Ухвала суду № 138088992, 07.07.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/76/26

Провадження №2-п/944/27/26

УХВАЛА

про скасування заочного рішення

07.07.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Карпин І. М.

з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є.,

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Яворівського районного суду Львівської області від 08.04.2026 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,

в с т а н о в и в:

26.05.2026 ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник адвокат Кметик Я.С., подала до суду заяву, в якій просить скасувати заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 08.04.2026 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

Заяву мотивує тим, що вказане заочне рішення є незаконним, необґрунтованим, постановленим із істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного встановлення фактичних обставин справи, без дотримання принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу та без належного забезпечення права відповідача на справедливий судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Копію заочного рішення відповідач отримала після його ухвалення та фактично була позбавлена можливості брати участь у судовому розгляді, подати відзив, заперечення, докази, заявити клопотання та надати пояснення щодо спірних правовідносин. Вважає, що у даній справі наявні всі передбачені законом підстави для скасування заочного рішення та призначення справи до нового розгляду. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, пославшись лише на повернення поштового повідомлення із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», однак фактично не перевірив реальне місце проживання відповідача, не забезпечив повторного виклику сторони, не вжив усіх можливих заходів для забезпечення права відповідача на участь у процесі та реалізацію права на захист. Суд першої інстанції фактично розглянув справу виключно на підставі доводів позивача та поданих ним документів без будь-якої процесуальної участі відповідача, що прямо суперечить принципам змагальності сторін та рівності учасників процесу, передбаченим ст. 12 ЦПК України. Фактично відповідач була позбавлена права: надати письмові заперечення; подати докази; оспорити доводи позивача; заявити клопотання; надати пояснення; поставити питання позивачу; просити суд про витребування доказів. Суд першої інстанції не забезпечив реальної змагальності процесу та допустив односторонній розгляд справи виключно на користь позивача. Окрім цього, судом не було повно та всебічно досліджено обставини виникнення заборгованості по аліментах, її період, розмір доходів позивача та реальну можливість виконання ним рішення суду про стягнення аліментів. Суд першої інстанції фактично ототожнив проходження військової служби, участь у бойових діях та встановлення інвалідності із автоматичною підставою для повного звільнення від заборгованості по аліментах, хоча закон такого не передбачає. Судом не встановлено: які саме доходи отримував позивач; який розмір грошового забезпечення він мав; які додаткові виплати та винагороди отримував; чи мав можливість сплачувати аліменти хоча б частково; за який саме період сформувалася основна частина заборгованості; чи існували об`єктивні перешкоди для виконання рішення суду. Суд не витребував жодних офіційних документів із військової частини щодо: розміру грошового забезпечення; додаткової винагороди одноразових виплат; компенсацій; матеріального забезпечення; фактичних утримань із доходів позивача. Разом з тим матеріали справи містять відомості про сплату позивачем значних 50000 грн та 70000 грн, що прямо свідчить про наявність у нього сум коштів фінансової можливості виконувати рішення суду про сплату аліментів. Судом також не враховано, що заборгованість виникла протягом тривалого періоду часу та формувалася систематично. При цьому суд не дослідив, що значна частина заборгованості виникла ще до встановлення позивачу інвалідності та до звільнення його із військової служби. Тобто суд не встановив причинно-наслідкового зв`язку між обставинами, на які посилався позивач, та фактичним виникненням заборгованості. Разом із тим суд першої інстанції не встановив: чи вживав позивач заходів для добровільного виконання рішення суду, чи звертався своєчасно із заявами про зміну розміру аліментів; чи повідомляв державного виконавця про доходи, чи ухилявся від виконання рішення суду; чи добросовісно виконував батьківські обов`язки. Натомість із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовом лише після того, як державним виконавцем було звернуто стягнення на його доходи. Тобто позов фактично був спрямований на уникнення виконання рішення суду та списання вже нарахованої заборгованості. Судом першої інстанції також повністю проігноровано пріоритетність найкращих інтересів дитини. Суд першої інстанції поставив інтереси позивача вище інтересів дитини та без належного обґрунтування повністю звільнив його від значної суми заборгованості по аліментах. Суд не дослідив: які витрати неслися на дитину; хто фактично забезпечував дитину; хто оплачував лікування, навчання та проживання; чи компенсував позивач відповідні витрати; якими будуть наслідки списання заборгованості для дитини. Фактично відповідач самостійно забезпечувала дитину всім необхідним, несла витрати на її утримання, лікування, харчування, проживання, навчання та розвиток. При цьому суд звільнив позивача від компенсації вже понесених витрат, фактично переклавши весь фінансовий тягар утримання дитини на відповідача. Таке рішення суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у ст.3 ЦК України. Суд також не врахував, що аліменти є власністю дитини, а не матері. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що аліменти мають цільове призначення та спрямовані на забезпечення належного рівня життя дитини, а тому звільнення від заборгованості по аліментах є винятковим заходом, який потребує особливо ретельного дослідження усіх обставин справи. Крім того, місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , настало внаслідок незаконних дій позивача, який без взаємного погодження із відповідачем, фактично викрав дитину у відповідачки та перевіз її до України. Вказане підтверджується протоколами: 14838/25 Головного управління поліції місцевого відділу м. Бенідорм, Іспанія, копії яких надаємо до суду. Крім того, неповнолітній ОСОБА_4 , який ще до розлучення позивача та відповідача у справі проживав разом із матір`ю ОСОБА_2 , виїхав за межі України, разом із відповідачкою, за взаємним погодженням між батьками, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від 21.05.2019. За час проживання неповнолітнього ОСОБА_5 разом із його матір`ю, саме мати ОСОБА_2 повністю утримувала свого сина, в той час, як позивач у справі, маючи реальну можливість сплачувати аліменти їх не сплачував, що підтверджується довідкою про заборгованість позивача по сплаті аліментів, в якій зазначено, що позивач лише в серпні 2023 року оплатив 50 000,00 грн., в червні 2024 року оплатив 70 000,00 грн, в серпні 2025 року оплатив 9 809,31 грн. та у вересні 2025 року оплатив 13 899,26 грн., проте судом самих причин, чому ОСОБА_1 не сплачував аліменти на утримання свого сина судом не встановлено. Однак у даному випадку рішення суду містить лише формальний виклад доводів позивача без належного юридичного аналізу та без всебічного дослідження доказів. Таким чином, заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 08.04.2026 ухвалене із істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження доказів, без забезпечення права відповідача на участь у справі та без дотримання принципу найкращих інтересів дитини, а тому підлягає скасуванню із призначенням справи до нового розгляду.

07.07.2026 позивачем подано заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в якому позивач зазначає, що заява є безпідставною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Твердження відповідачки про те, що вона нібито не знала про розгляд цієї справи в суді є абсолютно безпідставними. В матеріалах справи містяться докази про направлення представником позивача відповідачці позовної заяви та доданих до неї документів накладна № 4600603529229 та опис вкладення до цього відправлення. Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» за трек-номером 4600603529229, зазначене поштове відправлення було вручене відповідачці 10.01.2026 особисто (роздруківка руху поштового відправлення додається). Ухвалюючи рішення від 08.04.2026 Яворівський районний суд детально дослідив та надав правову оцінку обставинам, які мають істотне значення і є безумовними підставами для застосування ч. 2 ст. 197 CK України та сталої практики Верховного Суду. Судом на підставі належних доказів встановлено, неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з липня 2025 року і по даний час постійно проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , навчається в Тернопільській ТЗОШ №16 та перебуває на повному утриманні та вихованні позивача. Відповідачка не бере жодної участі в утриманні дитини. Крім того, з 16.09.2025 з самої відповідачки ОСОБА_2 за судовим наказом стягуються аліменти на користь позивача на утримання сина, однак ці кошти вона не сплачує, а відтак станом на 10 червня 2026 року заборгованість відповідачки зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина складає 58332,00 грн. Судом встановлено, що позивач брав безпосередню участь у заходах із захисту держави, брав участь у бойових діях, отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення, внаслідок чого йому встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни III групи, після чого позивач був звільнений з лав ЗСУ. Ці обставини є об`єктивними, не залежними від волі позивача фактами, які підтверджують поважність причин та істотність обставин виникнення заборгованості у розумінні ст. 197 СК України. Отримана позивачем травма внаслідок поранення згідно висновку ВЛК КНП «Тростянецька міська лікарня» від 11 серпня 2023 року, відноситься до тяжких. Жодних нових доказів чи обставин, які б спростовували факт проживання дитини із позивачем в м. Тернополі, або факту інвалідності внаслідок поранення, відповідачка суду не надала і надати не може. Також у заяві про перегляд заочного рішення представник відповідачки стверджує, що відповідачка у період проживання сина з нею самостійно утримувала його. А тому вважає, що позивач має компенсувати їй витрати. Проте це суперечить фактичним обставинам справи. Як вже зазначалось у позовній заяві, до призову на військову службу позивач регулярно сплачував аліменти. Після призову, позивач у 2023 та у 2024 роках разовими платежами сплатив відповідно 50 тис. грн. та 70 тис. грн. Окрім того, в матеріалах справи містяться докази додаткових витрат на утримання сина. Оскільки, батьки мають рівні права та обов`язки щодо утримання та виховання дітей, умовно відповідачка мала б понести не менше як аналогічну суму витрат. Тобто у 2023 році відповідачка мала б затратити на утримання сина 100 тис. грн, а в 2024 році 140 тис. грн. Проте замість наведення обгрунтованих заперечень та посилання на докази, текст заяви представником відповідача перевантажений емоційними висловлюваннями та оціночними судженнями. Вважають, що зміна фактичного місця проживання дитини з батьком, а також погіршення майнового стану позивача та погіршення стану його здоров`я, є достатніми підставами для звільнення від заборгованості. Розгляд справи заново призведе лише до затягування процесу та порушення принципу правової визначеності. З наведених підстав просить заяву ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 08.04.2026 залишити без змін.

Ухвалою від 29.05.2026 поновлено ОСОБА_2 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято заяву до розгляду та призначено судове засідання.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заяву про перегляд заочного рішення підтримала та просила таку задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення заперечив, просив в задоволенні такої відмовити, а рішення суду залишити в силі.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кметик Я.С. подав заяву про розгляд заяви про перегляд заочного рішення у його відсутнсті, просив заяву задовольнити.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали цивільної справи № 944/76/26 вважає, що заява ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, скасування судом заочного рішення можливе лише за сукупності двох обставин, визначених у ст. 288 ЦПК України.

Судом встановлено, що заявник належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання шляхом надіслання повідомлення за місцем реєстрації, однак поштові повідомлення повертались без вручення на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач ОСОБА_2 фактично проживає за межами України, що не оспорюється сторонами, повернулась в Україну в липні 2026 року. Водночас, обставини, на які посилається заявник, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 з поважних причин не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву, обставини, на які посилається відповідач, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин заочне рішення Яворівського районного суду від 08.04.2026 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 284, 287, 288 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Скасувати заочне рішення Яворівського районного суду Львівської області від 08.04.2026.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення від сплати заборгованості по аліментах, призначити до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Призначити підготовче засідання у приміщенні Яворівського районного суду Львівської області на 13:30 год. 27.08.2026.

Встановити відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали, для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності з вимогами ст.178 ЦПК України, із долученням до нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Роз`яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Роз`яснити відповідачу його право пред`явити зустрічний позов у строк, встановлений судом для подання відзиву.

Встановити позивачу строк у 10 календарних днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Встановити відповідачу строк у 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення на відповідь на відзив, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Роз`яснити учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Визначити третій особі десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання пояснення на позовну заяву.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, яка розглядається на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки: http://court.gov.ua/.

В підготовче судове засідання викликати учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 09.07.2026.

Суддя І.М.Карпин