Рішення № 138085114, 09.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року справа № 580/14027/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Кульчицького С.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного суду, третя особа керівник служби розгляду звернень та надання інформації Верховного Суду та Великої Палати Апарату Верховного Суду Максим Меткий про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Верховного суду (далі - відповідач), третя особа керівник служби розгляду звернень та надання інформації Верховного Суду та Великої Палати Апарату Верховного Суду Максим Меткий, в якому просить:

- визнати протиправними дії Верховного Суду щодо незаконного розповсюдження інформації про ОСОБА_1 , яка міститься у листі 61/0/20-25 від 10 грудня 2025 р;

- зобов`язати Верховний Суд відкликати лист 61/0/20-25 від 10 грудня 2025 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 грудня 2025 р. ОСОБА_1 ( надалі- Позивач) стало відомо, що керівником служби розгляду звернень та надання інформації Верховного Суду та Великої Палати Апарату Верховного Суду Максимом Метким (надалі-Третя особа без самостійних вимог) листом №61/0/20 -25 від 10.12.2025 р. надано інформацію стосовно Позивача без її згоди сторонній особі-адвокату В.Моспану. Вказаний лист адвокат В.Моспан приєднав до касаційної скарги від 17.12.2025 р. в цивільній справі №705/2159/19. При цьому, Верховний Суд Касаційний цивільний суд ( надалі-Відповідач) отримав інформацію щодо ОСОБА_2 під час розгляду цивільних справ та не мав права розповсюджувати її без згоди Позивача. Позивач, як володілець персональних даних, не надавала жодної згоди Відповідачу на розповсюдження інформації про неї. Натомість, Відповідач надав інформацію про Позивача сторонній особі-адвокату В.Моспану, що вчинив умисно та свідомо. Так, ОСОБА_3 , систематично, умисно та свідомо, збирає інформацію про Позивача з метою її використання всупереч вимогам законодавства. Позивач вважає обробкою її персональних даних вчинені Відповідачем дії по збиранню, реєстрації, накопиченні, зберіганні, використанні та поширенні (розповсюдженні) інформації щодо її звернення до судів України за відновленням порушених прав та участі в розгляді таких справ.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження суддею Черкаського окружного адміністративного суду Кульчицьким С.О. одноособово, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

07.05.2026 від представника відповідача Верховного Суду України надійшов відзив, в якому останній зазначає, що Листом від 10.12.2025 року вих. № 61/0/20-25 Верховний Суд надав адвокату Віталію Моспан, як відповідь на адвокатський запит у межах порушених у ньому питань. Жодних персональних даних позивача у вказаному листі не розповсюджувалося. З огляду на характер спірних правовідносин, саме на позивача покладається обов`язок доведення факту розповсюдження відповідачем її персональних даних. Водночас позивач, звертаючись до суду з відповідними позовом, обмежилася загальними твердження про нібито розповсюдження її персональних даних, та не конкретизувала які саме дані були поширені, у чому полягало таке поширення та яке саме її право у зв`язку з цим порушено. З огляду на викладене, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Верховного суду, третя особа керівник служби розгляду звернень та надання інформації Верховного Суду та Великої Палати Апарату Верховного Суду Максим Меткий про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії є такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

10.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначає, що конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом. Адвокат не має права отримувати за адвокатськими запитами конфіденційну інформацію, копії документів, які містять конфіденційну інформацію про фізичну особу, інтереси якої він не представляє. Законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, забороняє розпоряднику інформації, який отримав її під час здійснення владних повноважень розповсюджувати її без згоди фізичної особи, якої стосується запитувана інформація. Відповідач, отримавши 03.12.2025 за вх. № 65/0/19-25 адвокатський запит від 02.12.2025 № 02/12/25 адвоката В.Моспана про надання інформації щодо фактів систематичних відводів, можливого втручання в діяльність судів та відсутності застосування процесуальних санкцій у справі за участю громадянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повинен був відмовити у наданні запитуваної інформації з урахування законодавства, яким регулюються спірні правовідносини. Відповідач не мав права без згоди Позивача, як суб`єкта персональних даних, надавати будь-яку інформацію адвокату В.Моспану, що має ознаки розповсюдження конфіденційної інформації про фізичну особу без її згоди сторонній особі. Надаючи інформацію про Позивача без її згоди, Відповідач порушив її законні права та інтереси. Твердження Відповідача про те, що ним не розповсюджена конфіденційна інформація є неспроможним. Зазначення у відповіді Відповідача від 10.12.2025 р. ПІБ Позивача є достатнім щоб вважати інформацію персональними даними та є прямою ідентифікацією Позивача. Просить задовольнити у повному обсязі позовну заяву ОСОБА_1 до Верховного суду, третя особа керівник служби розгляду звернень та надання інформації Верховного Суду та Великої Палати Апарату Верховного Суду Максим Меткий про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії.

Від третьої особи письмові пояснення до суду не надходили.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

03.12.2025 за вх. № 65/0/19-25 до Верховного Суду від адвоката Віталія Моспан надійшов адвокатський запит від 02.12.2025 № 02/12/25 про надання інформації щодо фактів систематичних відводів, можливого втручання в діяльність судів та відсутності застосування процесуальних санкцій у справі за участю громадянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Листом від 10.12.2025 року вих. № 61/0/20-25 Верховний Суд надав адвокату Віталію Моспан відповідь на адвокатський запит, яка містила наступну інформацію:

«На Ваш запит від 02.12.2025 № 02/12/25 (вх. № 65/0/19-25 від 03.12.2025) в контексті порушених питань повідомляємо.

За даними, отриманими з Автоматизованої системи документообігу суду (далі АСДС), до Верховного Суду не надходили звернення від суддів місцевих судів Черкаської області, Черкаського апеляційного суду, Кропивницького апеляційного суду та Верховного Суду щодо масового подання ОСОБА_1 заяв про відвід суддів.

Крім того, до Верховного Суду не надходили звернення ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 щодо особистого прийому ОСОБА_5 як Головою Верховного суду чи членом Вищої ради правосуддя.

Також інформуємо, що за період роботи з 15 грудня 2017 року до 08 грудня 2025 року суддями Верховного Суду усього було постановлено 51 ухвалу про накладення штрафу на сторін процесу, із них: в адміністративному судочинстві 3 ухвали, у господарському судочинстві 15 ухвал, у цивільному судочинстві 33 ухвали.

Крім того, повідомляємо, що Верховний Суд, зокрема, Касаційний цивільний суд, не надавав судам першої та апеляційної інстанцій методичні рекомендації стосовно вирішення питання щодо зловживання учасниками судового процесу процесуальними правами у цивільному судочинстві.

Стосовно інших порушених питань зазначаємо.

Абзацом третім частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз`яснень положень законодавства. Крім того, зазначений Закон, а також загальні правила, що встановлюють режим доступу до інформації, передбачені, зокрема, Законом України «Про доступ до публічної інформації», не передбачають створення інформації на відповідні запити, у тому числі шляхом надання роз`яснень чи пояснень стосовно вжиття чи невжиття процесуальних дій суддями, висловлення у позапроцесуальний спосіб позиції щодо можливого зловживання процесуальними правами у конкретній справі тощо.

Крім того, згідно з приписами статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон) суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого впливу.

Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється. Суддя не зобов`язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом. Порядок дій у разі втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя визначено частиною четвертою статті 48 Закону.

Вжиття заходів у зв`язку із зловживанням процесуальними правами для запобігання зловживанню процесуальними правами під час розгляду цивільних справ здійснюється виключно судом у процесуальний спосіб відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

З урахуванням зазначеного, Голова Верховного Суду законодавчо визначеної можливості надати окрему правову оцінку діям учасників справи щодо можливого зловживання процесуальними правами та відповідним процесуальним діям суддів не має.

Крім того, він не може впливати на таку процесуальну діяльність суддів. Також інформуємо, що у період із березня 2020 року на розгляді у Касаційному цивільному суді перебували касаційні скарги ОСОБА_4 , ПП «Центр-МонтажЕнерго» у справі № 705/2159/19 (провадження №№ 61-4568ск20, 61-17168ск21, 61-2855зно22, 61-10264ск22, 61-4377ск23, 61-1694ск25, 61-12087ск25, 61-14463ск25).

Наразі в провадженні суду перебувають касаційні скарги представника ОСОБА_4 Коркіяйнен О. у цій справі (провадження №№ 61-13491ск25, 61-15100ск25). Учасники цієї справи ОСОБА_4 та її представник Коркіяйнен О. неодноразово подавали заяви про відвід суддів Верховного Суду в межах відповідного касаційного провадження.

За результатами їх розгляду у встановленому ЦПК порядку постановлено відповідні ухвали Верховного Суду (18 про визнання заявленого відводу необґрунтованим та передачу заяви про відвід для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК, іншому судді; 20 про відмову у задоволенні заяви про відвід; 3 про відвід суддів, 9 про самовідвід суддів, 4 про залишення заяв без розгляду).

Водночас ухвалою Верховного Суду від 02.04.2022 залишено без розгляду заяву Коркіяйнен О., подану в інтересах ОСОБА_4 , про відвід колегії суддів Верховного Суду Шиповича В., Синельникова Є., Хопти С., у справі № 705/2159/19 (провадження № 61-2855зно22) на підставі статті 44 ЦПК, у зв`язку із зловживанням процесуальними правами.

Крім того, в мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 19.03.2024 (провадження № 61-17168ск21) Верховний Суд застеріг заявницю ОСОБА_4 від порушення принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами та наголосив на необхідності добросовісно користуватися ними задля виконання завдання цивільного судочинства.

Також в мотивувальній частині ухвали від 21.03.2024 (провадження № 61-17168ск21) Верховний Суд звернув увагу заявниці ОСОБА_4 на принцип неприпустимості зловживання процесуальними правами та наголосив на необхідності добросовісно користуватися ними задля виконання завдання цивільного судочинства, зокрема уможливлення розгляду її заяви від 05.03.2024 про виправлення описки та повернення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду. При цьому Верховний Суд застеріг заявницю від вчинення процесуальних дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема від подання безпідставних процесуальних заяв, спрямованих на затягування розгляду інших процесуальних звернень заявниці й унеможливлення повернення справи до суду першої інстанції».

Позивач вважає, що Верховний Суд ( надалі-Відповідач) отримав інформацію щодо ОСОБА_2 під час розгляду цивільних справ та не мав права розповсюджувати її без згоди Позивача, тому позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-VI (далі Закон №2297-VI) регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Відповідно до ст.2 Закону №2297-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

володілець персональних даних - фізична або юридична особа, яка визначає мету обробки персональних даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;

згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди;

персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця;

обробка персональних даних - це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем.

Згідно із положенням ч.3 ст. 6 Закону №2297-VI склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.

Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством (ч. 5 ст. 6 Закону №2297-VI).

Відповідно до ст. 14 Закону №2297-VI поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб`єкта персональних даних.

Поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення.

Статтею 8 ЦПК України регламентовано принцип відкритості інформації щодо справи, зокрема ч. 3 статті передбачає, що інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) чи будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При розкритті інформації щодо справи, визначеної частинами третьою та четвертою цієї статті, не можуть бути оприлюднені такі відомості:

1) місце проживання або перебування фізичних осіб із зазначенням адреси, номери телефонів чи інших засобів зв`язку, адреси електронної пошти, реєстраційні номери облікової картки платника податків, реквізити документів, що посвідчують особу, унікальні номери запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;

2) реєстраційні номери транспортних засобів;

3) номери рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, номери платіжних карток, електронних гаманців в емітентах електронних грошей;

4) інформація, для забезпечення захисту якої розгляд справи або вчинення окремих процесуальних дій відбувалися в закритому судовому засіданні.

Такі відомості замінюються літерними або цифровими позначеннями.

Інформація, яка міститься в матеріалах судових проваджень використовується та поширюється (оприлюднюється) судом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням принципу гласності судового процесу та відкритості інформації щодо справи (стаття 7 та 8 ЦПК України).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 січня 2012 року 2- рп/2012 надав офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України: інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану із здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що інформація, яка міститься у листі відповідача, є інформацією, яка використовується та поширюється (оприлюднюється) судом відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України та застосовуються в межах розгляду зазначених судових справ, з урахуванням принципу гласності судового процесу та відкритості інформації щодо справи, а отже посилання позивача про порушення її прав, визначених положеннями ст. 32 Конституції України та ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» є необґрунтованими.

Більш того, у листі №61/0/20-25 від 10 грудня 2025 вказані прізвища та ініціали, будь якої інформації, яка є конфіденційною та потребує згоди позивача, відповідачем не зазначено.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, позивачем не доведено неправомірність дій відповідача, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Оскільки, суд прийшов до висновку про відсутність протиправних дій відповідача та відмову у задоволені позовних вимог в цій частині, то не підлягає до задоволення вимога позивача про зобов`язання Верховного Суду відкликати лист 61/0/20-25 від 10 грудня 2025 р, передумовою відкликання якого, є саме визнання судом протиправними дії суб`єкта владних повноважень, чого в даному випадку не має.

Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ