Рішення № 138083349, 09.07.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1150/26

Провадження №2/173/1369/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 липня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

15.04.2026 позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 26.06.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою Вебсайту (navse.in.ua) укладено кредитний договір № 1568-4531, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на платіжну карту в розмірі 18000,00 грн. строком на 300 днів, базовий період 14 днів; зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі: знижена ставка 0,90% в день; стандартна ставка - 1% - за кожен день користування кредитом, комісія за видачу кредиту - 20% від суми кредиту.

Також додатковою угодою № 1 від 21.07.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1568-4531 від 26.06.2025 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит в сумі 2000 грн.

Укладений кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач була ознайомлена. Зазначений кредитний договір між сторонами укладений відповідно до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідачу надано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, ознайомлено з Правилами надання споживчих кредитів та інших супутніх документів, які в подальшому підписані ОСОБА_1 .

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 20000,00 грн. на картковий рахунок. Обов`язки, передбачені договором, відповідач не виконував, у зв`язку з чим станом на 24.02.2026 виникла заборгованість за наданим кредитом в розмірі 71373,54 грн: заборгованості за кредитом 20000 грн., заборгованості за нарахованими процентами 41103,77 грн; заборгованість за процентами річними на підставі ст.625 ЦК України - 8200,00 грн та заборгованість за комісією - 2069,77 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача зазначену заборгованість в сумі 71373,54 грн, а також судові витрати у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026, справа передана в провадження судді Кожевник О.А.

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що позивач не довів факт укладення договору між ним та відповідачем, також не надано допустимих доказів на підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу. Окрім того відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості, вважає нараховані відсотки такими, що не відповідають вимогам справедливості, добросовісності та розумності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 26.06.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1568-4531 у вигляді електронного документа, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 18000,00 грн., строком кредитування 300 днів, дата повернення кредиту - 21.04.2026, базовий строк кредитування 14 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 1% за кожен день користування кредитом (п.4.1, 4.4, 4.6, 4.10). Кредит надається шляхом безготівкового переказу грошових коштів безпосередньо після укладення договору.

Умовами договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту - 20% від суми виданого кредиту (п.4.7).

Матеріалами справи також підтверджується, що 21.07.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1568-4531, згідно з п. 2.1 відповідачу надано додатково кредит в сумі 2000 грн. Строк кредитування було продовжено на 25 днів та становив 325 днів (п.2.7), визначено новий графік погашення заборгованості (п.5.1).

Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Вебсайту ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (https://navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Окрім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув в повному обсязі.

Отримання відповідачем кредитних коштів в загальному розмірі 20000,00 грн. підтверджено довідкою ТОВ «Фінансова Компанія Контрактовий дім» про перерахування суми кредиту в розмірі 18000 грн за договором № 1568-4531 від 26.06.2025, та про перерахування суми кредиту 21.07.2026 в розмірі 2000 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 24.02.2026 заборгованість за кредитом становить 20000 грн; заборгованість за нарахованими процентами становить 41103,77 грн.

Враховуючи те, що кредитний договір підписаний відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію», ОСОБА_1 , будучи обізнаним з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту в сумі 20000,00 грн та відсотками в сумі 41103,77 грн, які підлягають стягненню на користь позивача.

Суд звертає увагу, що відсотки нараховано відповідно до умов договору: з урахуванням визначеної відсоткової ставки та в межах строку кредитування. Відповідач не надав контррозрахунку на спростування доводів позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведення факту укладення кредитного договору, з огляду на те, що договір укладено в електронній формі, він за своєю формою укладення та підписання відповідає вимогам чинного законодавства, а позивач надав допустимі та достатні докази на підтвердження цих обставин. Підстав для зменшення суми нарахованих відсотків немає, оскільки вони нараховані відповідно до умов договору, зобов?язання за яким в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов?язковими для виконання сторонами. Окрім того, з розрахунку заборгованості видно, що відповідач частково погашав заборгованість (на суму 9486,46 грн), що, на думку суду, підтверджує розуміння ним факту укладення договору та зміст зобов?язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Зі змісту постанови ВС № 753/20537/18 від 30.08.2023 р. вбачається, що принцип змагальності сторін покладає на відповідача серед іншого й тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Отже відповідач на спростування отримання ним кредитних коштів від позивача міг надати виписку по рахунку за вказаний період, проте не зробив цього.

Посилання відповідача на відповідні положення Закону України Про споживче кредитування та Закону України Про захист прав споживачів суд вважає нерелевантним, оскільки вони стосуються розміру неустойки або іншого виду компенсації у випадку порушення зобов?язання, натомість в цій справі відсотки в сумі 41103,77 грн нараховані за правомірне користування кредитним коштами.

Інші доводи відповідача, зокрема щодо недотримання позивачем вимог щодо досудового врегулювання спору, суд вважає необґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду.

Щодо нарахованих відсотків в сумі 8200 грн, нарахованих згідно зі ст. 625 ЦК України як вид відповідальності за порушення грошового зобов?язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, згідно з умовами договору передбачено, що у разі порушення зобов?язання Позичальник зобов`язании? сплатити Кредитодавцю відсотки у розмірі 401500% річних від розміру простроченоі? заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України. (п.8.2).

Відповідно до умов договору (п.4.5) погашення кредиту та сплата відсотків мало здійснюватись відповідно до графіку платежів.

Отже, згідно з умовами договору слід розрізняти два види відсотків: які нараховуються за правомірне користування кредитними коштами - в строк до 16.05.2026, та у виді відповідальності за порушення зобов?язання (несвоєчасне погашення заборгованості) - згідно зі ст. 625 ЦК України.

Разом з тим в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в пунктах 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Тому, на думку суду, відсотки за порушення зобов?язання можуть бути нараховані лише після 16.05.2026 (з урахуванням строку кредитування, визначеного додатковою угодою).

Водночас, 17 березня 2022 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 р., яким, зокрема, було внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено його пунктом 18, що встановлює нові правила звільнення позичальника від відповідальності в разі прострочення виконання ним своїх зобов`язань.

Так, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, нарахування позивачем відсотків за порушення зобов?язання згідно зі ст. 625 ЦК України за період з дії воєнного стану в Україні є таким, що не відповідає діючому законодавству, тому вимоги про стягнення відсотків в розмірі 8200,00 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

Водночас суд відхиляє доводи позивача про правомірність нарахування неустойки з огляду на таке.

Пункт 6.1. Прикінцевих та перехідних положень Закону Украі?ни «Про споживче кредитування» передбачав, що у період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану та у тридцятиденнии? строк після дня и?ого припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчии? кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустои?ки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчии? кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентноі? ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу Украі?ни, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчии? кредит у період, зазначении? у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустои?ка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчии? кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Позивач зауважує, що цей пункт виключено відповідно до Закону Украі?ни № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів Украі?ни щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що, на його думку, надає право кредитодавцю нараховувати неустойку у випадку порушення зобов?язання позичальником, навіть якщо кредитний договір укладено після 24.02.2022, оскільки є спеціальною нормою.

Суд вважає таке обгрунтування непереконливим у зв?язку з тим, що відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Саме тому на кредитні правовідносини, зокрема щодо нарахування неустойки мають застосовуватись положення ЦК України. Окрім того, Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 зроблено наступний висновок щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, стягнення заборгованості по штрафам за порушення зобов?язання згідно зі ст. 625 ЦК України за період з дії воєнного стану в Україні є таким, що не відповідає діючому законодавству, тому вимоги про стягнення відсотків в розмірі 8200 грн є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача комісії в розмірі 2069,77 грн. суд зазначає наступне.

Так, п. 4.7 передбачено сплату комісії, пов?язаної з наданням кредиту в розмірі 20% від суми Кредиту. Нарахування здійснюється на суму кредиту та в день видачі кредиту.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за кредитом у розмірі 2069,77 грн. не підлягають задоволенню.

З цих підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 2279,31 грн (61103,77 *100 % : 71373,54 * 2662,40)

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 530, 551, 610, 623, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598), заборгованість за кредитним договором № 1568-4531 від 26.06.2025 в розмірі 61103 (шістдесят одна тисяча сто три) грн. 60 коп., яка складається з заборгованістю за кредитом 20000, 00 грн., заборгованістю за процентами в сумі 41103, 77 грн. та судові витрати у сумі 2279 грн. (дві тисячі двісті сімдесят дев?ять) грн 31 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня отримання учасником справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повна назва учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ЄДРПОУ 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідач: ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.А. Кожевник