Рішення № 138087001, 09.07.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 639/6552/25

Номер провадження 2/629/2039/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з вище вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що22.08.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 221031300 на суму 7700 грн., у формі електронного документу з використанням електронного підпису. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019. В подальшому сторони погодили продовження строку дії договору рядом Додаткових угод до 31.12.2024. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №200 від 25.10.2022 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18397,40 грн. 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 23/0224-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було відступлено право вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 до договору факторингу №23/0224-01 від 23.02.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 36128,40 грн. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36128,40 грн. Посилаючись на вказані обставини, а також на не виконання відповідачем умов кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 36128,40 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 7000 грн., заборгованості по несплаченими відсотками за користування кредитом 29128,40 грн.; а також судові витрати по справі у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомленням (виклику) сторін. У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін. Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками були направлені своєчасно та належним чином, шляхом направлення пакету документів на зареєстроване місце проживання відповідача. Однак надіслана судом поштова кореспонденція відповідачем отримана не була і повернулась до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд, зважаючи на послідовну позицію, що викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 № 800/547/17, Касаційного господарського суду від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21), за якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду, дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, незважаючи на факт невручення конверту з ухвалою від 09.06.2026 для відповідача з причин "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд вчинив усі можливі дії про повідомлення відповідача щодо слухання справи для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. Однак відповідач будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав, заперечень проти позову та відзиву на позов не подав.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

22.08.2022 між ТОВ «Мінево швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №221031300, у формі електронного документа, який було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV8Z58Y», відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 гривень.

Крім того, вказаним електронним підписом відповідачем 22.08.2022 було також підписано паспорт споживчого кредиту «СМАРТ» до договору № 221031300 від 22.08.2022 в якому обумовлено всі істотні умови кредитування, в тому числі строк кредитування до 1826 днів (дисконтний період 1-65днів, з можливістю продовження).

На виконання умов вказаного кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 хх-хххх-9850 грошові кошти: в розмірі 7000 грн., платіжне доручення від 22.08.2022.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №221031300 від 22.08.2022 року з 22.08.2022 по 25.10.2022 становить 18397,40 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 7000 грн., заборгованості по несплаченими відсотками за користування кредитом 11397,40 грн..

28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022.

31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023.

31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024, а також розд. 3 договору «Фінансування та порядок розрахунків» викладено в новій редакції.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 200 від 25.10.2022 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 18397,40 грн.

23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу №23/0224-01 від 31.07.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36128,40 грн.

Згідно розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №221031300 від 22.08.2022 року з 25.10.2022 по 23.02.2024 становить 36128,40 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту 7000 грн., заборгованості по несплаченими відсотками за користування кредитом 29128,40 грн..

04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю.

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 36128,40 грн.

Із виписки з особового рахунку за кредитним договором №221031300 від 22.08.2022 ТОВ «Юніт Капітал», станом на 25.06.2025 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 36128,40 грн., з яких прострочене тіло кредиту 7000 грн., прострочені відсотки 29128,40 грн.

Згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» від 08.07.2026 №20.1.0.0.0/7-260623/133448-БТ, наданої на виконання ухвали суду від 09.06.2026, на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) на яку було зараховано кошти: 22.08.2022 у розмірі 7000 грн.

Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів.

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Отже, ТОВ «Юніт Капітал» є належним позивачем у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №221031300 від 22.08.2022 до ОСОБА_1 .

За приписами ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Правилами ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що прямо передбачено положеннями статті 629 ЦК України.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, судом встановлено, що за умовами договору сторонами було погоджено тип кредиту сума/ліміт/кредиту, строк кредитування, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту.

Відповідач власним підписом підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони обумовили у письмовому вигляді істотні умови договору у тому числі ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Суд встановив, що відповідач з умовами договору кредитної лінії № 221031300 був ознайомлений, підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором, однак умови договору порушив. Зворотнього відповідачем не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено матеріалами справи.

Також, судом встановлено, що відповідно до п. 2.1 Договору кредитної лінії № 221031300 від 22.08.2022 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 7000 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Згідно з п. 2.3 Договору кредитодавець надав позичальнику перший транш у сумі 7000 грн одразу після укладення договору, орієнтовна дата повернення якого визначена 21.09.2022.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що на момент укладення договору строк Дисконтного періоду користування кредитом становить 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу.

Відповідно до п. 3.2 Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжений позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови активації функції продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті або в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Згідно з п. 3.3 Договору для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 4305 грн.

Разом із тим матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач здійснив платіж у розмірі 4305 грн, необхідний для першої пролонгації Дисконтного періоду, а також доказів активації відповідачем функції продовження строку Дисконтного періоду в порядку, передбаченому п. 3.2 Договору.

Відповідно до п. 8.1 Договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.

Пунктом 8.3 Договору встановлено, що у разі якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах п. 8.5 Договору, зобов`язання позичальника зі сплати процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за базовою процентною ставкою 766,50 % річних, що на день укладення договору становить 2,10 % в день від суми залишку кредиту за кожний день користування ним.

Крім того, п. 8.11 Договору передбачено, що для суми кредиту, отриманої за першим траншем, вказаної в п. 2.3 Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду, без виконання позичальником умов п. 8.5 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 11410 грн, що включає суму кредиту у розмірі 7000 грн та проценти за користування кредитом у розмірі 4410 грн.

При цьому п. 8.12 Договору передбачає менший розмір процентів 4305 грн лише за умови виконання позичальником положень п. 8.5 Договору, які дають можливість зменшити витрати позичальника за договором.

Оскільки позивачем не надано доказів виконання відповідачем умов п. 8.5 Договору, а також доказів здійснення пролонгації Дисконтного періоду в порядку, визначеному п. 3.2, 3.3 Договору, суд вважає доведеним право вимоги лише в межах тіла кредиту та процентів за первісний 30-денний Дисконтний період.

Розмір процентів за перші 30 днів користування кредитом розраховується таким чином: 7000 грн ? 2,10 % ? 30 днів = 4410 грн.

Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить:

7000 грн тіло кредиту; 4410 грн проценти за користування кредитом за перші 30 днів Дисконтного періоду; усього 11410 грн.

Суд критично оцінює посилання позивача на паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 221031300 від 22.08.2022 як на доказ погодження відповідачем строку кредитування до 1826 днів.

З матеріалів справи вбачається, що Договір кредитної лінії № 221031300 від 22.08.2022 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «MNV8Z58Y». У самому договорі електронний підпис одноразовим ідентифікатором визначено як дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних позичальником та пересилаються кредитодавцю.

Крім того, п. 14.2 Договору передбачено, що у відносинах між позичальником та кредитодавцем щодо укладення цього договору як підписи сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, який має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.

Водночас наданий позивачем паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», у якому зазначено строк кредитування до 1826 днів, не містить електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором або іншого належного підтвердження його підписання відповідачем.

Саме лише зазначення в п. 14.1 Договору про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною частиною договору та був наданий позичальнику до укладення договору, не є достатнім доказом погодження відповідачем усіх умов, викладених у такому паспорті, зокрема щодо строку кредитування до 1826 днів, за відсутності доказів підписання паспорта відповідачем.

При цьому безпосередньо у Договорі кредитної лінії № 221031300 від 22.08.2022 передбачено, що на момент його укладення строк Дисконтного періоду користування кредитом становить 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Продовження такого строку можливе лише шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів протягом Дисконтного та Пільгового періодів за умови активації позичальником функції продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті або в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

Отже, суд бере до уваги умови Договору кредитної лінії № 221031300 від 22.08.2022, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, однак не бере до уваги паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» у частині визначення строку кредитування до 1826 днів, оскільки належних і допустимих доказів підписання відповідачем такого паспорта або погодження ним зазначеної умови позивачем суду не надано.

За таких обставин посилання позивача на строк кредитування до 1826 днів, зазначений у паспорті споживчого кредиту, не може бути покладене судом в основу висновку про правомірність нарахування процентів за межами первісного 30-денного Дисконтного періоду без доведення факту належної пролонгації договору.

З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення процентів, нарахованих після спливу первісного 30-денного Дисконтного періоду, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено належними доказами факт пролонгації Дисконтного періоду, сплату відповідачем процентів, необхідних для такої пролонгації, а також погодження відповідачем подальшого нарахування процентів у заявленому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими й електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу заявлених позовних вимог, у тому числі факту погодження відповідачем відповідних умов кредитування, факту пролонгації строку користування кредитом та розміру заявленої до стягнення заборгованості.

У разі ненадання стороною належних і допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин така сторона несе ризик настання негативних процесуальних наслідків, пов`язаних із невчиненням нею процесуальних дій, а суд вирішує спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі 11410 грн, з яких: 7000 грн тіло кредиту; 4410 грн проценти за користування кредитом за перші 30 днів Дисконтного періоду, в іншій частині позову слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає на таке.

Матеріали справи свідчать про те, що інтереси ТОВ «Юніт Капітал» представляв адвокат Адвокатського бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 05.06.2025 року і додаткової угоди до нього, а також довіреності.

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» надано правові та юридичні послуги, що становить: складання позовної заяви 2 години вартістю 5000 грн., вивчення матеріалів справи 2 години вартістю 1000 грн., підготовка адвокатського протягом 1 години вартістю 500 грн., підготовка та подача клопотання 1 година вартістю 500 грн., загальний розмір становить 7000 грн.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З урахуванням складності та категорії справи (стягнення заборгованості за кредитним договором), обсягу доказів, а також те, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позов подано дистанційно через систему Електронний суд, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним зі складністю справи. Тож, керуючись принципами співмірності, справедливості та верховенства права, заявлена позивачем вартість таких витрат підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 4000 грн., саме така сума, на думку суду, буде обґрунтованою та відповідатиме принципу розумності, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді та витраченим часом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 765 грн. 04 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 207, 514, 516, 526, 527,59, 599, 610, 611, 612, 629, 629, 1050, 1074 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», заборгованість за Кредитним договором №221031300 від 22.08.2022 року у розмірі 11410,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 765,04 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО