Рішення № 138085898, 08.07.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 208/10484/25

провадження № 2/399/67/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Шульженко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за Договром позики № 73591171 в розмірі 23086 грн., з яких: - 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1050,00 грн. сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; - 13986,00 грн. сума заборгованості за пенею; - 1050,00 грн. комісія за надання позики.

Позов обґрунтовано зокрема тим, що 21.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 73591171.

Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він озайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Права Вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно Додатку №1 є невід?ємною частиною Договору.

Відповідно до реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 23086 грн. та зазначено з чого вона складається.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем за вищевказаним Договором позики в розмірі 23086 грн., з яких: - 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 1050,00 грн. сума заборгованості за відсотками; - 0,00 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; - 13986,00 грн. сума заборгованості за пенею; - 1050,00 грн. комісія за надання позики.

Ухвалою суду від 15.12.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

У період з 25.12.2025-05.01.2026 головуюча суддя Шульженко В.В. перебувала на лікарняному, у період з 06.01.2026-09.01.2026 у відпустці.

05.01.2026 представником відповідача, адвокатом Чубенком М.С. подано відзив на позовну заяву, який надійшов до суду через систему «Електронний суд».

07.01.2026 представником відповідача подано через систему «Електронний суд» клопотання у якому останній просив зупинити провадження у справі № 208/10484/25 за вищевказаним позовом до закінчення воєнного стану або до закінчення строку перебування відповідача у складі Збройних Сил України залежно від обставини, яка настане першою.

Ухвалою суду від 21.01.2026 відповідь на відзив з усіма доданими до неї документами та доказами подану представником позивача, залишено без розгляду. Відмовлено у клопотанні про витребування доказів, у зв`язку з недотриманням вимог ЦПК України щодо його подання. Додаткові пояснення представника відповідача постановлено не брати до уваги, оскільки останні подані з порушенням положень ЦПК України.

Ухвалою суду від 21.01.2026 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено.

Відповідачу за адресою місяця проживання направлено судові поштові документи, а саме копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками до неї, проте до суду повернувся конверт з відміткою на довідці «адресат відсутній».

Враховуючи положення п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення вказаних судових документів є 25.12.2025.

В установлені строки представником відповідача, адвокатом Чубенком М.С. подано відзив на позов у якому останній просив у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування відзиву зазначено, що представник відповідача ознайомився з матеріалами справи 24.12.2025 в ЄСІТС «Електронний суд». Ознайомившись зі змістом позовної заяви та обставинами, якими позивач її обґрунтовує, сторона відповідача вважає за необхідне надати свої заперечення, які полягають у наступному. Позивачем не долучено до позову:

- доказів на підтвердження наявності заборгованості в цілому;

- не надано доказів виконання обов`язку кредитором в частині видачі кредитних коштів;

- не долучено детальний розрахунок заборгованості зі змісту якого можна зрозуміти дату та вид кожного нарахування (проценти / прострочені проценти / комісія / пеня / неустойка / штраф);

- не долучено реєстр прав вимоги з якого можна встановити, що право вимоги до відповідача дійсно було відступлене позивачу.

Враховуючи, що позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 23086,00 грн, то доведення заявленого до стягнення розміру заборгованості є процесуальним обов`язком позивача. Відповідач своєю чергою, заперечує факт наявності заборгованості перед позивачем в цілому та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо нарахування пені зазначено, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач заявив вимогу про стягнення 13986,00 грн заборгованості за пенею, яка є незаконною, а тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову і в цій частині з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Щодо договору факторингу зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 13 ЗУ Про фінансові послуги та фінансові компанії факторинг є фінансовою послугою. Надавати фінансові послуги мають право фінансові установи та інші особи, які отримали відповідну ліцензію (ліцензії), крім випадків, передбачених частинами третьою - п`ятою цієї статті та спеціальними законами. До позовної заяви не долучено документів, які б підтверджували право ТОВ «ЄАПБ» надавати фінансову послугу факторингу. Вказана обставина є самостійною підставою відмови в задоволенні позову, оскільки відсутність ліцензії має наслідок у виді неможливості укладення договору факторингу, що має наслідком відсутність переходу права вимоги до позивача. Наведено правові позиції Верховного Суду.

Зазначено, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише:

- за існуючим зобов`язанням;

- первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать;

- відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

За таких обставин відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права.

Оскільки кредитний договір датовано 21.08.2024, а договір факторингу датовано 14.06.2021, то відступлення неіснуючих станом на дату укладення договору факторингу вимог, суперечить не тільки ст. 514 ЦК України та вищевикладеним висновкам Верховного Суду, але й інституту правонаступництва в цілому.

Як вже зазначено вище, ухвалою суду відповідь на відзив з усіма доданими до неї документами та доказами подану представником позивача, залишено без розгляду. Відмовлено у клопотанні про витребування доказів, у зв`язку з недотриманням вимог ЦПК України щодо його подання. Додаткові пояснення представника відповідача постановлено не брати до уваги, оскільки останні подані з порушенням положень ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Отже, з аналізу зазначених положень випливає, що сторони є рівними в поданні суду доказів, доведенні обставин, які мають значення для справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Зокрема позивач повинен довести обставини, викладені ним в позові, має подати докази на підтвердження цих обставин.

За змістом ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 15, частиною 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права чи інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 21.08.2024 відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту.

Паспорт споживчого кредиту, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

21.08.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73591171, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14277.

Пунктом 21 Договору позики передбачено технологію (порядок) укладення Договору. Та зазначено, що цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію» та із додатковим накладанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженого працівника позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу згідно вимог Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого постановою Національного банку України від 03.11.2021 N? 113.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За умовами вищевказаного Договору позики позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику») на погоджений умовами договору строк (надалі «строк позики»), з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики (п. 1 Договору).

Умовами зазначеного договору серед іншого зокрема передбачено, що сума позики 7000,00 грн., строк позики 30 днів. Процентна ставка/день- 0,50000%. Комісія за надання позики від суми наданої позики 15,00%, що у грошовому виразі складає 1050,00 грн. Дата надання позики 21.08.2024, дата повернення позики (останній день) 19.09.2024. Денна процентна ставка/день 1,000 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день % - 2,70 %, пеня %/день 2,7%, орієнтована загальна вартість позики - 9100,00 грн.

Реквізитів платіжної картки відповідача, зазначені у п. 29 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» у відомостях про позичальника.

Окрім копії зазначеного Договору позивачем надано також копію Додатку № 1 до нього, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит в якій відображена інформація зазначена у договорі, а саме сума кредиту за договором 7000,00 грн., проценти за користування кредитом 1050,00 грн., загальна вартість кредиту 9100,00 грн. Дата видачі кредиту 21.08.2024, дата платежу 19.09.2024.

14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», укладено Договір факторингу N? 14/06/21, у відповідності до умов якого вбачається, що за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), проценти за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно Додатку №1 та є невідємною частиною Договору ( п. 1.1 Договору факторингу).

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу вбачається, зокрема, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому передачі відповідного Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплени їх печатками Акт прийому передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноважениим представниками сторін, скрімлення їх печатками і діє до 14.06.2022, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами зазначених зобов`язань, що зазначено в п. 9.1 Договору факторингу.

28.07.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору факторингу N? 14/06/21 від 14.06.2021.

13.06.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Додаткову угоду № 7 до зазначеного Договору факторингу та в пунктах 1-3 якої зазначено наступне: cторони домовились викласти пункт 9.1. Договору в наступній редакції: « 9.1. Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення його печатками Сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов?язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із Сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.»

Ця Додаткова угода до Договору вступає в дію з дати її підписання Сторонами і є невід?ємною частиною Договору.

В усьому іншому, що не зазначено в цій Додатковій угоді Сторони керуються Договором.

24.01.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Додаткову угоду № 47 до Договору факторингу N? 14/06/21 від 14.06.2021 в якій зазначено, щодо Реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 та Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025. В п.6 даної Додаткової угоди зазначено, що дана Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками сторін та є невідємною частиною Договору. Положення даної додаткової угоди діють виключно щодо Реєстру боржників № 41 від 24.01.2025 та Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 і не змінюють порядок оплати інших реєстрів.

При матеріалах справи наявна копія витягу з Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 в якій за порядковим номером 589 зазначено відомості щодо відповідача ОСОБА_1 .. Зазначено номер договору 73591171, дата договору позики 21.08.2024, скма заборгованості за основною сумою боргу 7000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 1050,00 грн, сума заборгованості за пенею 13986,00 грн., комісія за надання позики 1050,00 грн., сума заборгованості разом 23086,00 грн.

Також, наявна копія Акта прийому передачі Реєстру боржників № 42 від 24.01.2025.

Всі вищезазначені документи підписані сторонами та скріплені печатками.

Враховуючи все вищевикладене суд не погоджується з твердженнями представника відповідача щодо відступлення прав вимоги, оскільки сукупністю наданих копій документів поданих разом з позовом підтверджується факт переходу прав вимоги до позивача.

Судом встановлено, що 14.06.2021 року між клієнтом (первісним кредитором) та фактором (позивачем) було укладено Договір факторингу. Надалі, 21.08.2024 року, між первісним кредитором та відповідачем (боржником) було укладено договір позики.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч.1 ст. 1077 ЦК України).

Правомірність відступлення права вимоги за договором позики від 21.08.2024 року на підставі раніше укладеного Договору факторингу від 14.06.2021 року підтверджується укладеними між сторонами факторингу додатковими угодами до Договору факторингу від 14.06.2021. В сукупності цими правочинами сторони врегулювали порядок та умови передачі права вимоги за вказаним договором позики, що повністю узгоджується з принципом свободи договору, закріпленим статтями 6, 627 ЦК України.

Слід зазначити, що Додаткова угода № 47 між між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладена тоді, коли за вказаним Договром позики строк виконання зобов`язання настав.

Згідно з умовами Договору факторингу, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги, сума вимог та інші ідентифікуючі дані зазначаються у відповідних Реєстрах боржників. Моментом переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості є підписання сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників, який є невід`ємною частиною Договору та підтверджує факт належного переходу прав.

На виконання зазначених умов, позивачем надано суду підписані та скріплені печатками сторін витяг з Реєстру боржників та Акт прийому-передачі вказаного реєстру, у якому містяться відомості про відступлення права вимоги до відповідача за договором позики від 21.08.2024 року.

Враховуючи, що Договір факторингу та Додаткові угоди до нього є дійсними, не розірваними та не визнаними судом недійсними в установленому закону порядку, а факт передачі права вимоги належним чином зафіксовано двосторонніми первинними документами, суд констатує, що позивач у передбачений законом та договором спосіб правомірно набув статусу нового кредитора стосовно заборгованості відповідача.

При матеріалах справи наявний розрахунку заборгованості за Договором позики № 73591171 від 21.08.2024 по позичальнику ОСОБА_1 складеного позивачем вбачається, що загальна сума заборгованості складає 23086,00 грн. з яких: 7000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1050,00 грн. сума заборгованості за відсотками; комісія за надання позики 1050,00 грн.; 13986,00 грн. сума заборгованості за пенею.

Тобто, з вищевикладеного вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яку набув на підставі Договору факторингу та зазначену у Витязі з реєстру боржників у розмірі 23086,00 грн.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, розмір процентної ставки за користування кредитом, а також строк та порядок повернення кредиту у визначеному розмірі та сплати процентів за користування кредитом.

Отже, істотними умовами кредитного договору є не лише його укладення, а фактичне надання грошових коштів позичальнику. Обов`язок позичальника щодо повернення коштів виникає лише з моменту, коли кредитні кошти були йому фактично надані та він набув можливості ними розпоряджатися.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на укладення Договору позики, згідно якого відповідачу повинно було бути надано позику в розмірі 7000,00 грн.

Проте, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало суду доказів досягнення згоди з відповідачем з усіх істотних умов кредитного договору.

Позивач стверджуючи, що відповідач отримав суму позики на зазначену ним платіжну картку в розмірі 7000,00 грн. повинен був довести цю обставину.

Слід зазначити, що сума позики у розмірі 7000,00 грн. обумовлена умовами вищезазначеного Договору та Додатком № 1 до нього проте, сам факт надання (перерахування) відповідачу на зазначену ним картку позики у сумі 7000,00 грн. позивачем не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами.

З поданого до суду позову та наданих до нього доказів, суд не може пересвідчитися про фактичне перерахування відповідачу позики, про що також зазначалося у відзиві представником відповідача з чим суд погоджується.

Поданудо суду представником позивача відповідь на відзив з усіма доданими до неї документами, залишено без розгляду з підстав зазначених в ухвалі суду від 21.01.2026.

Суд не може визнати доведеною ту обставину, яка не підтверджена жодними доказами.

Суд звертає увагу, що сам по собі факт укладення Договору позики не є безумовним підтвердженням того, що відповідач отримав грошові кошти та набув статусу боржника. Відсутність доказів фактичного перерахування кредитних коштів (зокрема платіжного доручення, виписки з рахунку, підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок відповідача) не дає підстав вважати зобов`язання відповідача виниклим.

Крім того, нормами ЦПК чітко передбачено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд зазначає, що позивачем на підтвердження позовних вимог надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається сума позики та інші нарахування. Однак вказаний розрахунок не може бути прийнятий судом, як належний доказ факту виникнення зобов`язання.

Розрахунок заборгованості є лише вторинним внутрішнім документом позивача, який складений ним в односторонньому порядку і не підтверджує реального факту перерахування грошових коштів відповідачу. Такий розрахунок не є первинним бухгалтерським документом, що відповідає вимогам ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка визначає первинний документ як документ, що містить зафіксовані у письмовій чи електронній формі відомості про господарську операцію.

Для підтвердження факту надання кредиту, позивач повинен був надати, зокрема, платіжне доручення банку, виписку з банківського рахунку, або інший офіційний документ, що підтверджує рух грошових коштів.

Таким чином, розрахунок заборгованості, складений позивачем, не є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 78 ЦПК України, оскільки не підтверджує фактичне надання грошових коштів відповідачу та не може замінити первинні документи, які підтверджують реальний рух коштів. Відтак, суд не бере його до уваги при вирішенні питання про наявність заборгованості.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та з огляду на відсутність доказів перерахування позики відповідачу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для задоволення позову, а відповідно в задоволенні позову слід відмовити повністю.

В порядку визначеному ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

При складенні повного рішення, суд застосовує положення другого речення ч.5 ст. 268 ЦПК України та, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі 1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати щодо сплаченого судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014), місцезнаходження: 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри 30; адреса для листування: 07400 Київська область м. Бровари вул. Лісова 2 поверх 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса фактичного місця проживання ВПО: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 08.07.2026.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко