Рішення № 138082969, 09.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2026 року м. Рівне№460/10134/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2026 №172850033836 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 16.01.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 з 16.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України протиправно відмовлено їй у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідачем не враховано відповідні періоди. Позивачка вважає свої права порушеними, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 12.06.2026 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.02.2026 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також судом встановлено, що станом на день звернення із заявою позивач досягла 56-річного віку та є особою, яка має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується матеріалами справи.

Поряд із тим, судом встановлено, що відповідно до принципу екстериторіальності розгляд поданої позивачем заяви та доданих до неї документів здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

За результатами розгляду заяви рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2026 №172850033836 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови зазначено недотримання позивачем встановленого законодавством порядку підтвердження часу проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993, у зв`язку з чим, на думку відповідача, відсутні правові підстави для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач послався на положення статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання і оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1.

Водночас із оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 20.08.1991 по 03.03.1994, з 09.03.1994 по 01.03.2000, з 02.03.2000 по 01.07.2000, з 02.07.2000 по 30.03.2001, з 01.04.2001 по 19.12.2001, з 10.07.2002 по 01.11.2002, з 20.10.2003 по 22.03.2004 та з 23.03.2004 по 30.06.2006, відображені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданій 19.03.2025. Підставою для незарахування зазначених періодів відповідач визначив те, що відповідні записи передують даті оформлення трудової книжки, а записи про звільнення не засвідчені печатками та підписами відповідальних осіб.

Також відповідач зазначив, що страховий стаж позивача, починаючи з 1999 року, визначено на підставі відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Поряд із тим, відповідачем не зараховано до періодів проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю період навчання позивача з 01.09.1987 по 05.07.1989 у Дубенському педагогічному училищі з підстав того, що місто Дубно не належить до зони посиленого радіологічного контролю.

Крім того, відповідачем не враховано періоди проживання позивача з 01.01.1987 по 11.07.1989 та з 30.04.1991 по 01.01.1993, підтверджені рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.05.2025 у справі №566/28/25, мотивуючи це тим, що зазначене судове рішення не містить прямого зобов`язання щодо зарахування відповідних періодів до часу проживання у зоні посиленого радіологічного контролю при визначенні права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважаючи, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2026 №172850033836 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а наведені відповідачем підстави для відмови у призначенні пенсії є необґрунтованими, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).

Статтею 16 Конституції України передбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Приписами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон №796-XII.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-XII прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому, постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону №796-ХІІ).

Статтею 14 Закону №796-XII визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій. До них, зокрема, належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні посиленого радіологічного контролю - не менше чотирьох років, - категорія 4.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

Відповідно до статті 15 Закону №796-XII довідка про період проживання, роботи на цих територіях, є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.

Видача посвідчень проводиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» подав до органу Пенсійного фонду України належні документи на підтвердження як страхового стажу, так і періоду проживання на території, що належала до зони посиленого радіологічного контролю.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано довідку Городецького старостинського округу Сарненської міської ради Рівненської області від 18.10.2023 №18/13/04-769/23, відповідно до якої позивач була зареєстрована та проживала у селі Городець, яке станом на час виникнення спірних правовідносин було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія), у періоди з 26.04.1986 по 1987 рік та з 12.07.1989 по травень 1991 року.

Поряд із тим, судом встановлено, що рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.05.2025 у справі №556/28/25, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт постійного проживання позивача у селі Городець Володимирецького району (нині Сарненського району) Рівненської області, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю, у періоди з 01.01.1987 по 11.07.1989 та з 30.04.1991 по 01.01.1993. Таким чином, сукупний період проживання позивача на території зони посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 становив 6 років 8 місяців 6 днів, що підтверджується належними та допустимими доказами.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що рішення Володимирецького районного суду не може бути підставою для підтвердження періодів проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю, оскільки воно не містить окремого зобов`язання щодо зарахування таких періодів для цілей пенсійного забезпечення.

Такий висновок відповідача суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами на всій території України. Отже, відповідач не був наділений дискреційними повноваженнями щодо оцінки обов`язковості зазначеного судового рішення або ігнорування встановлених ним юридичних фактів. Навпаки, встановлений судом факт проживання позивача на відповідній території підлягав обов`язковому врахуванню під час вирішення питання щодо призначення пенсії.

Крім того, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №129/3151/16-а, відповідно до яких у разі відсутності або недостатності документів органу місцевого самоврядування факт проживання особи на території радіоактивного забруднення може підтверджуватися належними доказами, зокрема судовим рішенням про встановлення такого юридичного факту. Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №460/13782/24 та постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №460/1999/19, в яких наголошено, що визначальним є належне підтвердження факту проживання на відповідній території, незалежно від виду документа, яким такий факт підтверджується.

Таким чином, суд доходить висновку, що подані позивачем документи в їх сукупності є достатніми та належними доказами проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 понад чотири роки, що відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ надає право на початкове зниження пенсійного віку на два роки.

Водночас судом встановлено, що загальний період проживання позивача у зазначеній зоні становить 6 років 8 місяців 6 днів, тобто перевищує шість повних років. Відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ після початкового зниження пенсійного віку на два роки особі додатково зменшується пенсійний вік на один рік за кожні три повних роки проживання чи роботи у відповідній зоні, але не більше ніж на п`ять років. Оскільки позивач прожив у зоні посиленого радіологічного контролю шість повних років, він набув право на додаткове зниження пенсійного віку ще на два роки. Отже, загальне зниження пенсійного віку для позивача становить чотири роки.

Також суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, страховий стаж позивача становить 29 років 5 місяців 27 днів. При цьому згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж визначається саме на дату досягнення особою відповідного пенсійного віку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV у 2026 році для призначення пенсії за віком після досягнення 60 років необхідний страховий стаж становить не менше 33 років. Оскільки позивач відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ має право на зменшення пенсійного віку на чотири роки, необхідний страховий стаж для призначення йому пенсії становить 29 років (33 роки мінус чотири роки). Таким чином, на момент досягнення позивачем 56-річного віку його страховий стаж перевищував мінімально необхідний, а тому вимоги закону щодо страхового стажу виконані у повному обсязі.

Поряд із тим, суд враховує, що заява позивача про призначення пенсії була подана до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання, однак відповідно до принципу екстериторіальності, передбаченого Порядком №22-1, її розгляд здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке й прийняло спірне рішення про відмову у призначенні пенсії. Саме цей орган є належним суб`єктом владних повноважень, який повинен усунути допущене порушення права позивача шляхом призначення пенсії, тоді як після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа передається до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання особи, який надалі здійснює її виплату. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за її призначенням відбулося не пізніше трьох місяців після досягнення такого віку. Судом встановлено, що позивач звернувся із відповідною заявою у межах тримісячного строку після досягнення віку, який надає право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, а тому пенсія підлягає призначенню з 16.01.2026.

Враховуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2026 №172850033836 прийняте без повного та всебічного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та без належної оцінки поданих позивачем доказів, у зв`язку із чим є протиправним і підлягає скасуванню.

З метою повного та ефективного поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснювати її нарахування та виплату відповідно до вимог законодавства після передачі електронної пенсійної справи за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат визначені відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 17.02.2026 №172850033836 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 16.01.2026 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виплачувати ОСОБА_1 з 16.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 09 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83,м. Одеса,Одеська обл.,65012, ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385)

Суддя Н.В. Друзенко