Рішення № 138082435, 09.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13491/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 11.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Одеській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17 березня 2026 № 7104985/15-32-24-09/ НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що він з 13.09.2002 по 06.02.2026 перебував на обліку як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС в Одеській області, Білгород-Дністровська ДПІ. Рішенням від 17 березня 2026 №7104985/15-32-24-09/ НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 5858,72 грн за період з 10.02.2018 до 02.03.2026 та нараховано пеню за цей же період у розмірі 77828,91 грн, загальна сума штрафних санкцій становить 83687,63 грн. Листом від 27.04.2026 № 14206/6/15-32-24-09-06 відповідач повідомив, що в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 по платежу ККБД 71040000 «для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» станом на 01.01.2026 рахувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску у загальній сумі 37788,74 грн, за період з 2017 по 2020 рік. У межах виконавчого провадження вказану суму було стягнуто у рахунок погашення заборгованості по єдиному внеску. На несвоєчасно сплачені суми єдиного внеску, відповідно до частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 та на підставі даних ІКП ФОП ОСОБА_1 по платежу ККБД 71040000 за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, Головним управлінням ДПС в Одеській області застосовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

З вказаним рішенням позивач не погоджується, вважає його необгрунтованим та безпідставним, адже всі зобов`язання щодо сплати єдиного внеску ним виконані. Окрім того, нарахування штрафних санкцій здійснено в період карантинних обмежень.

Ухвалою судді від 15.05.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст.262 КАС України).

10.06.2026 суд ухвалив у задоволенні клопотання представника позивача представника позивача ОСОБА_1 адвоката Крутоголової О.О. (вх. №ЕС/62381/26 від 04.06.2026) про витребування доказів відмовити.

01.06.2026 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску по термінах сплати за періоди до 01.03.2020.

04.06.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій заявник зазначає, що ні з розрахунку штрафної санкції, ні з відзиву відповідача неможливо встановити яким чином визначено суму пені.

05.06.2026 до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли заперечення у яких відповідач вказує, що на підставі даних ІКП фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по платежу 71040000 за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у періоді з 10.02.2018 по 02.03.2026, відповідно частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами, Головним управлінням ДПС в Одеській області за формою, визначеною Додатком 12 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зі змінами, застосовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.03.2026 № 7104985/15-32-24-09/ НОМЕР_1 на загальну суму 83 687,63 грн, в т. ч. пеня 77 828,91 грн, штрафна санкція 5 858,72 грн.

Звертає увагу суду, що до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску по термінах сплати за періоди до 01.03.2020.

Натомість, по термінах сплати поквартальних авансових внесків, нарахування по яких проведено після 01 березня 2020 року штрафні санкції та пеня за несвоєчасну сплату не застосовувалися, а саме відносно нарахування: 2078,12 грн - заборгованість за період з 01.01.2020 по 29.02.2020; 1 039,06 грн заборгованість за період з 01.06.2020 по 30.06.2020; т3 178,12 грн - заборгованість за період з 01.07.2020 по 30.09.2020; 2 200,00 грн - заборгованість за період з 01.10.2020 по 31.12.2020.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Як зазначає Головне управління ДПС в Одеській області та не спростовує позивач, згідно даних ІКП ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по платежу КБК 71040000 «для фізичних осіб підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» станом на 01.01.2026 рахувалась заборгованість по сплаті єдиного внеску у загальній сумі 37 788,74 грн, у тому числі:

8 448,00 грн - заборгованість за період з 01.01.2017 по 31.12.2017;

2 457,18 грн - заборгованість за період з 01.01.2018 по 31.03.2018;

2 457,18 грн - заборгованість за період з 01.04.2018 по 30.06.2018;

2 457,18 грн - заборгованість за період з 01.07.2018 по 30.09.2018;

2 457,18 грн - заборгованість за період з 01.10.2018 по 31.12.2018;

2 754,18 грн - заборгованість за період з 01.01.2019 по 31.03.2019;

2 754,18 грн - заборгованість за період з 01.04.2019 по 30.06.2019;

2 754,18 грн - заборгованість за період з 01.07.2019 по 30.09.2019;

2 754,18 грн - заборгованість за період з 01.10.2019 по 31.12.2019;

2 078,12 грн - заборгованість за період з 01.01.2020 по 29.02.2020;

1 039,06 грн - заборгованість за період з 01.06.2020 по 30.06.2020;

3 178,12 грн - заборгованість за період з 01.07.2020 по 30.09.2020;

2 200,00 грн - заборгованість за період з 01.10.2020 по 31.12.2020.

Головне управління ДПС у Одеській області прийняло рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17 березня 2026 № 7104985/15-32-24-09/ НОМЕР_1 (а.с.12), на загальну суму 83 687,63 грн, в т. ч. пеня 77 828,91 грн, штрафна санкція 5 858,72 грн.

У розрахунку штрафних санкцій (а.с.13) міститься графа «період пені» та «сума пені»:

10.02.2018-16.02.2026 1680,19 грн;

10.02.2018-19.02.2026 10661,81 грн;

10.02.2018-02.03.2026 12472,43 грн;

20.04.2018-02.03.2026 7061,94 грн;

20.07.2018-02.03.2026 6838,33 грн;

20.10.2018-02.03.2026 6612,27 грн;

22.01.2019-02.03.2026 6381,30 грн;

20.04.2019-02.03.2026 6910,24 грн;

20.07.2019-02.03.2026 6659,61 грн;

22.10.2019-02.03.2026 6400,71 грн;

21.01.2020-02.03.2026 6150,08 грн.

Головним управлінням ДПС в Одеській області надано до суду, разом із заявами по суті справи, розрахунок штрафних санкцій та пені за наслідками якого прийнято спірне рішення:

- єдиний внесок за 2017 рік у сумі 8 448,00 грн, термін сплати 09.02.2018, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості у сумі 573,65 грн 16.02.2026, кількість днів прострочення платежу 2929, сума штрафу 114,73 грн (573,65 х 20%), сума пені 1 680,19 грн (573,65 грн х 2929 х 0,1%), у сумі 3 636,65 грн 19.02.2026, кількість днів прострочення платежу 2932, сума штрафу 727,27 грн (3 636,65 х 20%), сума пені 10 661,81 грн (3 636,65 грн х 2932 х 0,1%), у сумі 4 238,00 грн - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу 2943, сума штрафу 847,60 грн (4 238,00 х 20%), сума пені 12 472,43 грн (4 238,00 грн х 2943 х 0,1%);

- єдиний внесок за 1 квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн, термін сплати 19.04.2018, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості 2 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу - 2874, сума штрафу 491,44 грн (2 457,18 х 20%), сума пені 7 061,94 грн (2 457,18 х 2874 х 0,1%);

- єдиний внесок за 2 квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн, термін сплати 19.07.2018, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу 2783, сума штрафу 491,44 грн (2 457,18 х 20%), сума пені 6 838,33 грн (2 457,18 х 2783 х 0,1%);

- єдиний внесок за 3 квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн, термін сплати 19.10.2018, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу 2691, сума штрафу 491,44 грн (2 457,18 х 20%), сума пені 6 612,27 грн (2 457,18 х 2691 х 0,1%);

- єдиний внесок за 4 квартал 2018 року у сумі 2 457,18 грн, термін сплати 21.01.2019, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу - 2597, сума штрафу 491,44 грн (2 457,18 х 20%), сума пені 6 381,30 грн (2 457,18 х 2597 х 0,1%);

- єдиний внесок за 1 квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн, термін сплати 19.04.2019, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу - 2509, сума штрафу 550,84 грн (2 754,18 х 20%), сума пені 6 910,24 грн (2 754,18 х 2509 х 0,1%);

- єдиний внесок за 2 квартал 2019 року у сумі 2 754,18 грн, термін сплати 19.07.2019, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу - 2418, сума штрафу 550,84 грн (2 754,18 х 20%), сума пені 6 659,61 грн (2 754,18 х 2418 х 0,1%);

- єдиний внесок за 3 квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн, термін сплати 21.10.2019, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу - 2324, сума штрафу 550,84 грн (2 754,18 х 20%), сума пені 6 400,71 грн (2 754,18 х 2324 х 0,1%);

- єдиний внесок за 4 квартал 2019 року в сумі 2 754,18 грн, термін сплати 20.01.2020, стягнуто органами ДВС в рахунок погашення заборгованості - 02.03.2026, кількість днів прострочення платежу - 2233, сума штрафу 550,84 грн (2 754,18 х 20%), сума пені 6 150,08 грн (2 754,18 х 2233 х 0,1%).

Так, вважаючи пірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Положеннями статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок, ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Пунктом 4 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 01.01.2017 у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. (п. 2 частина перша ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 06 грудня 2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що діяла до 01.01.2021).

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5-1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, зобов`язані сплачувати єдиний внесок з 01.01.2018, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у редакції, що діє з 01.01.2018).

Тобто граничний термін сплати єдиного внеску для таких платників - 19 число місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа та переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно п. 6 частина перша ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», є недоїмкою.

Згідно ч. 6 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі-Інструкція №449).

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Підпункт 2 пункту другого розділу VII Інструкції №449 встановлює, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Водночас, суд зазначає, що у постанові Верховного суду від 18.04.2024 по справі №240/27062/22 колегія суддів погодилась з підходом судів попередніх інстанцій про те, що правильність здійсненого розрахунку розміру штрафних санкцій входить до предмета доказування у спорах цієї категорії, оскільки є наступним питанням після висновку про наявність з боку позивача податкового правопорушення, яке тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Суд враховує, що згідно із пунктом 9-11.1 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.

Проте, згідно з наданим податковим органом розрахунком штрафних санкцій, не вбачається, що останні були нараховані за період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Перевіривши, розрахунок, наданий Головним управлінням ДПС в Одеській області, суд погоджується з правомірністю застосування штрафних санкцій та пені щодо позивача.

Щодо доводів позивача про дефект форми, зокрема, розрахунку штрафної санкції, суд їх відхиляє та зазначає, що у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16, від 25 січня 2019 року по справі №812/1112/16, від 15 травня 2019 року по справі №814/1140/15 викладено правову позицію, згідно якої окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Таким чином, при розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями частин 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.