Рішення № 138093148, 30.06.2026, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/2110/25

Провадження № 2-др/376/9/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Сквирський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Батовріної І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Литвинчук М.Г.,

представника відповідача Михайлюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира заяву представника відповідача адвоката Михайлюк Анжели Романівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 376/2110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 376/2110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, щодо вирішення питання про судові витрати, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, а саме 12 000 грн. витрат понесених за надання правничої допомоги.

В обґрунтування заяви представник відповідача зазначила, що у провадженні Сквирського районного суду Київської області перебувала цивільна справа № 376/2110/25 за позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 18.06.2026 року по справі №376/2110/25 було вирішено: позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

У відзиві на позовну заяву по справі №376/2110/25 представником відповідача адвокатом Михайлюк Анжелою Романівною визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та складає 12 000 грн.

Зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу здійсненими адвокатами на суму 12 000 грн. є співмірним з часом, витраченими адвокатами на надання послуг з правової допомоги та їх обсягом та значенням справи для сторони. Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності (обсягом та часом, витраченим на виконаних робіт/ наданих послуг) таких витрат, розумності їхнього розміру.

На підставі викладеного просила заяву задовольнити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу.

29.06.2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача подала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просила відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 12 000 грн.. В обґрунтування зазначив, що представником відповідача взагалі не надано відзиву на позовну заяву та не зазначеного орієнтованого розрахунку судових витрат. Витрати на правову допомогу заявлені відповідачем, є безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а їх розмір є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним із складністю наданих послуг та їх доцільністю. Також звертає увагу на те, що представник відповідача порушила вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України, оскільки не було чіткої процесуальної заяви про подання доказів витрат після рішення суду. Крім того вважає, що право сторони на подання заяви про ухвалення додаткового рішення не є абсолютним, а реалізується лише тоді, коли сторона з поважних причин не могла подати такі докази до закінчення судових дебатів, проте позивач мала таку можливість, однак не скористалась.

30.06.2026 р. через систему «Електронний суд» представник відповідача подала додаткові пояснення у справі у яких вказала, що відзив був поданий 14.11.2025 р. через систему «Електронний суд» та у прохальній частині був зазначений орієнтована суму понесених судових витрат у розмірі 12 000 грн.. Вказує. що відповідач виконав умови договору та сплатив обумовлену суму двома платежами, що не суперечить умовам договору та було обумовлено між адвокатом та клієнтом. На підтвердження понесених відповідачем судових витрат до заяви про ухвалення додаткового рішення було надано: договір про правову допомогу № 15/10/25 від 15.10.2025, детальний перелік наданих послуг та розрахунок суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 поніс у зв`язку із розглядом справи № 376/2110/25, акт про прийняття-передачу наданих послуг № 1 від 22.06.2026, платіжні документи: квитанцію № 319K-M4PP-A08E-E6HP від 17.10.2025 на суму 6000 гривень та платіжною інструкцією № 971287566 від 22/06/2026 на суму 6000 гривень. Таким чином, зазначені письмові докази містять детальний опис наданих адвокатом послуг, а також те, що такі послуги були прийняті замовником (відповідачем) і виконані виконавцем (адвокатом). Надані послуги є пов`язаними з розглядом даної справи, а їх вартість співмірною з витраченим часом. На підставі викладеного просила задовольнити заяву.

У судове засідання представник позивач не з?явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, будь яких заяв про відкладення справи чи розгляд без його участі не подавав.

У судовому засідання представник відповідача просила ухвали додаткове рішення з мотивів викладених у відповідній заяві та додаткових поясненнях.

Згідно з п.1 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Частиною 4 ст.270 ЦПК України встановлено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, дослідивши зміст заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали справи та зміст рішення суду від 18.06.2026 р. приходить до наступних висновків.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. (ч.1 ст.632 ЦК України)

Так, 15.10.2025 р. між адвокатом Михайлюк А.Р. та ОСОБА_1 укладено договір № 15/10/25 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4.3 Клієнт зобов?язується сплатити гонорар Адвокату у сумі 12 000 грн. під час підписання даного Договору.

Відповідно до п. 8 у випадку суттєвого зростання обсягу правової допомоги, що має бути надана за цим договором, розмір гонорару за взаємною згодою сторін може переглядатися.

Згідно з детальним переліком наданих послуг та розрахунком суми судових витрат, які відповідач ОСОБА_1 поніс у зв?язку із розглядом справи № 376/2110/25 від 22.06.2026 р. загальна вартість наданих послуг становить 12 000 грн..

Відповідно до п. 3 акту від 22.06.2026 р. про прийняття передачу наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги № 15/10/25 від 15.10.2025 р. жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Клієнт до Адвоката не має.

Відповідно до квитанції № 319К-М4РР-А08Е-Е6НР від 17.10.2025 р. та платіжної інструкції № 971287566 від 22.06.2026 р. відповідач сплати обумовлений гонорар у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання заяв по суті справи, інших заяв та клопотань, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі № 910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі № 927/153/22 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом із тим, ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.137 ЦПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21)

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не лише того, чи були такі витрати понесені фактично, а й того, чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Таким чином, зважаючи на категорію і складність справи, враховуючи вимоги ст. ст. 133, 137 ЦПК України граничний розмір витрат, обсяг надання послуг та виконану адвокатом роботу (надані послуги), клопотання сторони позивача щодо відмови у задоволенні витрат на правову допомогу, принцип співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 грн. є співмірними та відповідають дійсності.

Посилання представника позивача про недотримання представником відповідача вимог ч.8 ст.141 ЦПК України суд відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи, окрім того у матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний суд» 14.11.2025 р. (зареєстровано 17.11.2025 р. вх. № 13456/25), що спростовує посилання представника позивача про його не подання.

За правилом ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, з відповідача стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі, що становить 22,78 % від заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача судові витрати пропорційно розміру відмовлених позовних вимог, що становить 9 266,40 грн. (12 000,00*77,22%?100%).

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141,143, 246,260, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача адвоката Михайлюк Анжели Романівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 376/2110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правову допомогу у розмірі 9 266 (дев?ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 40 коп..

Додаткове рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текс рішення складено 09.07.2026 року.

Суддя І.Г. Батовріна