Рішення № 138082983, 09.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року м. Рівне№460/10593/26Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд:

Зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 для визначення розміру доплати за вислугу років період навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті, що складає 1 рік 11 місяців з 01.09.1984 по 30.06.1988 року та період стажування з 01.08.1988 року по 10.02.1992 року у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду, що складає 3 роки 6 місяців.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 року із врахуванням базового розміру посадового окладу судді Рівненського апеляційного суду (враховуючи регіональний коефіцієнт 1,1), розміру доплат за вислугу років (70%) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди судді апеляційного суду (враховуючи регіональний коефіцієнт 1,1), із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, розміру доплат за вислугу років (70%) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з часу звільнення отримує щомісячне довічне грошове утримання як суддя у відставці. Повідомлено, що при обрахунку такого щомісячного довічного грошового утримання пенсійний орган застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. Вважає, що з 01.01.2026 має право на перерахунок і виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці, виходячи із величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 грн, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на 2026 рік з 01 січня 2026 року без обмеження граничного розміру, а дії відповідача щодо непроведення такого перерахунку протиправними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Додатково зазначає, що відповідач протиправно не зарахував стажу роботи для визначення розміру доплати за вислугу років період навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті та період стажування. За таких обставин, просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Статтею 137 цього Закону чітко визначено посади, що зараховується до стажу роботи на посаді судді, в яких відсутні періоди проходження строкової військової служби, половини строку навчання в вищому юридичному навчальному закладу або ж роботи у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду. Вказані періоди зараховані виключно до загального страхового стажу, а тому, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці правомірно обчислено виходячи із % суддівської винагороди враховуючи, що стаж роботи на суддівських посадах становить 36 років 09 місяців 23 днів. Також відповідач вказав, що ст.7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлено, що з 01.01.2026 прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - визначається на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року. В свою чергу, ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік встановлено, що з 01.01.2025 база розміру посадового окладу судді має бути обрахована із розміру 2102 грн. Також зазначив про відсутність оновленої довідки, необхідної для проведення відповідного перерахунку. Вважає, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08.09.2016 №1515-VIII, у зв`язку з поданням заяви про відставку, звільнено з посади суддю апеляційного суду Рівненської області ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, відповідно Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIІ (в редакції, що діяла на момент призначення грошового утримання) у розмірі 88 % суддівської винагороди. Страховий стаж становить 36 років, 9 місяців, 23 дня.

Позивач звернулась 11 червня 2026 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення з 01.01.2026, як судді у відставці, перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який працює на посаді судді Рівненського апеляційного суду (враховуючи регіональний коефіцієнт 1,1), із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного господарського суду, розміру доплат за вислугу років, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» без обмеження щомісячного довічного грошового утримання максимальним (граничним) розміром. Додатково просила зарахувати до стажу роботи для визначення розміру доплати за вислугу років період навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті, що складає 1 рік 11 місяців з 01.09.1984 по 30.06.1988 року та період стажування з 01.08.1988 року по 10.02.1992 року у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду, що складає 3 роки 6 місяців.

Листом від 12 червня 2026 року №16566-16376/Д-02/8-1700/26 відповідач відмовив позивачці у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зокрема зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначений з урахуванням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №460/4473/20, становить 88 % суддівської винагороди, зазначеної у довідці №308/2020 від 04.03.2020 Рівненського апеляційного суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Також відмовлено у зарахуванні до стажу роботи позивача для визначення розміру доплати за вислугу років період навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті, що складає 1 рік 11 місяців з 01.09.1984 по 30.06.1988 року та період стажування з 01.08.1988 року по 10.02.1992 року у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду, що складає 3 роки 6 місяців.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду із позовом про його скасування з підстав не зарахування до стажу роботи на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, окремих періодів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зауважує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII). Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у ч. 3 ст. 142 Закону 1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з`ясування його стажу роботи на посаді судді.

Відповідачем не заперечується наявність у ОСОБА_1 права на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що підтверджується його рішенням про обчислення довічного грошового утримання.

У контексті даних правовідносин спірною є поведінка відповідача щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді інших періодів професійної діяльності, окрім періодів роботи на судді.

Згідно зі статтею 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідач стверджує, що виключно зазначена у статті 137 Закону № 1402-VIII робота може бути зарахована до стажу роботи на посаді судді, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Проте, суд критично оцінює такі доводи Пенсійного органу та з цього приводу зазначає наступне.

Абзацом 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. До набрання чинності Законом № 1402-VIII питання обчислення стажу роботи на посаді судді було врегульоване Законом України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI).

Згідно із вимогами статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції чинній до 28 березня 2015 року), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Згідно із абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Позивач вважає, що до його стажу роботи на посаді судді відповідач протиправно не зарахував період навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 01.09.1984 по 27.06.1988 1 рік 11 місяців; - час роботи у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду з 01.08.1988 по 10.02.1992 3 років 06 місяців.

З аналізу наведеного вбачається, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання також відноситься час роботи на посадах в Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях.

Статтею 67 Закону УРСР "Про судоустрій" від 05.06.1981 №2022-Х було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.

З наведеного вбачається, що організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у розглядуваний період роботи позивачки на посаді стажиста здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій, що свідчить про наявність підстав для зарахування до загального стажу роботи позивачки, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, і період роботи позивачки на посаді стажиста Центрального районного народного суду м.Одеси.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.п.4.2 п.10 Постанови ЦК КПРС, Ради міністрів СРСР від 18 липня 1972 року №535 Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Згідно із п.1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25 червня 1973 року, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.

Відповідно до п.5, 15 вищевказаного Положення час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

Згідно із п. 3 Порядку №283 до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у п.2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 з 01.08.1988 року позивач працювала у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду. З 10.02.1992 року переведена на посаду виконуючого обов`язки народного судді Рівненського міського суду.

Суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування, до стажу роботи, для визначення розміру доплати за вислугу років період стажування з 01.08.1988 по 10.02.1992 року.

Згідно з п. 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

На дату набрання чинності Законом №2453 30.07.2010 року була чинною постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», відповідно до абз. 2 п. 3-1 якої до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Згідно відомостей трудової книжки позивача, запис №9-10, позивач з 01.09.1984 по 30.06.1988 навчалась в Харківському юридичному інституті на денній формі навчання.

Отже, до стажу роботи для визначення розміру доплати за вислугу років, належить враховувати половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 28.08.1984 по 29.06.1977 року, що підтверджується записами у трудовій книжці, військовим квитком.

Правова позиція щодо необхідності зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2019 року у справі №9901/2/19 та від 03.09.2020 року у справі № 9901/521/19

Правова позиція щодо необхідності зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження строкової військової служби узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеного у постановах від 06.03.2018 у справі № 08/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17 та від 24.03.2020 у справі № 559/512/17.

Щодо не проведення перерахунку, суд зазначає наступне.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване статтею 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 135 Закону №1402-VIII, яка згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №1774-VIII від 06.12.2016, базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці чітко залежить від встановленого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

У рішенні від 08 квітня 2016 року №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.

У рішенні від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Така позиція Конституційного Суду України збігається з приписами Європейської хартії щодо статусу суддів від 10 липня 1998 року, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації, як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3- рп/2013, від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Згідно статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено у Законі України Про прожитковий мінімум №966-XIV від 15.07.1999.

Відповідно до статті 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум є вартісною величиною достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Отже, наведеною правовою нормою закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. При цьому, судді вказаним Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік №1082-ІХ від 15.12.2020, Про Державний бюджет України на 2021 рік було установлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць становить 2270,00 грн, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні. Таким чином, вперше для визначення базового розміру посадового окладу судді була запроваджена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102,00 грн.

Аналогічним чином, відповідними нормами Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, разом із встановленням на 01 січня 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн (2022 рік), 2684,00 грн (2023 рік), 3028,00 грн (2024 та 2025 роки), 3328,00 грн (2026 рік), відповідно, був передбачений такий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону №1402-VIII.

Зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, відсутні.

Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно інших, непрофільних законів.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5- рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас, Закон №1082-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402- VIII.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10 листопада 2021 року по справі №400/2031/21 вказав, що Законом України Про прожитковий мінімум не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру судді. При цьому судді також цим Законом не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватись окремо.

Окрім того, Верховний Суд України, зауважував що Закон про Державний бюджет не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні ( виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень трьох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права спеціальний закон скасовує дію загального закону. Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм, коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні:

1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За наведеного заміна при обчисленні складових суддівської винагороди гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн) є протиправною.

Відповідно до ст.7 Про Державний бюджет України на 2026 рік №4695-IX від 03.12.2025, в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2026 на рівні 3328 грн.

Саме такий розмір на переконання позивача повинен враховуватись як розрахункова величина для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач на заяву позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повідомив, що обчислення розміру такого довічного грошового утримання повинне здійснюватися із розрахункової величини - прожиткового мінімуму на рівні 2102 грн.

При цьому, Пенсійний орган у спірних правовідносинах не врахував, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Оскільки з 01.01.2026 підвищився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3328 грн відповідач, маючи в своєму розпорядженні відомості щодо складових суддівської винагороди, його відсоткового розрахунку виходячи зі стажу роботи на посаді судді, був зобов`язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 без його додаткового звернення на підставі матеріалів пенсійної справи.

Пенсійний орган, у випадку спірних правовідносин, не проводячи такий перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2026 року (3328,00 грн) діяв протиправно.

Щодо відсутності обов`язку позивача пред`явлення до Пенсійного органу довідки про суддівську винагороду для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід зауважити на такому.

Матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 містять відомості про суд, де суддя проходив службу, вислугу років (стаж роботи на посаді судді), позаяк такі подавалися до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.

Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону. За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер. Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Конституційним Судом України у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (частина шоста пункту 16) висловлено юридичну позицію про автоматичне здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди. Положення пунктів 1, 3 Розділу ІІ та пункту 2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом автоматичності перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Таким чином, на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі №640/10564/21, від 12 вересня 2023 року у справі №540/7777/21, від 28 листопада 2023 року у справі №640/16655/21.

Відтак, з метою ефективного відновлення порушених прав та інтересів позивача, належить зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 для визначення розміру доплати за вислугу років період навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті, що складає 1 рік 11 місяців з 01.09.1984 по 30.06.1988 року та період стажування з 01.08.1988 року по 10.02.1992 року у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду, що складає 3 роки 6 місяців та здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди судді апеляційного суду (враховуючи регіональний коефіцієнт 1,1), із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, розміру доплат за вислугу років (70%) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Водночас, доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 для визначення розміру доплати за вислугу років період навчання за денною формою на юридичному факультеті у Харківському юридичному інституті, що складає 1 рік 11 місяців з 01.09.1984 по 30.06.1988 року та період стажування з 01.08.1988 року по 10.02.1992 року у відділі юстиції Рівненського облвиконкому на посаді стажиста Рівненського міського суду, що складає 3 роки 6 місяців.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не проведення перерахунку раніше призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2026 року із врахуванням базового розміру посадового окладу судді Рівненського апеляційного суду (враховуючи регіональний коефіцієнт 1,1), розміру доплат за вислугу років (70%) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди судді апеляційного суду (враховуючи регіональний коефіцієнт 1,1), із врахуванням базового розміру посадового окладу судді апеляційного суду, розміру доплат за вислугу років (70%) виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн, встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, код ЄДРПОУ 21084076)

Суддя В.В. Щербаков