу суду на той факт, що відповідач раніше вже оформлював кредитні відносини з позивачем, і попередні кредитні договори були повністю погашені. Вказана обставина додатково доводить повну обізнаність відповідача з процедурою дистанційного оформлення, специфікою та порядком виконання умов Договору споживчого кредитування.

Згідно зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб`єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб`єктами.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, судом встановлено, що 18.05.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1396-9038 і відповідач отримала кредит в розмірі 18000,00 грн.

Сторони в договорі погодили розмір та порядок нарахування і сплати відсотків за користування кредитом.

Однак, відповідач умови договору порушила, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 114 399,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 93 699,00 грн; прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту - 2 700,00 грн.

Разом з тим кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 24 399,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просить суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за Кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 18 000,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 72 000,00 грн.; що разом становить 90 000,00 грн.

Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, у частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення процентів за кредитним договором суд приходить до наступних висновків.

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, положеннями ч.ч. 4, 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100 %, де

ДПС денна процентна ставка;

ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК загальний розмір кредиту;

t строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів 2,5 %;

протягом наступних 120 днів 1,5 % (п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживе кредитування»).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, оскільки договір про відкриття кредитної лінії № 1396-9038 між сторонами було укладено 18.05.2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», нарахування відсотків, має здійснюватися відповідно до положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням пункту 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону.

Таким чином, згідно з Законом України «Про споживче кредитування», розмір відсоткової ставки мав становити: у період з 18.05.2024 по 20.08.2024 (95 дні) - 1,5%, з 21.08.2024 по 17.05.2025 (270 днів) не більше 1%.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 1396-9038 від 18.05.2024 року, станом на 10.09.2025 року, розмір заборгованості за нарахованими кредитодавцем відсотками складає 93 699,00 грн.

Позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача прострочену заборгованість за нарахованими процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 18.05.2024 року № 1396-9038 у загальному розмірі 72 000,00 грн.

Однак, судом було проведено розрахунок заборгованості за процентами по договору про відкриття кредитної лінії від 18.05.2024 року № 1396-9038 з урахуванням вищенаведених положень Закону України «Про споживче кредитування», згідно з яким загальний розмір заборгованості за нарахованими відсотками склав 71 829,00 грн.:

18 000,00 грн х 1,16 % х 30 днів = 6 264,00 грн;

18 000,00 грн х 1,45 % х 65 дні = 16 965,00 грн;

18 000,00 грн х 1 % х 270 день = 48 600,00 грн.

6 264,00 грн + 16 965,00 грн + 48 600,00 грн = 71 829,00 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 18.05.2024 року № 1396-9038 у розмірі 89 829,00 грн., з яких: 18 000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом, 71 829,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 16 жовтня 2025 року № 4185 на суму 2422,40 грн (а.с. 9).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2417,80 грн (99,81%).

Керуючись ст.ст. 509, 512, 514, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 83, 141, 263, 264, 265, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, заборгованість за кредитним договором №1396- 9038 від 18.05.2024 станом на 10.09.2025 року у розмірі 89 829 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) гривень 00 копійок, з яких: 18 000,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 71 829,00 грн. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі2417 (дві тисячі чотириста сімнадцять) гривні 80 копійок судових витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський