Рішення № 138085052, 08.07.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року справа № 580/3558/26 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Град-Інвест» до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Черкаській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Град-Інвест» (далі позивач, ТОВ «КУА «Град-Інвест») з позовом до Державної податкової служби України (далі відповідач, ДПС України), третя особа Головне управління ДПС у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПС України від 17.11.2025 за № 31/Ж10/99-00-04-03-04/34817027, яким на підставі пункту 118-1.3 статті 118-1 Податкового кодексу України (далі ПК України) до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 342 575,00 грн за несвоєчасне подання звіту про підзвітні рахунки за Загальним стандартом звітності (CRS) за 2024 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 13.10.2023 господарська діяльність позивача як компанії з управління активами була фактично зупинена у зв`язку з рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі НКЦПФР) від 12.10.2023 № 1135 про зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу, прийнятим за власним зверненням позивача, спричиненим наслідками повномасштабного вторгнення. Одночасно засновниками позивача протоколом № 8 від 12.10.2023 прийнято рішення про тимчасове зупинення господарської діяльності товариства на час дії воєнного стану. Позивач також вказує, що відповідальні працівники товариства перебували за межами України, що унеможливило підготовку та подання звітності у встановлений законом строк, а одразу після отримання від Головного управління ДПС у Черкаській області листів від 29.09.2025 про надання пояснень позивач у найкоротший строк 03.10.2025 та 06.10.2025 подав звіти CRS за 2024 рік як щодо себе, так і щодо ПНЗВІФ «МСМ», активами якого він управляє. На переконання позивача, наведені обставини свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного виконання податкового обов`язку у розумінні підпункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а також про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) у розумінні підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України, що виключає притягнення позивача до фінансової відповідальності. Крім того, позивач посилається на непропорційність застосованої санкції та на неотримання ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 580/3558/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що позивач станом на час виникнення спірних правовідносин залишався взятим на облік підзвітною фінансовою установою, самостійно не подавав заяву про зняття з обліку в порядку, визначеному Порядком № 468, а факт самостійного подання звітів CRS за 2024 рік, на переконання відповідача, підтверджує визнання позивачем свого обов`язку зі звітування. Відповідач також зазначив, що відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України від 21.08.2023 № 44010-09-10/22838 зупинення дії ліцензії на один або декілька видів діяльності автоматично не означає, що організація не є підзвітною фінансовою установою та не повинна подавати звітність, оскільки ліцензіат може продовжувати вести фінансові рахунки в розумінні Загального стандарту звітності CRS. Відповідач наголосив, що позивачем не надано документального підтвердження обставин, передбачених пунктом 112.8 статті 112 ПК України, а посилання на перебування відповідальних осіб за межами України не є належним обґрунтуванням неможливості подання звітності, яка подається виключно в електронній формі. Також відповідач заявив клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, обґрунтовуючи це необхідністю детального дослідження обставин справи та наданням усних пояснень.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 у задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у справі №580/3558/26 відмовлено.

Позивач подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що відповідач помилково ототожнює факт подання Позивачем заяви про взяття на облік із безумовним підтвердженням статусу фінансового агента для цілей CRS. Сам по собі факт подання відповідної заяви є процедурною дією, спрямованою на належне виконання регуляторних вимог, однак не створює, не змінює та не припиняє правового статусу особи поза межами визначених законом матеріально-правових критеріїв. Правовий статус підзвітної фінансової установи визначається не волевиявленням суб`єкта та не фактом подання технічної інформації до контролюючого органу, а виключно наявністю передбачених законом ознак та фактичним здійсненням відповідної діяльності. Отже, твердження Відповідача про те, що саме подання заяви підтверджує статус фінансового агента, є юридично необґрунтованим. Крім того, посилання Відповідача на гіпотетичну можливість існування «ділових відносин» або «фінансових рахунків» не є належним доказом того, що Позивач у спірний період фактично здійснював діяльність, яка породжує обов`язок подання звіту CRS. Відповідач формально акцентує на відмінності FATCA та CRS, однак не спростовує суті аргументу Позивача. Просить адміністративний позов ТОВ «КУА «ГРАД-ІНВЕСТ» задовольнити у повному обсязі.

Від ГУДПС у Черкаській області надійшли письмові пояснення ТОВ «КУА «ГРАД-ІНВЕСТ» самостійно визначило, що відповідає критеріям ПФУ та підтвердило це поданою 18.12.2023 заявою про взяття на облік відповідно до положень пункту 2 розділу ІІ Порядку № 468. Організація, яка припиняє відповідати критеріям ПФУ або припиняє свою діяльність, зобов`язана подати заяву про зняття з обліку у порядку визначеному пунктом 8 Порядку № 468. Станом на поточну дату до ДПС України від ТОВ «КУА «ГРАД-ІНВЕСТ» не надходила заява про зняття з обліку як ПФУ. Таким чином, ТОВ «КУА «ГРАДІНВЕСТ» продовжує відповідати визначенню підзвітною фінансовою установою. Таким чином, ТОВ «КУА «ГРАД-ІНВЕСТ» продовжує відповідати визначенню підзвітної фінансової установи. Підпунктом 39-3.4.1 пункту 39-3.4 статті 39-3 ПК України визначено, що фінансові агенти зобов`язані щороку, до 1 липня, подати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки. Станом на поточну дату ТОВ «КУА «ГРАД-ІНВЕСТ» не надано документальних підтверджень, що засвідчують настання обставин, передбачених пунктом 112.8 статті 112 ПК України.

Дослідивши подані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності за правилами статті, суд встановив наступне.

ТОВ «КУА «Град-Інвест» (код ЄДРПОУ 34817027) зареєстроване 19.01.2007 та здійснювало ліцензійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі безстрокової ліцензії серії АД № 034433 від 26.06.2012.

Листом від 22.09.2023 № 2 «Звернення ліцензіата з проханням про зупинення дії ліцензії» позивач звернувся до НКЦПФР з проханням про тимчасове зупинення дії зазначеної ліцензії до закінчення воєнного стану, обґрунтувавши це зниженням ділової активності в регіоні внаслідок повномасштабного вторгнення, зупиненням господарської діяльності підприємств об`єктів інвестування фонду та неможливістю реалізації активів компанії за ринковою вартістю в умовах воєнного стану.

Рішенням НКЦПФР від 12.10.2023 № 1135 дію ліцензії позивача на провадження професійної діяльності на ринках капіталу діяльності з управління активами інституційних інвесторів зупинено. Протоколом зборів учасників ТОВ «КУА «Град-Інвест» № 8 від 12.10.2023 прийнято рішення про тимчасове зупинення господарської діяльності товариства на час дії воєнного стану.

У листі від 22.09.2023 № 2 позивач навів детальне обґрунтування звернення до регулятора, зазначивши, зокрема, що підприємства, корпоративні права яких становлять активи компанії та підпорядкованого їй ПНЗВІФ «МСМ», наразі не провадять господарської діяльності, у зв`язку з чим заплановані фінансові надходження призупинені, а здійснення продажу активів за адекватною ринковою вартістю є неможливим через відсутність інвесторів, тоді як продаж за заниженою вартістю призвів би лише до фіксації збитків. Також позивач послався на рішення НКЦПФР від 29.09.2022 № 1221 «Щодо пруденційних нормативів професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках», яким з 01.10.2023 установлено норматив ліквідності активів на рівні не менше 0,5, дотримання якого позивач не мав об`єктивної можливості забезпечити в умовах воєнного стану.

Листом НКЦПФР від 13.10.2023 № 11/01/11197 підтверджено, що рішення № 1135 від 12.10.2023 прийнято Комісією саме за результатом розгляду наведеного звернення позивача (вхідний № 20/01-10/15486 від 27.09.2023). Отже, зупинення дії ліцензії відбулося не з ініціативи регулятора у зв`язку з виявленням порушень, а на підставі самостійної оцінки НКЦПФР обґрунтування, наведеного позивачем, як достатнього для зупинення дії ліцензії.

Судом установлено, що з 13.10.2023 і протягом 2024 року ТОВ «КУА «Гранд-Інвест» та ПНЗВІФ`МСМ», активами якого управляє позивач, не були стороною правочинів або учасником операцій за підзвітними рахунками.

Листами від 29.09.2025 № 23017/23-00-07-08-07 та № 23018/23-00-07-08-07 «Про надання пояснень» Головне управління ДПС у Черкаській області повідомило позивача про неподання звіту CRS за 2024 рік. 03.10.2025 та 06.10.2025 позивач подав до контролюючого органу звіти про підзвітні рахунки за Загальним стандартом звітності (CRS) за 2024 рік (№ 429841595 від 03.10.2025 та № 429851042 від 06.10.2025), а також надав пояснення й документи на підтвердження зупинення господарської діяльності, зокрема рішення НКЦПФР № 1135 та протокол зборів учасників № 8.

31.10.2025 ДПС України складено акт № 31/Ж5/99-00-04-03-04/34817027 про результати камеральної перевірки, яким установлено несвоєчасне подання позивачем звітів CRS за 2024 рік з простроченням 95 та 98 календарних днів відповідно (граничний термін подання 30.06.2025). На підставі зазначеного акта 17.11.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» № 31/Ж10/99-00-04-03-04/34817027, яким на підставі пункту 118-1.3 статті 118-1 ПК України до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 342 575,00 грн. Заперечень на акт перевірки в порядку статті 86 ПК України позивачем не подавалося.

Наведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями рішення НКЦПФР від 12.10.2023 № 1135, протоколу зборів учасників № 8 від 12.10.2023, листа позивача від 22.09.2023 № 2, акта камеральної перевірки від 31.10.2025 та податкового повідомлення-рішення від 17.11.2025, і сторонами по суті не заперечуються.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються ПК України, який, зокрема, визначає платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.257-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансовий агент будь-яка особа (крім фізичної особи), яка відповідає визначенню звітної фінансової установи України, у значенні, наведеному в Угоді FATCA, та/або підзвітної фінансової установи відповідно до Багатосторонньої угоди CRS та Загального стандарту звітності CRS, та яка відповідно до цього Кодексу зобов`язана застосовувати заходи належної комплексної перевірки до фінансових рахунків, подавати звіт про підзвітні рахунки до контролюючого органу, виконувати інші обов`язки та нести відповідальність за порушення цих обов`язків у порядку, встановленому законом.

Пунктом 39-3.4.1 статті 39-3 ПК України визначено, що фінансові агенти зобов`язані щороку, до 1 липня, подавати до контролюючого органу звіт про підзвітні рахунки; звітним періодом вважається попередній календарний рік, якщо Угодою FATCA або Багатосторонньою угодою CRS не встановлено інші правила.

Відповідальність за несвоєчасне подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки передбачена пунктом 118-1.3 статті 118-1 ПК України, згідно з яким несвоєчасне подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки тягне за собою накладення штрафу у розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за кожний календарний день несвоєчасного подання звіту про підзвітні рахунки, але не більше 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Разом з тим, підпунктом 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України передбачено, що в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів подання звітності та/або документів, у тому числі передбачених статтею 39-3 цього Кодексу, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Крім того, підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України передбачено звільнення платника податків від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).

Порядок зупинення дії ліцензій ліцензіатів у період дії воєнного стану визначено рішенням НКЦПФР від 04.08.2022 № 1056 «Щодо зупинення дії ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках у період дії воєнного стану» (далі Рішення № 1056). Пунктом 2 Рішення № 1056 встановлено, що під час дії воєнного стану НКЦПФР може своїм рішенням тимчасово, до дати закінчення дії воєнного стану, зупиняти дію ліцензії, зокрема: з підстав, передбачених пунктом 3 цього рішення, які можуть свідчити про виникнення суттєвих ризиків для діяльності на ринках капіталу (тобто у зв`язку з порушеннями ліцензіата); або у випадку отримання мотивованого звернення ліцензіата з проханням про зупинення дії ліцензії(й) цього ліцензіата. Отже, Рішення № 1056 прямо розрізняє дві самостійні та юридично відмінні підстави зупинення дії ліцензії примусову (у зв`язку з порушеннями ліцензіата) та добровільну (за вмотивованим зверненням самого ліцензіата, викликаним об`єктивними обставинами воєнного стану).

Із листа НКЦПФР від 13.10.2023 № 11/01/11197 вбачається, що рішення № 1135 прийнято Комісією за результатом розгляду звернення позивача від 22.09.2023 № 2, тобто саме на підставі другої з наведених підстав мотивованого звернення ліцензіата, а не у зв`язку зі встановленням будь-яких порушень з боку позивача. Це істотно спростовує будь-яке припущення про те, що зупинення ліцензії позивача мало примусовий або пов`язаний із протиправною поведінкою позивача характер, і підтверджує, що саме НКЦПФР як компетентний державний регулятор оцінив наведені позивачем обставини воєнного стану як реальні, об`єктивні та достатні для зупинення ліцензії тобто ті самі критерії реальності й об`єктивності обставин, яких вимагає правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 20.05.2026 у справі № 440/2265/24.

Суд також ураховує, що пунктом 8 Рішення № 1056 прямо передбачено, що з дати зупинення дії ліцензії ліцензіату забороняється здійснювати будь-які операції, крім випадків надання НКЦПФР окремих дозволів для здійснення операцій на відповідний запит ліцензіата, та, для окремих видів діяльності (депозитарної діяльності депозитарної установи, адміністрування недержавних пенсійних фондів), операцій, передбачених окремими підпунктами розділу IV Порядку № 982, до кола яких діяльність з управління активами інституційних інвесторів не віднесена. Отже, для ліцензіатів, які здійснюють діяльність з управління активами (як позивач), спеціальне правило воєнного часу, встановлене пунктом 8 Рішення № 1056, передбачає безумовну заборону на здійснення будь-яких операцій з дати зупинення ліцензії, а не обмежений режим збереження відносин з наявними клієнтами, на який посилається відповідач з посиланням на загальні положення розділу IV Порядку № 982. Оскільки Рішення № 1056 є спеціальним нормативним актом, прийнятим саме для регулювання відносин у період дії воєнного стану, і не передбачає для позивача винятків, які б дозволяли продовжувати ведення фінансових рахунків чи вчинення операцій за ними, доводи відповідача про формальне збереження за позивачем можливості вести фінансові рахунки в розумінні Загального стандарту звітності CRS не відповідають дійсному правовому регулюванню, застосовному до позивача, і не спростовують встановленої судом об`єктивної неможливості позивача провадити діяльність, включно з операціями за підзвітними рахунками, у спірний період. Доказів надання НКЦПФР позивачу окремого дозволу на здійснення будь-яких операцій у матеріалах справи немає, і відповідачем такі докази не надані.

Як установлено судом, зупинення дії ліцензії позивача рішенням НКЦПФР від 12.10.2023 № 1135 та призупинення господарської діяльності було безпосереднім наслідком запровадження в Україні воєнного стану: із листа позивача від 22.09.2023 № 2 вбачається, що звернення до регулятора мотивовано виключно наслідками введення військового стану, зниженням ділової активності в регіоні та об`єктивною неможливістю реалізації активів фонду за ринковою вартістю в умовах воєнного стану. Одночасно із зупиненням ліцензії засновниками позивача протоколом № 8 від 12.10.2023 прийнято рішення про зупинення господарської діяльності товариства на весь період дії воєнного стану.

Суд ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.05.2026 у справі № 440/2265/24, згідно з якою метою відповідних процедур звільнення платника податків від виконання податкових обов`язків є убезпечення платників, які постраждали від збройної агресії російської федерації, від негативних наслідків об`єктивної неможливості виконати такі обов`язки, за умови, що обставини такої неможливості є реальними та об`єктивними, а не формальними, і підтверджують втрату можливості здійснювати господарську діяльність унаслідок бойових дій. У зазначеній постанові Верховний Суд визнав, що військові дії є законною підставою для зупинення ліцензії відповідним рішенням регулятора і, як наслідок, для припинення діяльності товариства, висновок, що прямо кореспондує обставинам справи.

До аналогічного висновку прийшов в рішенні Київський окружний адміністративний суд від 16.04.2026 у справі № 320/58775/24: воєнний стан заява до НКЦПФР рішення регулятора про зупинення ліцензії юридична неможливість провадити діяльність фактична відсутність підзвітних рахунків та операцій за ними об`єктивна неможливість своєчасно подати звітність. Саме такий послідовний та документально підтверджений ланцюг обставин установлено судом і в цій справі.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач був об`єктивно, а не формально, позбавлений можливості своєчасно виконати податковий обов`язок щодо подання звіту CRS за 2024 рік, а тому підпадає під дію підпункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Щодо доводів відповідача про те, що зупинення ліцензії саме по собі автоматично не звільняє позивача від обов`язку подання звітності, суд зазначає, що ці доводи по суті не заперечуються позивачем, який самостійно, після отримання відповідного запиту, подав звіти CRS за 2024 рік, чим підтвердив збереження за собою статусу підзвітної фінансової установи. Втім предметом цього спору є не наявність обов`язку звітування як такого, а правомірність притягнення позивача до фінансової відповідальності за несвоєчасне виконання цього обов`язку за обставин, які, на переконання суду, виключають таку відповідальність.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у відзиві обмежився загальним посиланням на відсутність поданої в установленому порядку заяви про зняття з обліку підзвітної фінансової установи, не спростувавши при цьому жодного з наведених позивачем конкретних доводів щодо зупинення ліцензії, зупинення господарської діяльності та відсутності операцій за підзвітними рахунками. Суд ураховує правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 10.04.2026 у справі № 520/12801/25, за якою обов`язок доведення того, що платник податків, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, покладається саме на контролюючий орган. У цій справі відповідач такого доведення не здійснив.

Суд також ураховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.05.2025 у справі № 460/20441/23, за якою непереборна сила унеможливлює виконання зобов`язання в принципі, незалежно від зусиль та матеріальних витрат, яких сторона могла докласти, а не лише ускладнює його виконання чи робить економічно невигідним. Матеріалами справи підтверджено, що виконання позивачем обов`язку з подання звітності CRS у визначений законом строк було об`єктивно унеможливлено зупиненням ліцензії та фактичним припиненням діяльності товариства, а не лише ускладнено.

На переконання суду, після отримання листів контролюючого органу від 29.09.2025 позивач у найкоротший строк 03.10.2025 та 06.10.2025 подав відповідні звіти CRS за 2024 рік, що свідчить про добросовісність його поведінки та відсутність умислу на ухилення від виконання податкового обов`язку.

При вирішенні даного спору, суд виходить з того, що до моменту прийняття рішення уповноваженим органом про зупинення дії ліцензії, позивачем здійснювалось подання відповідних звітів до відповідача, за час зупинення дії ліціензії нових підзвітних рахунків не відкривалось та подання таких звітів не призвело до змін у регулюванні відносин позивача та відповідача, а отже в даному випадку відсутнє настання негативних наслідків у балансі, що передбачено пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Суд відзначає, що застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 342 575,00 грн за формальне порушення строку подання звіту, вчинене за відсутності будь-якої фактичної господарської діяльності позивача, підзвітних рахунків та операцій за ними, за умови подальшого добровільного усунення порушення, не відповідає критерію пропорційності та вимогам обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, установленим пунктами 3 та 8 частини другої статті 2 КАС України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не спростував доводів позивача та не навів переконливих мотивів, які б виключали застосування до спірних правовідносин підпункту 69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та підпункту 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 ПК України.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПС України від 17.11.2025 № 31/Ж10/99-00-04-03-04/34817027 не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, у контексті яких суд має надавати оцінку рішенням суб`єктів владних повноважень, а тому належить визнати протиправним та скасувати.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає, що незалежно від вирішення питання про дату фактичного вручення позивачу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з дати, яку відповідач вважає датою його вручення (17.11.2025), до дня звернення позивача до суду (08.04.2026) не минуло шести місяців, установлених частиною другою статті 122 КАС України, а тому позовна заява подана в межах установленого законом строку.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 5 138,63 грн, який з огляду на задоволення позову підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 12, 72 77, 90, 139, 242 243, 245 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Град-Інвест» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової служби України від 17.11.2025 № 31/Ж10/99-00-04-03-04/34817027.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Град-Інвест» (18001, м. Черкаси, вул. Лазарєва, буд. 6/1, оф. 3, код ЄДРПОУ 34817027) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5138 (п`ять тисяч сто тридцять вісім) гривень 63 копійки.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ