Рішення № 138083015, 09.07.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 року Справа № 480/2410/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2410/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (давлі - позивач) через представника Добкевич О.С. звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.02.2026 № 184250014087 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу період роботи з 15.07.1986 по 04.03.2000 на посаді тракториста-машиніста в колгоспі ім. Димитрова та зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу період роботи з 15.07.1986 по 04.03.2000 на посаді тракториста-машиніста в колгоспі ім. Димитрова для обчислення пільгового стажу для призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звертався до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.02.2026 № 184250014087 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно, при обчисленні стажу не зарахувало до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди його роботи на посаді тракториста з 15.07.1986 по 04.03.2000 в колгоспі ім. Димитрова.

На думку позивача, за наявності відповідних записів про періоди роботи у трудовій книжці він не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначені пенсії є таким, що порушує його право на гарантоване Конституцією України, пенсійне забезпечення, що обумовило необхідність звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Копія ухвали суду від 10.04.2026 була направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему "Електронний суд" та отримана ним 10.04.2026, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.33). Проте, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області також не скористалося правом на подання відзиву, водночас на виконання вимог суду надало додаткові докази (а.с.36-99).

Відтак, вбачається здійснювати розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 06.02.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.14).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

За результатами розгляду заяви позивача 13.02.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняло рішення № 184250014087 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 20 років та страхового стажу 30 років (а. с.12-13).

При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що вік заявника становить - 56 років 4 місяці 16 днів, страховий стаж - 26 років 1 місяць 22 дні, а пільговий стаж тракториста-машиніста, безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції, відсутній.

До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з липня 1986 року по 04.03.2000, оскільки запис про роботу передує даті заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.05.2003 та потребує уточнення додатковими документами. Довідка про фактично відпрацьований час в колгоспі (вихододні) не надана.

З 01.01.1999 року стаж частково зарахований згідно даних у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (СПОВ).

Зарахувати стаж роботи в колгоспі на підставі показань свідків неможливо, оскільки не підтверджена вироблена кількість вихододнів та до ЕПС не долучені паспорта свідків. Підтвердження пільгового стажу показаннями свідків чинним законодавством не передбачено.

До пільгового стажу не зараховані періоди роботи згідно наданих довідок від 11.12.2025 № 227, від 15.12.2025 № 12 та №18, оскільки вони не відповідають додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а саме відсутнє посилання на статтю 50 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.02.2026 № 184250014087 протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Обсяг страхового стажу (стажу роботи) є одним із основних чинників для визначення розміру пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

У цій справі відсутній спір щодо пенсійного віку та наявності загального страхового стажу, водночас спірним є питання щодо пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснений в листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7.

До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві.

Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо.

Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва.

Єдина назва професії тракторист-машиніст, запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист.

До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.

Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Відповідно до «Загальносоюзного класифікатора професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів 186016», затвердженого постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 серпня 1986 року №016, введеного в дію з 01 січня 1987 року та класифікатора професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженого та введеного в дію наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, професії «механізатор», «підвозчик», «будівельна бригада» відсутні, а міститься професійна назва роботи тракторист - машиніст сільськогосподарського виробництва.

Таким чином, умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV є виконання особою робіт на посаді тракториста-машиніста; безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства; досягнення відповідного віку; наявність кількості відповідного стажу.

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Також якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

У ході судового розгляду встановлено, що відповідно до запису № 1 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.05.2003 (а.с. 18- 21) позивача з липня 1986 року прийнято в члени колгоспу імені Димитрова.

Згідно з записом № 2 вказаної трудової книжки, з 04.03.2000 КСП "Дубрівський" реорганізоване в ТОВ "Агрофірма "Мрія", а відповідно до запису № 3 позивача з 04.03.2000 звільнено з КСП "Дубрівський" в зв`язку з переведенням в ТОВ "Агрофірма "Мрія".

Також на сторінках 24-25 зазначеної трудової книжки містяться відомості про роботу позивача трактористом у 1986 та 1999 роках, річну норму вихододнів та кількість відпрацьованих вихододнів позивачем (а.с. 21).

Разом із тим, трудова книжка не містить відомостей про встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання чи невиконання позивачем такого мінімуму, причини його невиконання, а також посилання на документ, на підставі якого внесено відповідні записи.

Крім того, трудова книжка не містить окремого запису про займану позивачем посаду.

Як вбачається з довідки від 09.07.2021 № 13, виданої ТОВ «Агрофірма «Мрія» (а.с.10), яке є правонаступником КСП «Дубрівський», 07.02.2001 в адміністративній будівлі товариства сталася пожежа, внаслідок якої було знищено архівні документи щодо нарахування заробітної плати, трудові та стажеві книги колгоспу імені Димитрова та КСП «Дубрівський» за період з 1951 по 2000 роки.

За таких обставин підтвердження трудового стажу здійснюється відповідно до пунктів 17, 18 Порядку № 637, які передбачають можливість встановлення стажу на підставі показань не менше двох свідків.

У матеріалах пенсійної справи міститься акт опитування свідка від 07.01.2026 (зв. бік а.с. 51), відповідно до якого посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області проведено опитування ОСОБА_2 . Згідно з її показаннями, ОСОБА_1 працював разом із нею в колгоспі імені Димитрова в період з липня 1986 року по 04.03.2000 на посаді тракториста.

Також у матеріалах пенсійної справи міститься акт опитування свідка ОСОБА_3 від 07.01.2026 (а.с. 52), відповідно до якого вона підтвердила факт спільної роботи з ОСОБА_1 у колгоспі імені Димитрова в період з липня 1986 року по 04.03.2000 на посаді тракториста.

Суд зазначає, що зазначені акти опитування свідків є складовими матеріалів, на підставі яких здійснювалося підтвердження трудового стажу відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

З їх змісту вбачається, що при підтвердженні стажу уповноваженими посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області були досліджені наявні оригінали та копії документів, а також враховані показання свідків, за результатами чого підтверджено наявність у позивача трудового стажу роботи на посаді тракториста в колгоспі імені Димитрова.

За результатами розгляду зазначених матеріалів Комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення про підтвердження та зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 періоду його роботи на посаді тракториста з 15.07.1986 по 04.03.2000 (а.с. 51-52).

Отже, трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 13.05.2003 (а.с. 18- 21), показами свідків, рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області підтверджується факт роботи позивача в період з 15.07.1986 по 04.03.2000 в кологоспі Димитрова на посаді тракториста.

Посилання відповідача 1 в оскаржуваному рішенні на відсутність підтвердження кількості вироблених вихододнів суд оцінює критично, оскільки за відсутності первинних документів така обставина не може бути поставлена у провину позивачу та сама по собі не спростовує встановленого у визначеному законом порядку факту його роботи на посаді тракториста.

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено підтвердження пільгового стажу показаннями свідків. У даному випадку показаннями свідків підтверджувався насамперед факт роботи позивача в колгоспі на посаді тракториста за відсутності первинних документів, що відповідає вимогам пунктів 17, 18 Порядку № 637. При цьому належність позивача до категорії працівників, які мають право на пенсію на пільгових умовах, підтверджується окрім показань свідків також відомостями трудової книжки (а.с. 21).

Суд наголошує, що обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, і відсутність повного об`єму необхідних для реалізації прав позивача документів та відсутність повноти записів у наявних підтверджуючих стаж документах не може ставитися у вину позивачу, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відмовляючи у зарахуванні до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 15.07.1986 по 04.03.2000 у колгоспі імені Димитрова, яке реорганізовано в КСП "Дубрівський", яке у подальшому реорганізоване в ТОВ "Агрофірма "Мрія" на посаді тракториста, не врахувало належні та допустимі докази, що підтверджують зазначений період роботи, а саме: трудову книжку, яка відповідно до законодавства є основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника, акти опитування свідків, складені уповноваженим органом Пенсійного фонду України, та рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області про підтвердження спірного періоду роботи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.02.2026 № 184250014087, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для його прийняття, без належної оцінки всіх доказів, які містяться в матеріалах пенсійної справи, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Застосовуючи механізм захисту права позивача на пенсію, порушеного відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, в частині позовної вимоги зобов`язального характеру позов належить задовольнити, шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 06.02.2026 із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду роботи позивача на посаді тракториста з 15.07.1986 по 04.03.2000 в колгоспі ім. Димитрова, яке реорганізовано в КСП "Дубрівський", яке у подальшому реорганізоване в ТОВ "Агрофірма "Мрія", та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

При цьому, суд враховує, що у силу абзацу чотирнадцятого пункту 4.2 Порядку № 22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 № 25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

А відповідно до абзацу першого пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, то саме останній має завершити процедуру призначення пенсії.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу не підлягають задоволенню.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб`єкта, що прийняв оскаржуване рішення, суму судового збору 1064,96 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.02.2026 № 184250014087.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії від 06.02.2026 із зарахуванням до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоду його роботи на посаді тракториста з 15.07.1986 по 04.03.2000 в колгоспі ім. Димитрова, яке реорганізовано в КСП "Дубрівський", яке у подальшому реорганізоване в ТОВ "Агрофірма "Мрія", та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук