Ухвала суду № 138092394, 09.07.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/1021/26

Провадження № 2/293/879/2026

УХВАЛА

09 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Збаражського О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , подану адвокатським бюро «Володимира Ткачука», про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської РДА, ОСОБА_2 , СФГ «Полісся», ТОВ «Агро-Регіон Житомир» про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2026 ОСОБА_1 через представника адвокатське бюро «Володимира Ткачука» звернувся до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до Житомирської РДА, ОСОБА_2 , СФГ «Полісся», ТОВ «Агро-Регіон Житомир», за змістом якої просить визнати недійсними договори оренди та суборенди земельної ділянки площею 23,1502 га з кадастровим номером 1825686200:12:000:0086.

Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову.

Заявник зазначає, що предметом спору є законність передачі земельної ділянки в суборенду та законність дій щодо зменшення її площі з 40 га до 23,1502 га. Оскільки Позивач оскаржує саму законність перебування земельної ділянки в оренді та суборенді, здійснення будь-яких реєстраційних дій чи фізичних робіт на ділянці під час судового розгляду призведе до зміни її стану, укладення нових правочинів та залучення нових третіх осіб. Це істотно ускладнить або зробить взагалі неможливим поновлення порушених прав ОСОБА_1 та повернення земельної ділянки у первісний стан у разі задоволення позову. Враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю 2 групи, а предметом спору є захист права громадян України на користування землею, захист цих прав потребує негайних процесуальних гарантій.

На підставі викладеного, заявник та його представник просять вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 23,1502га з кадастровим номером 1825686200:12:000:0086, що розташована за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, Новопільська сільська рада; заборони ОСОБА_2 , Селянському фермерському господарству «Полісся», Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Житомир», дозвільним органам (землепроектним організаціям, Держгеокадастру та іншим) на проведення будь-яких робіт по зміні конфігурації, меж, площі, кадастрового номеру, цільового призначення земельної ділянки площею 23,1502 га з кадастровим номером 1825686200:12:000:0086 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, дарування, розпорядження, міна, передача статутного капіталу, користування тощо) або обтяження (іпотека, застава) вказаної земельної ділянки до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.

За правилами статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжиття передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд з`ясовує наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу, розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Представник заявника просить накласти арешт на земельну ділянку площею 23,1502 га з кадастровим номером 1825686200:12:000:0086, заборонити ОСОБА_2 , Селянському фермерському господарству «Полісся», Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Регіон Житомир», дозвільним органам (землепроектним організаціям, Держгеокадастру та іншим) на проведення будь-яких робіт по зміні конфігурації, меж, площі, кадастрового номеру, цільового призначення земельної ділянки площею 23,1502 га з кадастровим номером 1825686200:12:000:0086 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження (продаж, дарування, розпорядження, міна, передача статутного капіталу, користування тощо) або обтяження (іпотека, застава) вказаної земельної ділянки до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, арешт майна як захід забезпечення позову застосовується, як правило, за вимогами майнового характеру для забезпечення майбутнього стягнення чи виконання рішення. Оскільки позовною вимогою є визнання договорів недійсними, накладення арешту на саму земельну ділянку є неспівмірним із заявленими вимогами та не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 150 ЦПК України.

Спірна земельна ділянка перебуває в оренді/суборенді суб`єктів господарювання. Повна заборона ведення сільськогосподарських та господарських робіт на ділянці площею 23,1502 га фактично зупинить виробничий процес підприємств, що призведе до збитків та порушення прав третіх осіб, які не є стороною спору щодо укладення договорів. Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших осіб, які не є учасниками судового процесу.

Суд наголошує, що сама по собі можливість вчинення певних дій відповідачем або користувачем землі не є беззаперечним свідченням того, що невжиття заходів ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Заявником не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу (в розумінні статей 77-80 ЦПК України), який би підтверджував, що відповідачі дійсно мають намір змінити конфігурацію, межі, площу, кадастровий номер, цільове призначення земельної ділянки, відчужити або обтяжити вказану земельну ділянку.

Клопотання ґрунтується виключно на припущеннях заявника, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 та ч. 1 ст. 151 ЦПК України щодо обов`язку доказування.

Захист прав позивача у спорах про правомірність оренди/суборенди у разі спроб реєстрації нових договорів чи прав може бути забезпечений іншими, менш обтяжливими для господарської діяльності заходами, а не арештом земельної ділянки. Обраний заявником спосіб є надмірним. Наявність у позивача інвалідності 2 групи є обставиною, що викликає повагу, проте вона не звільняє сторону від обов`язку процесуального доказування підстав для забезпечення позову.

Отже, враховуючи, що заявником та його представником не доведено існування об`єктивних обставин, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а обрані заходи є неспівмірними із позовними вимогами та порушують баланс інтересів сторін та третіх осіб, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання та відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , поданого адвокатським бюро «Володимира Ткачука», про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирської РДА, ОСОБА_2 , СФГ «Полісся», ТОВ «Агро-Регіон Житомир» про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ