Рішення № 138089246, 09.07.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/646/26

Провадження № 2-а/602/35/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі:

секретаря судового засідання Майхрук Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Лановецького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (нижче у тексті - ГУНП або відповідач), в якій просить скасувати постанову серії ЕНА №7395156 від 18.06.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закрити провадження у справі.

Позов обґрунтований тим, що зазначеною постановою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Позивач, не погодившись з тим, вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та протиправною з таких підстав: поліцейські діяли упереджено, в умовах прямого конфлікту інтересів та з корупційних мотивів; поліцейськими була грубо порушена процедура розгляду справи, агресія та ігнорування вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки вони відмовилися представлятися; патрульні незаконно скористалися електронною базою поліції, чим порушили вимоги ст. 278 КУпАП та незаконно здійснили огляд транспортного засобу і вимагали непередбачених законом документів на вантаж; відсутній склад правопорушення, оскільки порушення вимог п. 9.9 «б» ПДР не тягне адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Представник відповідача Корінь А.В. за допомогою системи «Електронний суд» подав відзив на позов, згідно з яким відповідач позов не визнає. Вважає, що твердження позивача про незаконність дій поліцейських спростовується відео з реєстратора службового автомобіля працівників поліції та нагрудної камери поліцейського, долученими до відзиву. Зазначеними доказами підтверджується порушення позивачем вимог ПДР, а відтак оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною. Просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного провадження з повідомленням учасників справи, з урахуванням положень параграфу 2 глави 11 КАС України. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 липня 2026 року. Витребувано у відповідача відеозаписи з відеореєстратора та бодікамер поліцейських, на яких відображено обставини, зазначені в оскаржуваній постанові.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити. Додатково пояснила, що не увімкнула аварійну світлову сигналізацію на автомобілі після його зупинки поліцейським.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві просив суд справу слухати за його відсутності у зв`язку із зайнятістю по службі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень статті 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив фактичні обставини справи, відповідні спірні правовідносини і дійшов наступних висновків.

Суд установив, що 18.06.2026 о 10 год 14 хв поліцейським ВП № 1 (м. Ланівці) Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Блажейчуком В.П. була винесена постанова серії ЕНА №7395156 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн (нижче у тексті - спірна постанова або оскаржувана постанова).

В оскаржуваній постанові вказано, що 18.06.2026 о 10 год 06 хв у м. Ланівці на вул. Тернопільська, 47 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки CITROEN JUMPER, р.н. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та була непристебнута ременем безпеки, а також порушила п. 9.9 б ПДР порушення ввімкнення аварійної світлової сигналізації у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Предметом позову у цій адміністративній справі є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень (поліцейського) щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 3, 8, 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції, серед іншого, розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (зокрема, частина друга статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Положеннями частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Як убачається зі змісту досліджених у судовому засіданні відеозаписів з реєстратора службового автомобіля працівників поліції та нагрудної бодікамери поліцейського, наданих відповідачем, позивач за обставин, зазначених у спірній постанові, керувала транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, та була непристебнута ременем безпеки, у зв`язку з чим була зупинена працівниками поліції.

Таким чином, транспортний засіб, яким керувала позивач був зупинений правомірно.

Після зупинки транспортного засобу поліцейський назвав водію свою посаду, П.І.Б. та спеціальне звання, а також причину зупинки транспортного засобу, що відображено на самому початку відеозапису (файл під назвою «камера Ковальчук»). Окрім того поліцейські повторно назвали свої прізвища позивачу приблизно через дві хвилини після цього, а пізніше поліцейський Ковальчук пред`явив позивачу своє службове посвідчення, яке позивач сфотографувала на камеру свого телефону.

Відтак, твердження позивача про те, що поліцейськими допущено ігнорування вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки вони відмовилися представлятися, спростовуються наявними у справі доказами.

Суд констатує, що на відео не зафіксовано будь-яких проявів агресії зі сторони поліцейських стосовно позивача. Навпаки спілкування з позивачем відбувалося у цілком ввічливому тоні.

Також наявними у справі доказами не підтверджуються доводи позивача про те, що поліцейські діяли упереджено, в умовах прямого конфлікту інтересів та з корупційних мотивів. З досліджених відео цього не убачається і жодних доказів, які б про це свідчили, позивач не надала.

Стосовно тверджень позивача про те, що поліцейські незаконно здійснили огляд транспортного засобу і вимагали непередбачених законом документів на вантаж, суд зауважує наступне.

На відео не відображено вимоги поліцейського до водія пред`явити документи на вантаж, однак зафіксована вимога поліцейського до позивача відкрити двері вантажного (багажного) відсіку транспортного засобу. На запитання позивача, на якій підставі пред`являється така вимога, поліцейський послався на ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію», не конкретизувавши обставину, у зв`язку з якою пред`являється така вимога. Зі змісту спілкування поліцейського з водієм, слідує, що поліцейський таким чином хотів перевірити, чи є цей транспортний засіб, яким керувала позивач, вантажним чи пасажирським автомобілем. Після того як позивач відкрила двері вантажного (багажного) відсіку, поліцейський здійснив короткочасний візуальний огляд цього відсіку транспортного засобу.

У зв`язку з цим, суд нагадує, що предметом цього судового розгляду є оскарження рішення поліцейського в частині правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки не вважає, що з урахуванням предмету спору та обставин цієї справи, це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. А тому не досліджує зазначені дії поліцейського на предмет їх правомірності.

Повертаючись до суті спору, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови та досліджених відеозаписів убачається те, що позивач була притягнута до адміністративної відповідальності саме за те, що не ввімкнула аварійну світлову сигналізацію на транспортному засобі після його зупинки поліцейським, оскільки за керування транспортним засобом з непристібнутим ременем безпеки адміністративне стягнення на позивача не накладалося і поліцейський у цьому випадку обмежився усним зауваженням, що відображено на відео з бодікамери поліцейського.

Суд встановив, що після зупинки поліцейським позивач не увімкнула аварійну світлову сигналізацію після зупинки на вимогу поліцейського. Зазначена обставина підтверджується змістом досліджених відеозаписів та не визнається позивачем.

Позивач вважає, що у її діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідач стверджує, що склад зазначеного правопорушення наявний.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (нижче у тексті - Правила дорожнього руху або ПДР).

Правилами дорожнього руху встановлено, зокрема, правила користування попереджувальними сигналами, до яких згідно п. 9.1 ПДР належить, у т.ч. увімкнення аварійної сигналізації.

Відповідно до підпункту «б» пункту 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського.

При цьому, очевидним є те, що вона має бути увімкнена уже після зупинки (припинення руху) транспортного засобу, оскільки згідно з п. 9.2, 9.4 ПДР перед зупинкою водій повинен подати сигнал світловими покажчиками повороту відповідного напрямку і припинити негайно після його закінчення.

Разом з тим, диспозицією частини 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами під час зупинки транспортного засобу.

Тобто, початок руху чи зміна його напрямку є необхідними ознаками об`єктивної сторони зазначеного правопорушення.

Таким чином, неввімкнення аварійної світлової сигналізації на нерухомому транспортному засобі, у тих випадках, коли вона має бути ввімкнена, зокрема, у разі зупинки на вимогу поліцейського, хоча і порушує Правила дорожнього руху, однак не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Натомість адміністративна відповідальність за інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128, частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, встановлена статтею 125 КУпАП.

У зв`язку з наведеним, суд вважає, що хоча позивач і не дотрималась вимоги підпункту «б» пункту 9.9 Правил дорожнього руху, однак такі її дії не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. У цьому випадку її дії слід кваліфікувати за ст. 125 КУпАП.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин як відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведених вище вимог поліцейський не дотримався, неправильно кваліфікував дії позивача, у зв`язку з чим прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів правомірність свого рішення, оскільки не надав доказів того, що позивач вчинила адміністративне порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято суб`єктом владних повноважень (поліцейським) з недотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України (пункт 1) у зв`язку з чим були порушені права та інтереси позивача.

У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Зважаючи на встановлені судом обставини, оскаржувану постанову, яка не відповідає вимогам закону, слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Отже, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатила судовий збір у сумі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату від 24.06.2026, копія якої міститься у матеріалах справи.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору по справі.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 143, 241-243, 246, 250, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7395156 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.06.2026, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 510 грн.

3. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження - вул. Валова, 11, м. Тернопіль, 46001, код ЄДР 40108720.

Суддя: В. НАУМЧУК