Ухвала суду № 138082945, 09.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

09 липня 2026 року м. Рівне№460/10591/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 на базі Комунального некомерційного підприємства "Здолбунівська центральна міська лікарня" Здолбунівської міської ради про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується Позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі іменується Відповідач 1) та Військово-лікарської комісії на базі КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука» (далі іменується Відповідач 2), в якому Позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення 30.05.2026 на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, внесення у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про результати військово-лікарської комісії від 30.05.2026, взяття на військовий облік та вручення повістки на відправку № 194 на 01.06.2026 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення (постанову, протокол) військово-лікарської комісії на базі Комунального підприємства Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука Рівненської обласної ради, оформлене довідкою №2026-0530-1357-3145-7 від 30.05.2026 про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 скасувати (анулювати) в Єдиному державному реєстрі призовиків, військовозобов`язаних та резервістів записи про взяття на військовий облік та військово-лікарську комісію від 30.05.2026 ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 08.07.2026 постановлено: замінити неналежного Відповідача 2 у справі №460/10591/26 на належного Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 на базі Комунального некомерційного підприємства "Здолбунівська центральна міська лікарня" Здолбунівської міської ради (вулиця Степана Бандери, 1, місто Здолбунів, Рівненська область, 35700) / (вулиця Незалежності, 22, місто Здолбунів, Рівненська область, 35700).

07 липня 2026 року Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

За приписами пункту 3 частини першої статті 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За правилами частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 154 КАС України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Частиною третьою статті 154 КАС України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи, оскільки наявності виняткових обставин (коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову) для розгляду заяви з повідомленням учасників справи не установлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що «06.07.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 (надалі - Відповідач 1) подано відзив на позов, до якого додано додатки 7 та 8 (копії додаються), з яких вбачається, що Відповідач 1 звернувся до Начальника Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області з повідомленням про скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ст. 336 Кримінального кодексу України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації). Позивач був виключений з військового обліку, як непридатний до військової служби відповідно до протоколу № 11 від 25.02.2016 року військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до наказу Міністерства Оборони України № 402-08 р. за станом здоров`я на підставі ст. 38 а". Вказане підтверджується Тимчасовим посвідченням позивача № НОМЕР_1 від 26.07.2018р., копія якого наявна в матеріалах справи. До прийняття рішення по даній справі, відносно позивача Відповідачем 1 проводяться не тільки мобілізаційні заходи щодо його призову на військову службу, а й здійснюються заходи щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності - Відповідачем 1 подано Начальника Рівненського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області повідомлення про вчинення позивачем кримінального правопорушення за с. 336 Кримінального кодексу України. Тому забезпечення позову є необхідною умовою для можливості відновлення порушених прав позивача у випадку задоволення судом позову».

Позивач зазначає, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна реальна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача, притягнення його до кримінальної відповідальності до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; в даному випадку, Позивач звертається до суду із заявою про забезпечення позову у зв`язку з тим, що Відповідач 1 не очікуючи рішення по даній справі, здійснює активні мобілізаційні заходи щодо Позивача; Відповідач 1 ініціював відносно Позивача відкриття кримінального провадження за с. 336 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років; мобілізація Позивача без врахування стану його здоров`я (оскільки Позивач категорично заперечує проходження ним нової ВЛК) може завдати непоправної шкоди здоров`ю та життю Позивача, відтак невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, продовження активних мобілізаційних заходів Відповідачем 1, ініціювання порушення кримінального провадження відносно позивача супроводжується залученням Відповідачем 1 трудового ресурсу відповідних органів, в даному випадку додатково - працівників Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, які фінансуються з державного бюджету та отримують заробітну плату. Вказані витрати у разі задоволення позову неможливо буде відновити та повернути державі кошти, які в період війни могли б бути спрямовані на оборону держави, чи відновлення руйнувань завданих війною, чи допомоги внутрішньо переміщеним особам, чи виплат одноразових грошових допомог військовим та членам їх сімей, чи на безліч інших потреб, які нагально необхідні.

Позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову, а саме: заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили рішенням суду в даній адміністративній справі.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічних висновків дійшов Верховний суд у постановах від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 26.06.2019 у справі №826/13396/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 30.09.2019 у справі №640/868/19, від 30.09.2019 у справі №840/3517/18, від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.

Важливим є те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. А тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Наведений аналіз змісту вказаних норм та правових висновків вказує на те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності за наведених Позивачем обставин є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Доданими до заяви про забезпечення позову доказами не підтверджуються поза обґрунтованим сумнівом доводи Позивача про те, що Відповідачем 1 вчинятимуться дії щодо мобілізації Позивача призову на військову службу.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_5 було сформовано та вручено Позивачу повістку на відправку №194 на 01.06.2026, натомість, заву про забезпечення позову подано до суду 17.06.2026.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що наявними у справі матеріалами не підтверджено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся до суду з позовом, оскільки жодних належних та допустимих доказів у розумінні статей 73, 76 КАС України на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам Позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим, суду не надано.

У суду відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав, свобод та інтересів Позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно можуть бути порушені у майбутньому. Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.

З огляду на недоведеність Позивачем існування обставин очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову.

Щодо посилання Позивача на те, що Відповідач 1 не очікуючи рішення по даній справі, здійснює активні мобілізаційні заходи щодо позивача, Відповідач 1 ініціював відносно позивача відкриття кримінального провадження за с. 336 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років; мобілізація позивача без врахування стану його здоров`я (оскільки позивач категорично заперечує проходження ним нової ВЛК) може завдати непоправної шкоди здоров`ю та життю позивача, відтак невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд зазначає, що обраний Позивачем спосіб забезпечення позову не впливає та не може вплинути на факт звернення Відповідача 1 до правоохоронних органів щодо відкриття кримінального провадження.

Позивач також зазначає, що продовження активних мобілізаційних заходів Відповідачем 1, ініціювання порушення кримінального провадження відносно позивача супроводжується залученням Відповідачем 1 трудового ресурсу відповідних органів, в даному випадку додатково - працівників Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, які фінансуються з державного бюджету та отримують заробітну плату. Вказані витрати у разі задоволення позову неможливо буде відновити та повернути державі кошти, які в період війни могли б бути спрямовані на оборону держави, чи відновлення руйнувань завданих війною, чи допомоги внутрішньо переміщеним особам, чи виплат одноразових грошових допомог військовим та членам їх сімей, чи на безліч інших потреб, які нагально необхідні.

Щодо таких посилань Позивача суд зазначає, що залучення працівників Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області в частині ініціювання порушення кримінального провадження щодо Позивача не стосується питання несення будь-яких додаткових витрат на заробітну плату правоохоронців, а стосуються виконання ними завдань і функцій, що визначені нормами чинного законодавства.

Тому, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 на базі Комунального некомерційного підприємства "Здолбунівська центральна міська лікарня" Здолбунівської міської ради про визнання протиправними дій та рішення, зобов`язання вчинення певних дій залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали складений 09 липня 2026 року.

Суддя К.М. Недашківська