Ухвала суду № 138083137, 09.07.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог

Справа № 500/654/26

09 липня 2026 р.м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.02.2026 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Тернопільській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.08.2025 індексації-різниці грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області нарахувати та виплатити за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.08.2025 індексацію ("індексацію-різницю") грошового забезпечення з розрахунку 3659,00 грн. (три тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять грн. 00 коп.) щомісячно відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з виплатою компенсації суми податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року.

Ухвалою судді від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 26.06.2026 позовну заяву залишено без руху в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 31.08.2025. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня її отримання строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 31.08.2025 та надання доказів на їх підтвердження.

Також витребувано у відповідача належним чином завірену копію грошового атестата позивача та інформацію чи ознайомлювався з ним позивач. Встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання необхідної інформації та документів.

03.07.2026 до суду від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали суду, в якій зазначено, що позивач вважає, що індексація грошового забезпечення не є виплатою при звільненні, а є частиною належних працівникові виплат. Так, порушення зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим: кожен день невиплати або затримки виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат означає не завершене правопорушення, а таке, що триває.

Також представник зазначає, що враховуючи правову природу індексації грошового забезпечення як складової оплати праці, рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025, позивач вважає, що строк звернення до суду у даній справі не пропущено.

Визначаючись щодо наведеного суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що норма статті 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Частина друга статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022 включно) передбачала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

Однак, Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" були внесені зміни до цієї статті КЗпП України і з 19.07.2022 строки звернення до суду стали обмеженими. Зокрема, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У цій справі позовні вимоги стосуються нарахування і виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період як до 19.07.2022 так і після.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшов висновку, за змістом якого якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).

Отже, у цій справі до вимог щодо нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 31.08.2025 у редакції норми частини першої статті 233 КЗпП України після 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли особа (працівник, службовець) дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

У постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 Верховний Суд зазначив, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19.07.2022] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини). Визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Відповідачем надано суду копію книги реєстрації грошових атестатів, з якої слідує, що позивача ознайомлено із грошовим атестатом 05.09.2025, що підтверджується його підписом. Атестат, зокрема, містить відомості про розмір нарахованої позивачу індексації.

Отже, з наведеного слідує, що 05.09.2025 позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Поряд з цим, до суду із позовною заявою позивач звернувся 11.02.2026.

Враховуючи наведене, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.08.2025.

Щодо посилання представника позивача на рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 №1-р/2025 слід зазначити, що вказаним рішенням визнано неконституційною ч.1 ст.233 КЗпП, що стосувалась строку звернення до суду діючого працівника який продовжує перебувати у трудових відносинах.

Натомість, оскільки позивач звільнений зі служби, до даних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст.233 КЗпП, яка є чинною та неконституційною не визнавалась.

Отже, викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду факти не свідчать про наявність обставини, які перешкодили своєчасно звернутися до суду, після звільнення з військової служби. Інших поважних причин пропуску строку звернення до суду представником позивача не наведено.

Згідно з положеннями ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки з позовними вимогами у вказаній частині позивач звернувся до суду поза межами встановленого законом строку, а зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини не є поважними причинами пропуску цього строку, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.08.2025.

Керуючись статтями 123, 243, 248, 256 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави поновлення строку, в частині позовних вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 19.07.2022 по 31.08.2025.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду, - в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 31.08.2025.

В решті позовних вимог продовжити розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 09 липня 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.