Ухвала суду № 138089076, 08.07.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2026 р. Справа № 597/778/26

Заліщицький районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника, адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Заліщики, клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Касперівці Заліщицького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.03.2024 року за №62024080200000264 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

встановив

В провадженні Заліщицького районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.03.2024 року за №62024080200000264 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

08.07.2026 року прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 подано клопотання (вх. №3576) про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб, застосованого ухвалою слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області ОСОБА_6 від 14.05.2026 року. Подане клопотання мотивує тим, що ризики, які стали підставою для обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати, а строк такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується. Зокрема, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 подала письмове заперечення (вх. №3587) на клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що сторона захисту категорично не погоджується щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 та вважає його необґрунтованим. Крім того, звертає увагу на те, що Конституційний Суд України визнав неконституційною частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, одночасно відтермінувавши втрату чинності цього припису на три місяці. Зазначила, що обвинувачений позитивно характеризується, має постійне місце проживання, особу на утриманні, статус учасника бойових дій та відсутні судимості. Просить відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт із забороною залишати житло у нічний час доби.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження запобіжного заходу підтримав, просив його задовольнити, оскільки до завершення дії запобіжного заходу розгляд кримінального провадження не буде завершено, а ризики передбачені ст.177 КПК України продовжують існувати.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження стосовно її підзахисного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на відсутність ризиків. Натомість просила замінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт в нічний час доби.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року, під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, строк якого закінчується 12 липня 2026 року, з правом внесення застави визначеною в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів .

Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 дії запобіжного заходу, окрім наявної обґрунтованої підозри, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, визначенні ст.177 КПК України та встановлені при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зокрема, ризиком того, що обвинувачений може переховуватись від суду є те, що він, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжкого злочину, зокрема, позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.

Разом з тим, в силу виконання своїх службових обов`язків має широке коло знайомих, у тому числі і серед службових осіб різних правоохоронних органів та воєнізованих формувань, та обізнаний із особливостями роботи правоохоронної системи.

Ризиком того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні є те, що перебуваючи на волі, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, використовуючи свій авторитет та здобутий бойовий досвід, зможе вступати у позапроцесуальні відносини з свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань, у тому числі, на знайомих йому військовослужбовців.

Ризиком того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.

Ризиком того, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення є те, що він в умовах воєнного стану не виконує свої службові обов`язки з 04 грудня 2023 року по теперішній час. Така його поведінка підриває обороноздатність військової частини НОМЕР_1 та країни в цілому в умовах відкритої агресії російської федерації.

Обвинувачений працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.

Крім того, відповідно до норм ч.8 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Рішення №4р (ІІ)/2026 від 24 червня 2026 року, яким Коституційний Суд України визнав частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України такою, що не відповідає Конституції України, відтерміновано на три місяці.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, для відсутності необхідності застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 подано у відповідності до приписів ст.331 КПК України та відповідає основним вимогам кримінального процесуального закону, якими регламентовано порядок продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Суд вважає, що раніше застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Крім цього, враховуючи те, що ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, при продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею визначено заставу із врахуванням обсягу встановлених у даному провадженні ризиків та в межах передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд приходить до переконання, що на даний час саме такий розмір застави, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також з огляду на відсутність обставин, які б вказували на можливість скасування запобіжного заходу обвинуваченому або його зміни на більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою, суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт в нічний час доби, слід відмовити, а клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб.

Розмір застави визначений ОСОБА_4 в ухвалі слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 318, 331, ч.ч.1, 2 ст. 376 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час доби - відмовити.

Клопотання прокурора Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) діб, тобто до 05 вересня 2026 року включно.

Розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_4 в ухвалі слідчого судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 травня 2026 року в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень залишити без змін.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Чортківської установи виконання покарань (№26), для відому та виконання в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду, в частині застосованих запобіжних заходів у виді тримання під вартою, може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 09 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_7