Ухвала суду № 138082379, 09.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20661/26

УХВАЛА

09 липня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви Приватного підприємства «Торговий дім «Унікальний Проект» до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Приватного підприємства «Торговий дім «Унікальний Проект» про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій позивач просить:

1. Зупинити дію Постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 80 від 01.07.2026 про накладення штрафу на Приватне підприємство «Торговий дім «Унікальний Проект»;

2. Заборонити Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області вчиняти дії, спрямовані на виконання Постанови № 80 від 01.07.2026 про накладення штрафу на Приватне підприємство «Торговий дім «Унікальний Проект»;

3. Зупинити стягнення у виконавчому провадженні, відкритому на підставі постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 80 від 01.07.2026 про накладення штрафу на Приватне підприємство «Торговий дім «Унікальний Проект» до набрання законної сили рішенням суду у справі;

4. Заборонити органам та особам, які здійснюють примусове виконання рішень, в тому числі Хаджибейському відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, вчиняти будь які із примусового виконання Постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 80 від 01.07.2026 про накладення штрафу на Приватне підприємство «Торговий дім «Унікальний Проект», до розгляду справи по суті.

В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області винесло постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 340 000 гривень. З вказаною постановою позивач не погоджується та стверджує про свій намір подати адміністративний позов до Одеського окружного адміністративного суду про визнання її протиправною та скасування.

Предметом спору у даній справі, як зазначає позивач, є також визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 30.06.2026 р. № 721, № 722, якими було накладено на Заявника обмежувальні (корегувальні) заходи у вигляді:

1) заборони надання продукції на ринку; 2) вилучення продукції з обігу.

Подання цієї заяви про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви обумовлене виключно необхідністю запобігти виникненню негативних наслідків, які можуть настати до моменту відкриття провадження у справі, адже до моменту подання позовної заяви існує реальна загроза примусового виконання спірної постанови. Постанова про накладення штрафу № 80 від 01.07.2026 є виконавчим документом, на підставі якого може бути здійснено стягнення суми штрафу в примусовому порядку. Забезпечення позову має превентивний характер та спрямоване на недопущення ситуації, коли до моменту ухвалення судового рішення права особи будуть порушені настільки, що їх подальше поновлення вимагатиме додаткових судових процедур, істотних фінансових витрат або стане надмірно ускладненим.

Так, позивач просить врахувати те, що рішеннями Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області до нього також застосовані обмежувальні (корегувальні) заходи у вигляді заборони надання продукції на ринку та її вилучення з обігу, які підлягають виконанню незалежно від їх судового оскарження. Унаслідок цього він фактично позбавлений можливості реалізовувати відповідну продукцію, отримувати дохід від її продажу та використовувати її у господарській діяльності. Разом із тим позивач не просить суд зупинити виконання зазначених рішень, незважаючи на те, що вони також будуть предметом судового оскарження. З метою дотримання принципу співмірності заявлені заходи забезпечення стосуються виключно постанови про накладення штрафу та недопущення її примусового виконання до вирішення спору по суті. За таких обставин одночасне виконання рішень про вилучення продукції з обігу та примусове стягнення значного штрафу призведе до непропорційного втручання у майнові права позивача та істотно ускладнить здійснення ним господарської діяльності ще до перевірки судом законності оскаржуваних актів.

Невжиття заходів забезпечення позову, позивач вважає, може призвести до примусового стягнення штрафу, накладення арешту на кошти позивача та інших негативних наслідків виконавчого провадження в той час, коли позивач уже зазнає істотних обмежень у здійсненні господарської діяльності у зв`язку з виконанням рішень про вилучення продукції з обігу. Таким чином шкода не є потенційною або ймовірною, а вже виникає з моменту набрання чинності спірними рішеннями, оскільки позивач позбавлений можливості використовувати належне йому майно у підприємницькій діяльності. Позивач поніс значні витрати на імпорт продукції, її митне оформлення, транспортування, зберігання та підготовку до реалізації. У разі виконання спірних рішень ці витрати не можуть бути компенсовані лише шляхом подальшого задоволення позову. За таких обставин, враховуючи значну суму штрафної санкції - 340 000 гривень, в разі відкриття виконавчого провадження, можуть бути арештовані поточні рахунки. При цьому сума штрафу - 340 000 гривень для суб`єкта господарювання є істотним фінансовим навантаженням, яке завдасть шкоду та фактично призведе до зупинення його діяльності. Заходи з примусового стягнення штрафу унеможливлять зокрема виплати заробітної плати працівникам підприємства, що може призвести також до несплати сум податків та обов`язкових платежів до бюджету з доходів працівників; оплату орендної плати за оренду приміщень; поставить під загрозу можливість розрахунків із контрагентами. Зазначені обставини вказують на те, що в разі незастосування заходів забезпечення позову буде унеможливлений ефективний захист прав та інтересів позивача.

Очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача полягає у тому, що оскаржувана постанова є виконавчим документом та вже передана (або може бути у будь-який момент пред`явлена) до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Крім того, позивач посилається на статтю 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», відповідно до якої у разі оскарження постанови про накладення штрафу її виконання та сплата штрафу здійснюються лише після розгляду скарги або після набрання законної сили судовим рішенням. Позивач звертає увагу, що незважаючи на ці приписи закону, практика відповідача свідчить про направлення документів до органів ДВС, навіть якщо триває процедура оскарження та наявні відповідні докази, всупереч вимогам статті 44 зазначеного Закону. Саме тому застосування заходів забезпечення позову є необхідним для недопущення порушення спеціального законодавства та забезпечення реальної дії встановленої законом гарантії судового захисту.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив, що 01.07.2026 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області винесло постанову про накладення на позивача штрафу №80 в сумі 340 000 грн. В постанові зазначено, що у разі її невиконання протягом 15 днів з дня її отримання здійснюється примусове виконання органами виконавчої служби.

Також 30.06.2026 відповідач стосовно позивача прийняв рішення про вжиття обмежувальних заходів №721, №722 із забороною продавати продукцію, вилучення з обігу продукції. З метою примусового виконання рішень про вжиття обмежувальних заходів відкрито виконавче провадження.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановлює, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінює, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з частиною 6 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України , в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Водночас, забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Враховуючи п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

З огляду на матеріали справи та аргументи позивача, суд вважає, що є обґрунтовані підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення дії спірної постанови та заборони вчинення дій стосовно її виконання. Суд погоджується з аргументами позивача, що оскільки вказана постанова є виконавчим документом, невжиття заходів забезпечення може призвести до примусового стягнення штрафу, накладення арешту на кошти позивача та інших негативних наслідків виконавчого провадження в той час, коли позивач уже зазнає істотних обмежень у здійсненні господарської діяльності у зв`язку з виконанням рішень про вилучення продукції з обігу.

Крім того, застосування заходів забезпечення позову, про які просить позивач, спрямовані лише на збереження існуючого правового та майнового становища сторін до ухвалення судового рішення. Адже відповідно до ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», у разі оскарження постанови про накладення штрафу її виконання та сплата штрафу здійснюються лише після розгляду скарги або після набрання законної сили судовим рішенням. Тобто законодавець прямо визначив, що оскарження постанови про накладення штрафу виключає можливість її примусового виконання до остаточного вирішення спору. Зазначена норма є спеціальною щодо правовідносин, пов`язаних із застосуванням адміністративно-господарських санкцій у сфері державного ринкового нагляду, а тому підлягає пріоритетному застосуванню порівняно із загальними положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас вжиття таких заходів не створить негативних наслідків для відповідача, оскільки у разі відмови в задоволенні позову постанова може бути виконана у загальному порядку. Натомість невжиття заходів забезпечення може призвести до примусового стягнення штрафу, накладення арешту на кошти позивача та інших негативних наслідків виконавчого провадження в той час, коли позивач уже зазнає істотних обмежень у здійсненні господарської діяльності у зв`язку з виконанням рішень про вилучення продукції з обігу. Таким чином, шкода не є потенційною або ймовірною, а вже виникає з моменту набрання чинності спірними рішеннями, оскільки позивач позбавлений можливості використовувати належне йому майно у підприємницькій діяльності. При цьому навіть подальше ухвалення судом рішення про скасування постанови не усуне автоматично наслідків примусового стягнення, оскільки повернення коштів, скасування арештів та відновлення майнового становища потребуватимуть здійснення окремих юридичних процедур, що значно ускладнить поновлення порушених прав заявника.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що вжиття заходів забезпечення позову за результатами розгляду даної заяви не є вирішенням спору по суті, в разі забезпечення позову буде лише зупинена процедура можливого примусового стягнення штрафу, тобто, лише тимчасово, до набрання чинності рішенням суду по суті спору, може бути зупинено примусове стягнення штрафу.

Очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача полягає у тому, що оскаржувана постанова є виконавчим документом. На її підставі відкривається виконавче провадження, у межах якого державний виконавець має право застосовувати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання, зокрема накладати арешт на рахунки, звертати стягнення на грошові кошти, списувати кошти з рахунків позивача, стягувати виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Таким чином, небезпека порушення прав позивача не є припущенням чи можливістю на майбутнє, а є реальною та безпосередньою.

Разом з тим, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви в частині зупинення стягнення у виконавчому провадженні та заборони органам, які здійснюють примусове виконання рішень в тому числі Хаджибейському відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі вчиняти будь-які дії з виконання, оскільки позивач жодним чином не довів, що на дату звернення до суду було відкрито та існує виконавче провадження щодо виконання спірної постанови.

На підставі викладеного, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 151, ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного підприємства «Торговий дім «Унікальний проект» про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити частково.

2. Застосувати наступні заходи забезпечення адміністративного позову до його подання:

- Зупинити дію Постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 80 від 01.07.2026 про накладення штрафу на Приватне підприємство «Торговий дім «Унікальний Проект»;

- Заборонити Головному управлінню Держпродспоживслужби в Одеській області (ЄДРПОУ 40342996, м.Одеса, вул.7 а Пересипська, буд.6) вчиняти дії, спрямовані на виконання Постанови № 80 від 01.07.2026 про накладення штрафу на Приватне підприємство «Торговий дім «Унікальний Проект» (ЄДРПОУ 33311423, м.Одеса, вул.. Колонічна, буд.7).

3. У решті задоволення вимог заяви відмовити.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту іі підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.