Рішення № 138082308, 08.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28115/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області, в якому позивач просить суд:

- Зобов`язати Костянтинівську сільську раду Каховського району Херсонської області (74640, Херсонська область, Каховський район, с. Костянтинівка, вул. Шевченка, буд. 66, код ЄДРПОУ 04400848) виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного призупинення дії трудового договору та затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 132014,08 грн (сто тридцять дві тисячі чотирнадцять гривень вісім копійок),

- Допустити негайне виконання рішення суду в стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 14626,5 грн.

В обґрунтування позову вказує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі № 420/26834/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області про скасування розпорядження та стягнення коштів задоволено частково. Однак, судом при винесенні рішення про поновлення на роботі не було прийнято рішення про виплату неотриманої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу. Вказує, що у період, коли дія трудового договору була призупинена, вона не отримувала заробітної плати. Особливістю призупинення дії трудового договору є вимушена необхідність тимчасово не виконувати роботу протягом періоду, який роботодавцем не оплачується та тривалість якого може бути значною. Зазначене, за своєю правовою природою, є фактичне відсторонення від роботи (позбавлення права виконувати роботу за плату) та вимушений прогул. Оплата ж вимушеного прогулу в установлених статтями Кодексу законів про працю України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю.

Відтак вважає, що з метою відновлення порушених своїх трудових прав у спірному випадку доцільно за аналогією закону, застосувати до правовідносин, що склалися між позивачкою та відповідачем, положення ст.235 КЗпП України, відповідно до якої при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Ухвалою суду від 22.08.2025 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження в даній адміністративній справі. Розгляд справи вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В свою чергу від позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що на її адресу відповідачем було направлено відзив на позовну заяву в якому відповідач не погоджується із розрахунком середньоденної заробітної плати, тощо, та наводить свої заперечення стосовно доводів відповідача.

В той же час суд звертає увагу, що до суду відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній документі.

Судом встановлено, що на розгляді в Одеському окружному адміністративному суді перебувала справа №420/26834/24 за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Каховського району Херсонської області, в якій позивач просила суд (з урахуванням уточнених позовних вимог): скасувати Розпорядження від 29.05.2024 № 35-к «Про призупинення дії трудових договорів» начальника Костянтинівської сільської військової адміністрації з моменту його прийняття; стягнути з Костянтинівської сільської військової адміністрації Каховського району Херсонської області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року.

Ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

ОСОБА_1 на підставі рішення І сесії VIII скликання №95 від 20.11.2020 затверджено на посаду старости Дубівського старостинського округу.

Витягом з доручення начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 28.05.2024 №41-д рекомендовано вжити заходів щодо призупинення дії трудових договорів з працівниками сільських, селищних, міських рад та підпорядкованих комунальних закладів, які перебувають на тимчасово окупованій території. Термін на період воєнного стану.

29.05.2024 розпорядженням начальника сільської військової адміністрації Костянтинівської сільської військової адміністрації №35-к призупинено дію трудового договору із старостою Дубівського старостинського округу Заруденець Любов`ю Йосипівною.

Згідно довідки №01-17/18 від 30.09.2024 про нарахування втраченої заробітної плати, за період тимчасового призупинення дії трудового договору з працівником Костянтинівської сільської ради ОСОБА_1 , такою, що підлягає відшкодуванню (компенсації) державою агресором рф за період з 01.06.2024 по 31.08.2024 позивачу нараховано 2/3 посадового окладу за червень 2024 року у сумі 11469,00 грн, за липень 2024 року - 11469,00 грн та за серпень 2024 року - 11469,00 грн.

Позивач, вважаючи, що їй протиправно не виплачено заборгованість по заробітній платі, звернулась до суду з відповідним позовом, який розглядався у межах справи №420/26834/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №420/26834/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження від 29.05.2024 № 35-к «Про призупинення дії трудових договорів» начальника Костянтинівської сільської військової адміністрації в частині призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 . Зобов`язано Костянтинівську сільську раду Каховського району Херсонської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з червня 2024 року по жовтень 2024 року, із відрахуванням податків та обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 19.06.2025.

23.06.2025 начальником Костянтинівської сільської військової адміністрації прийнято розпорядження №42-к «Про поновлення дії трудового договору», яким в тому числі на підставі розпорядження начальника Костянтинівської сільської військової адміністрації від 23.06.2025 №67-од «Про виконання рішення суду», - поновлено дію трудового договору та відновлено простій з 23.06.2025 із ОСОБА_1 , старостою Дубівського старостинського округу Костянтинівської сільської ради, про що позивачка, згідно її доводів дізналась у липні 2025 року.

Також, на виконання вказаного судового рішення, відповідачем було здійснено виплату позивачці заробітної плати за червень-жовтень 2024 року у розмірі 60988,92 грн.

Доказів отримання позивачкою заробітної плати за період починаючи з листопада 2024 року по 23.06.2025 (дату прийняття розпорядження про поновлення дії трудового договору» відповідачем не надано, та позивачка заперечує таке та вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за несвоєчасне виконання рішення суду у справі №420/26834/24, у зв`язку із чим звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Верховний Суд у постанові від 17.01.2024 у справі №708/447/23 вказав, що вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. Вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість належним чином реалізовувати працівником своє право на працю.

За змістом статей 94, 116, 117 КЗпП України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є різновидом матеріальної відповідальності роботодавця перед працівником і не входить до структури заробітної плати.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Отже, оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю.

Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, внаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Таким чином, суд зазначає, що оголошення працівнику простою не є вимушеним прогулом у розумінні КЗпП України.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (стаття 94 КЗпП України, стаття 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР).

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (стаття 2 Закону №108/95-ВР).

Відповідно до статті 12 Закону №108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно з частинами першою четвертою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити роботодавця чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Час простою з вини працівника не оплачується.

З огляду на викладене, суд вважає відсутніми підстави для стягнення середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки такий механізм чинним законодавством не передбачений.

Водночас, оскільки, як встановлено під час розгляду справи, розпряження від 29.05.2024 № 35-к «Про призупинення дії трудових договорів» начальника Костянтинівської сільської військової адміністрації в частині призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 судовим рішенням у справі №420/26834/24 було скасовано, відповідач як державний орган України здійснює наразі свою діяльність, що також підтверджується встановленими під час розгляду справи №420/26834/24 обставинами, які в силу ч.4 ст.78 КАС України доказуванню не підлягають у цій справі, з метою захисту порушених прав позивачки, суд вважає за необхідне, з урахуванням ч.2 ст. 9 КАС України, зобов`язати Костянтинівську сільську раду Каховського району Херсонської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з листопада 2024 року по 23.06.2025 (дату прийняття розпорядження про поновлення дії трудового договору), із відрахуванням податків та обов`язкових платежів, оскільки, як встановлено під час розгляду справи заробітну плату позивачка за указаний період протиправно (з огляду на скасування в судовому порядку розпорядження від 29.05.2024 №35-к) не отримувала від відповідача.

В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивачки в частині стягнення на її користь з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №420/26834/24, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Положеннями ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз зазначених вище норм вказує на те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

В той же час у спірному випадку, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №420/26834/24 не є рішенням суду про поновлення працівника на посаді. Крім того, у резолютивній частині не міститься вказівки на його негайне виконання.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №420/26834/24 набрало законної сили 19.06.2025, та було виконане 23.06.2025. Підстав вважати, що це рішення суду було виконано несвоєчасно судом не встановлено, та позивачкою не доведено.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи усе викладене вище, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позову з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов`язати Костянтинівську сільську раду Каховського району Херсонської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01 листопада 2024 року по 23.06.2025 (дату прийняття розпорядження про поновлення дії трудового договору), із відрахуванням податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Костянтинівська сільська рада Каховського району Херсонської області, код ЄДРПОУ 04400848, адреса: вул. Миру, 33-а, с. Костянтинівка, Каховський район, Херсонська область, 74640.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА