Рішення № 138084344, 09.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р. № 520/6771/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час дії воєнного стану проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 .

Позивач в адміністративному позові посилається на те, що під час проходження військової служби брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

05 квітня 2024 року під час виконання бойових завдань позивач отримав поранення, а саме: вибухове поранення, вогнепальне осколкове сліпе поранення передньої черевної стінки, проникаюче у черевну порожнину, металевий уламок черевної порожнини, відкрите черепно-мозкове поранення, забій головного мозку ІІ ступеню, перелом скроневої кістки справа, металеві уламки м`яких тканин, вибухове осколкове сліпе поранення м`яких тканин правого стегна та ділянки лівого плечового суглоба.

У матеріалах справи наявні медичні документи щодо отриманого позивачем поранення, а також посвідчення учасника бойових дій.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає себе таким, що відповідає умовам пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, оскільки до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років був прийнятий/призваний на військову службу під час воєнного стану, проходив військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій та отримав поранення під час захисту Вітчизни.

Також позивач посилається на те, що його представник звертався до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України із заявами та адвокатськими запитами щодо виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, однак спірна грошова винагорода позивачу не нарахована та не виплачена.

З наявних у справі документів вбачається, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №65 с/ч від 13.03.2026 ОСОБА_1 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Не погоджуючись із ненарахуванням та невиплатою одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. У відзиві на позовну заяву Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач повинен довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема наявність у нього права на отримання одноразової грошової винагороди.

Відповідач також зазначив, що ОСОБА_1 до зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , у зв`язку з чим контракт, послужні картки та довідки про безпосередню участь позивача у бойових діях станом на дату подання відзиву відсутні у розпорядженні відповідача.

Крім того, відповідач послався на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 04.03.2026, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, а кримінальне провадження закрито. На думку відповідача, вказана обставина свідчить про відсутність у позивача права на отримання спірної грошової винагороди.

Також відповідач вказав, що адвокатський запит представника позивача не є належною формою звернення до військової частини з вимогою про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, а матеріали справи, на думку відповідача, не містять доказів належного звернення самого позивача з відповідним рапортом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі витребувано від Військової частини НОМЕР_4 належним чином засвідчені копії документів щодо проходження ОСОБА_1 військової служби, його безпосередньої участі у бойових діях, обставин отримання поранення, а також відомостей щодо відсутності або наявності випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Витребувані судом документи Військовою частиною НОМЕР_4 до суду не надані, про причини неможливості їх подання суд не повідомлено.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Частиною 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 вказаного Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 набрала чинності 13.02.2025.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн гривень.

Також пунктом 4 постанови №153 передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв, одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону, винагорода виплачується в повному обсязі.

Водночас цією ж нормою передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 4 постанови №153, винагорода не виплачується у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Отже, для набуття права на одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн особа має відповідати сукупності таких умов: бути особою рядового, сержантського чи старшинського складу; до набрання чинності постановою №153 у віці до 25 років бути прийнятою або призваною на військову службу під час воєнного стану; проходити військову службу; брати безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій у визначеному постановою обсязі або отримати поранення, травму, контузію, каліцтво чи захворювання під час захисту Вітчизни; не мати обставин, які виключають виплату винагороди у розумінні абзацу щодо притягнення до відповідальності два або більше разів за сукупністю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_4 , а згодом був зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.

Листом Військової частини НОМЕР_2 НГУ № 40/05/10/1-10444-2025 від 02.12.2025 повідомлено про прибуття 01 грудня 2025 року до військової частини НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця, який вважається таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_4 : ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особистий номер (ІПН): НОМЕР_1 .

Зокрема, згідно з витягом із послужного списку на молодшого сержанта ОСОБА_1 , позивач наказом командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 13.03.2026 №65 с/ч зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 .

Судом також встановлено, що 05.04.2024 позивач отримав поранення під час проходження військової служби. У матеріалах справи наявні медичні документи, зокрема первинна медична картка, медична документація щодо надання допомоги позивачу та документи щодо лікування, які підтверджують факт отримання ОСОБА_1 поранень у квітні 2024 року.

Крім того, матеріали справи містять посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 , видане ОСОБА_1 10.05.2023.

Суд враховує, що Військова частина НОМЕР_2 у відзиві не заперечує сам факт попереднього проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_4 та зазначає, що саме у цій військовій частині перебувають первинні документи щодо проходження позивачем служби, контракт, послужні картки та довідки про безпосередню участь у бойових діях.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі №520/6771/26 витребувано від Військової частини НОМЕР_4 належним чином засвідчені копії документів щодо ОСОБА_1 , а саме: витяги з послужних списків або копії обліково-послужних карток, або довідки про проходження військової служби; контракт; службові картки; довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність або наявність випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України; довідку про обставини травми, поранення, контузії чи каліцтва.

Вказаною ухвалою також роз`яснено наслідки неподання витребуваних доказів, передбачені ч. 9 ст. 80 КАС України.

Витребувані судом документи Військовою частиною НОМЕР_4 до суду не надано, про причини неможливості їх подання суд не повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 9 ст. 80 КАС України встановлено, що у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній доказами та, з урахуванням положень ч. 9 ст. 80 КАС України, оцінити неподання Військовою частиною НОМЕР_4 витребуваних доказів як обставину, що підтверджує неналежність вжитих суб`єктами владних повноважень заходів для повного та об`єктивного вирішення питання про наявність у позивача права на спірну грошову винагороду.

Разом з тим суд зазначає, що неподання Військовою частиною НОМЕР_4 витребуваних доказів не дає достатніх підстав для безумовного висновку про наявність у позивача права на виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн та для покладення на відповідача обов`язку безпосередньо здійснити таку виплату.

Так, однією з обов`язкових умов отримання винагороди, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій у визначений цією постановою період та обсяг.

Наявні у матеріалах справи медичні документи щодо отримання ОСОБА_1 поранень 05.04.2024, посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_5 від 10.05.2023, лист Військової частини НОМЕР_2 НГУ №40/05/10/1-10444-2025 від 02.12.2025, витяг із послужного списку та відомості про зарахування позивача наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 13.03.2026 №65 с/ч у розпорядження командира цієї військової частини підтверджують істотні для справи обставини щодо особи позивача, проходження ним військової служби, отримання поранення та перебування у розпорядженні відповідача.

Однак матеріали справи не містять довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій або іншого належного документа, який би містив визначені періоди такої участі та давав суду можливість самостійно встановити виконання позивачем цієї умови пункту 4 постанови №153 у повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2026 у справі №520/6771/26 і було витребувано від Військової частини НОМЕР_4 , зокрема, довідки про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також довідку про обставини травми, поранення, контузії чи каліцтва.

Проте вимоги ухвалу суду військовою частиною не виконано.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_2 була обізнана про звернення представника позивача щодо виплати одноразової грошової винагороди, а також про те, що первинні документи щодо проходження ОСОБА_1 служби, його безпосередньої участі у бойових діях, обставин отримання поранення та відомостей про притягнення до відповідальності перебувають або можуть перебувати у Військовій частині НОМЕР_4 .

При цьому відповідач, заперечуючи проти позову, фактично послався на відсутність у його розпорядженні контракту, послужних карток та довідок про безпосередню участь позивача у бойових діях, оскільки до зарахування у розпорядження Військової частини НОМЕР_2 позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_4 .

Разом з тим, суд зазначає, що така обставина не звільняє відповідача від обов`язку належно розглянути питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди, вжити заходів для отримання необхідних документів від попереднього місця служби та прийняти за результатами такого розгляду обґрунтоване рішення.

Суб`єкт владних повноважень не може обмежитися формальним посиланням на відсутність у нього документів, якщо саме від отримання та перевірки таких документів залежить реалізація особою права на соціальну гарантію, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Щодо доводів відповідача про наявність ухвали Салтівського районного суду м. Харкова від 04.03.2026, якою ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України, суд зазначає, що пунктом 4 постанови №153 передбачено, що винагорода не виплачується у разі, коли військовослужбовець два або більше разів за сукупністю притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Отже, наведена норма не передбачає автоматичного позбавлення права на винагороду у зв`язку з одним фактом кримінального провадження або звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Для застосування такого виключення необхідним є встановлення саме сукупності випадків притягнення до відповідальності, передбачених пунктом 4 постанови №153.

Відповідачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_1 два або більше разів за сукупністю притягувався до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності у розумінні пункту 4 постанови №153.

Водночас остаточна перевірка наявності або відсутності обставин, які можуть виключати виплату винагороди, має бути здійснена відповідачем під час повторного розгляду питання про нарахування та виплату винагороди після отримання необхідних документів, зокрема від Військової частини НОМЕР_4 .

Щодо доводів відповідача про те, що адвокатський запит представника позивача не є належною формою звернення з вимогою про виплату винагороди, суд зазначає, що такі доводи не спростовують обов`язку відповідача належним чином розглянути питання про можливість реалізації позивачем права на спірну виплату.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про вимоги позивача та його представника, а також про предмет звернення, який стосувався саме нарахування та виплати одноразової грошової винагороди за постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Відтак формальне посилання на спосіб звернення не може бути самостійною та достатньою підставою для невжиття відповідачем заходів щодо перевірки документальних підстав для виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо; пропорційно та своєчасно.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, отримавши звернення щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди та володіючи інформацією про необхідність отримання документів від Військової частини НОМЕР_4 , не забезпечила належного, повного та об`єктивного розгляду питання про нарахування і виплату такої винагороди, не вжила достатніх заходів для оформлення та отримання необхідних документів, а тому допустила протиправну бездіяльність.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що питання про нарахування та виплату позивачу винагороди не було належним чином розглянуте відповідачем, а необхідні документи не були отримані та оформлені у спосіб, який би дозволив прийняти обґрунтоване рішення щодо наявності або відсутності у позивача права на виплату.

Тому ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неналежного розгляду питання про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, та невжиття належних заходів для оформлення й отримання документів, необхідних для вирішення цього питання.

З метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України повторно розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, з урахуванням висновків суду у цій справі та з вжиттям заходів щодо витребування й отримання від Військової частини НОМЕР_4 документів, необхідних для встановлення обставин проходження позивачем військової служби, безпосередньої участі у бойових діях, обставин отримання поранення, а також відсутності чи наявності обставин, які відповідно до пункту 4 постанови №153 можуть виключати виплату винагороди, за результатами розгляду якого прийняти відповідне рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо неналежного розгляду питання про нарахування і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, та невжиття належних заходів для оформлення й отримання документів, необхідних для вирішення цього питання.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України повторно розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, з урахуванням висновків суду у цій справі та з вжиттям заходів щодо витребування й отримання від Військової частини НОМЕР_4 документів, необхідних для встановлення обставин проходження позивачем військової служби, безпосередньої участі у бойових діях, обставин отримання поранення, а також відсутності чи наявності обставин, які відповідно до пункту 4 постанови №153 можуть виключати виплату винагороди, за результатами розгляду якого прийняти відповідне рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях