Ухвала суду № 138090589, 09.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11442/26

1-в/295/651/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі подання начальника Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» про приведення вироку суду відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Красятичі Поліського району Київської області, громадянина України, до арешту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 15.12.2021 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт,

2) 02.12.2022 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 407, ст. 75, ст. 76 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,

3) 03.10.2024 Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71, п.п. «б», «г» п. 1 ч. 1 ст. 72, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.12.2025 вирок від 03.10.2024 у частині призначення покарання змінено. Вважати засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 15.12.2021 та вироком від 05.12.2022 та призначено остаточне покарання у виді 3 років 01 місяць позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін,

у відповідність до вимог чинного законодавства, -

В С Т А Н О В И В :

Начальник Державної установи «Житомирська виправна колонія (№4)» звернувся до суду з поданням в порядку п. 13 ч. 1 ст. 537, п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України, ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК України про приведення вироку суду у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-ІХ) щодо засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник установи подав заяву про розгляд справи без його участі, подання просив вирішити відповідно до вимог чинного законодавства.

Засуджений згоден на розгляд справи без його участі, подання установи підтримує.

Прокурор подання підтримав.

Дослідивши зміст подання, матеріали особової справи засудженого, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання, зокрема, про звільнення від покарання у випадку, передбаченому частиною 2 ст. 74 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», статтю 51Кодексу Українипро адміністративніправопорушення викладено у новій редакції, відповідно до якої викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вартість якого не перевищує розміру двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день вчинення кримінального правопорушення, перестало бути кримінально караним діянням.

За загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Отже, внесені Законом № 3886-ІХ зміни мають зворотну дію у часі, тобто поширюється на діяння, які вчинені до 09.08.2024, тому скасовують кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином шкоди меншого розміру, ніж установлено нормою закону.

Судом установлено, що ОСОБА_3 , який відбуває покарання у ДУ «Житомирська виправна колонія (№4)», засуджений:

1) 15.12.2021 Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт.

Згідно з даним вироком ОСОБА_3 вчинив замах на крадіжку майна 24.11.2021 на суму 333 гривні 61 копійка, який підлягає декриміналізації та за його вчинення особа підлягає звільненню від покарання, оскільки сума викраденого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала розміру 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а тому не є кримінально караним діянням.

2) 02.12.2022 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 407, ст. 75, ст. 76 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до даного вироку ОСОБА_3 вчинив діяння, які є кримінально караними та не підлягають декриміналізації, тому за їх скоєння не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

3) 03.10.2024 Іванківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71, п.п. «б», «г» п. 1 ч. 1 ст. 72, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.12.2025 вирок від 03.10.2024 у частині призначення покарання змінено. Вважати засудженим за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 15.12.2021 та вироком від 05.12.2022 та призначено остаточне покарання у виді 3 років 01 місяць позбавлення волі. В іншій частині вирок залишено без змін.

Відповідно до даного вироку ОСОБА_3 вчинив діяння, які є кримінально караними та не підлягають декриміналізації, тому за їх скоєння не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18.07.2024 № 3886-ІХ, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, проте, після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.

Таким чином, зміна розміру дрібного викрадення чужого майна є по суті зміною кримінального закону в частині кваліфікації кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, оскільки у КК України цей розмір не визначений, він указаний у ст. 51 КУпАП.

За таких обставин вчинене засудженим діяння щодо таємного викрадення чужого майна на даний час відноситься до адміністративного правопорушення та не є кримінально - караними. Попри відсутність прямих законодавчих змін до КК України, діючі норми КУпАП дають підстави для висновку про декриміналізацію такого діяння засудженого, враховуючи наступне.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума у розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 у розмірі 2 270 грн.

З огляду на наведене, оскільки за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021 ОСОБА_3 вчинив замах на крадіжку майна 24.11.2021 на суму 333 грн 61 коп., розмір якого менший ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тому вчинене ним діяння зач. 1 ст. 185 КК України, відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ, не є кримінально караним та за його скоєння засуджений підлягає звільненню від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Натомість кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 407 та ч. 2 ст. 389 КК України є кримінально караними діяннями та не підлягають декриміналізації, відтак за їх скоєння ОСОБА_3 не підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.12.2022, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 407, ст. 75, ст. 76 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік декриміналізації не підлягає.

Вирок Іванківського районного суду Київської області від 03.10.2024, яким ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71, п.п. «б», «г» п. 1 ч. 1 ст. 72, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі та який змінено ухвалою Київського апеляційного суду від 15.12.2025 декриміналізації не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, ОСОБА_3 слід вважати засудженим за вироком Іванківського районного суду Київської області від 03.10.2024, який змінено ухвалою Київського апеляційного суду від 15.12.2025, за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71, п.п. «б», «г» п. 1 ч. 1 ст. 72, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України № 3886-ІХ, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Подання ДУ «Житомирська виправна колонія (№ 4)» - задовольнити.

Привести вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021 стосовно ОСОБА_3 у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 № 3886-ІХ.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 15.12.2021 за епізодом крадіжки майна 24.11.2021 на суму 333 грн 61 коп., у зв`язку з усуненням караності діяння.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати засудженим за вироком Іванківського районного суду Київської області від 03.10.2024, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 15.12.2025, за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71, п.п. «б», «г» п. 1 ч. 1 ст. 72, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 7 днів з дня її постановлення, а засудженим у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя