Вирок № 138090873, 09.07.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/3101/26

№ 1-кп/688/264/26

Вирок

Іменем України

09 липня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівці кримінальне провадження№ 12026244000000776 від 22.06.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кащенці Білогірського району Хмельницької області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, розлученої, утримуючої одну неповнолітню дитину, не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 протягом квітня грудня 2022 року та у січні 2023 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 вчинила незаконне заволодіння бюджетними коштами шляхом обману, за таких обставин.

Відповідно до п. 5 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 68 (зі змінами), право на отримання компенсації послуги муніципальна няня мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які є батьками, опікунами двох і більше дітей віком до трьох років або дитини, яка потребує додаткового догляду, або дитини до трьох років і є особами з інвалідністю I чи II групи і на законних підставах проживають на території України та уклали договір з муніципальною нянею.

Пунктами 12, 13, 17 вказаного Порядку визначено, що виплата компенсації послуги муніципальна няня здійснюється щомісяця на підставі поданих заявником послуги муніципальна няня документів, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні послуги муніципальна няня (чек, розрахункова квитанція, товарний чек, виписка з банківського рахунка тощо).

У документі, що підтверджує витрати на оплату послуги муніципальна няня, повинно бути зазначено, зокрема, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) заявника послуги муніципальна няня, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) муніципальної няні, місяць, рік та сума платежу.

Заявник послуги муніципальна няня до 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надано послугу муніципальна няня, подає в письмовій (електронній) формі чи в будь-який інший зручний спосіб (зокрема, шляхом надіслання сканованих копій) місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення документи, що підтверджують витрати на оплату муніципальній няні вартості послуги муніципальна няня.

ОСОБА_4 , достовірно знаючи вимоги вказаного вище Порядку, будучи зареєстрованою з 11.09.2020 як фізична особа-підприємець, одним з видів діяльності якої є денний догляд за дітьми (88.91), діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 , запропонувала останній укласти фіктивний договір про надання послуги «муніципальна няня» з метою отримання від держави компенсації за такі послуги, а також повідомила, які необхідно для цього оформити та передати в Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради документи (на цей час Управління соціальної та ветеранської політики Шепетівської міської ради). При цьому, ОСОБА_4 зазначила ОСОБА_6 , що вказані послуги фактично надаватися не будуть, а отримані гроші у вигляді компенсації за надання послуги «муніципальна няня» можна поділити між собою. ОСОБА_6 погодилася на таку пропозицію та, таким чином, фактично вступила в попередню змову з ОСОБА_4 .

У подальшому, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою зі ОСОБА_6 , з метою отримання грошових коштів у вигляді компенсації за послугу «муніципальна няня», а саме заволодіння вказаними коштами шляхом обману, розуміючи суспільну небезпеку своїх дій, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому місці, уклали між собою договір від 01.02.2022 про здійснення догляду за двома дітьми ОСОБА_6 , яка на той час мала на утриманні 2 малолітніх дітей віком до трьох років, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мала право користуватись послугами «муніципальної няні», що передбачено п. 5 Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2019 № 68 (зі змінами).

Проте з моменту укладення договору ОСОБА_4 жодного разу послуги по догляду за дітьми ОСОБА_6 не надавала та у м. Шепетівка жодного разу не була.

У подальшому, 20.04.2022 ОСОБА_6 особисто звернулась в управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради, яке розташоване за адресою: вул. Соборності, 4 в м. Шепетівка Хмельницької області, з заявою про призначення їй компенсації за послуги «муніципальна няня», додавши до заяви копію паспорта, коду, довідку про реєстрацію та місце проживання, склад членів сім?ї, копії свідоцтв про народження дітей, довідку «Приватбанку» про наявність рахунку та договір від 01.02.2022 між нею та ОСОБА_4 про здійснення догляду за дітьми. На підставі поданих документів Управлінням праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради згідно «Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 68, ОСОБА_6 призначено компенсацію за послуги «муніципальна няня» в розмірі 4200 грн на двох дітей щомісячно.

Також, перебуваючи у той же день та у тому ж місці, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що послуги «муніципальна няня» згідно договору ОСОБА_4 у березні 2022 року не надавались, надала в Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради квитанцію від 21.04.2022, отриману у Шепетівському відділенні № 1 Хмельницької філії АТ КБ «ПриватБанк», про оплату нею нібито наданих ОСОБА_4 послуг «муніципальна няня» в сумі 4200 грн.

Надалі, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що послуги «муніципальна няня» згідно договору ОСОБА_4 фактично не надавались, протягом травня-грудня 2022 року та у січні 2023 року надавала в Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради квитанції до прибуткового касового ордеру (№ 079/37 від 01.06.2022, № 069/38 від 01.07.2022, № 069/38 від 01.08.2022, № 069/40 від 01.09.2022, № 072/22 від 02.12.2022, № 073/22 від 02.01.2022) та фіскальні чеки (від 01.06.2022, 01.07.2022, 01.08.2022, 01.09.2022, 02.12.2022, 02.01.2023), отримані нею від ОСОБА_4 .

Відповідно до вказаних квитанцій до прибуткового касового ордеру та фіскальних чеків, ОСОБА_4 прийнято від ОСОБА_6 щомісячно грошові кошти в сумі 4200 грн, а всього 25 200 грн.

На підставі поданих ОСОБА_6 упродовж квітня-грудня 2022 року та у січні 2023 року зазначених вище платіжних документів про оплату нею послуги «муніципальна няня» в сумі 4200 грн щомісяця рішеннями Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради від 10.05.2022, 09.06.2022, 08.07.2022, 04.08.2022, 06.09.2022, 16.12.2022 та 05.01.2023 ОСОБА_6 нараховано компенсацію щоразу в сумі 4200 грн та у подальшому перераховано вказані кошти на вказаний нею рахунок у АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 .

Таким чином ОСОБА_6 7 разів отримувала компенсацію від держави за нібито надану ОСОБА_4 послугу «муніципальна няня» в загальній сумі 29400 грн, яку останні розподіляли між собою за попередньою домовленістю.

Внаслідок таких дій за період з травня 2022 року по січень 2023 року ОСОБА_4 за попередньою змовою зі ОСОБА_6 отримали від Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради та незаконно заволоділи шляхом обману бюджетними коштами, наданими ОСОБА_6 як компенсацію за послугу «муніципальна няня» в загальній сумі 29400 грн.

Незаконно заволодівши шляхом обману коштами державного бюджету в загальній сумі 29 400 грн., ОСОБА_4 , за попередньою змовою зі ОСОБА_6 , розпорядилися ними на власний розсуд та, як наслідок, спричинили державі в особі Управління праці та соціального захисту населення Шепетівської міської ради матеріальну шкоду на вказану суму.

Своїми умисними діями, які виразились в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення при вищенаведених обставинах визнала повністю, не заперечувала фактичних обставин справи та правової кваліфікації вчиненого діяння, розкаялася у скоєному, просила її суворо не карати. Суду показала, що в лютому 2022 року уклали з ОСОБА_6 договір про надання послуг «муніципальна няня», проте фактично таких послуг не надавала. Станом на тепер ОСОБА_6 відшкодувала завдану шкоду.

Обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що в повному обсязі розуміє характер пред`явленого їй обвинувачення та погоджується з його формулюванням. Суду пояснила, що визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини інкримінованого їй кримінального правопорушення, просила не досліджувати докази, зібрані стороною обвинувачення, оскільки вона не оспорює фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, їй відомо, що в такому випадку буде позбавлена права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченої, зазначила, що визнання обвинуваченою своєї винуватості та її відмова від дослідження доказів не порушує її права на захист, відповідає позиції захисту та забезпечує її інтереси.

Представник потерпілої юридичної особи ОСОБА_9 подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, що претензій до обвинуваченої не має, завдана шкода відшкодована.

Прокурор ОСОБА_3 , вказуючи на те, що обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, фактичні обставини нею, як слідує з її пояснень, не оспорюються, просила визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, також просила дослідити письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченої.

Після з`ясування чи правильно розуміє обвинувачена ОСОБА_4 зміст фактичних обставин, враховуючи, що сумнівів у добровільності її позиції немає та, роз`яснивши, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку, суд розглянув справу відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за правилами, передбаченими цією нормою.

Суд зазначає, що за правилами ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Оцінивши показання обвинуваченої, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене їй обвинувачення та кваліфікує дії останньої як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є умисне заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 , керуючись положеннями ст.65-68 КК України принципом справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує, що обвинувачена вчинила нетяжкий злочин, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувалась, під динамічним спостереженням у лікарів нарколога та психіатра та на обліку органу пробації не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, завдані кримінальним правопорушенням збитки відшкодувала інша особа, за попередньою змовою з якою обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення.

Орган досудового розслідування не встановив обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_4 , а також тих, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 .

В судовому засіданні обвинувачена вказала, що розкаюється у вчиненому, щиро шкодує про вчинене діяння, запевнила суд про невчинення у майбутньому кримінальних правопорушень.

Суд враховує, що щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Обвинувачена розкаялась у вчиненому, проте не вжила жодних заходів для виправлення ситуації, що склалася. Так з часу завдання збитків, тобто з квітня 2022 року обвинувачена не вживала жодних заходів до їх відшкодування, такі збитки відшкодовані іншим співучасником кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд не знаходить підстав для призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу. Так, відповідно до ст. 53 КК України штраф це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині цього кодексу, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Суд враховує, що передбачений санкцією ч.2 ст.190 КК України розмір штрафу, з урахуванням майнового стану обвинуваченої та перебування на її утриманні неповнолітньої дитини, відсутність у суду відомостей про її доходи, не може бути реально виконаний, а також може поставити обвинувачену та її неповнолітню дитину у скрутне матеріальне становище.

Відсутні також підстави для призначення покарання у виді виправних робіт, оскільки обвинувачена є підприємцем (самозайнятою особою) та у виді обмеження волі, оскільки відповідно до ст. 61 КК України таке покарання не застосовується до жінок, що мають дітей віком до 14 років, а тому дійшов висновку про призначення альтернативного виду покарання який відповідає тяжкості скоєного діяння, в межах санкції ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі.

За змістом ч.1 ст.75 КК України якщо суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченою діяння та особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів та досягнення мети покарання в контексті положень статей 50, 65 КК України.

Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинувачену, відповідно до ст. 76 КК України, такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, що сприятиме досягненню мети покарання. Покладаючи такі обов`язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винної з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та її особи. Адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем її проживання.

Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_4 суд не встановив.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строком тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_10