Ухвала суду № 138081799, 09.07.2026, Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/620/26

Номер провадження 1-кп/508/39/26

У Х В А Л А

09 липня 2026 року селище Миколаївка

Миколаївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілого: ОСОБА_8

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Миколаївка Березівського району, Одеської області клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42025162260000004 від 25 лютого 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України,

встановив:

У провадженні суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42025162260000004 від 25 лютого 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням та просить повернути обвинувальний акт прокурору.

Вважає, що обвинувальний акт складений з порушеннями вимог закону, він жодним чином не відрізняється від підозри, яка передувала направленню обвинувального акту до суду, не дивлячись на проведення після її вручення таких слідчих дій як допит підозрюваного та представника потерпілого, що суперечить вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Також посилався на те, що зі змісту обвинувального акту вбачається наявність щонайменше двох окремих епізодів за участю двох невстановлених осіб, при цьому зі змісту обвинувального акту неможливо встановити, чи йдеться про одну й ту саму особу, чи про різних осіб. Сам же обвинувальний акт не містить відомостей, які б дозволяли встановити, чи йдеться про одну й ту саму особу чи про різних осіб, а також не розкриває механізму передачі документа, обставин взаємодії між зазначеними особами та ОСОБА_5 і взагалі не конкретизує їхню роль у механізмі інкримінованого кримінального правопорушення. Тобто, обвинувальний акт містить у собі дані про вчинення правопорушень щодо іншої особи, всупереч того, що обвинувальний акт відносно однієї особи не може містити обвинувачення щодо інших осіб, оскільки порушує їх право на захист та позбавляє суд визначити межі судового розгляду.

На думку сторони захисту, недоліки наданого до суду обвинувального акту фактично перешкоджають призначенню його до судового розгляду, а відтак він підлягає поверненню прокурору, оскільки такі недоліки свідчать про порушення принципу чіткості та визначеності обвинувачення, а також вихід за межі допустимого формулювання, що унеможливлює встановлення судом обсягу обвинувачення та ефективну реалізацію стороною захисту своїх процесуальних прав.

В підготовчому судовому засіданні адвокати ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підтримали вимоги клопотання та просили повернути обвинувальний акт прокурору, через його невідповідність вимогам закону.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку своїх захисників.

Представник потерпілого поклався на розсуд суду.

Прокурори вважали доводи захисту безпідставними, просили відмовити у задоволенні клопотання. Наголосили, що вказаний обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування відповідають вимогам закону, а обставини на які посилається сторона захисту, не є підставами для повернення обвинувального акту.

Заслухавши думки захисників, обвинуваченого, представника потерпілого, позицію прокурорів, дослідивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд, крім іншого, має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Порядок складання обвинувального акту, відомості, які має містити обвинувальний акт та документи, які додаються до обвинувального акту передбачено ст. 291 КПК України. Інших вимог, яким має відповідати обвинувальний акт, КПК України не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. При цьому обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, що повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу).

Підстави для повернення обвинувального акту прокурору, визначені п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено вичерпний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону.

Статтями 109, 291 КПК України передбачено вичерпні вимоги до змісту обвинувального акта та його додатків. Повернення обвинувального акта прокурору зі стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим цих вимог.

Отже, суд може повернути прокурору обвинувальний акт виключно з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, для чого є необхідність встановлення невідповідності такого акту положенням цієї статті. При цьому повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Даний обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, а саме згідно з положеннями ст. 291 КПК України. В обвинувальному акті відображено всі необхідні відомості, які він має містити, зокрема викладені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення.

Що стосується доводів сторони захисту щодо відсутності чіткого формулювання обвинувачення, то слід зазначити, що формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладаються в обвинувальному акті в такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин. Не підлягають розгляду в підготовчому судовому засіданні й питання, які стосуються змісту та достовірності викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення. На цій стадії суд лише встановлює відповідність процесуальної форми обвинувального акта вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, не досліджуючи суть обвинувачення, а тому не вправі пропонувати прокурору зазначати в обвинувальному акті інші обставини чи події або викладати їх в інший спосіб.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду України від 12.10.2017 року у справі № 5-253кс(15)17, наявність недоліків в обвинувальному акті, суті обвинувального акта не змінює, оскільки в ньому наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. При цьому за прокурором завжди залишається процесуальна можливість за необхідності застосувати положення ст. 338, 341 КПК України та змінити обвинувачення в суді, або відмовитися від обвинувачення.

За таких підстав, посилання сторони захисту на необхідність повернення обвинувального акту прокурору є необґрунтованим, оскільки зазначені обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту та не є перешкодою для призначення судового розгляду.

З урахуванням наведеного та з огляду на виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, вказані захисником обставини не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту, а тому суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання.

Керуючись ст. 291, ст.ст. 314-316, ст. 369, ст. 370, ст. 372 КПК України, суд,

постановив:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок чи інше судове рішення, яким закінчилось провадження у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 09.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_9