Рішення № 138082606, 09.07.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 09 липня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4611/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САРГО-Т до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного Управління ДПС у Полтавській області від 12.03.2026 року № 00028060705 на суму грошового зобов`язання 96 561,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказ на проведення перевірки від 12.02.2026 №386-п не відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки. Як наслідок, такий наказ не можна вважати правомірним. Наведені вище обставини свідчать про відсутність фактичних підстав для прийняття наказу від 12.02.2026 року № 386-п та необхідності здійснення податкового контролю за діяльністю Позивача у формі фактичної перевірки, а тому призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача здійснено безпідставно та необґрунтовано. Крім того вказує, що порушення зазначені в акті перевірки від 20.02.2026 №1839/16/31/РРО/46081834, не підтверджені жодними належними доказами, які б підтверджували їх наявність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.05.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив у їх задоволенні відмовити. Вказував на те, що наказ на проведення перевірки відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України (зокрема, підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України). Крім того зазначає, що згідно копії почекової інформації встановлено факт продажу вина «Кабальєрос де ла Росачервоне 150 мл 1 порц» по ціні 90,00 грн., фіскальний чек від 01.11.2025 № a0K0nybYfUl без зазначення коду УКТЗЕД.» Таким чином, ТОВ «САРГО-Т» порушено п. 1, 2, 11 ст. 3 ЗУ № 265/95- ВР та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у відповідності до п. 1 ст. 17 ЗУ № 265/95-ВР. Крім того, вказував на те, що встановлено факт допуску до роботи працівників офіціантів-осіб, що проводять розрахунки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , бармена ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин відповідно до норм діючого законодавства та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення, формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (надано пояснення працівників). Звертає увагу, що використана ГУ ДПС у Полтавській області під час проведення фактичної перевірки інформація з бази даних СОД РРО є належним та допустимим доказом для підтвердження порушень ТОВ «САРГО-Т».

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до підпункт 20.1.4. пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2 (наявність інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи), пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 12.02.2026 року № 386-п, направлень № 640, № 634, № 628 від 12.02.2026 працівниками Головного управління ДПС у Полтавській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці бар-ресторан «ДЖАН BEER», що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Михайла Коцюбинського, 1В, де здійснює торгівельну діяльність ТОВ «САРГО-Т».

Відповідна фактична перевірка проведена з 13.02.2026 тривалістю 10 діб.

За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки № 1839/16/31/РРО/46081834 від 20.02.2026 року де міститься висновок про порушення вимог пункту 1 . 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції Закону України від 01.06.2000 № 1776-III (зі змінами та доповненнями) та статей 21, 24 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 р. (зі змінами та доповненнями), а саме: - зазначення реквізитів марок акцизного податку на загальну суму - 61 761. 00 грн; «Проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та/або через програмний реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, а саме згідно копії почекової інформації встановлено факт продажу вина «Кабальєрос де ла Роса червоне 150 мл 1 порц» по ціні 90,00 грн., фіскальний чек від 01.11.2025 № a0K0nybYfUl без зазначення коду УКТ ЗЕД.»

За результатами перевірки на підставі вищевказаного Акту, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України і п.1, 7 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, Відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення № 00028060705 від 12.03.2026 року на суму грошового зобов`язання 96 561,50 грн., що включає в себе штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 96 561,50 грн.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, наділені правом проводити перевірки та звірки платників податків (крім Національного банку України) у порядку та випадках, встановлених законодавством, у тому числі після здійснення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому камеральні та документальні перевірки здійснюються виключно в межах повноважень та у порядку, визначених цим Кодексом, а фактичні перевірки - також з урахуванням інших законів України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною є перевірка, яка проводиться за місцем фактичного провадження платником податків діяльності або за місцем розташування господарських чи інших об`єктів права власності такого платника. Предметом такої перевірки є дотримання вимог законодавства щодо регулювання обігу готівки, здійснення розрахункових та касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, а також дотримання роботодавцем законодавства про працю та належне оформлення трудових відносин.

Особливості проведення фактичних перевірок визначені статтею 80 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться без попереднього повідомлення платника податків.

Положеннями пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки лише за наявності законних підстав для її проведення та за умови пред`явлення або надіслання платнику податків відповідних документів, а саме: направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки та службових посвідчень осіб, які зазначені у направленні.

Законодавець прямо встановив, що непред`явлення зазначених документів або їх оформлення з порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки. Водночас відмова у допуску до перевірки з інших підстав не допускається.

Відповідно до підпунктів 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може бути проведена на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків до початку перевірки, за наявності хоча б однієї із визначених законом підстав, зокрема у разі наявності або отримання в установленому порядку інформації від державних органів чи органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд враховує усталену практику Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права.

Так, у постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 803/1171/17 зазначено, що наявність доповідної або службової записки, яка містить інформацію про можливі порушення платником податків вимог законодавства, може бути самостійною та достатньою підставою, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, для видання наказу та проведення фактичної перевірки. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 липня 2023 року у справі № 815/4434/17.

У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 815/4434/17 Верховний Суд також дійшов висновку, що наказ про призначення фактичної перевірки є правомірним, якщо його видано на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а перевірка призначена за наслідками отримання відповідної інформації від уповноважених органів. При цьому своєчасне вручення платнику податків наказу та направлення на перевірку, а також допуск посадових осіб до її проведення свідчать про дотримання контролюючим органом вимог законодавства.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, ухваленій Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, сформулював правовий висновок, відповідно до якого Податковий кодекс України не покладає на контролюючий орган обов`язку детально розкривати у наказі зміст інформації чи конкретні факти, які свідчать про можливі порушення платником податків вимог законодавства. За висновком Верховного Суду, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України містить необхідні елементи як правової, так і фактичної підстави для проведення перевірки, то посилання у наказі лише на відповідний підпункт є мінімально достатнім обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, зокрема щодо підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. У такому випадку наказ не створює невизначеності щодо підстав перевірки та не може вважатися протиправним.

Також Судова палата Верховного Суду у постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 звернула увагу, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України містить дві окремі підстави для проведення фактичної перевірки. Тому контролюючий орган повинен відобразити у наказі поряд із правовою підставою конкретну фактичну підставу проведення перевірки в обсязі, достатньому для її ідентифікації. При цьому така фактична підстава не обов`язково має бути відтворена дослівно, але її зміст повинен відповідати вимогам закону.

Верховний Суд у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 814/733/17 та від 15 лютого 2023 року у справі № 820/6187/16 також зазначив, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень щодо предмету фактичної перевірки залежно від підстав її призначення, визначених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Такі підстави не можуть заздалегідь обмежувати контролюючий орган у виявленні всіх можливих порушень, які можуть бути встановлені під час проведення перевірки.

Оцінивши зміст наказу на проведення перевірки від 12.02.2026 №386-п у сукупності з наведеними положеннями законодавства та правовими висновками Верховного Суду, суд доходить висновку, що даний наказ містить усі необхідні реквізити, визначені Податковим кодексом України, відображає як правову, так і фактичну підставу його прийняття та відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання таких операцій.

Крім того, згідно з пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, у тому числі якщо замовлення або оплата здійснюється з використанням мережі Інтернет, розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений у паперовій та/або електронній формі.

Статтею 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), а розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту, який підтверджує факт продажу товарів, надання послуг або отримання коштів та створений зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій чи програмним реєстратором розрахункових операцій.

Відповідальність за порушення наведених вимог встановлена пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, згідно з яким за непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, проведення їх на неповну суму або невидачу відповідного розрахункового документа до суб`єкта господарювання застосовуються фінансові санкції.

Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2024 року у справі №280/6832/23, від 19 лютого 2025 року у справі №280/2619/24, від 21 лютого 2025 року у справі №280/2615/24 та від 27 березня 2025 року у справі №560/15692/23 сформулював правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачає відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання хоча б одного із трьох самостійних обов`язків: непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій; проведення такої операції на неповну суму; невидачу відповідного розрахункового документа. Наявність будь-якої із зазначених обставин утворює склад правопорушення.

При цьому Верховний Суд наголосив, що кожний окремий випадок непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій є самостійним закінченим правопорушенням, а повторність впливає лише на розмір фінансової санкції.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №640/4426/19.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідачем під час фактичної перевірки належними та допустимими доказами зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 1 та 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, що полягає у проведенні розрахункових операцій із порушенням встановленого порядку та невиконанні обов`язку щодо належного оформлення розрахункових документів.

Щодо проведення розрахункових операцій при реалізації підакцизних товарів без використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Судом встановлено, що під час проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «САРГО-Т» за місцем провадження господарської діяльності: м. Кременчук, вул. Михайла Коцюбинського, 1В, контролюючим органом встановлено факт реалізації підакцизного товару - вина «Кабальєрос де ла Роса червоне 150 мл 1 порц.» за ціною 90,00 грн., що підтверджується копією фіскального чека від 01.11.2025 № a0K0nybYfUl, у якому відсутній код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції при реалізації підакцизних товарів, зобов`язані проводити такі операції через реєстратори розрахункових операцій або програмні реєстратори розрахункових операцій із використанням режиму програмування, із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товару, ціни товару та обліку його кількості.

За порушення зазначених вимог пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР передбачено застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що для суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів, використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД є не правом, а прямим законодавчо визначеним обов`язком, невиконання якого утворює самостійний склад податкового правопорушення.

Зазначені обставини свідчать про порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону № 265/95-ВР, яким передбачено обов`язок проводити розрахункові операції щодо підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Оскільки факт вчинення такого порушення підтверджується матеріалами перевірки та не спростований позивачем належними доказами, суд доходить висновку, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафну (фінансову) санкцію, передбачену пунктом 7 статті 17 Закону № 265/95-ВР, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Щодо допуску працівників до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Крім того, під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено факт допуску до роботи працівників - офіціантів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також бармена ОСОБА_4 без належного оформлення трудових відносин та без повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, про прийняття працівників на роботу.

При цьому повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 було подано лише 16.02.2026, тобто після встановлення зазначених обставин під час проведення фактичної перевірки.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що господарська діяльність здійснювалася під єдиною торговельною маркою «ДЖАН BEER», працівники використовували однакову корпоративну символіку, а реалізація товарів та проведення розрахункових операцій відбувалися через одне місце розрахунків із використанням декількох платників податків.

Суд враховує, що використання декількох платників податків для здійснення господарської діяльності в межах одного закладу, під єдиним брендом, із використанням одного місця проведення розрахунків, є обставиною, яка може свідчити про застосування схеми дроблення бізнесу та штучного розподілу господарської діяльності між різними суб`єктами господарювання.

Отже, наведені обставини у своїй сукупності підтверджують правомірність висновків контролюючого органу щодо виявлених порушень податкового законодавства та законодавства про працю, а доводи позивача про безпідставність висновків акта перевірки спростовуються дослідженими судом доказами та не знайшли свого належного підтвердження під час судового розгляду.

Щодо доводів позивача про недопустимість та недостовірність доказів, використаних контролюючим органом під час проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, в акті фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «САРГО-Т» № 1839/16/31/РРО/46081834 від 20.02.2026 року контролюючим органом використано відомості з інформаційної системи «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» (СОД РРО), зокрема розділу «Дані чеків - Товари», який містить електронні копії розрахункових документів, що надходять до органів Державної податкової служби України дротовими та бездротовими каналами зв`язку від зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль є системою заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно з пунктом 71.1 статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та міститься в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах контролюючих органів.

Крім того, пунктом 74.1 статті 74 Податкового кодексу України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах контролюючих органів або безпосередньо посадовими особами контролюючих органів.

Отже, Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій є складовою інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби України, яка функціонує в межах повноважень контролюючого органу та використовується для реалізації завдань податкового контролю, визначених Податковим кодексом України.

Інформація, що міститься у СОД РРО, відображає всі проведені суб`єктом господарювання розрахункові операції, включаючи реквізити фіскальних чеків, найменування товарів, їх вартість, дату та час проведення операції, а також інші відомості, необхідні для здійснення податкового контролю.

Аналіз наведених норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що інформація про фінансово-господарські операції платників податків, про застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, які надходять до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, є податковою інформацією в розумінні Податкового кодексу України та може використовуватися контролюючим органом як належний доказ під час проведення фактичних перевірок.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23, зазначивши, що СОД РРО розташована в Державній податковій службі України та використовується посадовими особами органів ДПС для виконання завдань і функцій, визначених Податковим кодексом України. Інформація, яка зберігається у СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки інформації, отриманої через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, у тому числі інформації про електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, є належною реалізацією повноважень контролюючого органу щодо здійснення податкового контролю та може бути самостійною підставою для формування висновків за результатами фактичної перевірки.

Таким чином, суд доходить висновку, що використані Головним управлінням ДПС у Полтавській області відомості з інформаційної системи «Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій» є належними, допустимими та достовірними доказами у розумінні статей 72-76 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому доводи позивача щодо недопустимості таких доказів та неможливості покладення їх в основу висновків акта фактичної перевірки є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, надані сторонами докази, а також наведені вище норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Так, у ході судового розгляду встановлено, що фактичну перевірку позивача проведено Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі наказу, який відповідає вимогам Податкового кодексу України, а доводи позивача щодо його протиправності не знайшли свого підтвердження. Під час проведення перевірки контролюючим органом дотримано встановлену законом процедуру її призначення та проведення, а тому будь-які підстави для визнання її незаконною відсутні.

Крім того, матеріалами справи підтверджено факт допущення позивачем порушень вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР, а саме: проведення розрахункових операцій з порушенням установленого порядку, невиконання обов`язку щодо належного застосування реєстраторів розрахункових операцій при реалізації товарів, у тому числі підакцизних, а також порушення вимог щодо використання режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Судом також встановлено наявність належних та допустимих доказів, якими підтверджується допуск працівників до виконання трудових функцій без належного оформлення трудових відносин та без своєчасного повідомлення контролюючого органу про прийняття працівників на роботу, що зафіксовано під час фактичної перевірки та підтверджується матеріалами справи.

Доводи позивача, наведені на обґрунтування позову, зводяться переважно до незгоди з висновками контролюючого органу та власного тлумачення норм податкового законодавства, однак не спростовують встановлених під час перевірки порушень, не підтверджують неправомірності дій контролюючого органу та не свідчать про порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного рішення.

Водночас суд враховує, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими та пропорційними. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає наведеним критеріям, прийняте уповноваженим органом у межах наданих повноважень, на підставі належним чином встановлених фактів порушення податкового законодавства та з дотриманням визначеної законом процедури.

За таких обставин суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12 березня 2026 року № 00028060705 про визначення позивачу грошового зобов`язання у розмірі 96 561,50 грн є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 12.03.2026 року № 00028060705 на суму грошового зобов`язання 96 561,50 грн задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю САРГО-Т (вул. Б. Хмельницького, б. 1А, м. Кременчук, 39600, код ЄДРПОУ 46081834) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова