Рішення № 138085441, 08.07.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/1816/26

2/303/805/26

Ряд. стат. звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ТзОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Ярослави Ярославівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТзОВ «Факторинг Партнерс» - Сердійчук Я.Я. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позов мотивує тим, що 10.02.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5308492, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 19 000 гривень, які зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

28.11.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №28-11/25/Л, у відповідності до умов якого до останнього, перейшло право вимоги за Договором №5308492 від 10.02.2025 року.

Представник позивача зазначає, що відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 82 647,16 гривень.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.04.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав.

Вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в тому числі і докази надані в електронних копіях та електронні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.02.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5308492, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 19 000 гривень, які зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

28.11.2025 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТзОВ «Факторинг Партнерс» було укладено Договір факторингу №28-11/25/Л, у відповідності до умов якого до останнього, перейшло право вимоги за Договором №5308492 від 10.02.2025 року.

Із долучених до матеріалів справи розрахунків слідує, що загальний розмір заборгованості позичальника за кредитними договорами складає 82 647,16 гривень.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконує.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість не погашає.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч.1ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст.610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов`язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов`язані за таким договорами.

Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТзОВ «Факторинг Партнерс».

Суд наголошує, що відповідач ОСОБА_1 при обранні контрагента у правовідносинах, які були спрямовані на отримання кредитних коштів, був вільним у своєму виборі, останній особисто та добровільно підписав кредитний договір, а відтак й погодився із усіма його умовами, в тому числі й з розміром процентів за користування кредитом.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, представник позивача просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за пенею в розмірі 9 500 гривень.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Так, п.15 та п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У свою чергу, представник позивача також просить суд стягнути із відповідача суму заборгованості за пенею в розмірі 9 500 гривень яка, як вбачається із матеріалів справи, була нарахована у період воєнного стану в Україні. Натомість, враховуючи вищезазначені норми закону, суд вважає, що позичальник, тобто відповідач ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафних санкцій за таке прострочення, а отже в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до положень ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч.3 ст.137 ЦПК України представником позивача до позову додано: Договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТзОВ «Факторинг Партнерс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку про надання юридичної допомоги до договору №02-07/2024 від 02.07.2024 року, згідно з якою загальна вартість наданих послуг складає 25 000 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 гривень є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги, як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу.

Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, відсутні посилання на судову практику, що потребувало б додаткового часу на її вивчення. Пакет документів, що доданий до позовної заяви, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі №922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі №211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 гривень.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 8 000 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,509,526,611,625,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,81,141,258-259,264-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задоволити - частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість у розмірі 73 147 (сімдесят три тисячі сто сорок сім) гривень 16 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Факторинг Партнерс» сплачений судовий збір у розмірі 2 356 (дві тисячі триста п`ятдесят шість) гривень 36 копійок та 8 000 (вісім тисяч) гривень витрати за надання професійної правничої допомоги.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: ТзОВ «Факторинг Партнерс», адреса місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 08.07.2026 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір