Рішення № 138084307, 09.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р. № 520/16746/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Берестинського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Історична, 94, м.Берестин, Харківська обл.,63304, код ЄДРПОУ: 34236908) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Берестинського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відмову у наданні доступу до матеріалів виконавчого провадження АСВП №78741123, викладене у листі від 04.06.2026 №302863;

- зобов`язати Берестинський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати ОСОБА_1 через його представника Шатохіна Олександра Олександровича доступ до матеріалів виконавчого провадження АСВП №78741123, повідомити дату та час ознайомлення, забезпечити можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, здійснення фотофіксації та отримання копій документів із нього.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що у провадженні Берестинського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження АСВП №78741123 з примусового виконання виконавчого листа №626/1156/25 від 25.07.2025, виданого Берестинським районним судом Харківської області, про конфіскацію всього майна ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 є боржником у вказаному виконавчому провадженні, а тому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є стороною виконавчого провадження.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 у справі №520/1353/26 було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Берестинського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У зазначеному рішенні суд виходив із того, що під час попередніх звернень представником позивача було надано довіреність від 14.08.2025, зміст якої стосувався утримання, розпорядження та продажу належної ОСОБА_1 частки у праві власності на житловий будинок, однак не містив повноважень на представництво інтересів боржника у виконавчому провадженні, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, отримання копій документів виконавчого провадження та оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної виконавчої служби.

Разом з тим, після ухвалення судового рішення у справі №520/1353/26 представник позивача Шатохін Олександр Олександрович повторно звернувся до відповідача із заявою від 06.05.2026 про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження АСВП №78741123, посилаючись уже на довіреність від 10.02.2026.

Зі змісту довіреності від 10.02.2026 вбачається, що Джепа Олег Васильович уповноважив Шатохіна Олександра Олександровича представляти його інтереси, зокрема, в органах державної виконавчої служби, судах, органах юстиції, правоохоронних органах, ДП «СЕТАМ» та інших установах незалежно від форми власності. У межах наданих повноважень представнику надано право подавати від імені довірителя позови, заяви, клопотання, скарги, заперечення, отримувати повний доступ до матеріалів виконавчого провадження №78741123, ознайомлюватися з ними, робити копії, витяги, фотографувати матеріали та отримувати їх у паперовій чи електронній формі.

Вказана довіреність посвідчена начальником державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» Фендріковим Д.П.

Листом від 15.05.2026 №27226 Берестинський відділ державної виконавчої служби повідомив Шатохіна О.О. про неможливість надання доступу до матеріалів виконавчого провадження АСВП №78741123, пославшись на те, що до заяви додано копію довіреності від 14.08.2025, яка не містить повноважень на представництво у виконавчому провадженні.

Не погоджуючись із зазначеною відповіддю, 18.05.2026 Шатохін О.О. повторно звернувся до відповідача із заявою №18/05/26, у якій зазначив, що відповідь від 15.05.2026 не містить оцінки довіреності від 10.02.2026, яка була подана разом із заявою від 06.05.2026, та повторно просив надати доступ до матеріалів виконавчого провадження АСВП №78741123.

За результатами розгляду заяви від 18.05.2026 №18/05/26 відповідач листом від 04.06.2026 №302863 повідомив про відсутність підстав для її задоволення. У вказаному листі відповідач зазначив, що довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань, посвідчується начальником цієї установи, однак, на думку відповідача, така довіреність підлягає обов`язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей, а без внесення до такого реєстру не породжує правових наслідків, у зв`язку з чим державний виконавець не може перевірити її чинність чи факт скасування.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, викладеним у листі від 04.06.2026 №302863, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, оскільки після попереднього судового рішення та після оформлення нової довіреності від 10.02.2026 представник позивача повторно звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження, однак відповідач безпідставно відмовив у такому доступі.

Позивач вказує, що довіреність від 10.02.2026 передбачає повноваження Шатохіна О.О. на представництво інтересів ОСОБА_1 в органах державної виконавчої служби, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження АСВП №78741123, отримання копій документів, здійснення фотофіксації, подання заяв, клопотань і скарг. На думку позивача, ця довіреність усунула ті обставини, які були покладені в основу попередніх відмов відповідача та судового рішення у справі №520/1353/26.

Також позивач зазначає, що довіреність від 10.02.2026 посвідчена начальником установи виконання покарань, тобто особою, яка має право посвідчувати довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань. Позивач вважає, що така довіреність прирівнюється до нотаріально посвідченої, а відсутність окремого витягу з Єдиного реєстру довіреностей не є самостійною та достатньою підставою для відмови у доступі стороні виконавчого провадження до матеріалів такого провадження через її представника.

Крім того, позивач звертає увагу, що представник повідомляв відповідача про готовність надати оригінал довіреності для огляду державному виконавцю під час безпосереднього ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, однак відповідач не запропонував пред`явити оригінал довіреності, не визначив дату та час ознайомлення, а натомість прийняв рішення про відмову у доступі.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив, що у провадженні Берестинського відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження АСВП №78741123 з примусового виконання виконавчого листа №626/1156/25 від 25.07.2025 про конфіскацію всього майна ОСОБА_1 . Відповідач послався на те, що реалізація прав сторони виконавчого провадження через представника можлива лише за умови належного підтвердження повноважень такого представника.

Відповідач зазначив, що раніше Шатохін О.О. звертався до відділу державної виконавчої служби з копією довіреності від 14.08.2025, яка стосувалася утримання, розпорядження та продажу 1/3 частки у праві власності на житловий будинок, однак не передбачала повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 у виконавчому провадженні, ознайомлення з його матеріалами чи отримання копій документів.

Щодо довіреності від 10.02.2026 відповідач зазначив, що така довіреність посвідчена начальником державної установи «Харківська виправна колонія (№43)». Водночас відповідач вважає, що довіреності, прирівняні до нотаріально посвідчених, підлягають внесенню до Єдиного реєстру довіреностей, а тому для підтвердження чинності такої довіреності представник мав надати оригінал або нотаріально засвідчену копію довіреності разом з актуальним витягом із Єдиного реєстру довіреностей.

На думку відповідача, без внесення довіреності до Єдиного реєстру довіреностей державний виконавець позбавлений можливості перевірити чинність такої довіреності або факт її скасування, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні передбачені Законом України «Про виконавче провадження» підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження.

З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження, крім державного виконавця, приватного виконавця, та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Правові засади організації та порядку здійснення виконавчого провадження визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про виконавче провадження» сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця.

Отже, боржник як сторона виконавчого провадження має право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у тому числі через представника.

Водночас реалізація такого права через іншу особу можлива лише за умови належного підтвердження повноважень представника у спосіб, визначений законом.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, повноваження представників сторін, які беруть участь у виконавчому провадженні, мають бути посвідчені, зокрема, довіреністю фізичної особи, довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи, рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна, довіреністю, ордером, дорученням органу, уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали таких документів або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до частини третьої статті 245 Цивільного кодексу України довіреність особи, яка тримається в установі виконання покарань чи слідчому ізоляторі, може бути посвідчена начальником установи виконання покарань чи слідчого ізолятора. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Аналогічне правове регулювання міститься у статті 40 Закону України «Про нотаріат», відповідно до якої до нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються, зокрема, довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками таких установ чи слідчих ізоляторів.

Таким чином, начальник установи виконання покарань має право посвідчити довіреність особи, яка тримається у відповідній установі, а така довіреність за законом прирівнюється до нотаріально посвідченої.

Водночас сама лише наявність у відповідної посадової особи повноважень на посвідчення довіреності не звільняє заявника від обов`язку підтвердити, що такий документ оформлено відповідно до вимог чинного законодавства та що на момент звернення до органу державної виконавчої служби він є чинним.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 №111/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за №1378/13252, затверджено Положення про Єдиний реєстр довіреностей.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про Єдиний реєстр довіреностей Єдиний реєстр є електронною базою даних, що містить інформацію про довіреності, у тому числі їх дублікати, а також відомості про припинення їх дії.

За змістом пункту 2.1 Положення про Єдиний реєстр довіреностей обов`язковій реєстрації у Єдиному реєстрі підлягають довіреності, у тому числі їх дублікати, посвідчені в нотаріальному порядку, довіреності, прирівнювані до нотаріально посвідчених, та довіреності, посвідчені особами, які в умовах воєнного стану відповідно до законодавства мають право їх посвідчувати, а також відомості про припинення їх дії.

Згідно з пунктом 2.2 цього Положення реєстрація довіреностей, посвідчених посадовими, службовими особами, переліченими у частині третій статті 245 Цивільного кодексу України та частині другій статті 40 Закону України «Про нотаріат», а також відомостей про припинення їх дії, здійснюється в Єдиному реєстрі за заявою довірителя про реєстрацію таких довіреностей.

Отже, довіреності осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ прирівнюються до нотаріально посвідчених, водночас належать до категорії довіреностей, відомості про які підлягають обов`язковому внесенню до Єдиного реєстру довіреностей.

Суд зазначає, що метою ведення Єдиного реєстру довіреностей є забезпечення можливості перевірки факту посвідчення довіреності, її чинності, строку дії, обсягу представницьких повноважень, а також наявності чи відсутності відомостей про припинення її дії.

Така перевірка має істотне значення для правовідносин виконавчого провадження, оскільки матеріали виконавчого провадження містять відомості, доступ до яких може бути наданий лише сторонам виконавчого провадження або їх належним чином уповноваженим представникам.

У спірних правовідносинах Шатохін О.О. звернувся до відповідача із заявою про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження АСВП №78741123 в інтересах боржника Джепи О.В., посилаючись на довіреність від 10.02.2026, посвідчену начальником державної установи «Харківська виправна колонія (№43)».

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення відомостей про зазначену довіреність до Єдиного реєстру довіреностей, витягу з такого Реєстру або іншого належного документа, який би підтверджував реєстрацію довіреності та її чинність на час звернення представника до відповідача.

Посилання позивача на те, що довіреність від 10.02.2026 містить широкий обсяг повноважень, зокрема право на представництво в органах державної виконавчої служби, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №78741123, отримання копій, витягів та здійснення фотофіксації, не спростовує висновку про неналежне підтвердження повноважень представника, оскільки предметом перевірки державного виконавця є не лише зміст довіреності, а й належність її оформлення та можливість перевірки її чинності у встановленому законодавством порядку.

Суд також враховує, що відповідно до статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється, зокрема, у разі закінчення строку довіреності, скасування довіреності особою, яка її видала, відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю, смерті особи, яка видала довіреність, або інших передбачених законом обставин.

За відсутності відомостей про реєстрацію довіреності в Єдиному реєстрі довіреностей державний виконавець був позбавлений можливості перевірити чинність такого документа, наявність або відсутність відомостей про припинення його дії, а також належне оформлення представницьких повноважень у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що готовність представника надати оригінал довіреності для огляду під час безпосереднього ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження є достатньою підставою для визнання дій відповідача протиправними.

Надання доступу до матеріалів виконавчого провадження є наслідком встановлення належних повноважень особи, яка просить про такий доступ, а не способом перевірки цих повноважень після фактичного допуску до матеріалів провадження.

Відтак, державний виконавець мав право вирішувати питання про допуск представника до матеріалів виконавчого провадження лише після належного підтвердження повноважень такого представника відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому суд звертає увагу, що оскаржуваним листом відповідач не заперечив права Джепи О.В. як боржника у виконавчому провадженні на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження АСВП №78741123.

Відмова у задоволенні заяви була зумовлена саме неналежним підтвердженням повноважень Шатохіна О.О. як представника боржника, а не позбавленням позивача права на доступ до матеріалів виконавчого провадження як такого.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений можливості реалізувати право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження особисто або через представника за умови подання до органу державної виконавчої служби документів, які належним чином підтверджують представницькі повноваження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат» та Положення про Єдиний реєстр довіреностей.

Суд окремо звертає увагу, що повноваження представника на участь у справі в порядку адміністративного судочинства та повноваження представника сторони виконавчого провадження не є тотожними за своїм правовим регулюванням.

Питання підтвердження повноважень представника в адміністративному судочинстві вирішується відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема під час перевірки позовної заяви на відповідність вимогам процесуального закону та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Натомість повноваження особи як представника сторони виконавчого провадження, у тому числі для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, отримання копій документів, подання заяв і клопотань у межах такого провадження, мають бути підтверджені відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, а також норм цивільного та нотаріального законодавства, які регулюють порядок оформлення, посвідчення та реєстрації довіреностей.

За таких обставин, відповідач не був позбавлений права перевірити належність підтвердження повноважень особи як представника боржника у виконавчому провадженні АСВП №78741123, яку державний виконавець здійснює під час вирішення питання про надання доступу до матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач у межах розгляду заяви представника позивача перевірив подані документи, навів правові підстави, з яких дійшов висновку про відсутність належного підтвердження представницьких повноважень, та повідомив заявника про неможливість задоволення заяви за відсутності підтвердження реєстрації довіреності і можливості перевірити її чинність.

Оцінивши подані сторонами докази у сукупності відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що рішення Берестинського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, викладене у листі від 04.06.2026 №302863, прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом.

Доводи позивача не спростовують висновку відповідача про те, що на час розгляду заяви від 18.05.2026 №18/05/26 повноваження Шатохіна О.О. як представника боржника у виконавчому провадженні АСВП №78741123 не були підтверджені належним чином.

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у наданні доступу до матеріалів виконавчого провадження АСВП №78741123, викладеного у листі від 04.06.2026 №302863.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача надати доступ до матеріалів виконавчого провадження є похідною від вимоги про визнання протиправним оскаржуваного рішення, а судом не встановлено протиправності такого рішення, підстави для задоволення похідної позовної вимоги також відсутні.

З урахуванням викладеного адміністративний позов ОСОБА_1 до Берестинського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволенню не підлягає.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Берестинського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Історична, 94, м.Берестин, Харківська обл.,63304, код ЄДРПОУ: 34236908) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 09 липня 2026 року.

Суддя Н.А. Полях