Рішення № 138082366, 09.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23810/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Пахолчак В.П.

представника ГУ ДПС в Одеській області за первісним позовом Пташинська А.О.;

представника ГУ ДПС в Одеській області за зустрічним позовом Штомпель К.С.,

представника ОСОБА_1 ?Бендерук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу та зустрічний позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «МІСТО БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг у сумі 2416147,19 грн, а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 2 230315,87 грн, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування 185831,32 грн.

Ухвалою суду від 22.07.2025 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 28.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Зобов`язано позивача надати докази у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2025 року прийнято до провадження для спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_1 ГУ ДПС, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2025 року №15043/15-32-24-06-20, №15044/15-32-24-06-20, №15045/15-32-24-06-20 та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом по цій справі. Вирішено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу підготовчого засідання від 08.01.2026 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Публічне акціонерне товариство «МІСТО БАНК» (код ЄДРПОУ 20966466).

Також ухвалою суду занесеною до протоколу підготовчого засідання від 08.01.2026 року продовжено підготовче провадження до 90 днів.

Ухвалою суду від 08.01.2026 року зобов`язано Архів Національного банку України надати до суду до 05.02.2026 року належним чином завірені матеріали кредитної справи АТ "МІСТО БАНК" за кредитним договором №14/Ф/USD/ЦВ від 11.06.2007 року, а також документи, що свідчать про повідомлення Банком ОСОБА_1 про списання (анулювання) або прощення заборгованості за цим договором. Зупинено провадження по справі до надання доказів по справі.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, провадження у справі поновлено, продовжено розгляд справи.

Також вказаною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги до ОСОБА_1 , представник ГУ ДПС зазначив, що у відповідачки ОСОБА_1 станом на дату подання позову відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, наявна податкова заборгованість у розмірі 2416147,19 грн, а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 2 230315,87 грн, по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування 185831,32 грн.

Податкові зобов`язання визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях рішеннях, прийнятих ГУ ДПС № 15045/15-32-24-06-20 від 03.04.2025, 15043/15-32-24-06-20 від 03.04.2025, №15044/15-32-24-06-20 від 03.04.2025 року.

У зв`язку з несплатою податкових зобов`язань податковим органом направлена на адресу боржника податкова вимога форми «Ф» №0009925-1305-1532 від 28.05.2025 року, проте заборгованість у встановлені строки до бюджету не сплачена, у зв`язку із чим ГУ ДПС звернулось до суду із даним позовом.

Ухвала суду від 28.08.2025 року направлена на поштову адресу відповідача, проте повернулась до суду з відміткою про невручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання. Відповідач за первісним позовом у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов.

Між тим, представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Бендерук О.М. подав зустрічний позов до ГУ ДПС, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2025 року №15043/15-32-24-06-20 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2019 рік на суму 2230315,87 грн; №15044/15-32-24-06-20 - по військовому збору у розмірі 185831,32 грн; №15045/15-32-24-06-20 про застосування штрафних санкцій на суму 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник Земськової О.В. зазначив, що остання з лютого 2023 року перебуває за межами України, про що свідчить її закордонний паспорт та, відповідно, не отримувала і не могла отримати повідомлення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки, отже не мала можливості прийняти в ній участь та надати документи акту №8778/15-32-24-04-20 від 27.02.2025 року, а також не отримувала оскаржувані ППР.

По суті позовних вимог представник вказує, що між позивачкою та Комерційним банком ТОВ "Місто Банк", правонаступником якого став Акціонерне товариство "Місто Банк", 11.06.2007 року укладений кредитний договір №14/Ф/USD/ЦВ з терміном погашення до 08 червня 2012 року. За цим договором вона отримала кредит на суму 300000 доларів США під 15% річних. В забезпечення кредиту вона передала в іпотеку трьохкімнатну квартиру загальною площею 127,0 кв.м, житловою площею 37.6 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з порушенням умов цього кредитного договору 23.07.2008 року приватний нотаріус Одеського нотаріального округу Філімонова Г.В. видала виконавчий напис № 4069 про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 1539507.63 грн на користь Комерційного банку ТОВ "Місто Банк" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: трьохкімнатну квартиру загальною площею 127,0 кв.м, житловою площею 37.6 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 року державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Кузнецовою В.С. було відкрито виконавче провадження №В-6/528 по виконанню цього виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи що у виконавчому провадженні квартира виставлена на торги за заниженою оцінкою, керівництвом Комерційного банку ТОВ "Місто Банк" прийнято рішення подати заяву про повернення виконавчого напису стягувачу без виконання та дозволити ОСОБА_1 продати вказану іпотечну квартиру під контролем банку за 85000 доларів США та простити залишок боргу. Відповідно 03.06.2010 року постановою державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Глиняною Н.Д. було повернуто стягувачу виконавчий напис без виконання та закінчено виконавче провадження № В-6/528, а 07.06.2010 року ОСОБА_1 двома платіжками внесла в касу банку грошову суму у розмірі 85000 доларів США (48333.43 в рахунок погашення кредиту та 36666.57 в рахунок погашення прострочених відсотків).

Отже, прощення боргу відбулось не в 2019 році, а в 2010, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України. Також значно раніше сплив строк позовної давності в 2015 році, а не в 2019.

Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до положень Податкового кодексу України обов`язок фізичної особи щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб у разі отримання доходу у вигляді анульованої (прощеної) заборгованості виникає лише за умови належного повідомлення боржника кредитором про прощення боргу. В іншому випадку обов`язки податкового агента покладаються на кредитора. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що не отримувала у встановленому порядку повідомлення банку про списання боргу, а відтак у неї не виникало обов`язку щодо самостійного нарахування та сплати відповідного податку.

Представник ГУ ДПС надав відзив на зустрічний позов, в якому просив відмовити посилаючись на те, що копія наказу ГУ ДПС в Одеській області від 18.12.2024 року № 13180-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 », а також письмове повідомлення від 01.01.2025 року №5/15-32-24-06-14 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 02.01.2025 року №0600998762313.

Згідно з п.42.2 ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Таким чином, ГУ ДПС в Одеській області не допустило порушень щодо направлення оскаржуваних ППР на податкову адресу позивача. Відсутність позивача на території України не впливає на обов`язок сплати зобов`язань по податкам прийнятих на підставі ППР.

Також відповідач вказує, що згідно із наявною податковою інформацією ФОПП ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримано дохід, у вигляді суми заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (за ознакою доходу 107) у сумі 9911003,87 гривень без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

В порушення вимог п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п. 164.2.7 п.164.2 ст.164, пп.б п.171.2 ст.171, п.167.1 ст.167, п.179.1 ст.179, п.179.7 ст.179 Кодексу ФОПП ОСОБА_1 не подано декларацію про доходи, у зв`язку з чим не нараховано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1783980,70 грн., військовий збір у сумі 148665,06 грн з вказаного доходу.

Третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надав до суду пояснення, зазначивши, що останній виступає лише ліквідатором АТ «МІСТО БАНК», яке на сьогоднішній день не припинено як юридична особа. При цьому, Фонд гарантування не є правонаступником Банку, а відповідно не є стороною договорів, які укладалися з Банком, а відповідно вимоги до Фонду гарантування про визнання припиненими зобов`язань за договором іпотеки та зобов`язання вчинити дії є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

ГУ ДПС в Одеській області 29.06.2026 року надані пояснення щодо зустрічного позову, в яких зазначено про те, що факт нарахування та відображення банком доходу в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків (далі ДРФО) за ознакою « 107» на суму 9 911 003,87 грн. за І квартал 2019 року є підтвердженим матеріалами справи і представником відповідача не оспорюється. Відображення банком відповідного запису у ДРФО є формою інформування контролюючого органу про нарахований дохід, передбаченою пп.70.16.1 п. 70.16 ст.70 ПКУ та Порядком ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків, затвердженим наказом МФУ від 29.09.2017 №822.

Крім того, контролюючий орган вважає безпідставними доводи представника відповідача, що через відсутність повідомлення банком боржника про прощення боргу, саме АТ «МІСТО БАНК» зобов`язане виконати всі обов`язки податкового агента щодо суми прощеного боргу, оскільки сам по собі факт відображення доходу у ДРФО за ознакою « 107» є достатнім доказом того, що банк реалізував свій обов`язок інформування у відповідній (встановленій для цього виду доходу) формі.

Також, в спростування аргументів представника ОСОБА_1 про те, що наявність рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2010 у справі №2-162-8/10 виключає застосування ознаки « 107» та свідчить про необхідність кваліфікувати списання як «прощення підтвердженого судом боргу» за ознаками « 126» та « 189», зазначає, що ключовим для застосування пп.164.2.7 ПКУ є не наявність чи відсутність судового рішення, а факт спливу строку позовної давності.

Між тим, як вбачається з відповіді ФГВФО від 22.01.2025 №153-44-4/25 та акта перевірки, банк відобразив дохід саме у І кварталі 2019 року. Наявне у матеріалах справи рішення Київського районного суду 2010 року набрало законної сили 15.10.2010. З 15.10.2010 банк мав виконавчий документ. Однак примусове виконання рішення за виконавчим провадженням також підпадає під строки давності виконання (ст. 129 Закону України «Про виконавче провадження» 3 роки з дати набрання законної сили). Відтак навіть за наявності судового рішення строк давності для примусового виконання сплив не пізніше 15.10.2013, тобто задовго до події відображення доходу у І кварталі 2019 року. Банк, відображаючи дохід у 2019 році, цілком обґрунтовано застосував ознаку « 107».

Враховуючи вищевикладене, рішення контролюючого органу є правомірними, що свідчить про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої доводи, викладені у заявах по суті.

Терті особи, повідомлені належним чином та своєчасно про час, дату та місце судового засідання, до суду не з`явилися, не повідомили суд про причини свого неприбуття.

В судовому засіданні учасники процесу не заперечували щодо розгляду справи за їх відсутності. Отже, справа розглянута судом за відсутності третіх осіб.

Вислухавши пояснення учасників справи, проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебувала на обліку як платник податків у ГУ ДПС в Одеській області.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1, пп.78.1.2 п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 ПК України та наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 18.12.2024 року №13180-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 », посадовою особою ГУ ДПС в Одеській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих платником податків за період з 01.01.2019 по 31.12.2019.

У вказаному висновку контролюючим органом зазначено, що останнім при перевірці використано, зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованою фізичною особою в податковій декларації про майновий стан та доходи.

Так, п.2.2 вказаного висновку встановлено, що відповідно до наявної податкової інформації ФОПП ОСОБА_1 протягом 2019 року отримала доходи, які згідно з Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи.

Згідно із наявною податковою інформацією ФОПП ОСОБА_1 у І кварталі 2019 року отримано дохід, у вигляді суми заборгованості платника податку за укладеним цивільно-правовим за яким минув строк позовної давності та який перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року (за ознакою доходу 107) у сумі 9911003,87 гривень без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованих фізичною особою в користь ФООП відображено нарахування та виплата наступних видів доходу: І квартал 2019 року нараховано та виплачено дохід від контрагента АТ «МІСТО БАНК» в розмірі 9911003,87 грн та 960,50 грн.

Отже, згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб:

- за ознакою доходу « 107» відображається заборгованості дохід, отриманий платником податку у вигляді суми строк позовної платника податків за укладеним ним цивільно-правовим договором, за яким минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, окрім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з р.ІІ Кодексу;

-за ознакою доходу « 194» відображається інші неоподатковані загального доходи, які не включається до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №8778/15- 32-24-04-20 від 27.02.2025 року, яким встановлено порушення:

- п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.7 п.164.2 ст.164, пп.б п.171.2 ст. 171, п. 167.1 ст. 167, п.179.1, п.179.7 ст.179 Кодексу, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за 2019 рік на суму 1783980,70 грн;

- п.п.162.1.1 п.162.1 ст. 162, п.п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164, пп.б п.171.2 ст.171 п. 167.1 ст. 167, п.179.1, п.179.7 ст.179, п.п.1.2 п.16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Кодексу, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за період, що перевірявся, на суму 148665,06 гривень.

Головне управління ДПС в Одеській області на підставі висновків вказаного акта перевірки прийняло податкові повідомлення-рішення: від 03.04.2025 року №15043/15-32-24-06-20 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2019 рік на суму 2230315,87 грн; №15044/15-32-24-06-20 - по військовому збору у розмірі 185831,32 грн; №15045/15-32-24-06-20 про застосування штрафних санкцій на суму 340,00грн.

В зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0009925-1305-1532 від 28.05.2025 року, яку направлено платнику податків рекомендованим листом.

У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 податкового боргу в добровільному порядку, ГУ ДПС звернулося до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Між тим, ОСОБА_1 дізнавшись, як зазначено її представником в судовому засіданні, з порталу «ДІЯ» про відкриття судом провадження у справі про стягнення з неї податкового боргу, та про прийняті контролюючим органом ППР та звернення до суду про стягнення боргу, подала до суду зустрічний позов про визнання їх протиправними та скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який визначає, зокрема, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю.

Пунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУ визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України.

У той же час відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 ПКУ платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Способом здійснення податкового контролю є перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

За змістом пункту 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль є системою заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою є перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і зборів, яка проводиться, зокрема, на підставі податкової інформації та документів, отриманих у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, та платник податків не надасть пояснення і їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до пп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПК України податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органу ДПС використовується інформація, що надійшла, зокрема, від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, а також інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства, зокрема, відомості декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та/або добровільно чи за запитом надана органу ДПС в установленому законом порядку. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи ДПС завдань та функцій.

Положення підпунктів 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 п.83.1 ст.83 ПК Кодексу передбачають, що матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені Кодексом, податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи ДПС.

Судом під розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджується, що податковим органом проведено документальну невиїзду перевірку ФО ПП ОСОБА_1 , під час якої встановлено, що відповідно до наявної в податкового органу податкової інформації, з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку та військового збору, платник податків фізична особа ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримала доходи, які згідно з ПК України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи та сплаті податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

Так, листом управління оподаткування фізичних осіб Причорноморського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок, під час проведення перевірки на запит ГУ ДПС в Одеській області надано інформацію по громадянці ОСОБА_1 , яка доведена до відпрацювання як «ймовірний декларант» за 107 ознакою «дохід, отриманий платником податку як заборгованість, за якою минув строк позовної давності» (службова Головного управління ДПС в Одеській області від 23.07.2024 № 032/15-32- 24-01).

Відображення банком відповідного запису у ДРФО є формою інформування контролюючого органу про нарахований дохід, передбаченою пп.70.16.1 п.70.16 ст.70 ПКУ та Порядком ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків, затвердженим наказом МФУ від 29.09.2017 №822.

Крім того, АТ «МІСТО БАНК» перебуває на обліку у контролюючих органах як суб`єкт господарювання та є особою, яка здійснює нарахування (виплату) доходів фізичним особам. Відповідно до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПКУ такі особи є податковими агентами. У І кварталі 2019 року банк, відобразив цей дохід у поданому до контролюючого органу податковому розрахунку за формою №1ДФ (Довідника ознак доходів), що підтверджується наявними у ДРФО відомостями, які покладені в основу акта перевірки №8778/15-32-24-04-20 від 27.02.2025 року.

Отже, дані ДРФО та інформація, отримана від банку, а саме: АТ «МІСТО БАНК», є передбаченим Податковим кодексом України джерелом інформації, яке відповідно до статей 72, 75 та 83 ПК України може враховуватись контролюючим органом під час здійснення податкового контролю та оцінюватись у сукупності з іншими матеріалами перевірки.

Щодо доводів представника Земськової О.В. про неотримання нею повідомлення та наказу про призначення перевірки, акту № 8778/15-32-24-04-20 від 27.02.2025 року та оскаржуваних ППР, у зв`язку з чим, остання була позбавлена надати пояснення та документи, суд враховує наступне.

Відповідно до п. 79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки і письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення за його податковою адресою або особисто вручені платнику податків чи його представнику.

Згідно з п.42.5. ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Статтею 45 ПК України визначено, що податковою адресою платника податків - фізичної особи є місце її проживання, за яким вона береться на облік у контролюючому органі.

Відповідно до п.70.7 ст.70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов`язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов`язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього (постанови Верховного Суду від 10.05.2022 року у справі №804/2455/18, від 11.02.2021 у справі № 802/549/16-а).

Такий правовий висновок також підтриманий Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 року у справі №810/3116/18.

У постанові від 06.08.2019 року у справі №520/8681/18 Верховний Суд виклав правовий підхід щодо застосування норм ст.42, п.79.2 ст.79 ПК України у правовідносинах, в яких спір стосувався правомірності дій контролюючого органу при призначенні та проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки як підстави позову про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Відповідно до встановленого судами попередніх інстанцій у тій справі факту повернення поштового відправлення з позначкою «за закінченням терміну зберігання», яким було направлено платнику наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки, скерованого на податкову адресу платника податків рекомендованим поштовим відправленням, Верховний Суд зробив висновок, що платник податків вважається таким, що належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

При цьому, добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.04.2025 у справі №420/35624/23.

Судом з матеріалів справи встановлено, що повернення поштового конверта з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (поштове повідомлення про вручення Укрпошти, відправлення №06 009 774 947 77, від 29.10.2024) підтверджує, що ГУ ДПС вжило належних заходів для повідомлення ОСОБА_1 відповідно до вимог п.20.1.2 ст. 20 ПКУ. Той факт, що адресат не отримала кореспонденцію, є ризиком, що покладається на платника податків, який зобов`язаний повідомляти контролюючий орган про зміну своїх даних (п.66.1 ст.66 ПКУ).

Представником ОСОБА_1 , в судовому засіданні зазначено, що остання не повідомляла контролюючому органу будь-якої інформації щодо зміни місця свого проживання або зміни адреси для листування з податковим органом, а також не подавала заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

Суд також не погоджується з доводами представника Земськової О.В. про навмисні дії контролюючого органу при здійсненні перевірки у м.Болград, замість м. Одеса, чим, на думку останньої, вона була позбавлена права на особисту участь під час проведення перевірки, з огляду на наступне.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).

Між тим, відповідно до п.79.3 ст.79 ПКУ присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не є обов`язковою.

При цьому, відповідно до п 79.5. ПКУ за наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка.

Так, судом під час розгляду справи встановлено, та не заперечується представником Земськової О.В., що вона не зверталась до контролюючого органу з відповідною заявою.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює доводи представника Земськової О.В. про порушення контролюючим органом процедури проведення перевірки в частині неналежного повідомлення та незабезпечення права надавати пояснення, документи.

Між тим, підстави і порядок сплати податку на доходи фізичних осіб унормовані розділом IV «Податок на доходи фізичних осіб» ПК України. Відповідно до пп.162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платниками податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Стаття 164 ПК України визначає базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Так, відповідно до абзаців першого-другого пункту 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Пункт 164.2 ст. 164 ПК України деталізує види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків. В свою чергу, стаття 165 ПК України визначає види доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Отже, у фізичної особи платника податків виникає обов`язок сплатити податок на доходи фізичних осіб за наслідками отримання будь-якого виду доходу, що визначений пунктом 164.2 ст. 164 ПК України. У разі отримання доходів, що не включені до бази оподаткування та окремий перелік яких наведено у ст. 165 ПК України, підстави для сплати податку на доходи фізичних осіб відсутні.

Серед іншого, до доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, належить сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу (підпункт 164.2.7 пункту 164.2 ст. 164 ПК України).

Крім того, відповідно до пп.1.1-1.4 п.16-1 п.10 р. ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст. 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про отримання позивачем у І кварталі 2019 році доходу, у вигляді суми заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за яким минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, окрім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з р.ІІ Кодексу (за ознакою доходу 107) у сумі 9911003,87 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Між тим, в обґрунтування зустрічного позову, ОСОБА_1 наголошує про те, що не отримувала дохід, а вказана сума боргу є прощеною заборгованістю Комерційного банку ТОВ "Місто Банк", за кредитним договором №14/Ф/USD/ЦВ від 11.06.2007 року.

Також, посилається на підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст.164 ПК України, яка встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Отже, на думку ОСОБА_1 , оскільки банк не повідомив останню про прощення боргу, саме кредитор був зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів.

Проте, суд вважає помилковими вказані доводи ОСОБА_1 з огляду на наступне.

З аналізу наведеної норми слідує, що для включення на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов:

- кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту); рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства; рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності; сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Отже, однією із обов`язкових умов для застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. В свою чергу, сплив означеного строку перетворює суму заборгованості платника податків перед кредитором на безнадійну (підпункт «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з огляду на що законодавець відносить таку суму заборгованості до оподатковуваного доходу платника податків вже на підставі іншої норми - підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Зокрема, вказаний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29.01.2026 року по справі №560/6470/25.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, а саме копією матеріалів кредитної справи ОСОБА_1 , наданої Національним Банком України на виконання ухвали суду від 08.01.2026 року, 11.06.2007 року між позивачем на той час КБ ТОВ «МІСТО БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №14/Ф/USD/ЦВ, за яким КБ ВАТ «Місто Банк» надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 300 000 доларів США строком до 08.06.2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом 15% річних.

Рішенням кредитного комітету АТ «МІСТО БАНК» №115 від 23.04.2010 року за результатами розгляду заяви позичальника ОСОБА_1 щодо можливості продажу трьох кімнатної квартири загальною площею 127 м2, за адресою: АДРЕСА_2 , отриманої від ОСОБА_1 в забезпечення її власних зобов`язань по Кредитному договору №32/Ф/ОФ від 21.08.2007 року згідно іпотечного договору , посвідченого 11.06.207 року, погоджено продаж Позичальником Предмета іпотеки за 85 000,00 США за умови одночасного направлення зазначених коштів у повному обсязі на погашення заборгованості по Кредитному договору №32/Ф/ОФ від 21.08.2007 року та припинення іпотеки за іпотечним договором.

Вказаним рішенням також визначено, що залишок непогашеної заборгованості становить 1 539 507,63 грн (т. 2, а.с 90)

При цьому, при реалізації заставного майна не було перевищено суму основного зобов`язання.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ «Місто Банк», в межах строку позовної давності, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Адєлартей Тунде про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2010 року у справі №2-1628/10 Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та Адєлартей Тунде на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк», МФО 328760, код за ЄДРПОУ 20966466, заборгованість за кредитним договором № 14/Ф/ USD/ЦВ від 11 червня 2007 року в розмірі 310139 доларів 76 центів США, що за курсом НБУ станом на 8.06.2010 року еквівалентно 2456617 грн. 04 коп. та складається з: заборгованості за кредитом - 241665 доларів 69 центів США - 1914233 грн. 93 коп., заборгованості за відсотками - 68474 доларів 07 центів США - 542383 грн. 11 коп.; крім того, неустойка (пеня): за несвоєчасне погашення кредиту - 63037 грн. 06 коп., пеня за несвоєчасне погашення процентів - 130077 грн. 39 коп., штраф: за несвоєчасне повернення кредиту - 15842 грн. 31 коп., штраф за порушення обов`язку зі сплати процентів - 34550 грн. 53 коп. - на загальну суму 243507 грн. 29 коп., всього стягненню підлягає 2700124 грн. 33 коп. (т. 2, а.с. 55).

Крім того, Національний Банк України листом від 02.02.2026 року №18-0011/9040/БТ на виконання ухвали суду повідомив, що в архівних справах Банку, а саме: «Листування з клієнтами» за 2019 рік, «Листування (вихідна кореспонденція)» за 2020-2021 роки, «Листування з питань діяльності банку» за 2021-2024 роки відсутні документи, що підтверджують направлення Банком на адресу ОСОБА_1 повідомлення про списання (анулювання) або прощення заборгованості за кредитним договором від 11.06.2007 № 14/Ф/USD/ЦВ. (т. 2, а.с. 1).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за наявності судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, вказана сума боргу, не є анулюванням (прощенням) боргу (кредиту).

Також, судом під час дослідження кредитної справи ОСОБА_1 наявність рішення банку про прощення (анулювання) боргу не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що у спірному випадку сума, яку не стягнуто банком в примусовому порядку, вплинула майновий стан фізичної особи позичальника.

Представник ОСОБА_1 стверджував, що наявність рішення Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2010 у справі №2-162-8/10 виключає застосування ознаки « 107» та свідчить про необхідність кваліфікувати списання як «прощення підтвердженого судом боргу» за ознаками « 126» та « 189».

Проте, суд вважає посилковими вказані доводи, оскільки як вже було встановлено судом, відсутнє рішення банку про прощення боргу, а також те, що ключовим для застосування пп. 164.2.7 ПКУ є не наявність чи відсутність судового рішення, а факт спливу строку позовної давності.

Наявне у матеріалах справи рішення Київського районного суду 2010 року набрало законної сили 15.10.2010. Між тим, примусове виконання рішення за виконавчим провадженням також підпадає під строки давності виконання (ст. 129 Закону України «Про виконавче провадження» 3 роки з дати набрання законної сили). Відтак за наявності судового рішення строк давності для примусового виконання сплив до відображення банком доходу у 2019 році.

Між тим, саме банком відображено дохід у ДРФО за ознакою « 107» (сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, окрім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з р. II Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу (пп. 164.2.7 ПКУ)), що є достатнім доказом того, що банк реалізував свій обов`язок інформування у відповідній (встановленій для цього виду доходу) формі.

Отже, податковий орган донарахував позивачу грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору саме на підставі приписів пп.164.2.7 п. 164.2 ст. 164 ПК України, відповідно до якого сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу.

Вказаним пунктом також визначено, що фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Таким чином, заборгованість платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, вважається безнадійною; платник податку зобов`язаний відобразити таку суму боргу у складі оподатковуваного доходу відповідного періоду з обчисленням та перерахуванням до бюджету суми податку за ставкою, встановленою статтею 167 ПК України.

Між тим, судом під час розгляду становлено та не заперечується представником ОСОБА_1 , що декларацію за 2019 рік ОСОБА_1 подано не було, податок з таких доходів та військовий збір також не сплачено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено відсутність в неї обов`язку щодо сплати грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та з військового збору на підставі приписів пп.164.2.7 п.164.2 ст.164 ПК України.

Отже, суд дійшов висновку, що ГУ ДПС в Одеській області під час розгляду справи доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень від 03.04.2025 року №15043/15-32-24-06-20, №15044/15-32-24-06-20, №15045/15-32-24-06-20, у зв`язку з чим підстави для їх скасування відсутні.

Натомість беручи до уваги, що суму заборгованості у розмірі 2416147,19 грн. відповідач за первісним позовом у встановлені законодавством строки не сплатив, виходячи із системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Між тим частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 року у справі №826/15741/18 зазначив, що з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у ст.129 Конституції України, в ч.3 ст.2 та ст.9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

За приписами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні спірних правовідносин суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову про стягнення податкового боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

Оскільки позов задоволено на користь суб`єкта владних повноважень, то за відсутності документально підтверджених доказів щодо понесених суб`єктом владних повноважень судових витрат на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 9, 241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Серінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до фізичної особи платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 на користь держави податковий борг у сумі 2416147,19 грн, а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 2 230315,87 грн; по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатам річного декларування 185831,32 грн.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «МІСТО БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2025 року №15043/15-32-24-06-20, №15044/15-32-24-06-20, №15045/15-32-24-06-20.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.