Ухвала суду № 138092779, 04.07.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/5529/26

Провадження № 1-кс/362/483/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.07.2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області клопотання слідчого СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, котрий має повну загальну середню освіту, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні №12026111140000386 від 03.07.2026 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

04.07.2026 р. до суду надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026111140000386 від 03.07.2026 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111140000386 від 03.07.2026 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. на території України введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався, у тому числі Указ Президента України від 28 квітня 2026 р. № 342/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 год. 30 хв. 4 травня 2026 р. строком на 90 діб.

03 липня 2026 р., близько 09 год. 00 хв. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_5 зайшов до приміщення магазину «Все від 35» (ФОП ОСОБА_9 ), розташованого по АДРЕСА_3 , в якому в цей час перебувала продавчиня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , побачив, що на торгових прилавках представлений чоловічий одяг, а саме футболка сірого кольору з емблемою на ній «Forward» та шорти чорного кольору з емблемою на них «Sport», які належать ФОП ОСОБА_9 , в цей час у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення.

В подальшому, ОСОБА_5 , реалізуючи свій прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи, що його протиправні дії носять відкритий характер та помітні стороннім особам, останній зайшов до примірочної магазину «Все від 35», де одягнув на себе футболку сірого кольору з емблемою на ній «Forward», вартістю 235 грн. 00 коп. та шорти чорного кольору з емблемою на них «Sport», вартістю 395 грн. 00 коп., після чого, перебуваючи у примірочній, усвідомлюючи, що його протиправні дії носять відкритий характер та є помітними для сторонніх осіб, а саме для продавчині ОСОБА_10 .

Після чого, ОСОБА_5 покинув приміщення магазину «Все від 35» та зник у невідомому напрямку, не розрахувавшись за товар, одягнений у зазначені футболку та шорти.

Таким чином, ОСОБА_5 відкрито викрав майно, що належить ФОП ОСОБА_9 , а саме: футболку сірого кольору з емблемою «Forward» вартістю 235 грн. 00 коп. та шорти чорного кольору з емблемою на них «Sport», вартістю 395 грн. 00 коп., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав матеріального збитку на загальну суму 630 (шістсот тридцять) грн. 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, 03.07.2026 р., близько 10 год. 20 хв. (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 зайшов до приміщення магазину «Сільпо», розташованого по вулиці Грушевського 19, що у місті Васильків Обухівського району Київської області, пройшов до торгівельних прилавків, де побачив алкогольні та безалкогольні напої, що перебували у вільному продажу, а саме напій «Schweppes Purple Tonic» безалкогольний сильногазований, об`ємом 0,33 літри та пиво «Gosser NaturGold» світле безалкогольне, об`ємом 0,5 літри, що належить ТОВ «Сільпо-Фуд», в цей час у ОСОБА_5 виник прямий умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.

Надалі, ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні магазину, взяв до рук напій безалкогольний сильногазований «Schweppes Purple Tonic» об`ємом 0,33 літри, вартістю 31 грн. 99 коп. та пиво світле безалкогольне «Gosser NaturGold» об`ємом 0,5 літри, вартістю 78 грн. 99 коп.

В подальшому, перебуваючи у приміщенні магазину «Сільпо», відкрив напій «Schweppes Purple Tonic» та випив його, а пиво «Gosser NaturGold» приховав за поясом шортів, розмістивши пляшку з тильної сторони між шортами та тілом, після чого не розрахувавшись за нього, виніс за межі касової зони та покинув приміщення магазину.

Після виходу з магазину «Сільпо» ОСОБА_5 наздогнав працівник охорони магазину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який намагався припинити його протиправні дії та повернути викрадене майно. ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його дії було викрито та намагаючись утримати майно, яким відкрито заволодів, наніс працівнику охорони магазину «Сільпо» ОСОБА_11 один удар в область обличчя рукою, зібраною в кулак, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, у вигляді набряку вилиці обличча справа, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_5 повторно, в умовах воєнного стану, відкрито викрав майно, що належить ТОВ «Сільпо-Фуд», а саме: напій безалкогольний сильногазований «Schweppes Purple Tonic» об`ємом 0,33 літри, вартістю 31 грн. 99 коп. та пиво світле безалкогольне «Gosser NaturGold» об`ємом 0,5 літри, вартістю 78 грн. 99 коп., після чого викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ТОВ «Сільпо-Фуд» матеріального збитку на загальну суму 110 (сто десять) грн. 98 (дев`яносто вісім) коп.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України.

03.07.2026 р. о 10 год. 50 хв. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку статті 208 Кримінально процесуального кодексу України, крім того, йому повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється.

03.07.2026 р. о 17 год. 50 хв. слідчим слідчого відділення відділу поліції №1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_7 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, яке погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , та яке відповідно до вимог частини 1 статті 278 Кримінально процесуального кодексу України, 03.07.2026 р. вручено підозрюваному ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_12 .

Правова кваліфікація кримінального правопорушення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, тобто відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану та у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненому повторно в умовах воєнного стану.

Виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчинені кримінального правопорушення:

Підозра ОСОБА_5 підтверджується:

1.Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.07.2026 р.;

2.Протоколом огляду місця події від 03.07.2026 р.;

3.Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 03.07.2026 р.;

4.Протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 03.07.2026 р.;

5.Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.07.2026 р.;

6.Протоколом огляду місця події від 03.07.2026 р.;

7.Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 03.07.2026 р.;

8.Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.07.2026 р.;

9.Повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 03.07.2026 р.;

10.та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Посилання на один або кілька ризиків:

?Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінально процесуального кодексу України.

?Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 Кримінально процесуального кодексу України.

?Перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_5 може вчиняти нові кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений пунктом 5 частини 1 статті 177 Кримінально процесуального кодексу України.

Виклад обставин, на підставі яких слідчий дійшов до висновку про наявність ризиків:

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 1 частиною 1 статтею 177 Кримінально процесуального кодексу України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, що відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є тяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

При цьому підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень та реальну можливість призначення покарання у виді позбавлення волі, може вживати заходів, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_5 офіційно не працевлаштований, не має постійного законного джерела доходу, зареєстрований за адресою: Дніпропетровська область, Кам`янський район, село Корнило-Наталівка, вулиця Зелена, будинок № 17, тобто за межами Обухівського району Київської області, де здійснюється досудове розслідування, не має міцних соціальних зв`язків за місцем вчинення кримінальних правопорушень, що у своїй сукупності свідчить про наявність реальної можливості безперешкодно залишити межі Обухівського району Київської області та переховуватися від органів досудового розслідування і суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Таким чином, сукупність зазначених обставин, а саме тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, суворість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, відсутність офіційного місця роботи та законних джерел доходу, відсутність міцних соціальних зв`язків, дає достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 3 частиною 1 статтею 177 Кримінально процесуального кодексу України, - під час досудового розслідування встановлено потерпілих та свідків, показання яких мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинення кримінальних правопорушень та підлягають безпосередньому дослідженню судом під час судового розгляду.

При цьому, ОСОБА_5 відомі потерпілі та свідки, зокрема продавчиня магазину «Все від 35» ОСОБА_10 , яка є свідком у кримінальному провадженні та працівник охорони магазину «Сільпо» ОСОБА_11 , який є потерпілим у кримінальному провадженні, а також інші працівники зазначених торговельних закладів, які були очевидцями обставин вчинення кримінальних правопорушень та наразі є свідками у кримінальному провадженні.

Перебуваючи на волі, підозрюваний матиме реальну можливість особисто чи через інших осіб здійснювати незаконний вплив на потерпілих та свідків, шляхом умовлянь, переконань, погроз або в інший спосіб схиляти їх до зміни наданих показань, відмови від їх надання чи приховування відомих їм обставин вчинення кримінальних правопорушень, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 23 КПК України, діє принцип безпосередності судового розгляду. Відповідно, свідків, потерпілого необхідно допитати безпосередньо у судовому засіданні. Таким чином, перебування підозрюваного на волі, дасть можливість останньому незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, що перешкодить об`єктивному судовому розгляду у подальшому.

Таким чином, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, обізнаність підозрюваного щодо осіб потерпілих та свідків, а також те, що їх показання мають істотне значення для кримінального провадження, існує реальний ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків, передбачений пунктом 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Щодо наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частиною 1 статтею 177 Кримінально процесуального кодексу України, то ОСОБА_5 не має постійного місця роботи та законного джерела доходів, що свідчить про відсутність стабільних засобів існування, а відтак, задля власного матеріального збагачення може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення корисливої спрямованості.

Крім того, підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків, які б утримували його від протиправної поведінки, не має утриманців та постійних зобов`язань, що також не стримує його від можливого вчинення нових кримінальних правопорушень.

Також відносно ОСОБА_5 Васильківським міськрайонним судом Київської області розглядалось клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12015110140000163 від 23.01.2015 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 289 та частиною 2 статті 187 Кримінального кодексу України. 08 лютого 2017 р. ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області відносно ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Окрім того, інкриміновані ОСОБА_5 кримінальні правопорушення вчинені у короткий проміжок часу, мають корисливий характер та спрямовані на незаконне заволодіння майном, що свідчить про стійку протиправну спрямованість його поведінки.

Таким чином, сукупність наведених обставин відсутність постійного місця роботи та законного джерела доходів, відсутність міцних соціальних зв`язків, наявність кримінального досвіду, а також вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень свідчить про наявність реального ризику того, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити вчинення інших кримінальних правопорушень.

Обґрунтування неможливості запобігання ризику, застосуванням більш м`яких запобіжних заходів:

Застосування застави щодо ОСОБА_5 є неможливим, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років. Усвідомлюючи реальну загрозу призначення суворого покарання, підозрюваний, перебуваючи на волі, може ухилятися від кримінальної відповідальності, впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та продовжувати протиправну поведінку. Крім того, підозрюваний не має постійного місця роботи та законних джерел доходу, а у органу досудового розслідування відсутні відомості щодо наявності у нього коштів, необхідних для внесення застави, у зв`язку з чим визначення застави у даному кримінальному провадженні є недоцільним та неефективним.

Застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_5 також не може забезпечити досягнення мети запобіжного заходу, оскільки з урахуванням попередньої поведінки підозрюваного, який тривалий час переховується від органів досудового розслідування та свідомо ухиляється від виконання процесуальних обов`язків, існує реальна можливість самовільного залишення ним місця проживання з метою подальшого ухилення від явки до слідчого, прокурора чи суду.

Застосування особистого зобов`язання та особистої поруки щодо ОСОБА_5 не є можливим, оскільки такі запобіжні заходи не передбачають фактичного обмеження свободи пересування особи та не здатні запобігти ризикам ухилення від органів досудового розслідування та продовження злочинної діяльності. Крім того, у органу досудового розслідування відсутні відомості про осіб, які заслуговують на довіру та могли б надати письмове зобов`язання про поручительство за належну процесуальну поведінку підозрюваного відповідно до вимог статті 194 КПК України.

З огляду на викладене, з урахуванням тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушення, відсутності законних джерел доходу та наявності реальних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Отже, єдиним запобіжним заходом, здатним запобігти встановленим ризикам та забезпечити досягнення мети кримінального провадження, є застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 17 листа №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 р., розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 р.).

Слідчий вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, вказав на те, що він не буде переховуватися від слідства та суду. Просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді застави.

Захисник ОСОБА_5 ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши слідчого, прокурора, захисника, пояснення підозрюваного, дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя, ретельно перевіривши дотримання уповноваженими органами вимог статей 207-213 КПК України; відповідність поданого клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК України, а також своєчасність надання підозрюваному та його захиснику копії клопотання та матеріалів, що були вручені захиснику ОСОБА_6 04.07.2026 р. о 10 год. 03 хв. та підозрюваному 03.07.2026 р. о 17 год. 59 хв., приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12026111140000386 від 03.07.2026 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України.

03.07.2026 р. слідчим СВ ВП №1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, яке погоджене прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 та яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК України, 03.07.2026 р. о 17 год. 50 хв. вручено підозрюваному ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_12 (а.с. 106-112).

Як вбачається із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 03.07.2026 р., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України 03.07.2026 р. о 10 год. 50 хв.- фактичний час затримання, крім того йому повідомлено зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, при затриманні зауважень не було (а.с.85-87).

На даній стадії досудового розслідування підозра ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.07.2026 р.; протоколом огляду місця події від 03.07.2026 р.; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 03.07.2026 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 03.07.2026 р.; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.07.2026 р.; протоколом огляду місця події від 03.07.2026 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від 03.07.2026 р.; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 03.07.2026 р.; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 03.07.2026 р. та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

За змістом ст. 184 КПК України підставою застосування будь-якого запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», п. пунктом 175; рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов`язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред`явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v. United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).

Отже обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_5 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за яке, у разі визнання його винним, може понести покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі, про що свідчать зібрані органом досудового розслідування та надані слідчому судді на даній стадії досудового розслідування докази.

Слідчий суддя вважає, що на час розгляду клопотання обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною, тобто зазначені у клопотанні слідчого обставини підтверджуються наданими фактичними даними, що містяться у матеріалах клопотання, досліджених у судовому засіданні, які у своїй сукупності переконують слідчого суддю у причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Доведення стороною обвинувачення існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186 КК України, є однією з підстав для застосування запобіжного заходу.

Слід зазначити, що при визначенні запобіжного заходу до підозрюваного, слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі доданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваного, умислу, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу злочину, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.

За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Частина друга статті 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:

- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини(ЄСПЛ).

Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо слідчий, прокурор доведуть, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

При розгляді клопотання про обрання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до п. 5 Листа ВССУ, слідчий суддя має ретельно перевіряти відповідність поданого клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу вимогам ст. 184 КПК, а також своєчасність надання підозрюваному, обвинуваченому копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу (не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання).

У випадку недотримання слідчим, прокурором вимог ст. 184 КПК України слідчий суддя розглядає відповідне клопотання та відмовляє у його задоволенні.

Як вбачається із матеріалів клопотання та доданих в підтвердження цього, слідчим клопотання були вручені захиснику ОСОБА_6 та підозрюваному 04.03.2026 р. о 10 год. 00 хв. та 11 год. 49 хв., із дотриманням вимог передбачених ст. 184 КПК України.

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у підозрюваного,

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Оцінюючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, у тому числі відповідно до вимог ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у даному кримінальному правопорушенні, що карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років; його вік та стан його здоров`я, сімейний стан; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , тобто відсутність міцних соціальних зав`язків підозрюваного в місці його фактичного проживання; раніше не судимого, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_5 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою на даній стадії досудового розслідування, знайшло своє доведення в судовому засіданні, є таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Оскільки запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України", слідчий суддя, постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховує також наявність та доведеність ризиків, що передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може продовжити вчиняти інші кримінальні провадження, оскільки неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, перебуваючи на умовно достроковому звільненні на шлях виправлення не став та знов вчинив злочин, при обранні іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з утриманням під вартою, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні на даній стадій досудового розслідування, тому слідчий суддя дійшов до висновку щодо необхідності задоволення клопотання слідчого, прокурора, оскільки слідчий, прокурор довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_5 на даній стадії на свободу.

Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Згідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Визначаючи розмір застави необхідно згідно ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та роботи; не відлучатись із населеного пункту де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

При визначенні розміру застави слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить проте, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тому слідчий суддя вважає доцільним, визначити підозрюваному заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень 00 копійок, оскільки саме така застава достатня забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання слідчого СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , погодженого прокурором Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції терміном 60 діб, а саме до «31» серпня 2026 р. включно.

В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, - відмовити.

В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час або цілодобово, - відмовити.

Визначити розмір застави, у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 133 120 грн. 00 коп.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Згідно із ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на рахунок Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області. Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268119. Банк отримувача ДКСУ, м. Київ. Код банку отримувача (МФО) 820172. Рахунок отримувача UA768201720355259001000018661, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований або проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 31.08.2026 р.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Відповідно до ч. 3, 8 ст. 182, ч. 5 ст. 194 КПК України підозрюваному роз`яснити його обов`язки і наслідки їх невиконання, а саме у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, зокрема прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду державного бюджету України.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1