Постанова № 138089903, 09.07.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2773/26

Провадження № 3/0158/598/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року м. Ківерці

Суддя Ківерцівського районного суду Волинської області Сіліч Ю.Л., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , особи з інвалідністю 2 групи,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В

19.06.2026 року о 23 год. 17 хв. ОСОБА_2 , в м. Ківерці по вул. Незалежності, керував трициклом марки «Crosser», перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, порушення мови та, в порушення вимог п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, просив суворо не карати. Разом з цим, посилаючись на скрутне матеріальне становище, перебуванні на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, просив розстрочити суму штрафу на 12 місяців.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, підлягають з`ясуванню усі обставини справи, в тому числі чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_2 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона якого, відповідно до диспозиції цієї норми закону, серед іншого, полягає у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 2.5 ПДР України - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, повністю стверджується доказами, які містяться у матеріалах справи в їх сукупності, які належним чином оцінені судом з точки зору їх належності та допустимості.

Зокрема, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 572902 від 19.06.2026 року, цього ж числа о 23 год. 17 хв. ОСОБА_2 , в м. Ківерці по вул. Незалежності, керував трициклом марки «Crosser», перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, порушення мови та, в порушення вимог п.2.5 ПДР України, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі.

Факт керування транспортним засобом та відмова ОСОБА_2 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, стверджується направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та відеозаписом із бодікамери поліцейського.

Суд вважає вказані докази належними та допустимими, бере їх до уваги при ухваленні рішення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву у суду.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Правопорушення, за вчинення якого притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 відноситься до Глави 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв`язку» у зв`язку з чим, при прийнятті рішення суд не бере до уваги особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до довідки ВП №1 (м. Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області № 80785-2026 від 22.06.2026 року, ОСОБА_2 протягом останнього року до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не притягувався; відсутня інформація про видачу даному громадянину посвідчення водія.

З врахування наведеного, вважаю за необхідне піддати ОСОБА_2 адміністративному стягненню у виді адміністративного штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки останній таким правом не наділений.

Згідно ст. 40-1 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, він підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо заяви ОСОБА_2 про розстрочення суми штрафу, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить положення, що регулює питання розстрочення штрафу. Водночас, подібну можливість надає засудженим Кримінальний кодекс України. Так, згідно ч. 4 ст. 53 КК України з урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підпадають порушення Правил дорожнього руху, у відношенні яких передбачено накладення штрафу чи обмеження у праві керування автомобілем, («Лутц проти Німеччини» (Lutz v. Germany), п.182).

Враховуючи, що санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено покарання у виді штрафу розміром 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, вказана справа про адміністративне правопорушення підпадає під дію кримінального аспекту ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Таким чином, становище правопорушника не може бути гіршим, ніж засудженого, бо інакше право на справедливий суд для людини забезпечити неможливо.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Враховуючи майнове становище ОСОБА_2 , яке є нестабільним, розмір штрафу, який призначається судом як адміністративне стягнення, та, який, в свою чергу, є достатньо великим у порівнянні з встановленим в Україні мінімальним прожитковим мінімумом, суд вважає, що сплата ОСОБА_2 штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень одним платежем становитиме для нього надмірний тягар, а тому, керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. 4 ст. 53 КК України, приходить до висновку, що заява про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу підлягає до задоволення та вважає за можливе призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами на дванадцять місяців.

Керуючись ст. ст. 283, 284, 304 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без позбавлення права керування транспортними засобами.

(Реквізити для оплати: Отримувач - ГУК у Волин.обл/Волинська обл. 21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 38009371, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Номер рахунку UA588999980313050149000003001, Код класифікації доходів бюджету 21081300.)

В разі не сплати штрафу протягом 15 днів з дня вручення постанови про накладення стягнення, штраф стягнути у подвійному розмірі.

Розстрочити ОСОБА_2 виплату суми штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на строк 12 (дванадцять) місяців з внесенням оплати штрафу по 1416 (одній тисячі чотириста шістнадцять) грн. 67 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання постановою законної сили.

Зобов`язати ОСОБА_2 повідомляти суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документу (квитанції).

Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у вигляді штрафу та судового збору зупинити до закінчення строку відстрочки.

Після сплину строку, на який відстрочено виконання постанови, у разі не сплати штрафу особою, яка притягнута до адміністративної відповідальності, постанову звернути до примусового виконання у загальному порядку.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Ківерцівського районного суду Ю.Л. Сіліч