Постанова № 138081378, 08.07.2026, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2860/26

Провадження №3/751/852/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді Топіхи Р.М.,

за участю: секретаря судового засідання Островської А.С.,

особи, щодо якої складено протокол, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Савченка В.А.,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , військовослужбовця, учасника бойових дій,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2026 року о 16 годині 50 хвилин у м. Чернігові по

вул. Івана Мазепи, 37, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21083» з державним номерним знаком НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запахом алкоголю з порожнини рота, різкою зміною забарвлення шкірного покриву обличчя, вираженим тремтінням пальців рук. Від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

08 квітня 2026 року захисник особи, щодо якої складено протокол, адвокат Савченко В.А. подав клопотання про зупинення провадження у справі до моменту звільнення ОСОБА_1 з військової служби, припинення чи скасування воєнного стану в Україні, а у разі відмови у задоволенні клопотання відкласти розгляд справи на іншу дату та надати можливість ОСОБА_1 прийняти участь у розгляді справи.

27 квітня 2026 року адвокат Савченко В.А. подав клопотання про закриття провадження у справі, клопотання про призначення покарання з урахуванням принципу індивідуалізації та клопотання про виклик поліцейського.

У судовому засіданні від 28 квітня 2026 року адвокат Савченко В.А. просив залишити без розгляду клопотання про зупинення провадження у справі та підтримав клопотання про виклик у судове засідання в якості свідка поліцейського ОСОБА_2 .

Особа, щодо якої складений протокол, ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що в той день це була неділя, був вихідний, їхав з селища Гончарівського зустрічати сина з вокзалу, його зупинили працівники поліції перед вокзалом. Причиною зупинки був забруднений номерний знак. Він алкоголь не вживав, запаху не відчував, а тремтіння рук у нього завжди, перед цим ніч не спав, були нічні стрільби. Запах алкоголю можливо був, оскільки в салоні була пасажирка, яка вживала алкогольні напої.

Свідок ОСОБА_2 на запитання захисника повідомив, що водію було запропоновано пройти огляд на місці або у лікаря-нарколога, а також роз`яснено, що він може відмовитись від проходження огляду, проте за таку відмову передбачена адміністративна відповідальність. Водій під час спілкування зазначив, що в даний час він не перебуває на службі. При складанні протоколу інспектор повинен роз`яснити водію права ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що ним і було зроблено.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до відповідальності, захисника, свідка, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У п. 1.10 Правил дорожнього руху визначені терміни: водій особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії; механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна.

Керування транспортним засобом виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а зазначив, що керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія, шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із пунктом 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України

09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях в справах «Коробов проти України», «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини» та «Лавенте проти Латвії» зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У рішенні в справі «Проніна проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, а саме:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 615642 від

15 березня 2026 року; - акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 15 березня 2026 року;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 15 березня 2026 року; - відеозапис до протоколу серії ЕПР1 № 615642; - рапорт поліцейського взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернігівській області ДПП Чепіка О. від 15 березня 2026 року, та дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.

Судом також були дослідженні матеріали, надані стороною захисту, про особу ОСОБА_1 , зокрема щодо проходження ним військової служби та службова характеристика.

Із відеозапису вбачається, що автомобіль марки «ВАЗ 21083» з державним номерним знаком НОМЕР_1 рухався під керуванням

ОСОБА_1 та був зупинений працівниками патрульної поліції, оскільки був забруднений номерний знак. Під час спілкування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, зміна забарвлення обличчя. Водій повідомив, що вживав алкоголь приблизно 6 годин тому, а також на запитання працівника поліції зазначив, що зараз на службі не перебуває. Поліцейськими запропоновано пройти огляд на місці зупинки або у медичному закладі у лікаря-нарколога, водій відмовився від проходження огляду. Поліцейськими роз`яснено водію права, а також наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У подальшому ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом.

Суд звертає увагу, що проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння передбачено імперативною нормою, яка передбачає обов`язкове проходження огляду на вимогу поліцейського у випадку виявлення ним ознак сп`яніння, незалежно від особистих обставин та бажання особи, щодо якої порушується таке питання.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння «запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, виражене тремтіння пальців рук», виявлені поліцейськими у ОСОБА_1 15 березня 2026 року, в розумінні положень Інструкції № 1452/735 є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів або лікарем-наркологом закладу охорони здоров`я, а у випадку відмови від проходження огляду визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативного адміністративного стягнення, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 33-35, ч. 1 ст. 130, 245, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік (Отримувач коштів: ГУК у Черніг. обл /21081300; КОД ЄДРПОУ: 37972475; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; Рахунок UA528999980313070149000025001; КБКД 21081300; Призначення платежу *; 21081300).

У разі несплати правопорушником штрафу у п`ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Р.М. Топіха