Рішення № 138083652, 08.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 199/2768/26

Провадження № 2/204/3885/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Корягіної Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2026 року до Чечелівського районного суду міста Дніпра з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра згідно ухвали суду від 06 квітня 2026 року надійшла цивільна справа № 199/2768/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № L5071365 від 17 квітня 2019 року у загальному розмірі 23 994,56 грн., а також судові витрати. В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що 25 липня 2024 року відповідно до протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС». 01 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № L5071365. Первісний кредитор виконав умови кредитного договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу позичальник, не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість. 01 липня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 01072019, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L5071365 за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно відповідача. Згідно реєстру боржників заборгованості загальний розмір заборгованості становив 18 334,00 грн., яка складалася з: тіло кредиту - 7 700,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2 934,00 грн., заборгованість по штрафах/по пені в валюті кредиту - 7 700,00 грн. Також зазначив, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України, а тому позивачем було нараховано на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних. Сума збитків з урахуванням 3% річних - 1 651,57 грн., сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 4 008,99 грн. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» вимушено звернутися до суду для стягнення з відповідача вказаної вище суми заборгованості.

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року вказану справу було прийнято до провадження та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Розглянувши клопотання представника позивача - Романенко М.Е. про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк», а саме інформації чи є номер телефону НОМЕР_1 фінансовим номером телефону за рахунком, що належить ОСОБА_1 та про перерахування у загальній сумі 7 700,00 грн. на картковий рахунок (номер маски-картки НОМЕР_2 ), що належить ОСОБА_1 , суд ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання, оскільки воно належним чином не обґрунтоване та представником позивача не доведено, що обставини на підтвердження яких він просить витребувати докази входять до предмета доказування по справі або не визнаються іншим учасником справи.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву.

Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.

Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 квітня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» укладено договір кредитної лінії № L5071365 з ОСОБА_1 , яким передбачено ліміт кредиту: 7 700,00 грн., короткостроковий кредит з терміном оплати від 7 днів до 30 днів.

В інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» присвоєно номер договору - № L5071365, паралельно з номером договору № AG8867767, який зазначено в документах (на сайті) кредитора. Це та інші дані щодо кредитного договору зазначено у «довідці про ідентифікацію» особи позичальника, яка передана разом з іншими документами до ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підстав договору про відступлення прав вимоги.

Спеціальні умови для короткострокового Договору кредитної лінії №. AG8867767 передбачали наступні умови: ліміт кредитної лінії - 7 700,00 грн.; сума кредиту - 1 500,00 грн.; відсоткова ставка, в день - 1.30 %; комісія за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю, в день - 22,50 грн.; потенційний ліміт кредитної лінії - 20 000,00 грн.; надана сума кредиту - 1 500,00 грн.; загальна вартість кредиту - 2 085,00 грн.; реальна річна відсоткова ставка - 468,00 %; дата повного погашення - 17.05.2019; штраф, якщо є: 50 %.

В подальшому, 18 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем було укладено Додаткову угоду № AM5765570 до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №. AG8867767, за умовами якого ОСОБА_1 додатково до раніше отриманих коштів отримала кредит у розмірі 2 000,00 грн. строком до 17.05.2019 року, на умовах сплати процентів за відсотковою ставкою 1,31% у день та сплати комісії за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю у розмірі 30,00 грн. на день. Надана сума кредиту - 3 500,00 грн.

Того ж дня, тобто 18 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «Дінеро» та відповідачем було укладено Додаткову угоду № AM6892026 до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №. AG8867767, за умовами якого ОСОБА_1 додатково до раніше отриманих коштів отримала кредит у розмірі 3 000,00 грн. строком до 17.05.2019 року, на умовах сплати процентів за відсотковою ставкою 1,31% у день та сплати комісії за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю у розмірі 45,00 грн. на день. Надана сума кредиту - 6 500,00 грн.

Крім того, 18 квітня 2019 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № AM0224946 до спеціальних умов для короткострокового кредиту Договору кредитної лінії №. AG8867767, за умовами якого ОСОБА_1 додатково до раніше отриманих коштів отримала кредит у розмірі 1 200,00 грн. строком до 17.05.2019 року, на умовах сплати процентів за відсотковою ставкою 1,31% у день та сплати комісії за підготовку та направлення документів/повідомлень у зв`язку з простроченою заборгованістю у розмірі 18,00 грн. на день. Надана сума кредиту - 7 700,00 грн.

Вказаний договір укладений у спосіб акцептування відповідачем ОСОБА_1 публічної оферти ТОВ «ФК «Дінеро» - Загальних умов договору кредитної лінії, шляхом подання відповідачем відповідних заявок через онлайн-сервіс на відповідному електронному ресурсі та погодження таких заявок ТОВ «ФК «Дінеро», що підтверджує узгодження сторонами істотних умов договору.

Усі документи, що підтверджують укладення цього договору, а також містять його істотні умови, зокрема: Загальні умови договору кредитної лінії, заявки, Паспорт споживчого кредиту, Спеціальні умови для короткострокового кредиту за договором кредитної лінії №. AG8867767, підписані позичальником за допомогою електронного підпису.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, є договором приєднання, що визначено у ст. 634 ЦК України.

При цьому, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України - «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену договором суму грошових коштів, що підтверджується довідкою про ідентифікацію виданою ТОВ «ФК «Дінеро».

Відповідач ОСОБА_1 скористалася наданими у кредит коштами, проте зобов`язання належним чином за вищезазначеним договором не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон не вимагає, щоб при заміні кредитора, новий кредитор укладав з боржниками договір.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Так, 01 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» як фактором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» як клієнтом було укладено договір відступлення прав вимоги № 01072019, відповідно до якого Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними договорами вказаними в Реєстрах Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Відповідно Реєстру Боржників від 30 жовтня 2019 року до Договору відступлення прав вимоги № 01072019 від 01 липня 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № L5071365 від 17 квітня 2019 року, укладеним з відповідачем., сума заборгованості становить 18 334,00 грн., з яких: сума основного боргу за кредитом - 7 700,00 грн., сума заборгованості по відсотках - 2 934,00 грн., сума заборгованості по штрафах/пені - 7 700,00 грн.

При цьому, згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25 липня 2024 року, було прийнято рішення про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (а.с. 18). Згідно з наказом № 55-к від 25 липня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором № L5071365 від 17 квітня 2019 року, який укладений з ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 526 ЦК України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач зобов`язання за кредитним договором № L5071365 від 17 квітня 2019 року належним чином не виконала, в результаті чого виникла прострочена заборгованість у загальному розмірі 18 334,00 грн., яка складалася з: тіло кредиту - 7 700,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 2 934,00 грн., заборгованість по штрафах/по пені в валюті кредиту - 7 700,00 грн.

Однак, суд зазначає, що в обґрунтування заявленого розміру заборгованості позивачем не надано суду її розрахунку.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності у відповідача перед позивачем на теперішній час заборгованості за тілом кредиту, процентами та штрафом/пені по кредитному договору № L5071365 від 17 квітня 2019 року, а також будь-яких доказів щодо розміру такої заборгованості, матеріали справи не містять.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відсутність в матеріалах справи розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентам та штрафом/пені по кредитному договору № L5071365 від 17 квітня 2019 року позбавляє суд можливості встановити дійсний розмір такої заборгованості.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 18 334,00 грн. по кредитному договору № L5071365 від 17 квітня 2019 року.

У частині 3 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подання позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

Отже, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості у розмірі 18 334,00 грн. по кредитному договору № L5071365 від 17 квітня 2019 року не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки не доведений позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 18 334,00 грн. по кредитному договору № L5071365 від 17 квітня 2019 року задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 4 008,99 грн. та суми 3% річних у розмірі 1 651,57 грн. в даному випадку є похідними від позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № L5071365 від 17 квітня 2019 року у розмірі 18 334,00 грн., підстав для задоволення яких судом не встановлено, суд вважає, що у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити за недоведеністю та безпідставністю.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» слід відмовити в повному обсязі за недоведеністю.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, то судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 204, 526, 627, 634, 1046, 1049 та керуючись ст.ст. 2, 4, 76-82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез