Рішення № 138089285, 06.07.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1362/25

Провадження № 2/604/129/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Федорович І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позовної заяви.

Представник ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 25 000 грн, з яких 2500 грн - заборгованість по тілу кредиту, 14750 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 7750 грн - заборгованість за процентами. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 2422,4 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 гривень.

В обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 01.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №4350851, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в розмірі 2500 гривень, на строк 360 днів.

23.09.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» уклали договір факторингу №23/09/2024.

Однак, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на дату подання позовної заяви у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25 000 грн.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подавав. Про дату та час судових засідань повідомлялася належним чином шляхом: надсилання повісток про виклик до суду через установу поштового зв`язку (адресат відсутній) та шляхом надсилання смс-повідомлень через мобільний застосунок «Viber» на три номери телефону Відповідача (статус некоректно вказано номер телефону). Відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою відповідачу.

Згідно з ч.4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд постановив ухвалити заочне рішення у справі відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу не здійснюється.

Встановлені обставини справи та докази на їх підтвердження.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4350851.

Згідно з п.1.1. Договору укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта.

Відповідно до п.1.2, Договору сума кредиту складає - 2500,00 гривень.

Згідно з п.1.3 Договору строк кредиту 360 днів (26.01.2026), періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Згідно з п.1.4.1 Договору стандартна процента ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 Договору.

Згідно з п.1.4.2 Договору знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно із п.4.1 Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розмір та періодичність внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої обов`язки за Договором кредиту та перерахувало на рахунок позичальника ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2500,00 гривень, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1151-0310 від 03.10.2024, номер транзакції в системі iPay.ua - 338645269, призначення платежу: зарахування 2500 грн на картку НОМЕР_2 .

23 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений Договір факторингу №23/09/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передало (відступило) ТОВ «Українські фінансові операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4350851 від 01.02.2024.

Згідно із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №23/09/2024 від 23 вересня 2024 року заборгованість відповідача перед Первісним позивачем становить: 2500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 14 750 грн заборгованість по відсотках.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача перед ТОВ «Українські фінансові операції» за період з 24.09.2024 по 25.01.2025 (у межах строку договору) становить 7750 грн.

12 березня 2019 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» уклали Договір №ФК-П-19/03-1 про надання послуг з переказу коштів в системі iPay, згідно якого ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому та відправлення платежів за допомогою системи iPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та перерахування грошових коштів за розпорядження Клієнта на банківську картки Платників.

Свої обов`язки за Кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» виконало та перерахувало на рахунок позичальника ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2500,00 гривень.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260506/67827-БТ від 15.05.2026 на вимогу суду повідомлено, що картка НОМЕР_3 емітована на ім`я ОСОБА_1 номер рахунку НОМЕР_4 .

Як вбачається із виписки про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_4 за період з 01.02.2024-06.02.2024, на вказаний банківський рахунок, який належить ОСОБА_1 та до якого прив`язана банківська карта № НОМЕР_3 зараховано кошти у розмірі 2500,00 грн.

На час розгляду справи в суді відповідач ОСОБА_1 простроченої кредитної заборгованості не погасив, не надав у судове засідання доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання ним зобов`язань взятих перед фінансовою установою, які б спростували суму заборгованості перед позичем та позовні вимоги взагалі.

Встановлено, що Відповідачу були надані кредитні кошти у розмірі 2500,00 грн, докази повернення кредиту Відповідачем відсутні.

Позивач підтвердив своє право вимоги за кредитним договором до Відповідача.

Норми права, застосовані судом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Встановлено, що позивач набув та підтвердив право вимоги до відповідача за Кредитними договорами.

Відповідно до статей 526, 530, 610, ч. 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На підставі наведеного та враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що з огляду на приписи частини третьої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони підлягає особливому правовому захисту (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013). Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення КСУ від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011).

У цій справі договір про надання споживчого кредиту укладений 01.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору у цій справі сума кредиту становить 2500,00 грн, а строк кредитування - 360 дні, а процентні ставки за кредитним договором у цій справі є вищими, аніж 1%, що не відповідає положенням закону.

Таким чином, з урахуванням вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню, виходячи з максимально допустимої денної процентної ставки 1 %, незалежно від умов договору, які в цій частині суперечать імперативним нормам закону.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Тому суд не бере до уваги розрахунок відсотків, наданий Позивачем, оскільки він ґрунтується на нікчемних умовах договору, та здійснює власний перерахунок в межах максимальної ставки 1% на день.

Таким чином, за Первісним кредитором за 236 днів користування кредитом сума нарахованих процентів становить 2500,00 грн х 236 днів х 1% = 5900, 00 грн.

Також за ТОВ «Українські фінансові операції» за ніші дні строку кредиту, а саме 124 днів користування кредитом, сума нарахованих процентів становить 2500,00 грн х 124 дні х 1 % = 3100,00 грн.

Розрахунок процентної заборгованості, поданий позивачем, не може бути визнаний належним і допустимим доказом, оскільки прямо порушує вимоги частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». За таких обставин зазначений розрахунок позивача не може бути покладений в основу судового рішення.

Отже, загальна сума процентів за користування кредитом становить 9000,00 грн, яка підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.

Висновок по суті спору.

Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма його умовами, що відповідає принципу свободи договору, отримав грошові кошти, однак не повернув заборгованість по кредиту.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконав належним чином, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів, а також процентів за користування кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховані в межах строку дії договору та перераховані судом відповідно до вказівки закону щодо розміру процентної ставки за споживчими кредитами.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума заборгованості 11 500 грн, з яких 2500 грн - заборгованість по тілу кредиту, 5900 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 3100 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надав договір про надання правничої допомоги №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладений між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є.О., Акт №4350851 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 25 листопада 2025 року, згідно з яким вартість наданих послуг складає 10 000,00 гривень.

Проаналізувавши види фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги, що зазначені детальному описі наданих послуг, суд доходить висновку, що обсяг розрахунку розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, є завищеним.

Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною, типовою, складення позовних заяв у такій категорії справ можливе шляхом заповнення існуючого шаблону.

При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що її складання не потребує від фахівця у галузі права будь-яких надмірних додаткових зусиль та знань, пошуку судової практики Верховного Суду, тому, як наслідок, сума витрат на її складання є завищеною.

Суд доходить висновку, що позивач не обґрунтував розмір витрат на правничу допомогу в їх повному обсязі, відтак сума таких витрат є неспівмірною, оскільки не відповідає складності справи та наданому адвокатом об`єму допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо питання відшкодування судових витрат, яка зазначена ним у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», і зроблено висновок, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З огляду на вищенаведене, суд вважає співмірним стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, з урахуванням складності та категорії справи та фактичного обсягу виконаних робіт.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає пропорційному стягненню судовий збір у розмірі 1114,30 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задоволити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4350851.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором №4350851 від 01 лютого 2024 року в розмірі 11 500 (одинадцять тисяч п`ятсот) гривень.

У решті позову - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 1114 (одна тисяча сто чотирнадцять) гривень 30 (тридцять) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», юридична адреса: 04070, м.Київ, вул. Глибочицька, буд.40, приміщення 19 літ. «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне рішення суду складено у відсутності сторін, без проголошення - 09.07.2026.

Суддя І. В. Федорович