Ухвала суду № 138085395, 07.07.2026, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/439/26

Номер провадження №2-п/351/10/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Калиновського М.М.

з участю: секретаря - Равлюк М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Снятині заяву адвоката Пузіна Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду від 19.05.2026р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року у справі № 351/439/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 68 936,31 грн. заборгованості за договором та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662 грн 40 коп.

19 червня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Пузін Д.М. через систему "Електронний суд" звернулася до Снятинського районного суду Івано-Франківської області із заявою про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2026 року у справі № 351/439/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

З даним рішенням Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Пузін Д.М., не погоджується категорично з наступних підстав:

Позовні вимоги обґрунтовано кредитним договором № 282119328 від 20.02.2021, який, за твердженням позивача, укладений з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та подальшим переходом права вимоги за трьома договорами факторингу: № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 і № 10/07/25-Е від 10.07.2025. Крім того, твердження позивача про те, що ним в повному обсязі були виконані зобов`язання з підписання та укладення кредитного договору № 282119328 від 20.02.2021 є необґрунтованими та недоведеними належними на те доказами. Відтак, з наданих Позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору № 282119328 від 20.02.2021 та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово.

Також з матеріалів справи вбачається, що разом із позовною заявою Позивач подав клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо емітування картки, факту зарахування коштів, фінансового номера телефону, анкетних даних відповідача та первинних документів/банківських виписок. Ухвалою від 31.03.2026 суд одночасно відкрив провадження у справі та частково задовольнив це клопотання, витребувавши від банку інформацію, яка за своїм змістом стосується банківської таємниці. Такий підхід порушує баланс процесуальних прав сторін. Відповідач отримав можливість подати відзив уже після того, як суд фактично вирішив питання про доступ до його банківських даних. Тобто до розкриття банківської таємниці відповідач не мав процесуальної можливості подати заперечення щодо обсягу витребування, його співмірності, допустимості, необхідності та способу розгляду відповідного питання. Крім того, надані суду матеріали не підтверджують, що відповідь банку фактично була долучена в належному вигляді та досліджена судом. Із документів електронної справи вбачається наявність лише реєстраційних карток вхідних документів від АТ КБ «ПриватБанк» № 3158/26-Вх та № 3159/26-Вх від 27.04.2026, без супровідних листів, без додатків, без виписок з особового рахунку та без повного тексту відповідей банку. Отже, суд послався на повідомлення банку № 20.1.0.0/7 260410/53541-БТ від 20.04.2026, однак у складі доступних матеріалів справи фактично відсутні документи, зміст яких можна було б перевірити, оцінити та оспорити. За таких обставин висновок суду про підтвердження зарахування кредитних коштів повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» є передчасним і не відповідає вимогам безпосереднього дослідження доказів. Реєстраційна картка вхідного документа лише підтверджує факт реєстрації певного вхідного документа у суді, але сама по собі не підтверджує ані зміст відповіді банку, ані факт зарахування коштів, ані належність додатків, ані повноту наданої інформації.

Також Позивач стверджує, що за первісним кредитним договором відповідачу було надано 3 000,00 грн, а надалі суму кредиту збільшено до 19 700,00 грн. Заочне рішення також виходить із того, що відповідач отримав 3 000,00 грн, а додатковими угодами у період з 23.02.2021 по 31.05.2021 суму кредиту збільшено до 19 700,00 грн. Водночас фактична видача кожної суми має підтверджуватися не довідкою кредитодавця і не внутрішнім розрахунком, а первинним платіжним документом.

Крім того, Позивач заявив складний ланцюг переходу права вимоги. Перший договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». Позивач послався на реєстр прав вимоги № 143 від 20.07.2021, за яким до ТОВ «Таліон Плюс» начебто перейшло право вимоги до відповідача. Водночас суд мав перевірити не лише наявність витягу з реєстру, а й повний реєстр, акт приймання-передачі, умови оплати факторингового фінансування, обсяг переданих прав, дату виникнення права вимоги, відповідність суми в реєстрі первинному розрахунку та наявність у первісного кредитора саме такого права вимоги на дату його відступлення. Другий договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 укладено між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». Позивач послався на реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023. Однак у справі необхідно перевірити, чи було у ТОВ «Таліон Плюс» дійсне право вимоги саме до відповідача у заявленому розмірі, чи відповідає реєстр № 10 повному реєстру боржників, чи підтверджено оплату факторингового фінансування, чи не відбулося відступлення більшого обсягу права, ніж існував у попереднього кредитора. Третій договір факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 укладено між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс». Позивач послався на реєстр боржників № б/н від 10.07.2025 та акт приймання-передачі реєстру. Однак витяг із реєстру сам по собі не доводить фактичний і належний перехід права вимоги, якщо не досліджено повний договір факторингу, повний реєстр, акт приймання-передачі, документи про оплату ціни відступлення та відповідність заявленої суми первинним документам кредитодавця.

Також, Кредитний договір № 282119328 передбачав початковий строк кредитування 30 днів, що підтверджується паспортом споживчого кредиту та графіком розрахунків із терміном платежу 22.03.2021. Позивач заявив 50 412,56 грн процентів при тому, що основна сума кредиту, за твердженням самого позивача, становила 19 700,00 грн, а залишок тіла кредиту - 18 523,75 грн. Такий розмір процентів свідчить про нарахування після спливу строку кредитування та/або за періоди, не підтверджені належними погодженими сторонами додатковими угодами.

Посилаючись на викладене, просив скасувати заочне рішення у вказаній справі та призначити її до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та надати відповідачу строк для подання відзиву.

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Пузін Д.М., у судове засідання не з`явився.

Представник ТзОВ ФК "ЕЙС" у судове засідання не з`явився.

З урахуванням вимог частини 1 статті 287 ЦПК України суд уважає за можливе розглянути заяву про перегляд заочного рішення за відсутності сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, оскільки їх неявна не перешкоджає розгляду заяви.

Дослідивши подану заяву суд приходить до наступного.

Заочним рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 19.05.2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ЕЙС" задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором № 282119328 від 20.02.2021у сумі 68 936,31 грн, яка складається з: 18 523,75 грн - заборгованість по кредиту, 50 412,56 грн - заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом.

Статтею 280 ЦПК України визначені умови проведення заочного розгляду справи.

Так, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив;4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки в судове засідання.

Тобто, для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

З аналізу вказаних норм вбачається, що підстави для скасування заочного рішення мають бути у сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що підстави для скасування заочного рішення у суду відсутні, з огляду на наступне.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення представник заявника-відповідача ОСОБА_1 , адвокат Пузін Д.М. стверджує, що відповідач не погоджується із заочним рішенням у повному обсязі.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 20.02.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 282119328 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі 3 000,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV43CP2.

Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 19 700,00 грн.

28 листопада 2018 року між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір факторингу 1). У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 143 від 20.07.2021 до Договору факторингу № 1 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, (далі- Договір факторингу №2) предметом якого є відступлення прав вимог, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимог. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленого у відповідному Додатку до договору.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Окрім того, 10.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 10/07/25-Е, ( далі-Договір факторингу №3 ), відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним Договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 10.07.2025 за Договором факторингу № 3 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 68 936,31 грн.

Позивач констатує факт, що первісний кредитор Манівео швидка фінансова допомога свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, в останнього утворилась заборгованість, яка на момент подання позовної заяви становить 68 936,31 грн, яка складається з: 18 523,75 грн - заборгованості по тілу кредиту; 50 412,56 грн заборгованості по несплаченим відсотках за користування кредитом; 0,00 грн заборгованості за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів .

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до пункту 63 цього Положення виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

Розрахунки заборгованості за договором № 282119328 від 20.02.2021, надані первісним кредитором та фактором за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, підтверджують наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс», адже містять детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

Вказана позиція прослідковується у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.12.2020 по справі № 278/2177/15-ц, а саме вказується на те, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість по процентам.

Проценти за користування кредитом - це проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

При цьому слід зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором на загальну суму 68 936,31 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також те, що доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, відповідач та його представник суду не надали, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заяву представника заявника ОСОБА_1 , адвоката Пузіна Д.М. про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без задоволення.

У відповідності до частини 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-261, 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Пузіна Дениса Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Снятинського районного суду від 19.05.2026р. по справі № 351/439/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у такому разі заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: Михайло КАЛИНОВСЬКИЙ