Рішення № 138082214, 09.07.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2026 р. № 400/3445/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,

провизнання дій пнеправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі по тексту Відповідач) з вимогами про:

- визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком починаючи з 21.06.2023 року з дати настання пенсійного віку;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.07.1988 року по 10.11.1995 рік у ТОВ «Миколаївська кондитерська фабрика» оператором газової котельної;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дати настання пенсійного віку з 21.06.2023 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідачем не враховано період роботи у зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки від реорганізованого підприємства. Позивачка вважає такі дії Відповідача неправомірними та такими, що порушують її право на пенсійне забезпечення, що зумовило її звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 263 КАС України.

21.04.2026 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, де вказано, що страховий стаж Позивача становить 16 років 10 місяців 16 днів. За наслідками розгляду заяви Позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів до страхового стажу не зараховано період роботи: з 08.09.1980 по 21.01.1982 року, оскільки зазначено некоректно дату наказу про звільнення з роботи; з 01.07.1988 по 10.11.1995 року, оскільки відсутня інформація про перейменування підприємства. З урахуванням викладеного рішенням ГУ ПФУ в Сумській області Позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 11.09.2024 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач вказує на те, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані, а прийняття відповідного рішення здійснювалося саме ГУ ПФУ в Сумській області, а не ГУ ПФУ в Миколаївській області.

08.07.2026 р. Відповідачем надано клопотання про приєднання до матеріалів справи Рішення Головного управління ПФУ в м. Києві від 05.07.2023 №143250016429 та Рішення Головного управління ПФУ в Сумській області від 18.09.2024 №143250016429.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

20.06.2023 року ОСОБА_1 виповнилося 60 років і відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона набула пенсійного віку.

28.06.2023 року Позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі- Закон № 1058).

05.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250016429 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Позивачка зверталася до Відділу інформації та використання документів ліквідованих установ (трудовий архів) Миколаївської міської ради із заявою щодо документів з особового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська кондитерська фабрика».

Листом від 19.09.2023 року № Ф-769/24.03-01 начальник Відділу повідомила Позивачку, що документи з особового складу Миколаївської кондитерської фабрики за 1988 1995 року до відділу на зберігання не надходили, тому надати довідку щодо роботи Позивачки на підприємстві неможливо.

11.09.2024 року Позивачка повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

18.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250016429 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

На день звернення із заявою про призначення пенсії за віком від 18.09.2024 року пенсійний вік Позивачки становив 61 рік 02 місяці 21 день.

Врахований страховий стаж Позивачки склав 16 років 10 місяців 16 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи:

- з 08.09.1980 по 21.01.1982 року, оскільки зазначено некоректно дату наказу про звільнення з роботи;

- з 01.07.1988 по 10.11.1995 року, оскільки відсутня інформація про перейменування підприємства.

Листом від 27.09.2024 року № 1400-0205-8/79482 Відповідач надіслав Позивачці повідомлення про відмову в призначення пенсії, в якому зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 18.09.2024 № 143250016429 їй відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 30 років визначеного статтею 26 Закону № 1058.

Вважаючи дії Відповідача неправомірними, Позивачка звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон № 1058 визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1 статті 26 Закону № 1058 починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Позивачка на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком досягла 60 років. Таким чином, для призначення пенсії Позивачці необхідно мати 30 років страхового стажу. Саме відсутність 30 років страхового стажу стала підставою для відмови у призначенні пенсії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 3 ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Закону № 1058 питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788), відповідно до ст. 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

Пунктом 1.8 розділу І Порядку № 22-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.

Згідно підпункту 2 пункту 2.1. Розділу ІІ Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція № 58) встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно пункту 2.15 Інструкції №58, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 4.1 Інструкції №58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Аналогічні норми існували в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 № 412, яка не застосовуються з 29.07.1993 року.

Згідно пункту 4.2 Розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Розділу IV Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно пункту 4.10. Розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Як встановлено судом, 28.06.2023 року Позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

05.07.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250016429 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

11.09.2024 року Позивачка повторно звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

18.09.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 143250016429 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 08.09.1980 по 21.01.1982 року, оскільки зазначено некоректно дату наказу про звільнення з роботи; з 01.07.1988 по 10.11.1995 року, оскільки відсутня інформація про перейменування підприємства. Врахований страховий стаж Позивачки склав 16 років 10 місяців 16 днів.

Суд вказує на те, що з урахуванням норм Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою Позивачки від 11.09.2024, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і саме воно досліджувало документи Позивачки і вирішувало питання щодо призначення пенсії рішення від 18.09.2024 № 143250016429.

При цьому Позивачка оскаржує неправомірні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах Відповідач діяв на підставі та у межах повноважень, встановлених пенсійним законодавством, і листом від 27.09.2024 року № 1400-0205-8/79482 надіслав Позивачці повідомлення про відмову в призначення пенсії за рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 18.09.2024 № 143250016429. При цьому Відповідач зазначив, що скарга на адміністративний акт може бути подана протягом тридцяти календарних днів з дня доведення його до відома до адміністративного органу вищого рівня Пенсійного фонду України через Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області або до адміністративного суду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Відповідача зарахувати до стажу період роботи з 01.07.1988 по 10.11.1995 та призначити пенсію за віком з дати настання пенсійного віку з 21.06.2023, то суд зауважує, що призначення та нарахування пенсії є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України, суд не має повноважень визначати всі необхідні умови для призначення пенсії, у тому числі обраховувати необхідний страховий стаж, та зобов`язувати органи Пенсійного фонду України призначити пенсію.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування стажу.

При цьому суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, враховуючи практику Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який досліджував документи Позивачки і приймав рішення щодо призначення пенсії, тобто Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Згідно з ч. 6 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому, можливість виходу за межі позовних вимог для цілей ефективного захисту є правом суду та за умови, крім іншого, формування Позивачем складу відповідачів та вимог до них.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення судових витрат Відповідачем, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст. 2, 19, 77, 90, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 09.07.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська