Вирок № 138092379, 06.07.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №278/3344/15-к

Провадження №1-кп/293/57/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015060020001992 від 20.04.2015, по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, не працюючого, з середньою освітою, в порядку ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.3 ст.357 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

19.04.2015 у вечірній час ОСОБА_6 , знаходячись на парковці автомобілів біля ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 , вирішив вчинити розбійний напад, спрямований на заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, незаконне заволодіння транспортним засобом - автомобілем марки «ВМW» моделі «730d», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, посвідченням водія та умисне вбивство ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 у вказаний час та місці разом з ОСОБА_9 сіли до автомобіля ОСОБА_6 та під надуманим приводом поїхали до с. Сонячне Житомирського району Житомирської області.

Під час руху, цього ж дня близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_6 , проїжджаючи 145км.+250 м. автодороги сполученням Київ-Чоп у напрямку м.Києва, зупинив автомобіль навпроти магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що по АДРЕСА_3 , де під надуманим приводом разом з ОСОБА_9 вийшов з автомобіля і, продовжуючи свої злочинні дії, направленні на вчинення розбійного нападу на ОСОБА_9 та на умисне протиправне заподіяння смерті останньому з корисливих мотивів, взявши з автомобіля дерев`яну биту, наніс нею удар по голові ОСОБА_9 і таким чином умисно його вбив з корисливих мотивів.

Смерть потерпілого настала від крововиливів під оболонки та в шлуночки головного мозку, перелому кісток основи та склепіння черепа в результаті закритої черепно-мозкової травми.

В ході розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тілесні ушкодження у вигляді:

- неправильно-овального садна вкритого червоно-коричневою кіркою розташованою нижче рівня оточуючої шкіри в лівій скронево-тім`яній ділянці; неправильно - прямокутного рожево-фіолетового синця біля зовнішнього краю лівої брови на фоні якого прямокутне осадження шкіри; аналогічного неправильно-прямокутного садна на підборідді справа; щилоподібної рани з нерівними краями, заокругленими кінцями, пологими стінками та дном виповненими підлеглими м`якими тканинами в потиличній ділянці зліва; масивного темно-червоного крововиливу в м`яких покровах голови з їх внутрішньої сторони в лівій та правій тім`яних та потиличній ділянці зліва; вдавленого багатоуламкового овального перелому кісток склепіння та основи черепа в лівій скронево-тімяно-потиличній ділянці з кільцеподібним розповсюдженням лінії перелому до переду та донизу на піраміду лівої скроневої кістки, переходом через турецьке сідло, подальшим її проходженням попереду піраміди правої скроневої кістки, через її луску, кільцеподібним заокругленням та горизонтальним проходженням по потиличній кістці на рівні великого потиличного горба і закінченням лінії перелому на потиличній кістці зліва загальною довжиною 32 см.; масивних темно-червоних крововиливів під м`які мозкові оболонки в лобно-скронево-потиличній ділянці зліва з переходом на основу мозку; аналогічних темно-коричневих крововиливів в тім`яній ділянці справа; крововиливів в шлуночки головного мозку в об`ємі 20 мл. темно- червоної рідкої рідини, які в своїй сукупності складають закриту черепно - мозкову травму, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю;

- двох неправильно-прямокутних саден вкритих червоно-коричневою кіркою розташованою нижче рівня оточуючої шкіри в проекції правої зовнішньої кісточки, двох східних саден в проекції лівого колінного суглобу по передній поверхні та в проекції лівого колінного суглобу по передній поверхні та в проекції лівої зовнішньої кісточки, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв`язку зі смертю не знаходяться.

Перебуваючи у тому ж місці та у вказаний час, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном та важливими особистими документами, ОСОБА_6 обшукав одяг потерпілого та умисно заволодів мобільним телефоном ОСОБА_9 марки «Iphone 4S», ІМЕІ НОМЕР_2 , бувшим у використанні, вартістю 4800 гривень, а також важливими особистими документами - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіля марки «BMW» моделі «730d», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яке видане на ім`я ОСОБА_10 , та посвідченням водія серії НОМЕР_4 , яке видане Макарівським РЕВ ДАІ ГУМВС України у Київській області на ім`я ОСОБА_10 .

Після цього ОСОБА_6 перевіз труп ОСОБА_9 до лісосмуги поблизу автодороги сполученням Станишівка - Глибочиця, де залишив його на відстані 150 метрів від мосту через річку «Тетерів».

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_9 , поєднане із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, ОСОБА_6 близько 22 годин 30 хвилин, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_4 , під надуманим приводом передав ОСОБА_11 , який не був обізнаним у злочинному умислі ОСОБА_12 , ключі та технічний паспорт від автомобіля марки «BMW» моделі «730d», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , який належить потерпілому ОСОБА_9 , з метою подальшого його транспортування у визначене ОСОБА_6 місце.

Не припиняючи злочинні дії ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , будучи особою, яка не була обізнана у злочинних діях ОСОБА_12 , близько 23 години перегнав автомобіль марки «BMW» моделі «730d», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , із парковки автомобілів ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 , до смт Ємільчине Житомирської області. Таким чином, ОСОБА_6 умисно, незаконно заволодів транспортним засобом - автомобілем марки «BMW» моделі «730d», держаний номерний знак НОМЕР_6 , вартістю 513503 грн. 83 коп., який на праві власності належить ОСОБА_9 .

Всього, ОСОБА_6 заволодів майном потерпілого ОСОБА_9 на загальну суму 518303 грн. 83 коп.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.

Також, ОСОБА_6 обвинувачується в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України.

Разом з тим, ОСОБА_6 обвинувачується у незаконному заволодінні будь-яким способом важливим особистим документом - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та посвідченням водія, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.357 КК України.

Також, ОСОБА_6 обвинувачується в умисних діях, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, поєднаному з насильством, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, що завдало великої матеріальної шкоди, чим вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України.

II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

У ході судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав.

Так, допитаний в судовому засіданні 28.08.2024 ОСОБА_6 показав, що знав загиблого при житті як ОСОБА_10 , мав з ним приятельські стосунки, познайомився через ОСОБА_14 - дружину ОСОБА_10 .

ОСОБА_6 займався продажами автомобілів та ОСОБА_10 попросив допомогти продати власний автомобіль "БМВ 730" сірого кольору. У квітні 2015 року ОСОБА_6 організував зустріч ОСОБА_15 (як покупця автомобіля) з ОСОБА_10 (як продавця автомобіля) на парковці ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Під час зустрічі ОСОБА_15 назвався покупцем з м. Вінниці.

Після зустрічі ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_6 , повідомивши, що знає спосіб, як задешево купити автомобіль ОСОБА_10

19 квітня 2015 ввечері ОСОБА_6 організував зустріч на парковці ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , вони поговорили, після чого ОСОБА_6 поїхав у своїх справах, а потім до свого помешкання на АДРЕСА_5 .

Цього ж дня, пізно ввечері ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що придбав автомобіль у ОСОБА_10 і попросив перегнати авто на паркову.

Через деякий час ОСОБА_15 знову зателефонував і попросив приїхати на заправку « ІНФОРМАЦІЯ_5 » що розташована на автотрасі на повороті на Коростишівську об`їзну. ОСОБА_6 відмовився їхати на це місце і запропонував зустрітись десь в місті. ОСОБА_15 погодився і сказав, що під`їде до дев`ятиповерхівки в районі силікатного заводу. Приїхавши на своєму автомобілі «БМВ» зеленого кольору,у призначене ОСОБА_15 місце, ОСОБА_6 побачив автомобіль ОСОБА_10 , в якому знаходились ОСОБА_15 і його дівчина ОСОБА_17 . ОСОБА_15 сказав, що йому треба відігнати цей автомобіль в смт Ємільчино і одразу ж повернутись, оскільки вранці йому вже потрібно бути на роботі в Києві. ОСОБА_6 погодився. ОСОБА_15 попросив у нього каністру щоб набрати палива, на що ОСОБА_6 погодився. Разом вони під`їхали на автозаправку, що по вул.Промисловій. ОСОБА_15 придбав в каністру паливо. Після цього він підвіз ОСОБА_15 до автомобіля ОСОБА_10 і сказав, щоб ОСОБА_15 їхав в напрямку смт Ємільчино, а він його дожене, оскільки йому потрібно було повернутись до квартири за зарядним пристроєм до телефону. ОСОБА_15 кілька разів телефонував йому, питав де він. Заправивши свій автомобіль, ОСОБА_6 наздогнав ОСОБА_15 вже в Червоноармійському районі та вони поїхали разом в напрямку Ємільчино. Він їхав попереду, а ОСОБА_15 позаду. Через 10-15 км ОСОБА_15 посигналив йому фарами щоб він зупинився. ОСОБА_15 зупинив автомобіль попереду, об`їхавши автомобіль ОСОБА_6 , вийшов, витягнув з багажника пакета, кинув його на узбіччя, обілляв паливом з каністри і підпалив. Що було спалено ОСОБА_6 не знає. Дані дії відбувались по трасі в смт Червоноармійськ Житомирської області. Приїхавши до смт Ємільчино, ОСОБА_15 поставив автомобіль ОСОБА_10 на стоянку, пересів до автомобіля ОСОБА_6 разом з своєю дівчиною ОСОБА_18 та взявши сумку з речами, попросив прямувати до м. Києва. Однак, ОСОБА_6 відмовився їхати в м. Київ і сказав, що підвезе їх тільки до вокзалу Житомира. По дорозі з смт Ємільчино до Житомира ОСОБА_15 розповів йому як заволодів автомобілем ОСОБА_10 . Від ОСОБА_15 йому стало відомо, що ОСОБА_9 (згідно підроблених документів - ОСОБА_10 ), перебував у міжнародному розшуку, за мовчання ОСОБА_15 запропонував останньому віддати його автомобіль «БМВ» задешево, проте ОСОБА_9 не погодився, у зв`язку з цим виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_15 вдарив ОСОБА_9 битою по спині, але влучив у потилицю і той впав. ОСОБА_15 пояснив, що не хотів вбивати ОСОБА_9 .Це все відбулось біля окружної траси м. Житомира, що поблизу с. Сонячне Житомирського району Житомирської області. Інших подробиць ОСОБА_15 не розповідав. ОСОБА_6 на своєму автомобілі підвіз ОСОБА_15 та його дівчину ОСОБА_19 до автовокзалу у м.Житомирі, вони вийшли. ОСОБА_15 заплатив йому 100 доларів за поїздку.

Через декілька днів ОСОБА_15 попросив ОСОБА_6 продати автомобіль ОСОБА_9 . Спочатку ОСОБА_6 відмовився, але потім погодився, оскільки ОСОБА_15 став погрожувати йому що скаже, що ОСОБА_6 також причетний до того, що сталося з ОСОБА_9 .

ОСОБА_6 запропонував автомобіль ОСОБА_9 декільком знайомим, але його ніхто не хотів купувати. Через декілька днів ОСОБА_15 приїхав до Житомира і попросив перегнати автомобіль ОСОБА_9 в с.Клітище Черняхівського району, а потім зняти з цього автомобіля акустичну систему, колеса і продати це майно окремо, на що ОСОБА_6 погодився. Спочатку ОСОБА_6 зі своїм знайомим на прізвище ОСОБА_20 перегнали машину з смт Ємільчино, а потім разом з ОСОБА_21 , який з його слів знав, що машина крадена, зняли акустику та колеса, які зберігались у ОСОБА_21 . Через деякий час ОСОБА_21 зателефонував і сказав, що є покупець на машину. ОСОБА_6 сказав ОСОБА_21 самому продавати автомобіль. Останній разом з невідомим хлопцем на ім`я ОСОБА_22 на своєму автомобілі Мерседес, а ОСОБА_6 на своєму БМВ поїхали разом до с.Клітище, де ОСОБА_22 сів за кермо викраденого автомобіля (ключі знаходились в автомобілі), звідки поїхали до м.Рівне. Будь-яких документів на авто ОСОБА_6 не мав. Перед містом ІНФОРМАЦІЯ_6 , вони зупинилися на трасі, до них підійшов незнайомий йому чоловік, який сів за кермо викраденого автомобіля і поїхав. Більше цей автомобіль ОСОБА_6 не бачив і де він йому невідомо.

Також вказав, що з ОСОБА_15 ОСОБА_6 до вказаних подій перебував в дружніх відносинах, знайомий з ним зі школи, є кумами.

Щодо проведених слідчих експериментів з його участю, то пояснив, що про обставини вчинення злочину йому стало відомо зі слів слідчих, які розповіли ОСОБА_6 , що на місці вчинення злочинку були ОСОБА_15 та ОСОБА_23 , які вказали механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .

Під час додаткового допиту 19.03.2026 після зміни прокурором пред`явленого обвинувачення, ОСОБА_6 вказав, що підтримує у повному обсязі свої покази, які давав раніше суду по цій справі.

ОСОБА_6 заперечує всі зазначені в обвинувальному акті обставини вбивства ОСОБА_9 , якого він знав як ОСОБА_10 .

Стверджував, що до вбивства ОСОБА_9 він ніякого відношення не має. Зі слів ОСОБА_15 , останній випадково його вбив, хоча і не хотів цього, а намагався лише схилити ОСОБА_9 задешево продати автомобіль «БМВ».

Вказав, що ніколи не мав умислу вбивати ОСОБА_9 та заволодіти його автомобілем, так як у ОСОБА_6 на той час був аналогічний за вартістю автомобіль, та займаючись перепродажем інших автівок ОСОБА_6 знав, що без особистої присутності власника ніякий автомобіль легально за ринкову вартість продати неможливо, а продати його можна лише на запчастини за невеликі гроші. У ОСОБА_6 на той час не було ніяких боргових зобов`язань перед іншими особами, не відчував гострої потреби в одній-двох тисячах доларів, тому в ОСОБА_6 не було жодного мотиву вбивати ОСОБА_10 для заволодіння його автомобілем.

Після зустрічі з ОСОБА_9 .19.04.2015 року ОСОБА_6 залишався з ним в нормальних товариських стосунках, поїхав додому, залишивши ОСОБА_9 на парковці біля ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », після чого ОСОБА_24 ОСОБА_9 більше на бачив.

Стверджував, що ні в день вбивства, ні в інший день не їздив з ОСОБА_9 до с.Сонячне, ні там, ні в будь-якому іншому місті не завдавав йому ударів ні битою, ні будь-якими іншими предметами, ні руками, ні ногами. ОСОБА_6 не вбивав його та не перевозив його труп. Також ОСОБА_6 заперечував заволодіння автомобілем, техпаспортом на автомобіль, телефоном вбитого.

Зазначив, що дізнавшись про скоєне ОСОБА_15 вбивство, будучи другом та кумом останнього, не звернувся в поліцію з відповідною заявою. Вказав, що визнає свою провину лише в тому, що допоміг ОСОБА_15 продати на запчастини автомобіль ОСОБА_9 , але від продажу не отримав жодної вигоди, всі гроші отримав ОСОБА_15 .

За ці свої дії щиро кається і вважає, що фактично за них вже відбув покарання, знаходився під вартою більше чотирьох років.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 наполягав, що кримінального злочину не вчиняв, а тому з вказаних вище підстав просив його виправдати.

Захисники обвинуваченого під час судових дебатів зазначили, що вина ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи в суді, просили визнати недопустимим ряд доказів, у зв`язку із чим постановити виправдувальний вирок.

Так, статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, в силу вимог ч.6 ст.22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

У обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187, ч.3 ст.289, ч.3 ст.357 КК України, сторона обвинувачення посилалася на докази, які згідно зі ст.ст. 85, 86, 94 КПК України є допустимими, належними, достовірними та достатніми, а саме: на показання потерпілих, свідків обвинувачення, та відомості, що містяться у письмових та речових доказах, наданих стороною обвинувачення.

При цьому колегією суддів зазначається, що потерпілі давали показання під час судового розгляду, за наслідками якого було ухвалено вирок від 03.11.2022. Після скасування цього вироку судом касаційної інстанції, під час нового розгляду справи в ІНФОРМАЦІЯ_7 забезпечити явку потерпілих для їхнього безпосереднього допиту не вдалося.

Разом з тим, показання потерпілих, надані ними під час минулого судового розгляду, рішення за результатами якого було скасовано, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку таких осіб під час нового судового розгляду. На це вказав Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 6 січня 2025 року по справі №317/3658/20.

Так, суд задовольнив клопотання прокурора, вважаючи за можливе дослідити показання потерпілих ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , надані ними під час судового розгляду ІНФОРМАЦІЯ_8 , шляхом відтворення звукозаписів та/або відеозаписів судових засідань від 04.02.2016 та 22.03.2016, а також показання свідків ОСОБА_16 від 22.03.2016 та ОСОБА_23 від 10.01.2018.

Так, потерпіла ОСОБА_27 , покази якої були відтворені в судовому засіданні в порядку ст. 225 КПК України, пояснила, що знайома з обвинуваченим з 2013 року, до вбивства товаришували. ОСОБА_10 - це її чоловік, з яким вона познайомила свого товариша ОСОБА_28 , вони неодноразово спілкувались між собою за автомобілі, в тому числі у них в квартирі. Чоловік займався продажем спортивного харчування, постійно користувався телефоном оператора мобільного зв`язку лайф (айфон 4S) НОМЕР_7 , та був телефон, яким користувався по роботі, номера не знає. У загиблого був автомобіль БМВ сірого кольору, номер НОМЕР_8 , який він придбав у 2013 році за 21 тисячу доларів США в лютому 2013 року. Останнім часом вони з чоловіком посварились і ОСОБА_25 орендувала іншу квартиру, в якій проживала окремо, але якраз в останні дні вони примирились і чоловік мав зібрати речі і переїхати до неї на квартиру. 19.04.2015 о 16 годині розмовляла по телефону зі ОСОБА_29 , який повідомив, що ввечері має зустрітись з ОСОБА_6 . Вийшов з дому ОСОБА_10 близько 19 год 15 хв. Близько 22 год. вона телефонувала чоловікові, але той не відповідав.

23 квітня 2015 року на сайті ІНФОРМАЦІЯ_9 побачила оголошення з проханням впізнати труп загиблого. Вона впізнала в пред`явленому їй трупі свого чоловіка ОСОБА_10 . 24 квітня 2015 року зустрілась з ОСОБА_6 , який сказав, що нічого не знає де загиблий і 19 квітня 2015 року зі ОСОБА_10 не бачився.

Потерпілій відомо, що ОСОБА_10 родом з Росії, перебував у розшуку за придбання наркотиків. До них приїжджала його мати ОСОБА_30 , яка також називала її чоловіка ОСОБА_31 . Що насправді його ім`я ОСОБА_22 вона не знала і не від кого не чула. ОСОБА_32 після одруження взяв її прізвище - ОСОБА_32 . Після смерті чоловіка їй стало відомо, що ОСОБА_34 - це ОСОБА_35 .

Також повідомила, що ОСОБА_10 завжди носив з собою у маленькій сумці зібрані ним на купівлю квартири 17 тис. доларів США. В квартирі, де жив чоловік, вона цих грошей не виявила, тому вважає, що вони кимось викрадені. Цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_26 , покази якої також були відтворені в судовому засіданні, в порядку ст. 225 КПК України, пояснила, що є матір`ю загиблого ОСОБА_9 , є громадянкою Росії. Проживала з сином разом до 2010 року в РФ. Син переїхав до Украни у зв`язку з тим, що в Росії на нього було заведено кримінальне провадження за торгівлю наркотичними засобами. Син займався в Україні спортивним харчуванням. ОСОБА_9 спочатку жив в м.Києві, а потім переїхав до м. Житомира. ОСОБА_26 приїжджала три - чотири рази на рік до сина. Син був одружений з ОСОБА_27 у 2014 році, дітей не мав. 24 квітня 2015 року невістка по телефону повідомила про смерть сина ОСОБА_9 . Про обставини загибелі сина їй нічого невідомо. Від слідчого дізналася, що сина вбили через гроші та машину, відомо, що за сином слідкували. Ніяких боргів син не мав, міг сам комусь позичити гроші. ОСОБА_26 відомо, що її син ОСОБА_35 перебував у розшуку, тому змушений був купити підроблені документи, змінивши свої ПІБ на ОСОБА_10 . У квітні 215 року ОСОБА_32 говорив, що бачить погані сни, про ворогів не згадував. Останній раз бачила сина на весіллі 1 листопада 2014 року. Коли приїхала до м.Житомира, то впізнала в пред`явленому їй трупі свого сина ОСОБА_9 .

Під час допиту попереднім складом суду, потерпіла приєднала оригінали документів, що підтверджують витрати на поховання сина ОСОБА_9 .

Свідок ОСОБА_16 , покази якого були відтворені в суді в порядку ст. 225 КПК України (допит проведений судом 22.03.2016), вказав, що раніше був знайомий зі ОСОБА_10 та допомагав йому з ремонтом (фарбуванням) автомобілів, особисто з ОСОБА_6 не знайомий. Підтвердив, що 19.04.2015 у вечірній час біля 21:00 год. після своїх справ ставив речі в багаж свого автомобіля і бачив, що поруч стоїть автомобіль ОСОБА_10 (БМВ сріблястого кольору на київських номерах) із включеним габаритними вогнями, після чого зателефонував ОСОБА_10 , і той сказав що знаходиться на парковці біля супермаркету « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Свідок підійшов туди, зустрівся з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які знаходились в машині ОСОБА_6 , випили кави, порозмовляли. Розмова була нормальна, вели себе спокійно. ОСОБА_10 йому розповідав що продає свій БМВ, що є покупець з Вінниці, і запланована зустріч десь не вечір. Потім ОСОБА_16 пішов додому, а ОСОБА_6 зі ОСОБА_36 залишились. Про обставини вчинення вбивства йому нічого невідомо. Пізніше їздив до поліції для впізнання трупа, в якому він впізнав ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_37 , покази якого були відтворені в суді в порядку ст. 225 КПК України (допит проведений судом 10.01.2018), вказав, що знає обвинуваченого з квітня 2014 року та те, що займався автомобілями. Обвинувачений пропонував купити ОСОБА_23 викрадений автомобіль. Не купляв його, оскільки не хотів проблемного автомобіля. Зустрічався з обвинуваченим та ОСОБА_15 на стоянці біля ТРЦ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Інших осіб в даному місці не було. Про обставини вбивства ОСОБА_9 йому стало відомо від працівників поліції, які сказали про те, що ОСОБА_6 повідомив працівникам поліції, про те, що начебто ОСОБА_23 вдарив ОСОБА_9 , потім возив в багажнику, а згодом викинув. Працівник карного розшуку вибивав з нього визнавальні показання щодо таких обставин вбивства. Про зазначений розвиток подій працівникам поліції сказав обвинувачений, який як йому відомо був затриманий у Львівській області у м.Стрий.

Свідок ОСОБА_38 надав суду покази про те, що був знайомий з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 протягом року до вбивства останнього. ОСОБА_10 розповідав, що приїхав з Росії на постійне місце проживання до України і займався розповсюдженням протеїнів для спортсменів. Спілкувались востаннє за 2-3 тижні до вбивства. Свідок був присутній при купівлі ОСОБА_10 автомобіля БМВ сьомої моделі, який він намагався продати. Востаннє бачив автомобіль ОСОБА_10 ввечері за день-два як дізнався, що ОСОБА_10 вбили. Автомобіль стояв за заправкою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в напрямку м.Києва. Впевнений, що то був автомобіль ОСОБА_10 , оскільки ремонтував його. Дізнався про зникнення ОСОБА_10 від дружини ОСОБА_39 . Про обставини вбивства йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_40 надав суду покази про те, що загиблого знав, як ОСОБА_10 . Познайомився із загиблим, коли встановлював підсилювачі в його автомобіль БМВ-7, 2001 року. Памятає, що ОСОБА_10 намагався продати свій автомобіль БМВ 730, сріблястого кольору 2001 року випуску через інтернет. З ОСОБА_6 не був знайомий, проте після зникнення ОСОБА_10 йому зателефонував обвинувачений та попросив зустрітися у м.Макарові, запитував з приводу чи відомі обставини зникнення ОСОБА_10 .

Свідок ОСОБА_21 надав суду покази про те, що знайомий з ОСОБА_6 який звертався до нього з питання ремонту авто. Навесні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до нього з питанням чи може він комусь продати автомобіль БМВ 7-ї серії, не розмитнену, задешево на запчастини. Він знав жителя с.Млинова Рівненської області на ім`я ОСОБА_41 , якому запропонував автомобіль і той погодився придбати його за 1300-1500 доларів. Коли домовились про продаж, ОСОБА_6 на цьому БМВ, а ОСОБА_21 на своєму Мерседесі, поїхали в сторону Рівненської області. Після того як ОСОБА_41 купив БМВ на трасі Млинівського району Рівненськї області, вони з ОСОБА_6 на автомобілі Мерседес повернулись до м.Житомира. Іще ОСОБА_6 продав ОСОБА_21 4 колеса до БМВ та пропонував автомагнітолу та сабвуфер, які зберігались у нього. Чи розрахувався він за них з ОСОБА_6 не пам`ятає. Разом з поліцейським їздили до ОСОБА_42 , однак, останній пояснив, що автомобіль вже розібраний на запчастини. Більше йому нічого невідомо. Про обставини вбивства ОСОБА_9 ( ОСОБА_10 ) йому нічого не відомо

Свідок ОСОБА_43 надав суду покази про те, що займається виготовленням пам`ятників в с. Клітище з 2012 року. Свідок був знайомий з ОСОБА_44 , який навесні (якого року не пам`ятає) просив поставити у нього на виробництві в гаражі в с.Клітище автомобіль БМВ-740 7-мої моделі, металевого кольору. Гараж на замок не зачинявся. Пам`ятає лише, що через 2-3 дні хтось приїхав і забрав вказаний автомобіль. Хто був за кермом не знає. На даний час його знайомий ОСОБА_45 помер. Про обставини вбивства ОСОБА_10 ( ОСОБА_9 ) йому нічого невідомо і таку людину він не знає.

Показання даного свідка у сукупності з показаннями інших свідків та самого обвинуваченого є черговим підтвердженням винуватості ОСОБА_6 в інкримінованих діях, оскільки підтверджують переховування автомобіля в іншому ніж м.Житомир населеному пункті.

Свідок ОСОБА_46 показав суду, що обвинуваченого ОСОБА_6 не знає. Свідок мав автомобіль ВАЗ-2106, яким користувався за дорученням ОСОБА_47 , з яким знайомий близько 20 років. У 2015 році його викликали працівники міліції, у зв`язку з тим, що можливо на вказаному автомобілі перевозили труп. Вказав, що востаннє на цьому автомобілі їздив його знайомий ОСОБА_47 . Останній виїхав з сином за кордон, де лікується. Про вбивство ОСОБА_10 ( ОСОБА_9 ) йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_48 надав суду покази, що знає ОСОБА_15 з 2014 року, спочатку товаришували. ОСОБА_15 тримав кав`ярню, неподалік обласної бібліотеки. Свідок часто заходив до ОСОБА_15 на каву. Після того, як ОСОБА_15 позичив у нього 150 тис. гривен і не віддав, то більше з ним не спілкувалися. Йому відомо, що ОСОБА_49 з лютого 2022 року виїхав до Словаччини, наразі не повернувся. Більше йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_50 надав суду покази, що знає ОСОБА_6 близько десяти років, оскільки той колись купляв у нього телефон Самсунг та одну чи дві SIM-картки. Коли це було не пам`ятає. Чи пропонував йому ОСОБА_6 придбати Ай-фон - не пам`ятає. Обвинувачений користувався автомобілем БМВ.

Свідок ОСОБА_51 пояснив суду, що зустрівся з обвинуваченим ОСОБА_6 навесні 2015 року по АДРЕСА_6 , що за Універмагом. ОСОБА_6 під`їхав на автомобілі БМВ 7 моделі, темного кольору та запропонував купити автомагнітолу «Альпіна» без документів, не нову і без упаковки. Свідок придбав магнітолу приблизно за 1500 грн, а через кілька днів вказану магнітолу вилучили у нього працівники поліції. ОСОБА_6 більше ніколи не бачив.

Свідок ОСОБА_52 (в 2015 році ОСОБА_52) дала в суді покази про те, що навесні 2015 року гостювала у батьків в Житомирі. ОСОБА_15 , з яким вона проживала на той час, зателефонував і сказав що забере її і відвезе на машині до Києва, де жила і працювала. Ввечері у цей же день ОСОБА_15 приїхав за нею на якомусь автомобілі, марки і кольору вона не пам`ятає. Свідок була дуже зла, тому що не могла додзвонитись до ОСОБА_15 , оскільки був вимкнутий телефон. Коли ОСОБА_15 вийшов на зв`язок, вже було темно. Вони поїхали в сторону м. Києва і вона одразу заснула, бо була втомлена. Цілу ніч свідок спала в автомобілі. Прокинувшись вранці, свідок разом з ОСОБА_15 вийшли з автомобіля в м. Житомирі на вокзалі, неподалік Глобала, пересіли на маршрутку та поїхали в сторону м. Києва. Але вона цього не пам`ятає. ОСОБА_6 не знає і не впізнає його, жодних обставин тієї поїздки вона не пам`ятає і ОСОБА_15 про це не запитувала. Потім на допиті слідчий повідомив їй про вбивство, і що вона пересідала в іншу машину. З ОСОБА_15 пізніше посварилась і більше з ним ніяких відносин не підтримує.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_53 про те, що вона не пам`ятає обставин тієї поїздки та її покази слід розцінити як намір не надавати покази відносно свого колишнього співмешканця ОСОБА_54 та відповідно і щодо себе.

Разом з тим, заслуговують на увагу покази ОСОБА_52 про те, що ОСОБА_49 пообіцяв завезти її до м. Києва на автомобілі, оскільки відповідно до показів ОСОБА_6 , ОСОБА_49 просив останнього завезти його з дівчиною до Києва, на що ОСОБА_6 в подальшому відмовився та завіз їх лише до вокзалу в м. Житомир, звідки ОСОБА_55 та ОСОБА_15 вранці поїхали до м. Києва.

В ході судового розгляду справи не проведено допит свідка ОСОБА_15 , не дивлячись на чисельні виклики. В подальшому, здобуто докази залишення ОСОБА_15 території України і прокурор відмовився від допиту даної особи.Свідок ОСОБА_45 помер і тому не був допитаний судом. Від допиту інших свідків сторона обвинувачення відмовилась.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 також підтверджується ретельно дослідженими та перевіреними доказами, які беззаперечно та об`єктивно доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів, зокрема:

- протоколом огляду місця події з ілюстративною таблицею від 20.04.2015 відповідно до якого оглянуто ділянку місцевості в лісосмузі на відстані 150 м. від мосту через р. Тетерів, поблизу об`їзної дороги сполученням Станишівка - Глибочиця. В ході ОМП виявлено труп невпізнаного чоловіка з ознаками насильницької смерті, а саме з тілесними ушкодженнями в районі обличчя та голови. Труп одягнутий, без документів. В ході огляду будь-яких речей та предметів при собі у трупа не виявлено;

- протоколом огляду місця події із ілюстративною таблицею від 20.04.2015, відповідно до якого в приміщенні моргу ІНФОРМАЦІЯ_10 оглянуто труп невідомого чоловіка, із слідами насильницької смерті. Тілесні ушкодження локалізувались в потиличній ділянці голови.. В ході огляду зафіксовано тілесні ушкодження виявлені на трупі та вилучено його одяг: кросівки, чорні носки, спортивні штани, спортивну жилетку, светр, труси, кофту, які упаковані в спецпакет експертної служби МВС №2029754;

- протоколом огляду місця події від 24.04.2024. В ході даної слідчої дії задокументовано результати огляду квартири АДРЕСА_7 , в якій проживав загиблий ОСОБА_9 . В квартирі оглянуто усі її приміщення та вилучено, серед іншого, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 серії НОМЕР_9 виданий Макарівським РВ УМВС України в Київській області 11 березня 2004 року та інші документи на зазначене ім`я;

- протоколом пред`явлення фото трупа для впізнання від 24.06.2015 за участю ОСОБА_25 , відповідно до якого на представленому фотознімку ОСОБА_25 впізнала свого чоловіка ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- висновками експерта №420 від 20.04.2015 та №1172/20 від 16.07.2015, відповідно до яких смерть ОСОБА_9 настала від крововиливів під оболонки та в шлуночки головного мозку, перелому кісток основи та склепіння черепа в результаті закритої черепно-мозкової травми;

- витягом з «AMT фізичних та юридичних осіб» від 24.04.2015, відповідно до якого автомобіль «BMW 730D» сірого кольору державний номерний знак НОМЕР_6 2001 року випуску сірого кольору зареєстрований на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 ;

- протоколом пред`явлення трупа для впізнання від 26.04.2015 за участю потерпілої ОСОБА_26 , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_26 у представленому їй для впізнання чоловікові впізнала свого сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.05.2015 з довідкою за участю свідка ОСОБА_57 , відповідно до якого серед пред`явлених для впізнання осіб ОСОБА_58 за зовнішніми прикметами впізнав особу на фотознімку під № 1, як особу яка назвалася ОСОБА_59 і з якою він зустрічався 05.05.2015 близько 18.00 год. на автодорозі сполученням Київ - Чоп, неподалік від смт. Червоноармійськ. При зустрічі ОСОБА_60 пропонував йому придбати автомобіль «БМВ» 7 - ї моделі сріблястого кольору;

- протоколом огляду місця події від 15.05.2015, відповідно до якого в приміщенні службового кабінету ІНФОРМАЦІЯ_13 у ОСОБА_61 вилучено автомобільну магнітолу «ALPINE» IVE- W535B»;

- протоколом огляду місця події від 19.05.2015, відповідно до якого на території двору ІНФОРМАЦІЯ_14 у ОСОБА_62 вилучено: сабвуфер «ALPINE», 2 підсилювачі звуку «ICON» APR - D550, «ICON» APR - 4075, накопичувач електричної енергії «Fugi HIS AUDIO SYSTEMS», чотири колеса, R- 18, у складі чотирьох литих дисків з логотипом «BMW» та чотирьох пневматичних шин;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2015 за участю свідка ОСОБА_63 відповідно до якого ОСОБА_64 по рисам обличчя серед пред`явлених йому для впізнання фотознімків осіб впізнав ОСОБА_6 на фотознімку № 4, як особу, яка спочатку пропонувала, а потім продала автомобіль «БМВ» сірого кольору;

- протоколом слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 18.06.2015 за участю підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до якого останній в присутності понятих спочатку розповів, а потім вказав, де він знаходився на протязі дня 19.04.2015. Під час слідчої дії ОСОБА_6 вказав на місце біля кафе « ІНФОРМАЦІЯ_15 » в ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де він 19.04.2015 близько 9-ї години зустрічався разом з ОСОБА_9 , ОСОБА_23 та ОСОБА_65 . В подальшому ОСОБА_6 вказав, що він поїхав у своїх справах по м. Житомир та до ранку 20.04.2015 знаходився вдома, і з ОСОБА_66 , ОСОБА_23 та ОСОБА_9 не зустрічався. Під час проведення слідчої дії ОСОБА_15 , категорично заперечив свою причетність до вчинення умисного вбивства ОСОБА_9 та повідомив, що йому з даного приводу до моменту затримання нічого не було відомо;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.06.2015 за участю свідка ОСОБА_61 , відповідно до якого свідок ОСОБА_51 по рисам обличчя впізнав ОСОБА_6 на фотознімку № 4, як особу, яка продала йому автомагнітолу « ІНФОРМАЦІЯ_16 » на Житньому ринку в м. Житомирі;

- протоколом слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 24.07.2015 за участю підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до якого останній в присутності понятих спочатку розповів, а потім вказав, що він підтримує показання, які давав раніше з приводу зустрічі з ОСОБА_9 , ОСОБА_66 та ОСОБА_23 19.04.2015 біля ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », однак вказав, що на зустріч ОСОБА_23 приїхав разом з ОСОБА_66 на автомобілі ВАЗ 2106, чи 2107 темного кольору. В той час було приблизно 19 - 19.30 год. Після зустрічі він поїхав у своїх справах та приблизно о 22 год. він приїхав додому. Приблизно 01 чи 02 год. 20.04.2015 до нього на його мобільний телефон зателефонував зі свого мобільного телефону ОСОБА_13 та попросив зустрітися на АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_5 », що біля автодороги сполученням Житомир-Коростишів, однак він відмовився та запропонував зустрітися в районі розважального комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_17 ». Після цього він на своєму автомобілі поїхав у зазначене місце та проїжджаючи повз дев`яти поверхового будинку по вул. Слобідській на узбіччі дороги помітив автомобіль ОСОБА_9 . Коли він зупинився, то до нього підійшов ОСОБА_13 та попросив перегнати автомобіль ОСОБА_9 в смт Ємільчино, або поставити у гаражі, однак він відмовився через те, що зрозумів, що автомобіль здобутий злочинним шляхом. В ході розмови ОСОБА_13 пообіцяв йому винагороду за допомогу, тому він погодився перегнати автомобіль у смт Ємільчино. Під час спілкування з ОСОБА_15 він помітив у автомобілі ОСОБА_55 , яка спала. Після цього він з ОСОБА_15 поїхали до смт Ємільчино. Під час руху на авто дорозі між селами К.Гута та Ялинівка Червоноармійського району Житомирської області ОСОБА_15 зупинився та взявши з багажника автомобіля ОСОБА_9 пакет з речами спалив їх на узбіччі дороги. Коли ОСОБА_15 палив речі, то він побачив, що із пакету виглядала палиця. В той час, коли горів пакет із речами, то він бачив, як ОСОБА_15 кидав у вогонь телефон та стартові пакети до сім карток. Після цього вони продовжили рух та приїхавши у смт Ємільчино, ОСОБА_15 та ОСОБА_55 пересіла до нього в автомобіль і вони разом поїхали у напрямку м. Житомира. По дорозі ОСОБА_15 розповів йому про те, що автомобіль який вони перегнали у смт Ємільчино відібраний у ОСОБА_9 незаконним шляхом, а саме про те, що ОСОБА_23 вдарив ОСОБА_9 по голові битою та вбив останнього. По приїзду до м. Житомира ОСОБА_15 передав йому ключі та технічний паспорт від автомобіля ОСОБА_9 , 100 доларів США за допомогу. Після цього ОСОБА_13 та ОСОБА_67 на автобусі поїхали до м. Києва;

Судом відмічається, що обставини, викладені в протоколі слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 24.07.2015 частково суперечать показам, наданим суду в ході допиту ОСОБА_6 , який заперечував заволодіння техпаспортом на автомобіль вбитого ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду місця події із ілюстративною таблицею від 24.07.2015 відповідно до якого оглянуто узбіччя автодороги сполученням с. К.Гута - Ялинівка Червоноармійського району Житомирської області, де не виявлено місця спалювання речей, на яке вказав ОСОБА_6 в ході слідчого експерименту;

- аналітичною довідкою УОТЗ від 06.10.2015, відповідно до якої проведено аналіз абонентського номеру № НОМЕР_11 , яким користувався ОСОБА_13 , абонентського номеру № НОМЕР_7 , яким користувався ОСОБА_9 , абонентських номерів № НОМЕР_12 , № НОМЕР_13 , якими користувався ОСОБА_6 з 18.00 год. 19.04.2015 по 08.00 год. 20.04.2015. Складено схему руху вказаних номерів відносно базових станцій та один відносно одного за вказані періоди часу із нанесенням на карту місцевості. Відповідно до складеної довідки у зазначений період часу з`єднання абонентського номеру № НОМЕР_13 відсутні. Абонентський номер НОМЕР_11 , яким користувався ОСОБА_13 , за період часу з 18.00 год. 19.04.2015 по 08.00 год. 20.04.2015 виходив на зв`язок в зоні дії наступних базових станцій:

в 17.14 год. 19.04.2015 власник абонентського номеру НОМЕР_11 знаходився в зоні дії базової станції АДРЕСА_8 ;

у період з 17.14 год. до 18.51 год. цього ж дня з`єднання мобільного телефону відсутні, а з 18.51 год. по 19.37 год. працює в зоні дії базової станції АДРЕСА_9 , яка направлена в сторону с. Сонячне;

в 22.59 год. власник вказаного вище номеру перебував у зоні дії базової станції АДРЕСА_2 ;

в період з 23.58 год. 19.04.2015 по 00.25 год. 20.04.2015 перебував в зоні дії базової стації Коростишівський район, с. Великі Кошарища, труба асфальтного заводу, а в 00.51 год. 20.04.2015 - в зоні дії базової станції АДРЕСА_10 ;

в 01.15 год. 20.04.2015 - виходив на зв`язок в зоні покриття базових станцій АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 , труба котельної біля будинку по АДРЕСА_11 ;

в 01.23 год. - власник абонентського номеру НОМЕР_14 було прийнято дзвінок в зоні дії базової станції АДРЕСА_5 ;

Проведеним аналізом деталізації з`єднань абонентського номеру НОМЕР_12 , яким користувався ОСОБА_6 , за період часу з 18.00 год.19.04.2015 по 08.00 год. 20.04.2015 встановлено, що в період часу з 18.49 год. по 19.40 год. 19.04.2015 власник перебував в зоні дії базових станцій, які обслуговують м. Житомир, однак не обслуговують територію скоєння злочину;

з 20.09. год. по 22.38 год. 19.04.2015 телефон ОСОБА_6 з абонентським номером НОМЕР_12 був вимкнутий;

в 22.55 год. по 23.22. год. 19.04.2015 телефон відновив свою роботу в зоні дії базової станції АДРЕСА_5 . При цьому власник абонентського номера № НОМЕР_12 ( ОСОБА_6 ) в зоні дії базової станції в 22.59 год. прийняв вхідний дзвінок з абонентського номера ОСОБА_15 - НОМЕР_11 тривалістю 28 с. На момент з`єднання мобільний телефон ОСОБА_15 працював в зоні дії базової станції АДРЕСА_2 . Після цього ОСОБА_6 виходив на зв`язок в зоні дії базових станцій м. Житомира, а ОСОБА_13 в 23.58 год. здійснив вихідний дзвінок на телефон ОСОБА_6 НОМЕР_12 вже в зоні дії базової станції Коростишівського району, с. Великі Кошарища, труба асфальтного заводу;

з 22.22 год. 19.04.2015 по 08.35 год. 20.04.2015 телефон ОСОБА_6 з абонентським номером НОМЕР_12 працював в зоні дії базових станцій м. Житомира.

Аналіз виходу на зв`язок, спілкування та переміщення власників мобільних телефонів з СІМ-картками № НОМЕР_15 № НОМЕР_16 , № НОМЕР_17 , № НОМЕР_18 , дозволяє зробити висновок:

у період часу з 17:14год. до 18:51 год. 19.04.2015 користувач мобільного телефону з СІМ-карткою № НОМЕР_15 (яким користувався ОСОБА_13 ) виходив на зв`язок в зоні дії базової станції АДРЕСА_9 , ТРУБА, яка направлена в сторону с.Сонячне, що вказує на те, що він ймовірно міг направлятись на місце скоєння злочину (в`їзд на дачний масив «Соколовський», але в період з 19:37 год. по 22:59 год. з`єднання мобільного телефону відсутні. Тому встановити точне його місце перебування в момент скоєння злочину неможливо;

у період часу з 18:49 год. по 19:40 год. 19.04.2015 користувач мобільного телефону з СІМ-карткою № НОМЕР_19 (яким користувався ОСОБА_6 ) перебував в зоні дії базових станцій, які обслуговують територію м. Житомир, але не обслуговують територію місця скоєння злочину. З 20:09 год. по 22:38 год.19.04.2015 телефон ОСОБА_6 був вимкнений. Тому встановити точне його місцеперебування в момент скоєння злочину неможливо;

в 22:55 год. 19.04.2015 телефон ОСОБА_6 з СІМ-карткою № НОМЕР_17 відновив свою роботу в зоні дії базової станції АДРЕСА_5 , і майже одразу (через 4 хв. після того, як ввімкнув телефон) прийняв вхідний дзвінок з абонентського номера ОСОБА_54 ( НОМЕР_15 ) тривалістю 28 с. На момент з`єднання мобільний телефон ОСОБА_54 працював в зоні дії базової станції АДРЕСА_2 , що знаходиться недалеко від попередньої. Тобто на момент з`єднання між собою власники перебували на відстані один від одного близько 1 - 1,5 км;

в 20:56 год. 19.04.2015 мобільний телефон з абонентським номером ОСОБА_9 ( НОМЕР_16 ) перебував в зоні дії базової станції АДРЕСА_12 , після чого в період часу з 20:56 год. по 22:00 год. з`єднань з його телефоном не було. Після 22:00 год. 19.04.2015 телефон потерпілого ОСОБА_9 з абонентським номером НОМЕР_16 був вимкнений;

за період часу з 20.03.2015 по 20.04.2015 немає з`єднань між власником мобільного телефону з СІМ-карткою № НОМЕР_15 , власником мобільного телефону з СІМ-карткою № НОМЕР_17 та власниками мобільних телефонів з СІМ-картками № НОМЕР_16 , № НОМЕР_18 ; також зафіксовано 240 з`єднань між власником мобільного телефону з СІМ-карткою № НОМЕР_15 та власником мобільного телефону з СІМ-карткою № НОМЕР_17 ;

з трафіків абонентських номерів № НОМЕР_15 та № НОМЕР_17 встановлено, що їх власники під час з`єднань між собою рухались паралельно один одному, так як перебували в зоні дії базових станцій, які покривають одну і ту ж територію або які знаходяться недалеко одна від одної.

- протоколом слідчого експерименту від 01.09.2015 за участю підозрюваного ОСОБА_6 відповідно до якого останній в присутності понятих спочатку розповів, а потім вказав на з`їзд до с. Сонячне Житомирського району, що на 145км.+250 м. автодороги сполученням Київ-Чоп у напрямку м.Києва, навпроти магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », що по АДРЕСА_3 , де з його слів ОСОБА_37 наніс один удар дерев`яною битою по голові ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду місця події із ілюстративною таблицею від 09.09.2015, відповідно до якого в приміщенні службового кабінету СУ УМВС України в Житомирській області у ОСОБА_68 вилучено обгоріле посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та дві обгорілі сім картки;

- протоколом слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 09.09.2015 за участю свідка ОСОБА_68 , в ході якого останні й в присутності понятих спочатку розповів, а потім вказав на місце на узбіччі автодороги сполученням м. Житомир-Слобода Селець Житомирського району, неподалік від будівлі, що по АДРЕСА_13 , де він знайшов два обгорілі мобільні телефони, обгоріле посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , дві обгорілі сім картки мобільних операторів стільникового зв`язку;

- протоколом огляду місця події із ілюстративною таблицею від 09.09.2015, відповідно до якого оглянуто узбіччя автодороги сполученням м. Житомир- ОСОБА_69 , на відстані 310 м. від приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_18 », що по АДРЕСА_13 . В ході слідчої дії виявлено та вилучено дві частини обгорілої матерії зеленого кольору, обгорілу акумуляторну батарею до мобільного телефону, обгорілий фрагмент матерії зеленого кольору, частину поліетилену;

- протоколом огляду предметів від 10.09.2015, відповідно до якого в приміщенні службового кабінету СУ УМВС України в Житомирській області оглянуто:

1) обгорілу сім картку мобільного оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 ». В ході огляду встановлено, що її номер НОМЕР_20 . При огляді вхідних та вихідних смс повідомлень на сім картці виявлено два смс повідомлення: 27.07.2015 з номеру НОМЕР_21 з текстом « НОМЕР_22 »; 12.07.2015 від оператора про те, що номер НОМЕР_7 з`явився у мережі;

2) обгорілу сім картку мобільного оператора ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » № НОМЕР_23 . В ході огляду в телефонній книзі вказаної сім картки збережено номер сім картки НОМЕР_20 . При огляді вхідних та вихідних CMC повідомлень збережених на сім картці виявлено вхідні повідомлення: 10.07.2015 від оператора про те, що 10.07.2016 номер НОМЕР_24 телефонував на номер сім картки; 19.04.2015 о 22:02:14 год. з номеру НОМЕР_20 надійшло повідомлення з текстом «А»; 19.04.2015 о 21:52:02 год. надійшло повідомлення від оператора про те, що номер телефону НОМЕР_7 знову на зв`язку з 19.04.2015 з 20:52 год.; 19.04.2015о 21:04:06 год. з номеру телефону НОМЕР_20 надійшло повідомлення з текстом «.».

3) посвідчення водія серії НОМЕР_25 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , видане 03.10.2012 року Макарівським РЕВ ДАІ ГУМВС України у Київській області на право водіння транспортними засобами категорії «В». Посвідчення пластикове частково обгоріле у верхній частині, якщо дивитися з лицевої сторони. Фото на посвідченні частково має пошкодження, що не дає можливості ідентифікувати особу.

- протоколом огляду місця події із ілюстративною таблицею від 25.09.2015 відповідно до якого оглянуто автомобіль ВАЗ 21063, державний номерний знак НОМЕР_26 . В ході огляду автомобіля в його салоні не виявлено будь-яких біологічних об`єктів, які б свідчили про перевезення трупа;

- протоколом огляду предметів від 07.10.2015, відповідно до якого оглянуто два оптичні диски вилучені в ході проведення тимчасового доступу в ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 07.10.2015. Під час огляду відеозаписів збережених на даних дисках не виявлено запису зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_9 , ОСОБА_66 та ОСОБА_23

- висновком експерта №2068/42 від 08.10.2015, відповідно до якого покази ОСОБА_6 надані в ході проведення слідчого експерименту за його участю, відображені на оптичному диску, не суперечить даним отриманим при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 в частині локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень;

- висновком експерта №7/76-15 від 30.06.2015, відповідно до якого кров у виявлених слідах на жилетці, светрі, светрі типу «гольф», спортивних штанах, трусах, може походити від ОСОБА_9 та від ОСОБА_6 при умові, що у останнього мали місце ушкодження, що супроводжувались зовнішньою кровотечею.

Також судом досліджено наступні докази:

- протокол огляду місця події від 31 серпня 2015 року, чим виявився кабінет слідчого в ІНФОРМАЦІЯ_13 , що за адресою АДРЕСА_14 . Огляд проводився в присутності ОСОБА_15 . Даною слідчою дією оглянуто телефон ОСОБА_15 та виявлено вхідні смс з номера мобільного телефону НОМЕР_27 , датоване 12 липня 2015 року об 11 годині 20 хвилин наступного змісту: "серед іншого нецензурною лексикою - бери телефон"; наступне повідомлення: "тули лічно і читай моє. Далеко педали не завезут. Хіба до мене. ВКЛ мозг"; "следак знає шо то дело рук тайфуна і жде поки ми скажем то шо він і сидіти буде він. Чи не розумієш шо я толкую? У нього і без цього вже є 7 + це то буде ПЖ (а ми під ексцес попадаєм!) Я тебе з начала витягую, а ти топиш! Вкл мозг і думай скоріше". Останнє повідомлення надійшло 12 липня 2015 року об 15 годині 13 хвилин.

Разом з тим, зміст даного протоколу судом не береться до уваги з декількох підстав. По-перше: протокол не містить номеру телефону з якого відправлялись зазначені повідомлення. Таким чином, ідентифікувати особу, як і місцезнаходження її відправника не можливо. Тим більше якщо вони відправлялись в липні 2015 року, коли ОСОБА_6 вже перебував під вартою. По-друге: припускаючи, що вони відправлялись ОСОБА_6 на телефон, відповідно, який оглядався і належить ОСОБА_15 , оскільки події із змісту викладених повідомлень торкаються іншої особи, ніж співрозмовники, то зміст такого повідомлення можливо було спеціально направити будь-якою особою, аби усувати причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих дій, або зменшувати його участь.

При цьому, доводи захисту у судових дебатах про те, що така дія відбувалась без дозволу власника телефону ОСОБА_15 не приймається судом до уваги, оскільки проведенню огляду передувала заява ОСОБА_54 від 28.08.2015, в якій він вказував про намагання ОСОБА_6 переконати його змінити покази шляхом телефонних дзвінків та смс.

Разом з тим, із тексту вказаного протоколу чітко вбачається, що огляд проведений слідчим в присутності двох понятих і свідка ОСОБА_15 , прочитаний та підписаний вказаними учасниками без зауважень. З вказаного суд приходить до висновку, що згода ОСОБА_15 на огляд його мобільного телефону висловлена слідчому усно, тому протокол не містить посилання на письмову заяву чи додатки до нього.

- рапорт від 20 квітня 2015 року, яким проведено реєстрацію повідомлення щодо виявлення трупа чоловічої статі в лісі на об`їзній автодорозі м. Житомир поблизу с. Станишівка Житомирського району Житомирської області. Даним документом зафіксовано місце виявлення трупа загиблого, як потім з`ясовано органами слідства, ОСОБА_9 ;

- постанову про заміну прокурорів у кримінальному провадженні від 22.03.2016;

- постанову про зміну групи прокурорів від 17.01.2019;

- постанову про зміну групи прокурорів від 14.06.2022;

- клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 29.04.2025;

- доручення про проведення негласної слідчих розшукових дій від 30.04.2015;

- ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_21 № 1-83т від 30.04.2015;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15.05.2015;

- ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 16.05.2015;

- ухвалу про продовження строку тримання під вартою від 13.07.2015 та від 09.09.2015;

- ухвалу про продовження строку тримання під вартою від 18.12.2015;

- ухвалу про продовження строку тримання під вартою від 12.02.2016;

- ухвалу про продовження строку тримання під вартою від 01.04.2016;

- ухвалу про продовження строку тримання під вартою від 26.05.2016;

- ухвалу від 05.07.2016, відповідно до якої обвинуваченому ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, із зобов`язанням обвинуваченого носити засіб електронного контролю на строк 2 місяці;

- постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 10.09.2015;

- постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 31.08.2015;

- постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 15.05.2015;

- постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 07.05.2015;

- постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 18.05.2015;

- постанову про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 19.05.2015;

- постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 15.09.2015;

- постанову про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 28.04.2015;

- доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (негласних слідчих (розшукових) дій) у порядку ст.40,71 КПК України від 13.08.2015;

- клопотання паро тимчасовий доступ до речей і документів від 01.10.2015;

- ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 07.10.2015 про надання тимчасового доступу до речей і документів;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.10.2015;

- доручення про проведення слідчих (розшукових) дій (негласних слідчих (розшукових) дій) у порядку ст.40,71 КПК України від 13.10.2015;

- копію свідоцтва про шлюб, укладений 1 листопада 2014 року, між ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 , громадянином України, уродженцем с. Медівка Оратівського району Вінницької області та ОСОБА_25 ІНФОРМАЦІЯ_22 , громадянкою України. Шлюб зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану ІНФОРМАЦІЯ_23 . Спільне прізвище після шлюбу, обом з подружжя ОСОБА_70

- паспорт та копія карти форми 1 на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 .

- копію карти форми 1, копію свідоцтва про народження, копія посвідчення водія на ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_24 , уродженця м. Тинда Амурської області РФ;

- роздруківку газети " ІНФОРМАЦІЯ_25 " від 26 квітня 2015 року про те, що ОСОБА_71 1987 року народження перебуває в розшуку за вчинення злочину передбаченого ч. З ст. 228.1 КК рф (незаконна пересилка наркотичних засобів з метою збуту);

- повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_26 від 27 квітня 2015 року адресоване слідчому про те, що труп невстановленого громадянина, виявлений в рамках даного кримінального провадження, належить ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_24 , уродженця м. Тинда, рф, житель АДРЕСА_15 ;

- висновок експертизи від 9 жовтня 2015 року № 1/1046, якою встановлено наступне. Паспорт громадянина України серії НОМЕР_28 , який видано Макарівським РВ ГУ УМВС України в Київській області 11.03.2004 на ім`я ОСОБА_10 , відповідає аналогічним, що знаходяться в офіційному обігу на території України. Фотокартка на першій сторінці паспорту громадянина України серії НОМЕР_29 , який Г видано Макарівським РВ ГУУМВС України з Київській області 11.03.2004 на ім`я ОСОБА_10 , була переклеєна. Ознак переклейки фотокартки на третій сторінці паспорту громадянина України серії НОМЕР_28 , який видано Макарівським РВ ГУ УМВС України в Київській області 11.03.2004 на ім`я ОСОБА_10 не виявлено (а.с. 101-108 т.4);

- актовий запис про смерть №1135 від 28.04.2015, згідно якого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_27 . Документ, що підтверджує факт смерті - лікарське свідоцтво про смерть № 1624 від 28.04.2015. Видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_30 ОСОБА_25 ;

- вимогу на судимість на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ;

- аналітичний профіль на ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , адреса реєстрації: АДРЕСА_16 , згідно якого останній виїхав з України 11.02.2022 за кордон;

- аналітичний профіль на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження: м. Тинда Амурської області РФ; актовий запис про смерть №1135 від 28.04.2015;

- аналітичний профіль на ОСОБА_72 , ІНФОРМАЦІЯ_29 ;

- аналітичний профіль на ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , згідно якої ІНФОРМАЦІЯ_66 покінчив життя самогубством через повішання;

- доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України;

- рапорт старшого оперуповноваженого УКР ГУНП в Житомирській області щодо виконання доручення слідчого;

- постанову про зміну та визначення групи прокурорів від 03.07.2025

Судом відмічається, що ряд зазначених доказів підтверджують приятельські стосунки між обвинуваченим та загиблим; дату та час вчинення злочинів, як такі, які вчинені 19 квітня 2015 року після 19 та до 22 години; викрадення автомобіля. Показаннями обох потерпілих, у сукупності з протоколом впізнання трупа загиблого, документами на ім`я ОСОБА_10 , ОСОБА_9 спростовуються доводи захисту про не встановлення особи загиблого. Так судом встановлено, що дійсними анкетними даними загиблого є ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_24 , громадянин РФ. Після кримінального переслідування в РФ, він переїхав в Україну та за підробленими документами на ім`я ОСОБА_10 оселився спочатку в Києві, а потім в Житомирі. Усі документи після отримання паспорту на ім`я ОСОБА_10 , отримував саме на дане прізвище. В 2014 році після укладення шлюбу із потерпілою ОСОБА_25 взяв прізвище дружини у зв`язку із чим його підроблений паспорт підлягав заміні. Отримання прізвища дружини загиблим здійснювалось з метою отримання дійсного паспорту громадянина України на таке ім`я та вчинення дій для подальшого ускладнення проведення його пошуку правоохоронним органами рф. Надані мамою загиблого документи на ім`я ОСОБА_9 спростовують доводи захисту щодо порушення органами досудового слідства законодавства України щодо порядку отримання інформації про загиблого від іноземної держави.

Судом досліджено також наступні матеріали кримінального провадження:

- огляд місця події від 24 вересня 2015 року, відповідно до якого оглянуто автомобіль марки "ВАЗ 21063", в ході якого не зафіксовано будь-якої інформації, належної до вказаної справи, а тому він не піддається будь-якому аналізу та при прийнятті рішення до уваги судом не приймається;

- матеріали тимчасового доступу до відеозаписів із камер спостереження ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в АДРЕСА_2 за період часу з 18.30 год. по 21.00 год. 19.04.2015. Однак, відсутність на камерах спостереження моменту зустрічі обвинуваченого із загиблим, підтверджують надання ОСОБА_6 неправдивих показань. Проаналізувши покази обвинуваченого, свідка ОСОБА_16 , потерпілої ОСОБА_25 суд не вважає, що зустрічі між зазначеними особами 19 квітня 2015 року у даному місці не було. Деталізація з`єднань телефонів як обвинуваченого (дійсного та приховуваного) так і ОСОБА_9 свідчить про їх перебування в другій половині дня на парковці ТРЦ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Така інформація підтверджується показаннями свідка ОСОБА_16 разом з показаннями потерпілої ОСОБА_25 .

Також судом досліджені докази, які встановлюють дійсну ринкову вартість викраденого у ОСОБА_9 майна. Так:

- товарознавчою експертизою від 30 вересня 2015 № 5/445, визначено, що ринкова вартість наданих на експертизу чотирьох автомобільних коліс, які складаються з легкосплавних дисків марки "BMW" розміром 8Jxl8EH2 і пневматичних шин марки "MICHELIN Pilot НХ МХМ4" розміром 235/50 R18 97V та "GOODYEAR Eagle F1" розміром 235/50 RI8 97V, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу станом на 19 квітня 2015 становила 15 327, 05 (п`ятнадцять тисяч триста двадцять сім гривень 5 копійок);

- товарознавчою експертизою від 29 вересня 2015 року № 5-446, якою встановлено, що середньозважена ринкова вартість на вторинному ринку, автомобільної магнітоли, торгівельної марки "Alpine", модель "IVE-W535B1T" бувшої в експлуатації станом на 19 квітня 2015 року могла складати 8 166 грн. 33 коп. (вісім тисяч сто шістдесят шість гривень 33 копійки);

- товарознавчою експертизою від 30 вересня 2015 року № 5-447, якою встановлено, що середньозважена ринкова вартість на вторинному ринку, сабвуферу, торгівельної марки "ALPINE", бувшого в експлуатації станом на 19 квітня 2015 року могла складати 4 846 грн. 67 коп. (чотири тисячі вісімсот сорок шість гривень 67 копійки);

- товарознавчою експертизою від 30 вересня 2015 року № 5/450, якою встановлено, що середньозважена ринкова вартість на вторинному ринку, накопичувану (конденсатору) торгівельної марки "Fulais AUDIO SYSTEMS", бувшого в експлуатації станом на 19 квітня 2015 року могла складати 1 565 грн. 83 коп. (одна тисяча п`ятсот шістдесят п`ять гривень 83 копійки);

- товарознавчою експертизою від 30 вересня 2015 року № 5/448, встановлено, що середньозважена ринкова вартість на вторинному ринку автомобільного підсилювача звуку торгівельної марки "Icon", модель "APR-D550" станом на 19 квітня 2015 року могла становити 3 966 грн. 67 коп. (три тисячі дев`ятсот шістдесят шість гривень 67 копійок). Середньозважена ринкова вартість на вторинному ринку автомобільного підсилювача звуку торгівельної марки "Icon", модель "APR-40750" станом на 19 квітня 2015 року могла становити 2000 грн. 00 коп. (дві тисячі гривень 00 копійок);

- довідкою вартості ФОП « ОСОБА_73 », відповідно до якої вартість мобільного телефону «Айфон 4 s», з урахуванням зносу станом на 19.04.2015 становить 4800 грн.

- витяг з бази міністерства економічного розвитку і торгівлі України підтверджує середньо ринкову вартість легкового автомобіля марки БМВ 7- ї серії, яка становить 477631,28 грн.

Також судом досліджені докази, які характеризують особу обвинуваченого:

- копію паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_31 , виданого Корльовським РВ у м. Житомирі 20.04.2013, копію закордонного паспорта номер НОМЕР_32 , копію картки РНКОПП НОМЕР_33 ;

- вимогу на ОСОБА_6 , згідно якої останній перебував у розшуку та неодноразово засуджений, проте в силу вимог ст. 89 КК України є несудимий;

- відповідно до ухвали ІНФОРМАЦІЯ_30 від 28.05.2013 звільнений від покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, згідно ст. 75 КК України звільненого від відбуття основного покарання - позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, призначеного вироком ІНФОРМАЦІЯ_31 від 04.05.2011 за ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з закінченням іспитового строку;

- довідку ІНФОРМАЦІЯ_32 про те, що на диспансерному обліку ОСОБА_6 не перебуває;

- довідку ІНФОРМАЦІЯ_14 , відповідно до якої за гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований автомобіль Citroen Jumpy, білий, 2005 р.в., н/з НОМЕР_34 ;

- інформацію з реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеку, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , уродженець м. Житомира, громадянин України, має зареєстроване місце проживання з 19 травня 2004 року в АДРЕСА_1 , де є власником 1/3 її частини;

- характеристику на ОСОБА_6 , видану Житлово-будівельним кооперативом « ІНФОРМАЦІЯ_34 » від 19.08.2015 № 435, про те що від мешканців будинку та сусідів по квартирі АДРЕСА_17 скарг в правління ЖБК « ІНФОРМАЦІЯ_34 » не надходило.

- 18 серпня 2015 року у справі проведено судову психіатричну експертизу № 343-2015, якою зазначено, що ОСОБА_6 в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними не перебував, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану не потребує в застосуванні до нього примусових заходів медичного характеру;

- 18 серпня 2015 року у справі проведено судово-наркологічну експертизу №Д-260, відповідно до висновків якої ОСОБА_6 не страждає алкогольною залежністю та застосування примусових мір медичного характеру не потребує.

- дослідження обвинуваченого психіатрами і наданий висновок підтверджують можливість нести ОСОБА_6 кримінальну відповідальність за вчинення інкримінованих дій;

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченого ОСОБА_74 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_74 суд уважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосувати, як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011 та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06.12.1998, де Європейський Суд наголошує про те, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь - яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

Зважаючи на всі викладені обставини, оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

При цьому суд не бере до уваги позицію обвинуваченого ОСОБА_74 щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки вона повністю спростовується матеріалами кримінального провадження, зібраними в ході досудового розслідування, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні, які суд вважає допустимими доказами в розумінні ст. 87 КПК України.

Разом з тим, обставини переїзду ОСОБА_9 до України та його попередня причетність до протиправних дій, обставини нібито заволодіння його грошовими коштами очевидно виходять за межі висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, а тому не підлягають дослідженню судом.

Так, саме ОСОБА_6 був останньою особою з ким бачили ОСОБА_9 19.04.2015 р. близько 21 год., не задовго до настання смерті останнього, при цьому він намагався приховати цю обставину від дружини загиблого, заперечуючи цю зустріч.

Після встановлення досудовим розслідуванням цієї обставини, ОСОБА_6 вказав слідству на знаряддя вбивства (дерев`яну биту), спричинення удару по голові, місце вчинення вбивства поблизу с. Сонячне Житомирського району, корисливої мети та мотиву спричинення тілесних ушкоджень з наміром заволодіти автомобілем потерпілого, обізнаністю про те, що потерпілий перебуває у розшуку, а також про знищення документів потерпілого, що узгоджується з висновками СМЕ про причини смерті та можливе знаряддя, часом смерті, виявленням обгорілого документу та карток мобільних операторів, а також і іншими наведеними доказами, що вказує на те, що ОСОБА_6 достеменно було відомо про усі обставини підготовки до вчинення злочинів, обставин їх вчинення та дій по їх приховуванню.

Суд враховує і подальшу поведінку ОСОБА_6 , яка виразилася в приховуванні автомобіля потерпілого ОСОБА_9 (смт. Ємільчино, с. Клітище), яке розпочалося відразу після його вбивства, пропозиції продажу цього автомобіля на запчастини та продаж його саме обвинуваченим, а також і продаж акустики, магнітоли, коліс з цього автомобіля, що ним не заперечувалося при проведенні слідчих експериментів та в суді, а лише обґрунтовувалося погрозами ОСОБА_15 і те, що саме він мав від цього користь.

Так, підсумовуючи висновки про зібрані докази можна зазначити, що обвинувачений ОСОБА_6 висловлював різні версії справи, які перевірялись під час досудового розслідування і не знайшли свого підтвердження.

Частиною 1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Допитані під час слухання справи свідки вказують про пропозицію реалізації та реалізацію обвинуваченим автомобіля ОСОБА_9 , а також комплектуючих до нього. Свідки не зазначають про продаж автомобіля іншими особами та вказують про отримання коштів за нього безпосередньо обвинуваченим.

На слідчому експерименті 01.09.2015 ОСОБА_6 зазначив, яким чином ОСОБА_23 бив ОСОБА_9 битою по голові. У подальшому обвинувачений вказав, що оговорив ОСОБА_23 , а ОСОБА_23 заперечив свою присутність.

Разом з тим, досліджені докази свідчать про обізнаність ОСОБА_6 про обставини та місце вчинення вбивства.

При цьому, свідок ОСОБА_64 впізнав ОСОБА_6 , як особу, яка 21.05.2015 пропонувала йому придбати автомобіль «БМВ 730» сірого кольору, який він у подальшому і придбав.

Обгоріле посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 і дві обгорілі сім-карти виявлені не на тому місці, де зі слів ОСОБА_6 їх спалив ОСОБА_15 .

З показань потерпілої ОСОБА_27 (відтворених) в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_35 і наданих в ІНФОРМАЦІЯ_36 при попередньому розгляді справи) її чоловік в день вбивства о 16 годині розмовляв з ОСОБА_6 і мав з ним зустрітись після 19 години. До 19 год. загиблий відповідав на дзвінки, а в 22 години його телефон було виключено.

Аналіз показань обвинуваченого дані ним в ході судового розгляду справи, у сукупності із інформацією здобутою під час трьох слідчих експериментах, а також відомостями встановленими зазначеними раніше доказами, дають достатні підстави стверджувати, що обвинувачений такими показаннями намагається уникнути кримінальної відповідальності за вчинені діяння та завести суд в оману. Його показання разом з іншими доказами, що проаналізовані судом та відображені у вироку, викривають його протиправні дії за інкримінованими кримінальними правопорушеннями.

Зміст показань ОСОБА_6 з іншими дослідженими судом доказами свідчать, що обвинувачений спотворює обставини інкримінованих йому подій та подальші пов`язані із цим дії, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним злочини.

Зокрема, місце спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 показане обвинуваченим відповідає встановленому судом на підставі згадуваних доказів. Разом з тим ОСОБА_6 заперечує відношення до їх спричинення. Разом з тим, ОСОБА_6 не уникає причетності до продажу автомобіля та комплектуючих з нього, однак стверджує про застосування примусу до нього з боку ОСОБА_15 при вчиненні таких дій.

Підсумовуючи наведене, слід зауважити, що обвинувачений зазначеними показаннями імітує співпрацю із слідством та наразі із судом, аби уникнути відповідальності за вчинені протиправні дії та тим самим перевести відповідальність за вчинення інкримінованих дій на інших осіб.

Показання обвинуваченого, у сукупності із показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_23 вказують, що продажем автомобіля та його комплектуючих займався лише обвинувачений, а не ОСОБА_23 , ОСОБА_21 чи ОСОБА_15 . Жодних доказів, які б вказували на причетність цих осіб, крім обвинуваченого, судом не встановлено.

Так, показаннями свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_23 у сукупності з протоколами впізнання чітко стверджується здійснення продажу автомобіля саме обвинуваченим, а не іншими особами. Більше того, гроші від продажу автомобіля отримував ОСОБА_6 , а не інші особи. Такими доказами, підтверджується намір обвинуваченого відсторонитись і від процесу продажу автомобіля, хоча досліджені докази це спростовують і безпосередньо вказують, що реалізацією викраденого транспортного засобу займався саме ОСОБА_6 .

Показання обвинуваченого в тій частині, що він займався лише збутом викраденого автомобіля і комплектуючих з нього, знаючи про його дійсне походження, як викраденого у ОСОБА_9 , що поєднане із його смертю, підтверджують зазначені висновку суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів та спростовують його версію подій виходячи з наступного.

Так, версія обвинуваченого є алогічною, оскільки знаючи про незаконне отримання автомобіля вже в ніч на 20 квітня 2015 року, обвинувачений не відмовився від участі у такій діяльності, хоча причин вплинути на таке рішення сам ОСОБА_6 суду не повідомив. Більше того, будучи обізнаний про незаконне заволодіння майном загиблого з перших годин після цього починає активно сприяти його незаконному збуту та продовжує їх здійснювати, що слідує з деталізації з`єднань мобільного телефону обвинуваченого з якої вбачається що він лише о 8 годині 20 квітня 2015 року повернувся додому тобто не спав усю ніч та активно, безкорисно допомагав ОСОБА_15 . Будь-якої вигоди від участі в збуті викраденого майна, яка б виправдовувала, або була настільки корисною, що покривала ризики бути причетним до обсягу обвинувачення у даній справі ОСОБА_6 суду повідомлена не була.

Разом з тим, матеріали НСРД, що здійснювалось в період часу з 30 квітня по 30 червня 2015 року підтверджують висновки суду, що саме обвинувачений займався продажем викраденого автомобіля та комплектуючими до нього, належних загиблому. Більше того, такі матеріали викривають дії обвинуваченого і щодо якнайшвидшого продажу телефону марки "Айфон", а в разі неможливості продажу цілого гаджету, реалізації комплектуючих з нього. Таким телефоном користувався загиблий. Телефону марки "Айфон" не було у користуванні обвинуваченого і ОСОБА_15 . Аналіз таких матеріалів викривають дії саме обвинуваченого, оскільки вони направлені на отримання максимальної користі від реалізації викраденого майна, в даному випадку навіть від продажу телефону загиблого чи його складових. Заволодіти телефоном загиблого можливо було після 22 години 19 квітня 2015 року, коли його було виключено та більше даний телефон не включався. Іншим способом заволодіти телефоном аніж тим, який зазначено в обвинуваченні було не можливо, оскільки ОСОБА_9 був позбавлений автомобіля, телефону, документів та інших речей одночасно. До 21 години 30 хвилин ОСОБА_9 користувався даним речами, що підтверджується зазначеними вище доказами, зокрема показаннями потерпілої про те, що загиблий відповідав на дзвінки до 19 години, а в 22 години його телефон було виключено.

Отже, деталізація з`єднань телефонного зв`язку вказує про повернення ОСОБА_6 додому лише о 08 годині 20.04.2015, при цьому будучи обізнаному у вчиненні кримінальних правопорушень.

Також аналіз матеріалів проведення НСРД вказує про бажання ОСОБА_6 отримати максимальну користь з продажу автомобіля, комплектуючих до нього і мобільного телефону чи його складових, належних загиблому, який був позбавлений автомобіля, телефону, документів і інших речей одночасно.

Також дані матеріали спростовують показання обвинуваченого про причетність інших осіб до продажу майна загиблого. Так, показаннями даними під час судового розгляду справи обвинувачений не зазначав про продаж мобільного телефону марки "Айфон", а лише виправдовував свої дії продажем майна, здобутого незаконним шляхом іншими особами. Таким майном обвинувачений називав автомобіль та комплектуючі до нього.

Аналіз інформації здобутої у такий спосіб, а саме вчинення дій щодо продажу телефону загиблого разом з іншими доказами, як то знайдення посвідчення водія належного загиблому, що намагались знищити шляхом спалювання, тобто речами, якими користувався ОСОБА_9 свідчать про відібрання майна загиблого, що здійснювалось одночасно, а реалізацією такого майна проводив обвинувачений, а не будь-які інші особи.

Більше того, вчинення послідовних дій по реалізації автомобіля і пов`язані із цим дії наступними днями (перегонка автомобіля з місця на місце без відвідування м. Житомира, де автомобіль знали дружина та друзі загиблого; зняття більш дорогих складових з метою продажу та отримання більшої вигоди), а також дії по збуту телефону загиблого, що вбачається з інформації отриманої за допомогою НСРД свідчить про зацікавленість саме обвинуваченого на збут викраденого майна та отримання за це вигоди, тобто корисливий мотив вчинюваних дій і спростовує версію ОСОБА_6 озвучену у судовому засіданні. Тим самим, суд вважає, усі зазначені матеріали підтверджують зроблені судом висновки, які підтверджують винуватість ОСОБА_6 у вчинені інкримінованих дій.

Разом з тим, показання обвинуваченого про місце спалювання речей, що начебто здійснював ОСОБА_15 , і яке на справді не знаходиться по трасі в смт Червоноармійськ Житомирської області, а відбувалось на узбіччі дороги по вулиці Селецькій в м. Житомирі, де виявлено обгоріле посвідчення водія на ім`я загиблого ОСОБА_10 ( ОСОБА_9 ) та дві сім карти операторів мобільного зв`язку з номерами НОМЕР_20 та НОМЕР_23 підтверджують висновки суду про здійснення обвинуваченим дій, направлених на введення суду в оману, щодо місця знищення речових доказів. Разом з тим, показання обвинуваченого відповідають дійсності в тій частині, що саме була спроба спалювання речей, як потім з`ясовано документів на ім`я загиблого та сім карток для приховуваного спілкування і що відбувалось одразу після здійснення вбивства та заволодіння майном. Місце спалювання речей, суд вважає, обвинуваченим навмисно змінювалось задля приховування доказів його протиправних дій.

Суд зазначає, що відсутні інші докази, які б вказували або навіть згадували про здійснення спалювання речей, як взагалі так і що здійснювалось ОСОБА_15 . Так, з останнім не проводився слідчий експеримент взагалі та в тому числі із зазначенням про вчинення таких дій, як ним так і іншими особами. Наявність показань обвинуваченого з даного приводу та відсутність будь-якої інформації про такі дії інших осіб, на переконання суду, свідчить про вчинення саме ОСОБА_6 спалювання речових доказів. Більше того, як зазначено раніше, показання про спалювання речей з місця злочину було викрито сторонньою, не зацікавленою у розгляді справи особою. В порівнянні з місцем виявлення пошкодженого посвідчення водія на ім`я загиблого, здійснене свідком ОСОБА_75 - місце спалювання речей, на яке вказував обвинувачений під час слідчого експерименту, не містило будь-яких слідів пожежі та речей пошкоджених вогнем. В свою чергу, спалювання посвідчення водія належного загиблому підтверджує висновки суду про причетність власників телефонних номерів НОМЕР_20 та НОМЕР_23 до вчинення злочинів у даній справі. Останні висновки підтверджуються і деталізацією інформації про місце знаходження користувачів таких телефонних номерів та належність телефону з номером НОМЕР_20 саме обвинуваченому.

Проаналізувавши інформацію про деталізацію телефонних дзвінків у сукупності з іншими доказами у даній групі, колегія суддів робить висновок, що телефоном з номером НОМЕР_20 користувався ОСОБА_6 , а телефоном з номером НОМЕР_23 користувався ОСОБА_15 . До такого висновку суд дійшов з огляду на наступне. Обвинувачений та ОСОБА_15 , будучи обізнаними про можливість відслідковування маршруту пересування за номером телефону і розуміючи, що телефони з їх номерами можливо легко ідентифікувати та встановити належність в період вчинення протиправних та зазначених раніше дій, користувались іншими двома, зазначеними раніше і не часто використовуваними, телефонними номерами, з метою приховування власного пересування, місця знаходження в конкретний час доби. ОСОБА_6 вимкнув свій телефон об 20 годині 09 хвилин, а з 20 години 05 хвилин 19 квітня 2015 року почав використовувати телефон з номером НОМЕР_20 . Номери телефонів, якими користувався обвинувачений, належні до одного оператора мобільного зв`язку, на той час " ІНФОРМАЦІЯ_37 ", а їх номери схожі між собою. Власний починається на 019, а приховуваний на 016. ОСОБА_15 , відповідно, вимкнув свій телефон об 19 годині 37 хвилин і включив інший, приховуваний телефон, з номером НОМЕР_23 об 19 годині 54 хвилині 19 квітня 2015 року. Останній, використовував також одного оператора мобільного зв`язку " ІНФОРМАЦІЯ_20 ".

В подальшому, демонструючи не знайомство ОСОБА_15 та ОСОБА_6 під приводом продажу автомобіля, заманили ОСОБА_9 на безлюдне місце на об`їзній дорозі м. Житомира, де ОСОБА_6 вчинив зазначені протиправні дії щодо загиблого. Такого висновку суд дійшов, враховуючи чисельні телефонні контакти між ОСОБА_15 та ОСОБА_6 за приховуваними номерами НОМЕР_20 та НОМЕР_23 . Останній, який належний ОСОБА_15 імітував покупця автомобіля ОСОБА_9 . Цим пояснюється наявність з`єднань між телефонами ОСОБА_9 та ОСОБА_15 з номером НОМЕР_23 та відсутність з`єднань між приховуваними номерами ОСОБА_9 та ОСОБА_6 за номером НОМЕР_20 . При цьому, ОСОБА_6 , користуючись таким номером телефону був на місці спричинення тілесних ушкоджень в період часу з 21:02 до 21:21. Деталізація з`єднань свідчить і про прибуття на місце спричинення тілесних ушкоджень об 21:21 і ОСОБА_15 .

Після вчинення зазначених обвинуваченням протиправних дій, ОСОБА_6 та ОСОБА_15 власні телефони включили і включили свої мобільні телефони, якими користувались постійно.

Роблячи висновок про причетність ОСОБА_6 та ОСОБА_15 до телефонів з номерами, відповідно НОМЕР_20 та НОМЕР_23 , суд зазначає наступне. Сім карти даних телефонних номерів були виявлені разом з обгорілим посвідченням ОСОБА_9 , яке у останнього було викрадено 19 квітня 2015 року. Місце спалювання речей згадується лише ОСОБА_24 . Деталізація з`єднань даних телефонних номерів, у сукупності з такою ж інформацією телефонних номерів, якими визнається користування обвинуваченим, свідчить, що вони майже синхронно вимикались і вмикались, перебували в одних місцях. Обидва телефонні номери перебували на місці спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 19 квітня 2015 року близько 21 години.

В той же час, наявність з`єднань між телефоном з номером НОМЕР_23 та телефоном загиблого і відсутність з`єднань між телефоном НОМЕР_20 та телефоном ОСОБА_9 свідчать про підтримання зв`язку між ОСОБА_6 - ОСОБА_15 , а також ОСОБА_9 - ОСОБА_15 і відсутність з`єднань між ОСОБА_6 - ОСОБА_9 підтверджують узгоджені дії між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 про не знайомство між собою.

Встановлені судом фактичні обставини справи дають достатні підстави для висновку про причетність до вчинення зазначених злочинів і іншої особи, однак обсяг обвинувачення прокурором не змінювався і суд позбавлений можливості здійснювати такі дії за власною ініціативою, а тому робить висновки лише в межах інкримінованого ОСОБА_6 обвинувачення.

Механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 показаний обвинуваченим під час слідчого експерименту 1 вересня 2015 року, відповідає механізму заподіяння тілесних ушкоджень встановлений судово - медичною експертизою, що вкотре є підтвердженням винуватості саме ОСОБА_6 не тільки у викраденні автомобіля, а і у спричиненні тілесних ушкоджень.

Зміст слідчого експерименту із чітким відображенням місця спричинення тілесних ушкоджень в конкретній ділянці окружної дороги, спростовує показання обвинуваченого про розповідь щодо цього ОСОБА_15 , оскільки, якби це була інформація зі слів останнього, конкретне місце нанесення ушкоджень потерпілому обвинувачений би не знав. Так, з показань наданих в судовому засіданні, обвинувачений зазначив, що конфлікт, начебто між ОСОБА_15 та ОСОБА_9 відбувся десь на окружній дорозі м. Житомира. Разом з тим, під час слідчого експерименту від 1 вересня 2015 року ОСОБА_6 вказує на конкретне місце біля окружної дороги м. Житомира поблизу с. Сонячне Житомирського району Житомирської області, де відбулось вбивство ОСОБА_9 із розташуванням в такому місці кожного учасника, зокрема себе та загиблого.

Суперечливим та таким, яке не відповідає ситуації показання обвинуваченого і у тій частині, що після почутого від ОСОБА_15 про придбання ним автомобіля ОСОБА_9 близько 1 години 20 квітня 2015 року, перебуваючи дома по вулиці Бородія в м. Житомирі, ОСОБА_6 відмовився від зустрічі запропонованої ОСОБА_15 на АЗС " ІНФОРМАЦІЯ_5 ", що біля м. Коростишева Житомирської області, оскільки таке місце досить віддалено від місця проживання ОСОБА_6 і погоджується на зустріч біля силікатного заводу м. Житомира, що знаходиться на другому кінці м. Житомира по відношенню до будинку у якому і перебував обвинувачений. Така нелогічність і даного вчинку обвинуваченого пояснюється його виправдовуванням перебування у даному місті - поблизу силікатного заводу, оскільки дане місце перебування зафіксовано деталізацією з`єднань телефону, користування яким визнається обвинуваченим.

Змінення положення трупа, на що звертав увагу захист у судових дебатах і, що малоймовірно за висновком судово - медичної експертизи, не виправдовує обвинуваченого у вчиненні інкримінованих дій і не вносить сумніви у висновки суду, з огляду на наступне. Судом встановлено на підставі досліджених доказів, що нанесення ударів загиблому та перевезення трупу відбувалось в короткий проміжок часу, а саме в межах однієї - двох годин 19 квітня 2015 року. Трупні плями утворюються після двох годин від часу настання смерті. Відповідно до інформації наданої висновками експертиз разом з відомостями отриманими під час розтину встановлено, що смерть ОСОБА_9 настала після 21 години 30 хвилин 19 квітня 2015 року. Аналіз таких фактичних обставин справи свідчить про правильність зроблених судом висновків з даного приводу, а зазначені доводи захисту голослівними, оскільки спричинення тілесних ушкоджень та вивезення трупу в місце виявлення здійснювалось в межах двох годин тобто до часу утворення трупних плям виявлених судовим експертом.

Аналіз деталізації з`єднань мобільного телефону обвинуваченого, а саме про вимкнення телефону безпосередньо перед вчиненням інкримінованих дій, використання іншого мобільного телефону та номеру оператора зв`язку, включення його після виконання задуманих протиправних вчинків свідчать про заплановані та детально обмірковані заходи направлені на приховування своєї локалізації в конкретний час, а також маскування маршрутів руху. Такі дії, на переконання суду, свідчать про особливу суспільну небезпеку обвинуваченого, який заради задоволення своїх корисливих мотивів здатен на вчинення особливо тяжких злочинів, які ретельно підготовлював та обмірковував до дрібниць.

Суд вважає також безпідставними та такими що не підтверджуються зібраними у справі доказами твердження сторони захистку про невинуватість ОСОБА_6 та не бере їх до уваги при винесенні вироку з огляду на наступне.

Стосовно тверджень сторони захисту про недопустимість як доказів копії картки Форми №1 на ім`я ОСОБА_9 , свідоцтва про народження ОСОБА_9 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_9 , картки на розшук ОСОБА_9 , оскільки такі отримані органом досудового розслідування не від компетентних органів російської федерації у порядку, передбаченому розділом IX Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження КК України, суд зауважує про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається не тільки з КПК України, а і з відповідних положень Конституції України, законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст.89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому, процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу», слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально процесуальними правовідносинами.

Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2 ст.89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п.8).

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини в ході збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Із врахуванням зазначеного саме різні критерії визнання доказів недопустимими, які наведені вище, обумовлюють диференційований порядок вирішення питання щодо їх недопустимості: (1) під час будь-якого судового розгляду у разі встановлення очевидної недопустимості доказу (частина 4 статті 87, частина 2 статті 89 КПК) - у випадках, коли: 1) такі докази, отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і 2) їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого судового розгляду;

При визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу (постанова ККС ВС від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15-к).

Щодо існування інших (умовних) підстав для визнання доказів недопустимими, судам необхідно у кожному конкретному кримінальному провадженні з`ясувати, до яких наслідків порушення вимог кримінального процесуального закону призвели і чи є ці наслідки незворотними (тобто такими, що не можуть бути усунені під час судового розгляду). Якщо мова йде про визнання доказів, отриманих під час слідчих (розшукових) дій, недопустимими, це здебільшого стосується наявності сумнівів у достовірності відомостей, отриманих в результаті їх проведення (постанова ККС ВС від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18).

Велика ІНФОРМАЦІЯ_38 у своїй постанові № 756/10060/17 від 31.08.2022 дійшла висновку, що невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду мають бути права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. На користь такого висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання.

ВП ВС констатувала, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Згідно ч. 2 ст. 550 КПК відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

При цьому стороною захисту не наведено жодної підстави, яка би дозволяла вважати, що допущене порушення органом досудового розслідування в процесі отримання зазначених вище документів на особу ОСОБА_9 прямо та істотно порушило права і свободи обвинуваченого, призвело до недотримання рівності перед законом і судом та несправедливості судового розгляду в цілому.

Посилання сторони захисту на той факт, що був порушений передбачений КПК України порядок, а саме: проведення даної процесуальної дії не у порядку ст.550,554 КПК України, у зв`язку з чим всі отримані на запит органу досудового розслідування документи є недопустимими доказами у вказаному провадженні є необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено, яким чином недотримання зазначеного порядку само по собі призвело до порушення засад справедливого судочинства, прав людини і основоположних свобод, або ж про порушення основних прав обвинуваченого, визнаних Конституцією України.

Щодо визнання недопустимими доказами протоколів пред`явлення до впізнання від 26.04.2015 та від 12.05.2015, суд з такими доводами сторони захисту не погоджується та вказує про таке.

Так, нормами ст. 228 КПК установлено вимоги до проведення такої слідчої дії, як пред`явлення особи для впізнання, недотримання яких має наслідком визнання відповідного протоколу недопустимим доказом.

Зокрема ч.1 ст. 228 КПК України вказує на те, перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Пред`явлення трупа для впізнання здійснюється з додержанням вимог, передбачених частинами першою і восьмою статті 228 цього Кодексу ( ст. 230 КПК України) .

За приписами ст. 231 КПК України про проведення пред`явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп. У разі проведення пред`явлення для впізнання згідно з правилами, передбаченими частинами п`ятою і шостою статті 228 цього Кодексу, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов`язково зазначається, що пред`явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред`явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого пред`явлення для впізнання. У такому разі анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування.

Аналіз норм ст. 228,230 КПК України свідчить про те, що складення протоколів допитів, проведених перед процедурою впізнання нормами КПК не передбачено.

Норми КПК України вказують про те, що результатами проведення слідчої дії складається саме протокол пред`явлення особи для впізнання, які і надані стороною обвинувачення у ході розгляду даного кримінального провадження.

Разом з тим стороною захисту , виходячи із критеріїв визначених у статті 87 КПК України, зокрема не доведено, що недотримання процедури проведення пред"явлення особи для впізнання у зв`язку з відсутністю детальних ознак ( форми очей, підборіддя, деталей статури, тощо), за якими потерпілі ОСОБА_76 , та ОСОБА_26 упізнали труп призвели до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини їх підзахисного (обвинуваченого).

Водночас суд вважає, що пред`явлення особи для впізнання проведено з дотриманням положень статей 223, 228 КПК України, а протоколи, складені за результатами проведення вказаної слідчої дії, відповідають положенням статей 104, 231 КПК України, тому суд вважає, що такі протоколи є належним, допустимим та достовірним доказами у кримінальному провадженні, які сумніву в суду не викликають.

Стосовно доводів сторони захисту про неналежну ідентифікацію особи померлого ОСОБА_9 , то суд такі доводи сторони захисту вважає неспроможними, оскільки особу померлого на переконання суду встановлено шляхом проведення упізнання його потерпілими ОСОБА_77 та ОСОБА_26 . Особа ОСОБА_9 також підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення письмовими показами, які суд визнав належними та допустимими.

Разом з тим суд зазначає, що в органу досудового розслідування не було беззаперечного обов`язку проводити молекулярно-генетичну експертизу на предмет встановлення рідства між ОСОБА_9 та ОСОБА_78 .

Не є також спроможними і доводи сторони захисту стосовно невнесення відомостей до ЄРДР по факту підроблення та викрадення паспорту на ім`я ОСОБА_10 і як наслідок не встановлення особи потерпілого ОСОБА_9 , оскільки факт підроблення офіційних документів є самостійним окремим видом злочину та не є предметом пред`явленого обвинувачення у даній справі. Дані факти не впливають на предмет доказування вини ОСОБА_6 .

Щодо клопотання про визнання недопустимим як доказу висновку експерта № № 420 від 15.05.2015 та похідних від нього доказів за принципом «Отруйного дерева» суд зауважує про наступне.

Так підставою для визнання недопустимим доказом висновку експерта № 420 від 15.05.2015 та похідних від нього доказів, а саме висновку експерта №1172/20 від 16.07.2015р. та №2068/42 від 08.10.2015 є те, що при проведенні експертизи судовий експерт у порядку ст.102 КПК України не був попереджений про кримінальну відповідальність.

Перевіряючи на надаючи оцінку доводам захисника в цій частині суд зазначає, що на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_35 від 30.09.2024 надано тимчасовий доступ до документів, наявних в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_39 та прокурором вилучено екземпляр висновку судово-медичної експертизи № 420 від 15.05 та довідку ІНФОРМАЦІЯ_13 від 29.04.2015 про встановлення особи трупа як ОСОБА_9 .

Так, допитаний в судовому засіданні як експерт ОСОБА_79 повідомив, що кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків зазначено у самому висновку експертизи. Пояснив, що висновок експерта складається в двох екземплярах, перший з яких направляється стороні, яка виносила постанову про призначення експертизи, другий екземпляр підшивається. Надав для огляду в суді з архіву книгу актів судово-медичного дослідження трупів, титульна сторінка якої містить напис: 401-450, 2015, зберігати 25 років. Експерт пояснив, що в оригіналі експертизи печатка установи не ставиться. В подальшому за постановами слідчого були призначені додаткові експертизи, за результатами яких зроблені висновки експертів: № 1172/20 від 16.07.2015 та № 2068/42 від 08.10.2015. Також вказав, що в ході проведених досліджень можна дійти висновку, що достатньо одного удару, тобто одного травматичного впливу, який міг викликати настання смерті. Під час проведення експертиз пересічень ліній черепа трупа не було виявлено, тому міг бути один удар, завданий по цій частині голови, що міг спричинити смерть потерпілого.

Так, на першому аркуші висновку експерта № 420 зазначено наступне: «З правами та обов`язками експерта, що передбачені ст. ст. 69, 70 КПК України, ознайомлений. За відмову або ухилення від дачі висновку експерта, або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта чи за розголошення даних до судового слідства або дізнання експерт несе відповідальність за ст. ст. 384, 385, 387 КК України». Під вищезазначеним значиться підпис експерта ОСОБА_80 .

Таким чином, підстав для визнання висновку експертизи № 420 від 15.05.2015 та похідних документів, у тому числі експертиз № 1172/20 від 16.07.2015 та № 2068/42 від 08.10.2015 недопустимими доказами суд підстав не знаходить.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість слідчих експериментів з участю ОСОБА_6 від 18.06.2015 та 24.07.2015, судом зазначається наступне.

Під час вказаних слідчих експериментів ОСОБА_6 спочатку надав показання в ході яких розповів свою версію подій, після чого на пропозицію слідчого наглядно показав всім учасникам слідчого експерименту конкретні місця, де відбулась зустріч ОСОБА_6 з ОСОБА_15 та ОСОБА_9 біля ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також місця по маршруту руху ОСОБА_6 з ОСОБА_15 , де вони зупинялись біля АТП №0662, АЗК, та неподалік с. Ясені Житомирського району. Щодо пояснень, які ОСОБА_6 давав при проведенні слідчих експериментів, то суд не обґрунтовує свої висновки на цих показаннях, а посилається на протоколи цих слідчих дій, як на цілісні документи, що є джерелом доказів, а не на показання обвинуваченого.

Відповідна позиція узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеному у постанові від 14 вересня 2020 року (справа N 740/3597/17), щодо розмежування між показаннями та протоколом слідчого експерименту як окремими самостійними процесуальними джерелами доказів.

Щодо доводів сторони захисту про не відкриття речових доказів в порядку ст. 290 КПК України та не надання прокурором суду частини речових доказів, суд зазначає наступне .

Стороні захисту були відкриті усі матеріали досудового розслідування, вручався реєстр цих матеріалів, в якому, зокрема, було зазначено про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів. Обвинувачений та його захисник не були позбавлені права ознайомитися із цими речовими доказами. Отже, порушень вимог ст. 290 КПК не встановлено, а тому суд обґрунтовано бере до уваги та покладає в основу вироку безпосередньо досліджені у судовому засіданні, крім іншого, постанову про визнання речових доказів та висновки експертів, які досліджували ці речові докази.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 по справі №754/11872/18.

Суд також відкидає доводи захисту що місце спричинення тілесних ушкоджень не встановлено, оскільки судом на підставі досліджених доказів з`ясовано, що місцем вбивства ОСОБА_9 є 145км.+250 м. автодороги сполученням "Київ - Чоп" у напрямку м. Києва, поблизу с. Сонячне Житомирського району Житомирської області, на яке вказував сам ОСОБА_6 .

Отже, будь-яких даних на підтвердженняпозиції сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченого ОСОБА_6 судом не здобуто та сторонами не надано. Натомість таку позицію обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає такою, яка направлена на введення суду в оману та уникнення останнім належного покарання за вчинене.

Таким чином, оцінивши в сукупності всі досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов до переконання про те, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, доведена повністю "поза розумним сумнівом" та кваліфікує його дії за:

п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з корисливих мотивів;

ч. 4 ст. 187 КК України як розбій, тобто умисний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;

ч. 3 ст. 289 КК України як умисне незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднаного з насильством, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, що завдало великої матеріальної шкоди;

ч. 3 ст. 357 КК України, як умисне незаконне заволодіння будь-яким способом важливим особистим документом - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу та посвідченням водія.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IVпередбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

При обранні виду і мірі покарання суд, згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого особою кримінального правопорушення, особливості кожного конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 289 та ч. 4 ст. 187 КК України, є особливо тяжкими та корисливими, а за ч. 3 ст. 357 КК України невеликої тяжкості.

Обставин, згідно ст.66,67 КК України, які б пом`якшували чи обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Суд при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, ураховує тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 289 та ч. 4 ст. 187 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України є особливо тяжкими, обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, хоча в силу вимог ст. 89 КК України вважається не судимим; не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, не працює, не одружений, на утриманні не має дітей, за місцем проживання характеризується нейтрально як особа, на яку відсутні компрометуючі матеріали.

Крім того, згідно висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_6 на час вчинення інкримінованого йому діяння та на даний час усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, будь-якими психічними розладами не хворів та на даний час не хворіє.

Крім того, суд критично ставиться до невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що свідчить про те, що ОСОБА_6 на шлях виправлення не став та не усвідомив соціальних негативів вчинених злочинів.

З урахуванням наведеного, відсутності пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, особи обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначати покарання у виді позбавлення полі в межах санкцій частин статей інкримінованих діянь за п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 289 та ч. 4 ст. 187 КК України, з конфіскацією усього майна, належного обвинуваченому.

Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому ОСОБА_6 оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Щодо призначення ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 357 КК України, суд вважає за можливе призначити покарання у межах санкції вказаної статті у виді обмеження волі.

Водночас, судом встановлено, що з часу вчинення ОСОБА_6 цього кримінального правопорушення минуло понад 3 роки.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.49 КК України (у редакції закону на момент вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 ККУкраїни), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Станом на час постановлення судом даного вироку сплинув трирічний строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення, встановлений ч.1 ст.49 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особу може бути звільнено від покарання за вироком суду на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності (покарання) на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Враховуючи те, що винуватість ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 357 КК України встановлена судом, тому останній підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі п. 2 ч. 1 ст.49 та ч. 5 ст.74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому, відсутні підстави для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України.

V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду (ч. 1 ст. 126 КПК).

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта (ч. 2 ст. 124 КПК).

Процесуальні витрати у справі становлять 7126,32 гривень за проведення експертиз (т. 4 а.с.108, 132, 143, 151, 158, 166, 183, 189 - 196).

Щодо заявленого цивільного позову судом зазначається наступне.

Потерпілою ОСОБА_27 поданий цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно якого цивільний позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_6 482431,28грн матеріальної шкоди та 500000,00 грн моральної шкоди.

Цивільний позов обґрунтований тим, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_6 заволодів майном ОСОБА_9 , а саме автомобілем марки ВMW 730 d д.н.з НОМЕР_8 , вартістю 477631,28 грн та мобільним телефоном , вартістю 48000,00 грн, чим потерпілій завдано матеріальної шкоди у загальному розмірі 482431,28 грн.

На підтвердження розміру заявленої матеріальної шкоди цивільний позивач подала розрахунок вартості автомобіля, сформованого на сайті ІНФОРМАЦІЯ_40 (а.с. 55 т.1).

Крім того цивільний позивач доводить, що ОСОБА_6 завдано їй також моральну шкоду, яка виразилась у тому, що вона втратила кохану людину. Через перенесений стрес втратила своє здоров`я, не може займатись своїми звичними справами, перебуває у постійному стресі , протягом трьох місяців не могла працювати.

Моральну шкоду цивільний позивач оцінює у 500000,00 грн.

Цивільний позивач у судові засідання під судового розгляду не з`являлась.

Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники цивільний позов не визнали та просили залишити його без розгляду.

Прокурор у судових дебатах просив задовольнити цивільний позов.

Дослідивши матеріали цивільного позову, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов такого висновку.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 Цивільного кодексу України.

За статті 16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст.1166 ЦК України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Як передбачено у ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, згідно зі ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла особа - цивільний позивач пред`явив цивільний позов про стягнення з обвинуваченого збитків, які складаються з вартості автомобіля та вартості телефону,належних ОСОБА_9 , якими незаконно заволодів обвинувачений.

Натомість цивільним позивачем не долучено до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що автомобіль та телефон були придбані у спільну сумісну власність у період шлюбу з ОСОБА_9 або придбані за сумісні кошти з ОСОБА_9 .

Судом встановлено, що автомобіль марки ВMW 730 d д.н.з НОМЕР_8 належав ОСОБА_9 , якого було вбито. На момент вчинення даного кримінального правопорушення Потерпіла ОСОБА_25 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , однак до матеріалів кримінального провадження, зокрема, до цивільного позову потерпілою не долучено доказів вступу у спадщину у порядку визначеному ЦК України, після померлого ОСОБА_9 , що вказує на те, що цивільний позивач не довела, що діями цивільної відповідачу саме їй завдано матеріальної шкоди і як наслідок діями цивільного відповідача порушення права та інтереси цивільного позивача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 482431,28 грн цивільним позивачем належними та допустимими доказами не доведений, відтак суд дійшов переконання про відмову у його задоволені.

Щодо вимог цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім`ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.

Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).

При цьому суд зазначає, що У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Однак, позивачем таких доказів суду не надано, цивільний позивач фактично лише обмежилась посиланнями на моральні страждання, проте жодних доказів втрати здоров`я, звернення до лікарів за медичною допомогою, допомогою психолога , тощо цивільним позивачем до позову не долучено.

За таких обставин, оцінивши матеріали кримінального провадження, суд цивільний позов потерпілої ОСОБА_25 про стягнення моральної шкоди в розмірі 500000,00грн задоволенню не підлягає за недоведеністю заявлених вимог.

VІ. Вирішення питання щодо запобіжного заходу та строку відбування покарання

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд при ухваленні вироку вирішує питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема щодо запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Прокурор в судових дебатах просив обрати обвинуваченому ОСОБА_6 міру запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту.

Суд дійшов переконання, що запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу не обирати за відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до матеріалів справи 15 травня 2015 року о 19 годині 45 хвилин ОСОБА_6 затримано, як підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України. 16 травня 2015 року судом обрано запобіжний заході у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою від 5 липня 2016 року обвинуваченому змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт та негайно звільнено з під варти в залі суду.

Водночас, судом встановлено, що згідно вироку ІНФОРМАЦІЯ_31 від 03.11.2022 обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою негайно в залі суду.

Отже, ОСОБА_6 слід зарахувати строк перебування обвинуваченого під вартою у період часу з 15 травня 2015 року по 5 липня 2016 року, як один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України в реакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.

Постановою Верховного суду від 21.03.2024 скасовано вирок ІНФОРМАЦІЯ_31 від 3 листопада 2022 року та ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_41 від 10 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції. ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, який мінімально необхідний для вирішення судом першої інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більше ніж на 60 днів.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_42 від09.05.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08.07.2024 включно, без визначення розміру застави, який продовжено ухвалою суду від 05.07.2024 до 03.09.2024 включно.

В подальшому ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_42 від 28.08.2024 до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком до 27.10.2024 включно, який ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_42 від 21.10.2024 продовжено до 20.12.2024 включно.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_42 від 10.12.2024 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, строком на два місяці, а саме до 09.02.2025 включно.

Отже, у строк відбування покарання обвинуваченого слід зарахувати строк перебування ОСОБА_6 під вартою у період часу з 15 травня 2015 року по 5 липня 2016 року, як один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України в реакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.

Втім, строк попереднього ув`язнення обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в період з 03.11.2022 до 28.08.2024 має бути зарахований у строк відбування покарання обвинуваченого у виді позбавлення волі з розрахунку день за день, відповідно до ч.5 ст.72 КК України.

Згідно ч.7 ст.72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України у строк покарання слід зарахувати перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом у період з 29.08.2024 по 10.12.2024 включно, виходячи з того, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115; ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 357 КК України, та призначити йому наступне покарання:

за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - 14 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна належного обвинуваченому;

за ч. 4 ст. 187 КК України - 12 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна належного обвинуваченому;

за ч.3 ст. 289 КК України - 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна належного обвинуваченому;

за ч. 3 ст. 357 КК України - 3 роки обмеження волі.

Звільнити ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч. 3 ст. 357 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання визначити ОСОБА_6 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком 14 (чотирнадцять) років, з конфіскацією усього майна, належного обвинуваченому.

Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

У строк відбування покарання зарахувати строк перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою у період часу з 15 травня 2015 року по 5 липня 2016 року, як один день утримання під вартою за два дні позбавлення волі на підставі ч.5 ст.72 КК України в реакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року.

Також у строк відбування покарання зарахувати період перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою з 03.11.2022 до 28.08.2024 з розрахунку у відповідності до ч.5 ст.72 КК України один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України у строк відбування покарання зарахувати перебування ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом у період з 29.08.2024 по 10.12.2024 включно, виходячи з того, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до вступу вироку у законну силу не обирати.

У задоволенні позову ОСОБА_27 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за розгляд даної справи в розмірі 7126,32 гривень за проведення експертиз.

Речові докази у справі, які згідно постанов про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 10.09.2015 та від 07.05.2015, які знаходяться в камері зберігання речових доказів, після вступу вироку в законну силу, а саме:

-обгоріле посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 серії НОМЕР_35 ;

- дві обгорілі сім карти з номерами мобільних операторів НОМЕР_20 та НОМЕР_23 ;

- обгорілу акумуляторну батарею до мобільного телефону;

- дві обгорілі частини матерії зеленого кольору;

- обгорілу пачку з під цигарок «Kent»;

- обгорілу частину матерії чорного кольору;

- обгорілу частину поліетилену

-дерев`яну палицю та виріз тканини із штанів трупа із нашаруванням ґрунту;

-кросівки, чорні носки, спортивні штани, спортивну жилетку, светр, труси, кофту;

-зубну щітку, зубну пасту, станок для гоління, електричну машинка для стрижки волосся, два рушники, пластикову пляшку з під «Кокаколи», сліди рук, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , брилок «шериф»;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » № НОМЕР_36 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » № НОМЕР_37 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » № НОМЕР_38 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » № НОМЕР_39 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » № НОМЕР_40 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » № НОМЕР_41 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » № НОМЕР_42 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » № НОМЕР_43 ;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_43 » з написом PIN НОМЕР_85;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_43 » з написом PIN НОМЕР_86;

-пластикову картку для сім картки мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_43 » з написом PIN НОМЕР_87 - PUK НОМЕР_44 ;

-сім картку мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » з написом на ній НОМЕР_45 ;

-сім картку мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » з написом на ній НОМЕР_46 ;

-шматок паперу з написом на ньому « НОМЕР_47 - ОСОБА_81 »;

-сім картку мобільного оператора стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 » з написом на ній НОМЕР_48 ;

-шматок паперу з написом на ньому друкованими машинописними літерами « Ваш мобільний номер: НОМЕР_49 »;

-сім картку мобільного оператора ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_44 » з написом на ній НОМЕР_50 ;

-шматок паперу з написом на ньому рукописними літерами «НОМЕР_88, НОМЕР_87»;

-сім картку мобільного оператора ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_44 » з написом на ній НОМЕР_51 ;

-шматок паперу з написом на ньому рукописними літерами «ІНФОРМАЦІЯ_67, сім картку мобільного оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з написом на ній НОМЕР_52 ;

-шматок паперу з написом на ньому рукописними літерами «НОМЕР_89»,сім картку мобільного оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з написом на ній НОМЕР_53 ;

-шматок паперу з написом на ньому рукописними літерами « НОМЕР_54 , ІНФОРМАЦІЯ_45 »;

-сім картку мобільного оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з написом на ній НОМЕР_55 , шматок паперу з написом на ньому рукописними літерами «НОМЕР_90»;

-сім картку мобільного оператора «ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з написом на ній НОМЕР_56 ;

-шматок паперу з написом на ньому рукописними літерами «НОМЕР_91»;

-сім картку мобільного оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з написом на ній НОМЕР_57 ;

-шматок паперу з написом на ньому рукописними літерами « ОСОБА_82 НОМЕР_58 »;

-сім картку мобільного оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з написом на ній НОМЕР_59 ;

-сім картку мобільного оператора ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_44 » з написом на ній НОМЕР_60 ;

-міні сім картка мобільного оператора «ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » на якій витерта фарба;

-флеш карта пам`яті ємністю 8 GB з написом на ній «D33B29 SP» із вмонтованою флеш картою типу «міні» ємністю 2 GB;

-картрідер на флеш карту «мікро СД» без флеш карти;

-свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_12 серії НОМЕР_61 ;

-дві заготовки під ключ із логотипом « ІНФОРМАЦІЯ_46 »;

-пульт сигналізації із контрольним ключем з логотипом « ІНФОРМАЦІЯ_46 »;

-візитну картку ОСОБА_83 , завідуючого відділенням пластикової хірургії ІНФОРМАЦІЯ_47 ;

-візитну картка ОСОБА_84 , президента ІНФОРМАЦІЯ_48 ;

-картка на скидки мережі аптек « ІНФОРМАЦІЯ_49 »;

-банківську картка « ІНФОРМАЦІЯ_50 » № НОМЕР_62 на ім`я ОСОБА_70;

-банківську картка « ІНФОРМАЦІЯ_50 » № НОМЕР_63 ;

-картку лояльності магазину цифрової техніки «Технопростір»;

- картку на знижки мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_51 »;

-картку на знижки в мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_52 » № НОМЕР_64 ;

-картку на знижки в мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_53 » з серійним номером НОМЕР_65 ;

-картку на знижки « ІНФОРМАЦІЯ_54 » № НОМЕР_66 ;

-картку на знижки мережі АЗС « ІНФОРМАЦІЯ_55 » № НОМЕР_67 ;

-клубну картку мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_56 » № НОМЕР_68 ;

-картку на знижки магазину автозапчастин «STOP TRANZIT» К49615;

-банківську картку « ІНФОРМАЦІЯ_50 » № НОМЕР_69 ;

-картку платника податків на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 № НОМЕР_92 видана 08.06.2011;

-експрес накладну « ІНФОРМАЦІЯ_57 » від 17.04.2015 № 20450002280073;

-експрес накладну « ІНФОРМАЦІЯ_57 » від 17.04.2015 №20450002279890;

-експрес накладну « ІНФОРМАЦІЯ_57 » від 17.04.2015 №20450002279933;

-експрес накладну « ІНФОРМАЦІЯ_57 » від 17.04.2015 №20450002280014;

-експрес накладну « ІНФОРМАЦІЯ_57 » від 18.04.2015 №20450002292806;

-експрес накладну « ІНФОРМАЦІЯ_57 » від 18.04.2015 №20450002292791;

-експрес накладну « ІНФОРМАЦІЯ_57 » від 18.04.2015 №20450002292816;

-експрес накладну «Нової пошти» від 18.04.2015 №20450002292832;

-квитанцію про банківські послуги « ІНФОРМАЦІЯ_58 » від 19.01.2015 №10005/073;

-чек про виконання грошової операції « ІНФОРМАЦІЯ_59 » 1803 2015153119 від 18.03.2015;

-чек про виконання грошової операції « ІНФОРМАЦІЯ_60 » №18032015153226 від 18.03.2015;

-чек про виконання грошової операції « ІНФОРМАЦІЯ_60 » №18032015152512 від 18.03.2015;

-чек про виконання грошової операції « ІНФОРМАЦІЯ_60 » №18032015152007 від 18.03.2015;

-чек про виконання грошової операції « ІНФОРМАЦІЯ_60 » №16032015164458 від 16.03.2015;

-чек про виконання грошової операції « ІНФОРМАЦІЯ_60 » №16032015163813 від 16.03.2015;

-трудову книжка на ім`я ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_12 серії НОМЕР_93, заповнена 18.01.2006;

-свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки і підвищеннякваліфікаціїводіїв серії НОМЕР_94, яке видане ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_61 » ідентифікаційний код НОМЕР_70 ;

-картку водія на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 про отримання свідоцтво водія серії НОМЕР_71 від 31 серпня 2012;

-медичну довідка щодо придатності до керування транспортним засобом на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , видана 10 серпня 2012 року ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_62 »;

-клаптик паперу на якому рукописними літерами нанесено напис « НОМЕР_72 ОСОБА_85 »;

-медичну картка амбулаторного хворого №20005 на ім'я ОСОБА_10. ІНФОРМАЦІЯ_68 року народження;

-договір з додатками про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб між ОСОБА_10 та « ІНФОРМАЦІЯ_63 » від 29.02.2012;

-договір найму (оренди)квартири від 09.06.2012 між наймодавцем ОСОБА_86 та наймачем ОСОБА_10 ;

-сім картку мобільних операторів стільникового зв`язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_44 » з написами на ній НОМЕР_73 ;

-сім картку мобільного оператора стільникового зв`язку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » з написами на ній НОМЕР_74 , - знищити.

Мобільний телефон «Nokia 200» в корпусі білого кольору з НОМЕР_75 , ІМЕІ НОМЕР_76 , який згідно постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 31.08.2015 знаходяться в камері зберігання речових доказів, - повернути власнику ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , адреса реєстрації: АДРЕСА_18 .

Речові докази, які згідно постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 18.05.2015, знаходяться в камері зберігання речових доказів, а саме:

-мобільний телефон «Samsung» ІМЕІ НОМЕР_77 ;

-сім картку мобільного оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 » № НОМЕР_78 »;

-пластикове посвідчення водія серії НОМЕР_79 видане 30.04.2007 РЕП УДАІ м. Житомира на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-картку для виплат « ІНФОРМАЦІЯ_50 » № НОМЕР_80 ;

-картку мережі автозаправочних станцій « ІНФОРМАЦІЯ_64 »№777777035862501;

-дисконтну картка мережі аптек «Санітас» № НОМЕР_81 ;

-картку мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_65 » на ім`я ОСОБА_6 ;

-візитну картка №10 ОСОБА_87 ;

-шматок паперу з написом рукописними літерами НОМЕР_95;

-шматок паперу з написом рукописними літерами ОСОБА_88 , АДРЕСА_19 ;

-шкіряна ключниця в якій є чотири металевих ключі, - повернути власнику ОСОБА_6

Автомагнітолу "ALPINE" IVE-W535B"; сабвуфер "ALPINE"; підсилювачі звуку "ICON" APR-D550, "ICON" APR - D550, ICON" APR-4075; накопичувач елективної енергії "Fugi HIS AUDIO SYSTEMS"; чотири колеса, R - 18, у складі чотирьох литих дисків з логотипом "BMW" та чотирьох пневматичних шин, які згідно розписки повернуті потерпілій ОСОБА_26 , залишити останній.

Мобільний телефон «Samsung» Duos; НОМЕР_82 , НОМЕР_83 , мобільний телефон «Nokia» ХЗ ІМЕІ НОМЕР_84 , системний блок, ноутбук, жорсткий диск, які згідно постанови про визнання предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 07.05.2015 знаходяться в камері зберігання речових доказів, - повернути потерпілій ОСОБА_26

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча суддя ОСОБА_89

судді

ОСОБА_90