Ухвала суду № 1380928, 09.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-11191/06

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

________________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“09”жовтня 2007 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                            Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Бившевої Л.І.

секретар судового засідання                Ярцева С.В.

за участю представників згідно протоколу судового засіданні від 09.10.07р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуКовельської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005

у справі № 2/106-2

за позовом    ВАТ «Ковельське АТП 10761»

до                   Ковельської ОДПІ

про                 визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Ковельське АТП 10761» звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Ковельської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою господарського суду господарського суду Волинської області від 12.04.2005 позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ № 0000322630/0 від 30.04.2004 р., №0000322630/1 від 28.05.2004 р., № 0000322630/3 від 20.09.2004 р. про визначення податкового зобов'язання по податок на прибуток в сумі 62500 грн., 31250 грн. штрафних санкцій, всього на 93750 грн.; в позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Ковельської ОДПІ № 0000332630/0, № 0000332630/2, №0000332630/3 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 22231,50 грн., № 0000352630/0, № 0000352630/1, № 0000352630/2, № 0000352630/3 про застосування до позивача штрафу в сумі 53660 грн. за відчуження майна, що перебувало в податковій заставі - відмовлено.

Рішення господарського суду Волинської області від 12.04.2005 р. у справі №2/106-2 скасовано в частині відмови в позові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№ 0000352630/0, 0000352630/1, 0000352630/2, 0000352630/3 про застосування до ВАТ «Ковельське АТП -10761» штрафу у розмірі суми відчуження активів на суму 53660 грн. Визнано недійсними податкові повідомлення – рішення №№ 0000352630/0, 0000352630/1, 0000352630/2, 0000352630/3. в решті – рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в який просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за наслідками проведеної Ковельською ОДПІ позапланової документальної перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування ВАТ "Ковельське АТП -10761" за період з 01.07.2002 р. по 31.12.2003 р., 27.04.2004 р. складено акт за № 60/26-505/05461065, яким встановлено порушення підприємством: п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено оподатковуваний прибуток на суму 249,3 тис. грн. та ненараховано і не сплачено до бюджету 62,5тис.грн. податку на прибуток, зокрема за ІVкв.2002 р.; п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - внаслідок завищення податкового кредиту на суму 15966 грн. позивачем у дохід бюджету недонараховано та не сплачено 15966 грн. податку на додану вартість; п.8.6 ст.8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - на протязі з 07.08.2002 р. по 21.01.2003 р. здійснено відчуження активів, що перебували в податковій заставі, на суму 53660 грн.

За наслідками перевірки податковим органом 30.04.2004 р. прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000332630/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 15966 грн., 7983 грн. штрафні санкції, всього - 23949 грн.;

№ 0000322630/0 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 62500 грн., 31250 грн. - штрафні санкції, всього - 93750,00 грн.;

№ 0000352630/0 про застосування штрафу в розмірі 53660грн. - суми відчуження активів, які перебували у податковій заставі.

За наслідками оскарження позивачем вищезгаданих податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, Ковельською ОДПІ були прийняті нові податкові повідомлення-рішення: від 28.05.2004 р. № 0000322630/1, № 0000332630/1, № 0000352630/1; від 13.07.2004 р. № 0000322630/2, № 0000332630/2, № 0000352630/2 та від 20.09.2004 р. № 0000322630/3, № 0000332630/3, № 0000352630/3.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції враховуючи таке.

У відповідності із п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР (далі - Закон України № 283/97-ВР), із змінами та доповненнями, до складу валових витрат не включаються витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов’язані з видобуванням корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та п.п.7.9.4. цього Закону.

Пунктом 16.4. ст.16 Закону України № 283/97-ВР платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, в 2 і 3 кварталах 2002 р. підприємством не включені до податкової декларації про прибуток витрати по будівельних матеріалах на суму 75000 грн., запасних частинах - на суму 22500 грн., меблі - на суму 127221, 16 грн., всього на суму 244721,16 грн. про що свідчать записи у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) - записи від 31.05.та від 02.09.2002 р.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки зафіксовано, що, в порушення п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (далі - Закон України № 2181-ІІІ), підприємство, без письмової згоди Ковельської ОДПІ, в період з 07.08.2002 р. по 04.03.2003 р. здійснювало відчуження активів, що перебували у податковій заставі на загальну суму 53660 грн., в т.ч. ПДВ 8943,81 грн., в зв’язку з наявністю податкової заборгованості по земельному податку в сумі 2438,04 грн. станом на 07.08.2002 р. та пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 2790,60 грн. станом на 16.09.2002 р. Однак, в матеріалах справи знаходяться листи Ковельської ОДПІ (т.1, а.с.38,38; т.2 а.с.31), в яких податковим органом повідомляється про відсутність податкової заборгованості на зазначені дати і, про те, що активи підприємства не перебувають у податковій заставі. Відсутність податкової заборгованості у позивача підтверджується ще й тим, що позивачем долучено до матеріалів справи докази сплати земельного податку в сумі 2618,00 грн. (пл. дор. № 480 від 19.07.2002 р., довідка відділення Промінвестбанку № 123 про надходження коштів до місцевого бюджету,т4 а.с.36, 37), а також докази сплати пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД -пл. дор. №№ 613 та 87/579, відповідно від 2.10.2002 р. та від 23.09.2002 р.

Фактичні обставини справи спростовують висновок податкового органу про наявність податкової заборгованості у позивача (т.1, а.с.31,32), що передбачає автоматичне припинення податкової застави, у відповідності із п.п.8.7.1 п. 8.7. ст. 8 Закону України № 2181-ІІІ.

По податковому повідомленню-рішенню № 0000332630/0 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 15966 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 7983 грн. слід зазначити, що надання транспортних послуг по Україні на суму 74105 грн., в підтвердження яких позивачем надана податкова накладна, не підтверджено платником податків первинними бухгалтерськими документами ні під час проведення перевірки, ні в судах, що дає підстави вважати правомірним висновки про безпідставне віднесення зазначеної суми витрат до валових витрат, а отже, і безпідставне віднесення до податкового кредиту ПДВ з даної суми.

Крім того, Ввідповідно до п.п.8.1 ст.8 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Положення п.п. 8.2.2. п. 8.2. статті 8 вищезазначеного Закону суперечать вимогам статей 41, 42 Конституції України, оскільки обмежують права юридичних і фізичних осіб щодо володіння, користування, розпорядження своєю власністю та право займатися підприємницькою діяльністю. Розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобов'язання для забезпечення вимог справедливості та розмірності. Забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який забезпечує гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі. До проведення відповідачем оскаржуваної позапланової перевірки норма п.п. 8.2.2. п. 8.2. статті 8 вищезазначеного Закону вже була визнана неконституційною Конституційним судом України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, зазначеного кодексу та міжнародних договорів. Нормою статті 8 Конституції України закріплено, що Конституція має найвищу юридичну силу (є Актом прямої дії), а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи діють в порядку, у спосіб та в межах повноважень передбачених Конституцією та Законами України.

За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга Ковельської об’єднаної державної податкової інспекціїзадоволенню не підлягає, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 у справі № 2/106-2 – залишається без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ковельської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 у справі № 2/106-2– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В. КарасьЛ.І. Бившева